Документ z0135-00, поточна редакція — Прийняття від 25.01.2000
( Остання подія — Державна реєстрація, відбулась 07.03.2000. Подивитися в історії? )

                                                          
МІНІСТЕРСТВО АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ
ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ
Н А К А З
N 4 від 25.01.2000 Зареєстровано в Міністерстві
м.Київ юстиції України
7 березня 2000 р.
vd20000125 vn4 за N 135/4356

Про затвердження інструкцій про заходи з
профілактики та боротьби з інфекційними
хворобами тварин: бруцельозом, сибіркою,
хворобою Тешена свиней та анемією коней

Відповідно до статті 12 Закону України "Про ветеринарну
медицину" ( 2498-12 ), Положення про Державний департамент
ветеринарної медицини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 17 листопада 1997 року N 1277 ( 1277-97-п ) "Питання
Державного департаменту ветеринарної медицини" та з метою
посилення заходів профілактики і боротьби з хворобами тварин
Н А К А З У Ю:
1. Затвердити: Інструкцію про заходи з профілактики та боротьби з
бруцельозом тварин (додається); Інструкцію про заходи з профілактики та боротьби з сибіркою
тварин ( z0136-00 ) (додається); Інструкцію про заходи з профілактики та боротьби з
ензоотичним енцефаломієлітом (хворобою Тешена) свиней ( z0137-00 )
(додається); Інструкцію про заходи з профілактики та боротьби з
інфекційною анемією коней ( z0138-00 ) (додається). 2. Взяти до відома, що Інструкція про заходи з профілактики
та боротьби з бруцельозом тварин та Інструкція про заходи з
профілактики та боротьби з сибіркою тварин погоджені з
Міністерством охорони здоров'я України 17 січня 2000 року. 3. Начальнику управління забезпечення протиепізоотичної
роботи Державного департаменту ветеринарної медицини Романюку П.А.
подати на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України цей
наказ та у 10-денний термін після реєстрації забезпечити
тиражування його й інструкцій та надсилання їх установам
ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст
Києва та Севастополя. 4. Головним державним інспекторам ветеринарної медицини
Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя
довести зазначені інструкції до установ системи ветеринарної
медицини України та забезпечити контроль за їх виконанням. 5. У зв'язку з прийняттям цього наказу вважати такими, що не
застосовуються на території України: Инструкцию о мероприятиях по профилактике и ликвидации
бруцеллеза животных (затверджена Головним управлінням ветеринарії
з Державною ветеринарною інспекцією Держагропрому СРСР
10 листопада 1988 року); Инструкцию о мероприятиях против сибирской язвы (затверджена
Головним управлінням ветеринарії Міністерства сільського
господарства СРСР 5 червня 1981 року зі змінами від 12 травня
1982 р.); Инструкцию о мероприятиях по борьбе с энзоотическим
энцефаломиелитом (болезнью Тешена) свиней (затверджена Головним
управлінням ветеринарії Міністерства сільського господарства СРСР
5 квітня 1978 року); Инструкцию о мероприятиях по предупреждению и ликвидации
инфекционной анемии лошадей (затверджена Головним управлінням
ветеринарії Міністерства сільського господарства СРСР 20 грудня
1982 року). 6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника
Головного державного інспектора ветеринарної медицини України
Горжеєва В.М.
Голова Державного департаменту
ветеринарної медицини П.І.Вербицький
Затверджено
Наказ Державного департаменту
ветеринарної медицини
Мінагропрому України
25 січня 2000 р. N 4
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
7 березня 2000 р.
за N 135/4356
Інструкція
про заходи з профілактики та
боротьби з бруцельозом тварин
1. Загальні положення
Бруцельоз - небезпечна інфекційна хвороба тварин і людей
переважно з хронічним перебігом. Збудник бруцельозу - бактерії роду Brucella. Визначають 6
самостійних видів бруцел: Br.melitensis (кози, вівці) - 3 біовари,
Br.abortus (велика рогата худоба) - 9 біоварів, Br.suis (свині) -
5 біоварів, Br.ovis (вівці), Br.canis (собаки), Br.neotomae
(пацюки). На бруцельоз хворіють люди, які заражаються від тварин або
через інфіковані продукти тваринництва. Найбільш небезпечним для людей є збудник бруцельозу овець і
кіз - Br.melitensis, особливо у випадках міграції її у великої
рогатої худоби. Інфекційна хвороба овець, збудником якої є Br.ovis, відома
під назвами "Інфекційний епідидиміт баранів, бруцелаовісна
інфекція". Можлива міграція бруцел з тварин одного виду на інший. Залежно від епізоотичного стану поголів'я тварин ферму, гурт,
господарство, населений пункт, район, область вважають
неблагополучними чи благополучними щодо бруцельозу. Благополучними щодо бруцельозу визначають ферми, гурти,
господарства, населені пункти, райони, області, в межах яких при
дослідженнях на бруцельоз не виявляють жодної хворої тварини. У разі виникнення захворювання неблагополучним оголошують
господарство (ферму, гурт) і на період оздоровлення визначають
зону загрози можливої міграції збудника.
