Конституція України
Верховна Рада України; Конституція України, Конституція, Закон від 28.06.1996254к/96-ВР
Документ 254к/96-ВР, перша редакція — Прийняття від 28.06.1996
( Увага! Це не поточна редакція документу. Перейти до поточної? )


     Стаття 87. Верховна Рада України за пропозицією  не  менш  як 
однієї третини народних депутатів України від її конституційного
складу може розглянути питання про відповідальність Кабінету
Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри Кабінетові
Міністрів України більшістю від конституційного складу Верховної
Ради України. Питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не
може розглядатися Верховною Радою України більше одного разу
протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після
схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України.
Стаття 88. Верховна Рада України обирає зі свого складу
Голову Верховної Ради України, Першого заступника і заступника
Голови Верховної Ради України та відкликає їх. Голова Верховної Ради України: 1) веде засідання Верховної Ради України; 2) організовує підготовку питань до розгляду на засіданнях
Верховної Ради України; 3) підписує акти, прийняті Верховною Радою України; 4) представляє Верховну Раду України у зносинах з іншими
органами державної влади України та органами влади інших держав; 5) організовує роботу апарату Верховної Ради України. Голова Верховної Ради України здійснює повноваження,
передбачені цією Конституцією, у порядку, встановленому законом
про регламент Верховної Ради України.
Стаття 89. Верховна Рада України затверджує перелік комітетів
Верховної Ради України, обирає голів цих комітетів. Комітети Верховної Ради України здійснюють законопроектну
роботу, готують і попередньо розглядають питання, віднесені до
повноважень Верховної Ради України. Верховна Рада України у межах своїх повноважень може
створювати тимчасові спеціальні комісії для підготовки і
попереднього розгляду питань. Верховна Рада України для проведення розслідування з питань,
що становлять суспільний інтерес, створює тимчасові слідчі
комісії, якщо за це проголосувала не менш як одна третина від
конституційного складу Верховної Ради України. Висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не є
вирішальними для слідства і суду. Організація і порядок діяльності комітетів Верховної Ради
України, її тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій
встановлюються законом.
Стаття 90. Повноваження Верховної Ради України припиняються у
день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового
скликання. Президент України може достроково припинити повноваження
Верховної Ради України, якщо протягом тридцяти днів однієї
чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися. Повноваження Верховної Ради України, що обрана на
позачергових виборах, проведених після дострокового припинення
Президентом України повноважень Верховної Ради України
попереднього скликання, не можуть бути припинені протягом одного
року з дня її обрання. Повноваження Верховної Ради України не можуть бути достроково
припинені в останні шість місяців строку повноважень Президента
України.
Стаття 91. Верховна Рада України приймає закони, постанови та
інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків,
передбачених цією Конституцією.
Стаття 92. Виключно законами України визначаються: 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і
свобод; основні обов'язки громадянина; 2) громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців
та осіб без громадянства; 3) права корінних народів і національних меншин; 4) порядок застосування мов; 5) засади використання природних ресурсів, виключної
(морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння
космічного простору, організації та експлуатації енергосистем,
транспорту і зв'язку; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного
забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї,
охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти,
культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки; 7) правовий режим власності; 8) правові засади і гарантії підприємництва; правила
конкуренції та норми антимонопольного регулювання; 9) засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності,
митної справи; 10) засади регулювання демографічних та міграційних процесів; 11) засади утворення і діяльності політичних партій, інших
об'єднань громадян, засобів масової інформації; 12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи
державної служби, організації державної статистики та інформатики; 13) територіальний устрій України; 14) судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової
експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання
і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань;
основи організації та діяльності адвокатури; 15) засади місцевого самоврядування; 16) статус столиці України; спеціальний статус інших міст; 17) основи національної безпеки, організації Збройних Сил
України і забезпечення громадського порядку; 18) правовий режим державного кордону; 19) правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон
надзвичайної екологічної ситуації; 20) організація і порядок проведення виборів і референдумів; 21) організація і порядок діяльності Верховної Ради України,
статус народних депутатів України; 22) засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є
злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями,
та відповідальність за них. Виключно законами України встановлюються: 1) Державний бюджет України і бюджетна система України;
система оподаткування, податки і збори; засади створення і
функціонування фінансового, грошового, кредитного та
інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус
іноземних валют на території України; порядок утворення і
погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок
випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи; 2) порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до
інших держав; порядок допуску та умови перебування підрозділів
збройних сил інших держав на території України; 3) одиниці ваги, міри і часу; порядок встановлення державних
стандартів; 4) порядок використання і захисту державних символів; 5) державні нагороди; 6) військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні
звання; 7) державні свята; 8) порядок утворення і функціонування вільних та інших
спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим,
відмінний від загального. Законом України оголошується амністія.