2. Обов'язки керівників господарств, власників тварин, спеціалістів ветеринарної медицини, органів охорони здоров'я з організації та виконання протибруцельозних заходів і відповідальність їх за невжиття цих заходів
2.1. Керівники господарств незалежно від форми власності та
власники тварин забезпечують здійснення
організаційно-господарських та спеціальних ветеринарно-санітарних
заходів з охорони тварин від зараження бруцельозом, а в разі його
виникнення - проведення карантинних заходів та ліквідацію вогнища
інфекції. 2.2. Головні державні інспектори ветеринарної медицини
районів, міст, а також ветеринарні фахівці агропромислових
об'єднань та комбінатів, колективних, фермерських і підсобних
господарств тримають на контролі організацію і проведення
своєчасної діагностики бруцельозу. 2.3. Управління державної ветеринарної медицини АР Крим,
областей, міст Києва та Севастополя, районів, міст зобов'язані
здійснювати постійне керівництво і контроль за виконанням заходів,
щодо профілактики та ліквідації бруцельозу тварин у разі його
виникнення в господарствах і населених пунктах. 2.4. За невиконання або виконання не в повному обсязі
профілактичних і оздоровчих протибруцельозних заходів на винних
осіб накладаються адміністративні стягнення. Особи, які допустили
порушення ветеринарних правил, що спричинило поширення бруцельозу
або інші тяжкі наслідки, можуть бути притягнуті до кримінальної
відповідальності згідно з чинним законодавством. 2.5. Підприємства, установи й організації ветеринарної
медицини та установи державної санітарно-епідеміологічної служби
зобов'язані своєчасно обмінюватись інформацією про випадки
захворювання на бруцельоз тварин і людей, проводити спільні
медико-ветеринарні та епідеміологічні обстеження в разі виникнення
захворювань тварин на бруцельоз, визначати джерела та шляхи
поширення збудника хвороби, розробляти, організовувати та
проводити спільні заходи з ліквідації вогнища інфекції. 2.6. Фахівці державної санітарно-епідеміологічної служби
беруть участь у розробці планів заходів з боротьби з бруцельозом і
профілактики зараження людей у неблагополучних господарствах,
населених пунктах, організовують та проводять медико-санітарні
заходи на тваринницьких фермах, підприємствах, що переробляють
продукти і сировину тваринного походження, а також здійснюють
державний санітарний нагляд за додержанням протиепідемічного
режиму. 2.7. Державні органи ветеринарної медицини разом з органами
державної санітарно-епідеміологічної служби організовують комісії
для перевірок на предмет повноти і якості проведення
профілактичних та оздоровчих заходів на тваринницьких фермах і
переробних підприємствах, видають офіційні приписи про вжиття
невідкладних організаційно-господарчих та спеціальних
профілактичних заходів.
3. Діагностика бруцельозу
3.1. Дослідження тварин та біологічного матеріалу від них
проводять згідно з чинною настановою з діагностики бруцельозу. 3.2. Для дослідження тварин на бруцельоз застосовують
серологічний, алергічний та бактеріологічний методи. Велику рогату худобу, яків, зебу, буйволів досліджують
серологічним методом (роз-бенгал проба - РБП або реакція
аглютинації - РА або реакція зв'язування комплементу - РЗК або
реакція тривалого зв'язування комплементу - РТЗК або кільцева
реакція з молоком - КР) і алергічним; овець, кіз, оленів - серологічним (РБП, РА, РЗК, РТЗК) і алергічним; свиней - серологічним (РБП, РЗК, РТЗК) і алергічним; коней - серологічним (РБП, РА, РЗК); верблюдів - серологічним (РБП, РА, РЗК); собак і тварин інших видів - серологічним (РА, РЗК). 3.3. Планові профілактичні серологічні дослідження на
бруцельоз бугаїв-плідників, корів, нетелів, телиць віком понад
один рік, буйволів, баранів-плідників, вівцематок, що лишилися
без приплоду, кнурів-плідників та основних свиноматок проводять у
всіх господарствах один раз на рік за роз-бенгал пробою (РБП).
При одержанні позитивних результатів за РБП діагноз уточнюють
додатковим дослідженням за РЗК (РТЗК) і РА. Корів, бугаїв-плідників, телиць віком понад рік, свиноматок,
від яких приплід продається населенню, овець та кіз громадян, які
проживають на території господарств чи в окремих населених
пунктах, досліджують на бруцельоз один раз на рік комплексно за
РБП та РЗК. 3.4. Обов'язковому комплексному серологічному дослідженню за
РБП (РА) і РЗК (РТЗК) на бруцельоз підлягають тварини всіх видів у
період 30-денного профілактичного карантину при виведенні або
введенні їх у господарство незалежно від форми власності, а також
при їх продажу або купівлі. 3.5. У зоні можливого заносу бруцельозу планові серологічні
дослідження маточного поголів'я проводять за РБП (РА) двічі на
рік - навесні і восени. 3.6. При виявленні тварин, які позитивно реагують, повторне
дослідження на бруцельоз усієї групи тварин проводять через
15-20 днів серологічними методами РБП, РА, РЗК (РТЗК) і алергічно.
При потребі використовують також кільцеву реакцію з молоком. 3.7. Корів (нетелів), буйволиць, верблюдиць досліджують
незалежно від терміну вагітності; вівцематок і свиноматок - через
1-2 місяці після окоту чи опоросу. 3.8. Серологічні та алергічні дослідження на бруцельоз
проводять не раніше як через 45 днів після останнього щеплення
проти інфекційних захворювань, протипаразитарних та інших
профілактичних ветеринарних обробок. 3.9. При виявленні клінічних ознак захворювання бруцельозом
(аборти, мертвонародження, орхіти, артрити та інше) хворих тварин
ізолюють і обов'язково досліджують двічі - за РБП(РА)
і РЗК(РТЗК) - на бруцельоз з інтервалом 15-20 днів і алергічною
пробою. При потребі цими самими методами досліджують інших тварин
стада (ферми), а вівцепоголів'я додатково на інфекційний
епідидиміт баранів. 3.10. Коней досліджують серологічно за РБП та РЗК на
бруцельоз у разі виявлення клінічних ознак хвороби (бурсит, нагній
холки, тендовагініт, артрит та інше), а також у разі контакту з
неблагополучним поголів'ям інших видів тварин у бруцельозному
вогнищі. 3.11. Диких тварин (лосі, кабани, козулі та інші) досліджують
на бруцельоз серологічно за РБП і РЗК та бактеріологічно - після
вибіркового діагностично-ліцензійного відстрілу. 3.12. У звірівництві контроль щодо бруцельозу проводять на
підставі бактеріологічних досліджень абортованих плодів. 3.13. Планові серологічні дослідження та клінічне обстеження
на інфекційний епідидиміт баранів-плідників проводять один раз на
рік до парувальної компанії, а також перед формуванням отар для
відгону на випас і після повернення, під час профілактичного
карантину у разі продажу племінних баранів (баранчиків) чи
вівцематок (ярок) або при міжгосподарчому обміні. Для дослідження
застосовують реакцію тривалого зв'язування комплементу (РТЗК) з
бруцелаовісним антигеном або реакцію імунодифузії (РІД). 3.14. Бактеріологічні дослідження на бруцельоз, з
обов'язковим проведенням біопроби на морських свинках, проводять з
біоматеріалом від сільськогосподарських тварин при наявності
підозри на захворювання бруцельозом (аборти, орхіти, артрити та
інше), а також при діагностичному забої для уточнення діагнозу у
серопозитивних тварин благополучного господарства. Абортовані плоди, що надходять до лабораторій ветеринарної
медицини для дослідження на трихомоноз, кампілобактеріоз,
сальмонельоз, лептоспіроз, хламідіоз, підлягають обов'язковому
дослідженню на бруцельоз. 3.15. На інфекційний епідидиміт баранів бактеріологічно
досліджують статеві залози та їх придатки від клінічно хворих чи
серологічно позитивних баранів після діагностичного забою або
кастрації, а також абортплоди, цервіко-вагінальні виділення у
вівцематок після аборту. 3.16. Діагноз на бруцельоз уважають установленим, якщо: - виділено культуру бруцел із біоматеріалу або одержано
позитивні результати біопроби на морських свинках; - виявлено позитивні серологічні, алергічні реакції у тварин
з клінічними ознаками бруцельозу; - виявлено зростання титрів антитіл за РА і РЗК у повторних
пробах сироваток крові, відібраних з інтервалом 15-20 діб, а також
позитивну алергічну реакцію та збільшення загальної чисельності
тварин, які позитивно реагують. 3.17. Діагноз на інфекційний епідидиміт баранів вважають
установленим, якщо виділено культуру збудника хвороби - Br.ovis,
або виявлено позитивну РТЗК (РІД) з бруцелаовісним антигеном. 3.18. У неблагополучних щодо бруцельозу господарствах та в
загрозливій зоні тварини, які позитивно реагують, вважаються
хворими і підлягають забою. 3.19. Виділені культури бруцел обов'язково направляють до
Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини
(м. Харків, Пушкінська, 83) для визначення виду та біовару
збудника хвороби.
4. Профілактика бруцельозу та
інфекційного епідидиміту баранів
4.1. На територію України не дозволяється завозити поголів'я
великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней або сперму, зиготи,
ембріони з неблагополучних щодо бруцельозу господарств, а також -
тварин, щеплених протибруцельозними вакцинами. 4.2. Імпортних племінних тварин (рогату худобу, овець та
свиней) після карантину утримують відокремлено не менше 12 місяців
до одержання благополучного щодо бруцельозу розтелення, окоту та
опоросу, негативних результатів реакцій серологічних досліджень. 4.3. Керівники і власники господарств усіх форм власності,
спеціалісти ветеринарної медицини зобов'язані: 4.3.1. Не допускати придбання тварин та введення їх у
господарства без погодження з головним державним інспектором
ветеринарної медицини району. 4.3.2. Обов'язково досліджувати тварин на бруцельоз та
інфекційний епідидиміт у період 30-денного профілактичного
карантину, при їх уводі і виводі з господарства. 4.3.3. При виявленні тварин, які позитивно реагують на
бруцельоз або інфекційний епідидиміт, слід проводити уточнення
діагнозу. Без уточнення діагнозу забороняється реалізація
племінної продукції з ферм, гуртів, отар. 4.3.4. Дотримуватись ветеринарно-санітарних правил при
комплектуванні, годівлі, утриманні та використанні тварин.
Будувати потрібні об'єкти ветеринарного та санітарного
призначення. Дотримуватись застережних заходів при заготівлі
кормів з метою виключення контамінації їх бруцелами. 4.3.5. Молоко, заготовлене від тварин, які є власністю
населення, відправляти на молокозаводи у спеціально маркованій
тарі, не завозячи на ферму. 4.3.6. Не дозволяти доступ сторонніх осіб та транспорту на
тваринницькі ферми. 4.3.7. Не допускати контакту здорового поголів'я тварин на
пасовищі або водопої з худобою неблагополучних на бруцельоз ферм. 4.3.8. Пред'являти тварин для огляду і дослідження, виділяти
для виконання цих робіт підсобних робітників та створювати умови,
потрібні для своєчасного дослідження.