Стаття 93. Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді
України належить Президентові України, народним депутатам України,
Кабінету Міністрів України і Національному банку України. Законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні,
розглядаються Верховною Радою України позачергово.
Стаття 94. Закон підписує Голова Верховної Ради України і
невідкладно направляє його Президентові України. Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання
закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює
його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими
пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. У разі якщо Президент України протягом встановленого строку
не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається
схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно
оприлюднений. Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий
Верховною Радою України не менш як двома третинами від її
конституційного складу, Президент України зобов'язаний його
підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів. Закон набирає чинності через десять днів з дня його
офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом,
але не раніше дня його опублікування.
Стаття 95. Бюджетна система України будується на засадах
справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між
громадянами і територіальними громадами. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються
будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і
цільове спрямування цих видатків. Держава прагне до збалансованості бюджету України. Регулярні звіти про доходи і видатки Державного бюджету
України мають бути оприлюднені.
Стаття 96. Державний бюджет України затверджується щорічно
Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за
особливих обставин - на інший період. Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року
подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет
України на наступний рік. Разом із проектом закону подається
доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного
року.
Стаття 97. Кабінет Міністрів України відповідно до закону
подає до Верховної Ради України звіт про виконання Державного
бюджету України. Поданий звіт має бути оприлюднений.
Стаття 98. Контроль за використанням коштів Державного
бюджету України від імені Верховної Ради України здійснює
Рахункова палата.
Стаття 99. Грошовою одиницею України є гривня. Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною
функцією центрального банку держави - Національного банку України.
Стаття 100. Рада Національного банку України розробляє
основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за
її проведенням. Правовий статус Ради Національного банку України визначається
законом.
Стаття 101. Парламентський контроль за додержанням
конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Р о з д і л V
ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ
Стаття 102. Президент України є главою держави і виступає від
її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету,
територіальної цілісності України, додержання Конституції України,
прав і свобод людини і громадянина.
Стаття 103. Президент України обирається громадянами України
на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом
таємного голосування строком на п'ять років. Президентом України може бути обраний громадянин України,
який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в
Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та
володіє державною мовою. Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше
ніж два строки підряд. Президент України не може мати іншого представницького
мандата, обіймати посаду в органах державної влади або в
об'єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною або
підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органу
або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання
прибутку. Чергові вибори Президента України проводяться в останню
неділю жовтня п'ятого року повноважень Президента України. У разі
дострокового припинення повноважень Президента України вибори
Президента України проводяться в період дев'яноста днів з дня
припинення повноважень. Порядок проведення виборів Президента України встановлюється
законом.
Стаття 104. Новообраний Президент України вступає на пост не
пізніше ніж через тридцять днів після офіційного оголошення
результатів виборів, з моменту складення присяги народові на
урочистому засіданні Верховної Ради України. Приведення Президента України до присяги здійснює Голова
Конституційного Суду України. Президент України складає таку присягу: "Я, (ім'я та прізвище), волею народу обраний Президентом
України, заступаючи на цей високий пост, урочисто присягаю на
вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми справами боронити
суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і
добробут Українського народу, обстоювати права і свободи громадян,
додержуватися Конституції України і законів України, виконувати
свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників, підносити
авторитет України у світі". Президент України, обраний на позачергових виборах, складає
присягу у п'ятиденний строк після офіційного оголошення
результатів виборів.
Стаття 105. Президент України користується правом
недоторканності на час виконання повноважень. За посягання на честь і гідність Президента України винні
особи притягаються до відповідальності на підставі закону. Звання Президента України охороняється законом і зберігається
за ним довічно, якщо тільки Президент України не був усунений з
поста в порядку імпічменту.
Стаття 106. Президент України: 1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і
правонаступництво держави; 2) звертається з посланнями до народу та із щорічними і
позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і
зовнішнє становище України; 3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює
керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде
переговори та укладає міжнародні договори України; 4) приймає рішення про визнання іноземних держав; 5) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв
України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає
вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних
держав; 6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції
України відповідно до статті 156 цієї Конституції, проголошує
всеукраїнський референдум за народною ініціативою; 7) призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у
строки, встановлені цією Конституцією; 8) припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо
протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не
можуть розпочатися; 9) призначає за згодою Верховної Ради України
Прем'єр-міністра України; припиняє повноваження Прем'єр-міністра
України та приймає рішення про його відставку; 10) призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів
Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів
виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій
та припиняє їхні повноваження на цих посадах; 11) призначає за згодою Верховної Ради України на посаду
Генерального прокурора України та звільняє його з посади; 12) призначає половину складу Ради Національного банку
України; 13) призначає половину складу Національної ради України з
питань телебачення і радіомовлення; 14) призначає на посади та звільняє з посад за згодою
Верховної Ради України Голову Антимонопольного комітету України,
Голову Фонду державного майна України, Голову Державного комітету
телебачення і радіомовлення України; 15) утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням
Прем'єр-міністра України міністерства та інші центральні органи
виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання
органів виконавчої влади; 16) скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради
міністрів Автономної Республіки Крим; 17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України;
призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних
Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у
сферах національної безпеки та оборони держави; 18) очолює Раду національної безпеки і оборони України; 19) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення
стану війни та приймає рішення про використання Збройних Сил
України у разі збройної агресії проти України; 20) приймає відповідно до закону рішення про загальну або
часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в
окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній
незалежності України; 21) приймає у разі необхідності рішення про введення в
Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також
оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами
надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих
рішень Верховною Радою України; 22) призначає третину складу Конституційного Суду України; 23) утворює суди у визначеному законом порядку; 24) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги
та інші вищі спеціальні звання і класні чини; 25) нагороджує державними нагородами; встановлює
президентські відзнаки та нагороджує ними; 26) приймає рішення про прийняття до громадянства України та
припинення громадянства України, про надання притулку в Україні; 27) здійснює помилування; 28) створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті
України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі
та інші допоміжні органи і служби; 29) підписує закони, прийняті Верховною Радою України; 30) має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України
законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної
Ради України; 31) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією
України. Президент України не може передавати свої повноваження іншим
особам або органам. Президент України на основі та на виконання Конституції і
законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими
до виконання на території України. Акти Президента України, видані в межах повноважень,
передбачених пунктами 3, 4, 5, 8, 10, 14, 15, 17, 18, 21, 22, 23,
24 цієї статті, скріплюються підписами Прем'єр-міністра України і
міністра, відповідального за акт та його виконання.
Стаття 107. Рада національної безпеки і оборони України є
координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при
Президентові України. Рада національної безпеки і оборони України координує і
контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної
безпеки і оборони. Головою Ради національної безпеки і оборони України є
Президент України. Персональний склад Ради національної безпеки і оборони
України формує Президент України. До складу Ради національної безпеки і оборони України за
посадою входять Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України,
Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України,
Міністр закордонних справ України. У засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може
брати участь Голова Верховної Ради України. Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться
в дію указами Президента України. Компетенція та функції Ради національної безпеки і оборони
України визначаються законом.