5. Організація протибруцельозних заходів
5.1. При встановленні захворювання на бруцельоз окремі гурти,
ферми, господарства, бригади, а також населені пункти оголошують,
у встановленому порядку, неблагополучними на бруцельоз, в них, з
подання головного інспектора державної ветеринарної медицини
районів (міст), розпорядженням органу самоврядування негайно
вводяться відповідні обмеження. Про прийняття такого розпорядження
повідомляються населення, підприємства, установи та організації в
карантинній зоні, відповідні органи державної ветеринарної
медицини та виконавчої влади суміжних районів та областей, а
також - районну, міську санепідемстанцію. 5.2. Попередні обмеження, до прийняття рішення щодо
встановлення карантинних обмежень, можуть бути введені приписом
головного державного інспектора ветеринарної медицини району,
міста, області або їх заступниками. 5.3. Заходи щодо профілактики та ліквідації захворювання
тварин бруцельозом у неблагополучному пункті здійснюють згідно з
планом, який розробляється головним державним інспектором
ветеринарної медицини району, міста за участю фахівців районної,
міської санітарно-епідеміологічної станції. Плани оздоровчих протибруцельозних заходів у господарстві,
населеному пункті, районі, місті, області затверджує державна
адміністрація (місцевий орган виконавчої влади). 5.4. Керівники господарств зобов'язані: - на неблагополучній фермі терміново обладнати
ветеринарно-санітарні об'єкти (санпропускник, дезбар'єри,
параформалінову камеру та інше), обгородити її територію; - устаткувати побутові приміщення для персоналу зі складу
обслуги (шафи для чистого одягу і взуття, умивальники тощо),
облаштувати санітарну кімнату для жінок; - забезпечити робітників ферм спецодягом, взуттям та іншими
речами особистої гігієни для захисту від зараження бруцельозом; - забезпечити щоденне знезараження та прання спецодягу,
встановити контроль за якістю цієї роботи та заборонити винесення
одягу поза межі неблагополучної ферми; - організувати регулярне проведення робіт з очищення,
дезінфекції тваринницьких приміщень і території ферм; - не вводити здорову худобу в приміщення неблагополучної
ферми; - організувати знезараження молокопродукції; - забезпечити необхідну допомогу спеціалістам ветеринарної
медицини у проведенні діагностичних досліджень, дезінфекції,
дератизації - виділяти транспорт, підсобних робітників і потрібну
техніку; - в разі необхідності - виділяти матеріально-технічні засоби
для виконання заходів щодо оздоровлення від бруцельозу гуртів
худоби, яка належить приватним власникам, що мешкають у населених
пунктах на території цих господарств. 5.5. Перевірку повноти виконання протибруцельозних заходів на
оздоровленій фермі, у господарстві, населеному пункті перед
зняттям карантинних обмежень проводять комісійно за участю
представника управління ветеринарної медицини та місцевих закладів
державної санітарно-епідеміологічної служби. 5.6. Тваринницьку ферму, господарство, населений пункт
визнають оздоровленими від бруцельозу після забою всіх хворих і
підозрюваних у захворюванні тварин разом з приплодом від цих
тварин та після проведення комплексу завершальних
організаційно-господарських, санітарно-протиепідемічних і
ветеринарних заходів. Про оздоровлення неблагополучного пункту
складається акт, на підставі якого головний державний інспектор
ветеринарної медицини району (міста) вносить у місцевий орган
виконавчої влади подання про зняття карантинних обмежень на
бруцельоз. 5.7. У господарстві після його оздоровлення і зняття
карантинних обмежень зберігаються обмеження стосовно продажу або
показу тварин на виставках протягом 24 місяців для великої рогатої
худоби і 12 місяців для овець, кіз, свиней. 5.8. Про проведені заходи спеціалістами ветеринарної медицини
повинен бути складений відповідний акт.
6. Карантинні і ветеринарно-санітарні заходи
6.1. При в'їзді на неблагополучну ферму господарство вивішує
сповіщувальний знак "КАРАНТИН! В'ЇЗД ЗАБОРОНЕНО", обладнує
санпропускник, дезбар'єр, установлює пост, на якому забезпечує
цілодобове чергування. 6.2. Забороняється: 1) провозити (проганяти) тварин через територію ферми,
вводити або виводити з неї сприйнятливих до бруцельозу тварин,
крім вивозу на санітарну бойню м'ясокомбінату, з дотриманням
вимог, що гарантують нерозповсюдження збудника хвороби у
навколишнє середовище під час перевезення; 2) перегруповувати тварин без відома головного лікаря
ветеринарної медицини господарства; 3) заготовляти на карантинній території корми для вивозу їх у
інші господарства; 4) проводити ярмарки, аукціони, виставки тварин, включаючи
хутрових звірів, собак, птицю; 5) проводити зоотехнічну роботу з відтворення худоби; 6) використовувати хворих, які позитивно реагують, або
підозрюваних у захворюванні тварин і їх приплід для відтворення
стада; 7) продавати населенню тварин з неблагополучної ферми для
вирощування і відгодівлі; 8) використовувати з неблагополучних щодо бруцельозу ферм
"прифермівських" коней і собак; 9) випасати або переганяти неблагополучне щодо бруцельозу
поголів'я. 6.3. Тварин усіх видів, які позитивно реагують при
дослідженні на бруцельоз або у яких виникли клінічні ознаки
захворювання (аборти), негайно ізолюють і здають на санітарну
бойню м'ясокомбінату - незалежно від віку, вагових кондицій,