Стаття 108. Президент України виконує свої повноваження до
вступу на пост новообраного Президента України. Повноваження Президента України припиняються достроково у
разі: 1) відставки; 2) неможливості виконувати свої повноваження за станом
здоров'я; 3) усунення з поста в порядку імпічменту; 4) смерті.
Стаття 109. Відставка Президента України набуває чинності з
моменту проголошення ним особисто заяви про відставку на засіданні
Верховної Ради України.
Стаття 110. Неможливість виконання Президентом України своїх
повноважень за станом здоров'я має бути встановлена на засіданні
Верховної Ради України і підтверджена рішенням, прийнятим
більшістю від її конституційного складу на підставі письмового
подання Верховного Суду України - за зверненням Верховної Ради
України, і медичного висновку.
Стаття 111. Президент України може бути усунений з поста
Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним
державної зради або іншого злочину. Питання про усунення Президента України з поста в порядку
імпічменту ініціюється більшістю від конституційного складу
Верховної Ради України. Для проведення розслідування Верховна Рада України створює
спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включаються
спеціальний прокурор і спеціальні слідчі. Висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісії
розглядаються на засіданні Верховної Ради України. За наявності підстав Верховна Рада України не менш як двома
третинами від її конституційного складу приймає рішення про
звинувачення Президента України. Рішення про усунення Президента України з поста в порядку
імпічменту приймається Верховною Радою України не менш як трьома
четвертими від її конституційного складу після перевірки справи
Конституційним Судом України і отримання його висновку щодо
додержання конституційної процедури розслідування і розгляду
справи про імпічмент та отримання висновку Верховного Суду України
про те, що діяння, в яких звинувачується Президент України,
містять ознаки державної зради або іншого злочину.
Стаття 112. У разі дострокового припинення повноважень
Президента України відповідно до статей 108, 109, 110, 111 цієї
Конституції виконання обов'язків Президента України на період до
обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на
Прем'єр-міністра України. Прем'єр-міністр України в період
виконання ним обов'язків Президента України не може здійснювати
повноваження, передбачені пунктами 2, 6, 8, 10, 11, 12, 14, 15,
16, 22, 25, 27 статті 106 Конституції України.

Р о з д і л VI
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ.
ІНШІ ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
Стаття 113. Кабінет Міністрів України є вищим органом у
системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом
України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у
межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується
Конституцією і законами України, актами Президента України.
Стаття 114. До складу Кабінету Міністрів України входять
Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три
віце-прем'єр-міністри, міністри. Прем'єр-міністр України призначається Президентом України за
згодою більше ніж половини від конституційного складу Верховної
Ради України. Персональний склад Кабінету Міністрів України призначається
Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України. Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів
України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету
Міністрів України, схваленої Верховною Радою України. Прем'єр-міністр України входить із поданням до Президента
України про утворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств,
інших центральних органів виконавчої влади, в межах коштів,
передбачених Державним бюджетом України на утримання цих органів.
Стаття 115. Кабінет Міністрів України складає повноваження
перед новообраним Президентом України. Прем'єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів
України мають право заявити Президентові України про свою
відставку. Відставка Прем'єр-міністра України має наслідком відставку
всього складу Кабінету Міністрів України. Прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри
Кабінетові Міністрів України має наслідком відставку Кабінету
Міністрів України. Кабінет Міністрів України, відставку якого прийнято
Президентом України, за його дорученням продовжує виконувати свої
повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів
України, але не довше ніж шістдесят днів. Прем'єр-міністр України зобов'язаний подати Президентові
України заяву про відставку Кабінету Міністрів України за
рішенням Президента України чи у зв'язку з прийняттям Верховною
Радою України резолюції недовіри.