вагітності. Категорично забороняється організація ферм-ізоляторів
чи пунктів концентрації тварин, хворих на бруцельоз. 6.4. Уводити тварин на оздоровлену територію ферм
дозволяється тільки з дозволу головного державного інспектора
ветеринарної медицини району, міста не раніше як через 6 місяців
після виводу неблагополучного поголів'я і проведення всіх дій,
передбачених планом оздоровчих заходів. 6.5. Худобу, яку закуплено населенням з господарств,
неблагополучних по бруцельозу, упродовж 6 місяців до встановлення
діагнозу і накладання карантинних обмежень на господарство,
негайно здають на забій незалежно від вагових кондицій. 6.6. Пасовища, на яких перебувало неблагополучне поголів'я
худоби, або зібране з таких угідь сіно дозволяється
використовувати не раніше як через 3 місяці для поголів'я тварин
цього ж господарства. 6.7. Забороняється доїння овець і кіз, обробка незнезаражених
смушкових шкірок, а також заготівля бринзи, тушок, сичугів на
неблагополучних щодо бруцельозу фермах. Смушеві шкірки після зняття з тушки дезінфікують і
консервують у встановленому порядку, а тушки спалюють або здають
на завод з виробництва м'ясо-кісткового борошна за умови
непоширення збудника. 6.8. Стриження овець чи кіз проводять після вилучення з отари
тварин, які позитивно реагують на бруцельоз, з додержанням
стригалями правил особистої гігієни. Стригалі перед кожним виходом
з неблагополучної ферми повинні проходити обов'язкову санітарну
обробку. Приміщення, майданчики та стригальський інструмент,
спецодяг персоналу після закінчення стрижки очищують і
дезінфікують. 6.9. Вовну з неблагополучних на бруцельоз отар знезаражують у
господарстві бромистим метилом під плівкою згідно з Інструкцією з
дезінфекції вовни, неблагополучної щодо бруцельозу і ящуру,
бромистим метилом. Після обробки вовну вивозять на промислову
переробку без обмежень. 6.10. Забій у господарстві хворих на бруцельоз тварин
забороняється. Неблагополучне поголів'я перевозять на
м'ясокомбінат на автомашинах з водонепроникним кузовом у погоджені
строки згідно з графіком під наглядом спеціаліста ветеринарної
медицини. 6.11. Від тварин із неблагополучних з бруцельозу господарств
та тих, що реагують серологічно в благополучних господарствах,
забороняється використовувати їхні м'ясо та продукти забою у
незнезараженому вигляді, зокрема для годівлі звірів або птиці
також. З м'ясом, продуктами забою діють у відповідності з Правилами
ветеринарного огляду забійних тварин та ветеринарно-санітарної
експертизи м'яса і м'ясних продуктів. 6.12. Абортовані плоди та посліди негайно збирають, засипають
хлорним вапном і спалюють або захоронюють на скотомогильнику. 6.13. Корів з клінічними ознаками бруцельозу (аборти,
ендометрити та інше) доїти забороняється. 6.14. Молоко з неблагополучної щодо бруцельозу великої
рогатої худоби ферми знезаражується у господарстві до повного
ліквідування хвороби і зняття карантину. 6.14.1. Молоко від корів, які позитивно реагують на
бруцельоз, знезаражують кип'ятінням протягом 30 хвилин і
використовують для годівлі тварин у межах господарства. 6.14.2. Молоко (вершки) від тварин, які від'ємно реагують на
бруцельоз, з неблагополучного гурту знезаражують у господарстві
шляхом пастеризації при 70 (град.) протягом 30 хвилин, при
85-90 (град.) протягом - 20 хвилин або кип'ятінням. При
використанні пастеризатора інфрачервоного електронагріття - при
77,5 (град.) (+, -0,5 (град.), без витримування. 6.14.3. Молоко (вершки) від корів ферми (гурту),
неблагополучної одночасно з бруцельозу і з туберкульозу,
знезаражують, як установлено при туберкульозі. 6.14.4. Використання незнезараженого молока від
неблагополучного поголів'я для годівлі тварин забороняється. 6.14.5. Молочні відвійки (у тому числі і з молокопереробних
підприємств) при використанні для годівлі тварин необхідно
знезаражувати способами, зазначеними у пункті 6.14.2. 6.14.6. Сколотини "маслянку" і молочні відвійки, одержані при
виготовленні топленого масла, використовують для годівлі тварин
тільки в межах неблагополучної ферми. 6.14.7. Районні державні лабораторії ветеринарної медицини
зобов'язані здійснювати контроль за якістю знезараження молока і
молочних відвійок щодекади. 6.15. Для дезінфекції приміщень застосовують дезінфектанти в
концентрації: 20%-й розчин свіжогашеного вапна або освітлений
розчин хлорного вапна не менше як з 2% активного хлору, препарат
ДП-2, гарячий 2%-й розчин їдкого лугу, гарячий 5%-й розчин
кальцинованої соди, 2%-й розчин формальдегіду, 3%-й розчин
каустичної содопоташної суміші, розчин нейтрального гіпохлориду
кальцію або тексаніту з 3% активного хлору. Для аерозольної дезінфекції герметично зачинених приміщень у
відсутності тварин та людей застосовують 2%-й водний розчин
формальдегіду. Поверхню грунту вигульних дворів обробляють 3%-м розчином
формальдегіду. Перевірку якості дезінфекції приміщень проводять згідно з
методикою бактеріологічного контролю. 6.16. Гній, підстилку і рештки кормів, що залишилися від
годівлі тварин на неблагополучних фермах, знищують або
знезаражують біологічним, хімічними чи фізичними методами
(Рекомендації зі знезараження гною в господарствах,
неблагополучних щодо туберкульозу). Господарське використання гною
дозволяється не раніше як через 24 місяці після біотермічного
знезараження.
7. Оздоровлення господарств, неблагополучних щодо
бруцельозу великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней
7.1. При встановленні вперше захворювання на бруцельоз у
неблагополучному пункті припиняють відтворення стада і
оздоровлення здійснюють методом повної заміни всього поголів'я
ферми з приплодом. 7.1.1. У першу чергу здають на забій тих тварин, які мають
клінічні ознаки, і тих, які позитивно реагують. Решту поголів'я
неблагополучної ферми (всіх видів тварин) не досліджують і також
здають на забій разом з приплодом у термін до 30 днів. На
свинокомплексах повну санітарну заміну неблагополучного поголів'я
дозволяється проводити протягом 6 місяців. 7.1.2. Поголів'я худоби, яке утримується на благополучних
фермах цього господарства, досліджується на бруцельоз серологічно
за РБП (РА) і РЗК двічі з інтервалом 30 днів до отримання двічі
підряд негативних результатів по усім стадам. У подальший
шестимісячний контрольний період серологічні дослідження проводять
двічі з інтервалом 3 місяці. У господарствах зони загрози
(територіально суміжні або такі, що придбали чи продали худобу у
виявлене неблагополучне господарство) проводять дослідження того
виду тварин, які хворіють у цей час на бруцельоз у
неблагополучному господарстві. 7.2. Щеплення тварин протибруцельозними вакцинами
забороняється. 7.3. Молоко знезаражують кип'ятінням або пастеризацією в
установленому порядку. 7.4. На свинокомплексах з поголів'ям більше 12 тис. голів при
встановленні бруцельозу забивають усіх тварин тільки тих
неблагополучних технологічних груп, які утримуються у блоках або
свинарниках. Після санації неблагополучних поголів'я та приміщень
технологічний цикл продовжується. 7.5. При встановленні захворювання на бруцельоз у
сільськогосподарських тварин, що є у користуванні населення,
хворих разом з іншими тваринами приватного господарства забивають,
а поголів'я населеного пункту досліджують за РБП (РА) і РЗК з
інтервалом 30 днів до отримання двічі підряд негативних
результатів щодо усього стада. Надалі у межах шестимісячного
контрольного періоду серологічні дослідження проводять двічі з
інтервалом 3 місяці. 7.6. М'ясо від тварин з неблагополучної на бруцельоз ферми
(отари) перероблюють на ковбаси або консерви, які потребують
термічної обробки, незалежно від серологічних показників. Туші тварин, які мали клінічні ознаки бруцельозу або
патологічні зміни в органах, підлягають проваренню. З рештою продуктів забою і сировиною чинять згідно з
Правилами ветеринарного огляду забійних тварин і
ветеринарно-санітарної експертизи м'яса і м'ясних продуктів.
8. Оздоровлення звірівницьких і мисливських
господарств, неблагополучних з бруцельозу
8.1. При встановленні бруцельозу в хутрових звірів проводять
серологічне дослідження поголів'я за РА у розведенні сироватки
крові 1:10 один раз на місяць до одержання двічі підряд негативних
результатів. Звірів (самиць разом з приплодом), які позитивно
реагують, утримують в ізоляторі до забою на хутро. Хутрові шкурки
дезінфікують і консервують відповідно до Інструкції з дезінфекції
сировини тваринницького походження і підприємств з його заготівлі.
Карантинні обмеження знімають після забою тварин, які реагують,
санації приміщень та інвентарю і одержання двічі підряд негативних
результатів серологічних досліджень. 8.2. При встановленні бруцельозу серед диких тварин (кабани,
козулі, лосі та інше) мисливських господарств за результатами
бактеріологічних досліджень комісійно, за участю представників
адміністрації природоохоронних об'єктів, ветеринарної та єгерської
служб, визначається зона заселення неблагополучної популяції
тварин, а також - усі шляхи їх можливої міграції. Рішенням
обласної державної адміністрації збільшується квота
ліцензійно-санітарного відстрілу дорослих тварин до 50% від їх
оптимальної кількості щорічно протягом 3-х років. 8.3. У неблагополучних щодо бруцельозу зонах забезпечуються
заходи охорони свійських тварин від контакту з дикими: приділяють
увагу огородженню ферм і місць зберігання кормів, уникають
розміщення літніх таборів свійських тварин у зонах інтенсивного
заселення дикими тваринами. При встановленні фактів парування
диких тварин зі свійськими останніх ізолюють і здають на забій.
Решта тварин цієї групи повинна бути під ветеринарним наглядом і
досліджена на бруцельоз протягом 6 місяців не менше двох разів з
одержанням негативних результатів на бруцельоз.
9. Оздоровлення господарств, неблагополучних
з інфекційного епідидиміту баранів
9.1. При встановленні захворювання на інфекційний епідидиміт
вівчарське господарство, ферму, племінну станцію штучного
запліднення, окрему отару оголошують неблагополучними і
установлюють обмеження з цього захворювання. 9.1.1. Забороняється: 1) реалізація племінної продукції (сперма, племмолодняк,
дорослі тварини) за межі господарства; 2) використання баранів-плідників з неблагополучної отари для
запліднення (докриття) вівцематок або ярок; 3) використання баранів-пробників або баранів для докриття
вівцематок (ярок) з товарних отар, що їх утримують для одержання
вовни. 9.2. Оздоровлення неблагополучних отар проводять шляхом
виявлення і забою клінічно хворих тварин (епідидиміт, орхіт,
аборт, прохолостіння), а також тварин, які позитивно реагують за
РТЗК або РІД з бруцелаовісним антигеном. 9.2.1. При встановленні захворювання серед племінних
баранів-плідників або серед племінного молодняка додатково
серологічно досліджують вівцематок у отарах, які мали контакт з
цими баранами або від яких було одержано племмолодняк, який
позитивно реагує. 9.2.2. Серологічне і клінічне дослідження баранів-плідників
неблагополучної отари (пальпація сім'яних залоз та їх придатків)
проводять з інтервалом 20 днів до одержання двічі підряд
негативних серологічних результатів. Клінічно хворих або тварин,
які позитивно реагують, терміново ізолюють і здають на забій.
Надалі отару утримують на контролі протягом 6 місяців, серологічно
досліджуючи двічі з інтервалом 3 місяці до одержання негативних
результатів. Тільки при одержанні у контрольний термін негативних
результатів дослідження отару баранів-плідників уважають
оздоровленою і дозволяють використання тварин для запліднення. 9.2.3. При оздоровленні неблагополучних отар вівцематок
діагностичні дослідження проводять серологічно за РТЗК двічі -
через 1 і 2 місяці після окоту, а також - за один місяць до
покриття. Тварин, які позитивно реагують, разом з приплодом здають на
забій, вибраковують і також здають на забій тварин, що абортували
та "холостих" вівцематок. Отару вівцематок вважають оздоровленою, якщо протягом року не
було абортів бруцелаовісної етіології, а при дворазовому
дослідженні сироватки крові овець після окоту - не виявлено
тварин, які позитивно реагують. 9.2.4. Ярок з 10-12-місячного віку досліджують у ті самі
строки, що і вівцематок, якщо вони утримуються в одних отарах. У
разі формування окремих ремонтних отар ярок їх оздоровлення
проводять шляхом щомісячного дослідження до одержання двічі підряд
негативних результатів за РТЗК. 9.2.5. Молодих баранчиків від вівцематок неблагополучних отар
товарних господарств для відтворення не використовують, у
2-3-недільному віці каструють і надалі не досліджують. 9.2.6. Молодих баранчиків у племінних господарствах утримують
у відокремлених отарах ізольовано від дорослих тварин і
оздоровлюють так, як зазначено у п.9.2.2. Серологічні дослідження
баранчиків за РТЗК проводять з 10-12-місячного віку. Вибракуваних
баранчиків за зоотехнічними показниками каструють і утримують
відокремлено від племінної отари. 9.2.7. Товарні отари баранів для одержання вовни у
неблагополучних господарствах розміщують відокремлено від
основного стада, не досліджують і поступово замінюють валухами.
Використання баранів з таких отар для докриття або як пробників
категорично забороняється. 9.2.8. При виявленні в отарах (групах) баранів-плідників або
баранчиків 10-12-місячного віку 25% і більше хворих клінічно та
таких, які позитивно реагують за РТЗК, усю отару (групу) здають на
забій. 9.3. Відтворення стада у неблагополучній отарі вівцематок
здійснюється штучним заплідненням після вилучення овець, які
позитивно реагують та є безплідними. Для докриття дозволяється
вводити здорових баранів із благополучної отари баранів-плідників.
Загальний строк парувальної компанії не повинен бути більшим 2-х
місяців. Після закінчення парувальної компанії таких баранів
утримують окремо від вівцематок та інших груп баранів. Через
1-2 місяці їх досліджують клінічно і серологічно, тварин, які
реагують позитивно, здають на забій, а решту досліджують, як
указано у п.9.2.2. Використання цих баранів для запліднення
вівцематок в інших отарах не дозволяється. 9.4. У неблагополучних господарствах, де штучне запліднення
організувати неможливо (відгонне вівчарство), для запліднення
використовують досліджених здорових баранів-плідників, яких
закріплюють за неблагополучними отарами вівцематок до повного їх
оздоровлення. Після закінчення парувального сезону баранів
утримують відокремлено від вівцематок і досліджують так, як
зазначено у п.9.2.2. Об'єднувати групи баранів, що запліднювали
різні отари вівцематок, без попереднього дослідження не
дозволяється. 9.5. У літній час неблагополучні отари виводять з кошар на
табірне утримання. У приміщеннях проводять санітарне очищення і
дезінфекцію. 9.6. М'ясо тварин, які позитивно реагують на інфекційний
епідидиміт, при відсутності у них клінічних (аборту чи орхіту)
ознак перед забоєм випускають без обмежень, м'ясо від клінічно
хворих - знезаражують проваренням.
10. Охорона людей від зараження бруцельозом
10.1. Всі працівники, які безпосередньо обслуговують тварин,
неблагополучних щодо бруцельозу ферм, повинні додержуватись правил
особистої гігієни за рекомендаціями медичних спеціалістів та
спеціалістів ветеринарної медицини. 10.2. Для дезінфекції рук використовують 0,5%-й розчин
хлораміну або кальцинованої соди. Спецодяг та спецвзуття перед
кожним виходом з ферми здають у параформалінову камеру для
знезараження. 10.3. Керівники господарств різних форм власності та
підпорядкування зобов'язані забезпечити своєчасне проходження
тваринниками медичних обстежень на бруцельоз. Не слід допускати до
обслуговування хворих тварин осіб, що не пройшли медичне
обстеження. Забезпечити усіх працівників тваринництва санітарним
та спеціальним одягом і взуттям. Устаткувати робочі місця
рукомийниками, дезрозчином, милом, рушниками, аптечкою першої
допомоги. Організувати на фермі прання та зберігання спецодягу і
спецвзуття. Не допускати підлітків до 18 років, вагітних жінок та
годувальниць до обслуговування бруцельозних тварин. Обслуговування неблагополучних отар з бруцельозу овець (кіз)
дозволяється тільки особам, вакцинованим проти бруцельозу. 10.4. На кожній фермі у спеціальному журналі записуються
вказівки і пропозиції медичних фахівців та фахівців ветеринарної
медицини щодо гігієни праці і профілактики захворювання, а також -
про проведення спеціалістами інструктажу про заходи безпеки.
Начальник управління
протиепізоотичної роботи П.А.Романюк
Додаток
до Інструкції про заходи з профілактики
та ліквідації бруцельозу тварин

Диференціація перехресних імунологічних
реакцій, які виявлено при планових
профілактичних дослідженнях на бруцельоз
-------------------------------------------------------------------------------------- |Метод і результати|Подальші дослідження щодо уточнення| Результати |Діагноз, заходи| |профілактичних | діагнозу і профілактичні заходи | досліджень | | |досліджень тварин | | | | -------------------------------------------------------------------------------------- 1. СЕРОЛОГІЧНИЙ:
1.1. РБП - "пози- Ті самі проби сироватки крові у Діагностична
тивно" (велика той же день або на другий оцінка:
рогата худоба, додатково досліджують у РА і РЗК
свині, вівці, ко- (РТЗК) для визначення "негативно" Бруцельозу зи) діагностичної оцінки РБП і немає граничного титру РА в розведенні
1:200, 1:400, 1:800 (від свиней, "позитивно" Додаткові овець і кіз 1:50, 1:100, 1:200) і дослідження в РЗК(РТЗК) - 1:5, 1:10, 1:20,
1:40 згідно з Настановою з
діагностики бруцельозу тварин.
Проби сироваток крові від овець
(баранів) досліджують також у РТЗК
або РІД на інфекційний епідидиміт
з бруцелаовісним антигеном.
1.2. Діагностична Тварин, які позитивно реагують на
оцінка РБП "пози- бруцельоз, ізолюють, ведуть за
тивно", РА або ними клінічний нагляд і
РЗК (РТЗК) пози- додатковими дослідженнями
тивні уточнюють діагноз. Молоко від
таких тварин знезаражують
кип'ятінням або тварин не доять.
Повторне дослідження ізольованих
тварин на бруцельоз (у
вищезазначених розведеннях
сироваток крові) і усього гурту, в
діагностичному титрі проводять
через 15-20 днів за РА, РЗК (РТЗК)
і алергічною пробою.
а) встановле- БРУЦЕЛЬОЗ, но: карантинні збільшення обмеження титрів за РА або РЗК (РТЗК) і кількості тварин, які позитивно реа- гують або ви- явлено тварин з позитивною алергічною
пробою, або у тварин з'яви- лися клінічні ознаки хвороби (аборти, орхі- ти й інше) та виявлено пози- тивну РА, РЗК(РТЗК) з бруцельозним
антигеном;
б) установле- Уточнення но: діагнозу за зниження тит- допомогою рів РА, діагностичного РЗК(РТЗК) і забою і кількості бактеріологічних тварин, які досліджень позитивно ре- агують на бруцельоз ви- явлення нових поодиноких
тварин, які позитивно ре- агують за РА не вище 1:200, або РЗК (РТЗК) не вище 1:10, алергічна
проба нега- тивна, клі- нічні ознаки бруцельозу
відсутні;
в) результати Бруцельозу не- діагностично- має. Тварин, го забою: які позитивно - культуру реагують вибра- бруцел не ковують і зда- ізольовано, ють на забій. біопроба на морських
свинках - не- гативна;
Інших тварин використовують без обмежень під ветеринар- ним наглядом упродовж 6 мі- сяців.
- ізольовано БРУЦЕЛЬОЗ, культуру бру- карантинні цел або одер- обмеження жано позитив- ну біопробу на морських свинках;
г) при дос- Інфекційний лідженні не- епідидиміт ба- гативно реа- ранів. Обмежен- гуючих на ня племінної бруцельоз діяльності, оз- овець доровлення (баранів)
виявлено по-
зитивну РТЗК з бруцелао- вісним анти- геном і клі- нічні ознаки захворювання: епідидиміти,
орхіти
2. АЛЕРГІЧНИЙ: Тварин, які алергічно реагують, а) позитивні БРУЦЕЛЬОЗ, 2.1. Позитивна ізолюють і досліджують від них серологічні карантинні алергічна проба у сироватки крові на бруцельоз: від реакції на обмеження поодиноких тварин свиней за РЗК\РТЗК, від овець за бруцельоз;
(вівці, кози, сви- РА і РЗК\РТЗК, а також на
ні). інфекційний епідидиміт за б) у сероло- ІНФЕКЦІЙНИЙ РТЗК\РІД. Водночас у зазначений гічно нега- ЕПІДИДИМІТ спосіб досліджують всю групу тивних на Обмеження тварин. бруцельоз племінної овець (бара- діяльності, нів) і в ін- оздоровлення ших тварин отари отрима- но позитивну РТЗК, РІД з бруцелаовісним антигеном;
в) негативні Бруцельозу та результати інфекційного серологічних епідидиміту досліджень на немає. бруцельоз та інфекційний
епідидиміт.



вгору