Стаття 116. Кабінет Міністрів України: 1) забезпечує державний суверенітет і економічну
самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої
політики держави, виконання Конституції і законів України, актів
Президента України; 2) вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і
громадянина; 3) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної
та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості
населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони
природи, екологічної безпеки і природокористування; 4) розробляє і здійснює загальнодержавні програми
економічного, науково-технічного, соціального і культурного
розвитку України; 5) забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності;
здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до
закону; 6) розробляє проект закону про Державний бюджет України і
забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України
Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про
його виконання; 7) здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і
національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі
злочинністю; 8) організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної
діяльності України, митної справи; 9) спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів
виконавчої влади; 10) виконує інші функції, визначені Конституцією та законами
України, актами Президента України.
Стаття 117. Кабінет Міністрів України в межах своєї
компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими
до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр
України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України,
міністерств та інших центральних органів виконавчої влади
підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.
Стаття 118. Виконавчу владу в областях і районах, містах
Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та
Севастополі визначаються окремими законами України. Склад місцевих державних адміністрацій формують голови
місцевих державних адміністрацій. Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на
посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням
Кабінету Міністрів України. Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх
повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом
Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої
влади вищого рівня. Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні
радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними
чи обласними радами. Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні
органам виконавчої влади вищого рівня. Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать
Конституції та законам України, іншим актам законодавства України,
можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України,
або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня. Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові
відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого
Президент України приймає рішення і дає обґрунтовану відповідь. Якщо недовіру голові районної чи обласної державної
адміністрації висловили дві третини депутатів від складу
відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку
голови місцевої державної адміністрації.
Стаття 119. Місцеві державні адміністрації на відповідній
території забезпечують: 1) виконання Конституції та законів України, актів Президента
України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої
влади; 2) законність і правопорядок; додержання прав і свобод
громадян; 3) виконання державних і регіональних програм
соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони
довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і
національних меншин - також програм їх національно-культурного
розвитку; 4) підготовку та виконання відповідних обласних і районних
бюджетів; 5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм; 6) взаємодію з органами місцевого самоврядування; 7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих
відповідними радами повноважень.
Стаття 120. Члени Кабінету Міністрів України, керівники
центральних та місцевих органів виконавчої влади не мають права
суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім
викладацької, наукової та творчої у позаробочий час, входити до
складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на
меті одержання прибутку. Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету
Міністрів України, інших центральних та місцевих органів
виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України.
Р о з д і л VII
ПРОКУРАТУРА
Стаття 121. Прокуратура України становить єдину систему, на
яку покладаються: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у
випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять
оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень
у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів
примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи
громадян.
Стаття 122. Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор
України, який призначається на посаду за згодою Верховної Ради
України та звільняється з посади Президентом України. Верховна
Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві
України, що має наслідком його відставку з посади. Строк повноважень Генерального прокурора України - п'ять
років.
Стаття 123. Організація і порядок діяльності органів
прокуратури України визначаються законом.

Р о з д і л VIII
ПРАВОСУДДЯ
Стаття 124. Правосуддя в Україні здійснюється виключно
судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих
функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що
виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та
судами загальної юрисдикції. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через
народних засідателів і присяжних. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є
обов'язковими до виконання на всій території України.
Стаття 125. Система судів загальної юрисдикції в Україні
будується за принципами територіальності і спеціалізації. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції
є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні
вищі суди. Відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Стаття 126. Незалежність і недоторканність суддів
гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України
затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку
судом. Судді обіймають посади безстроково, крім суддів
Конституційного Суду України та суддів, які призначаються на
посаду судді вперше. Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або
призначив, у разі: 1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено; 2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років; 3) неможливості виконувати свої повноваження за станом
здоров'я; 4) порушення суддею вимог щодо несумісності; 5) порушення суддею присяги; 6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; 7) припинення його громадянства; 8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; 9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з
посади за власним бажанням. Повноваження судді припиняються у разі його смерті. Держава забезпечує особисту безпеку суддів та їхніх сімей.
Стаття 127. Правосуддя здійснюють професійні судді та, у
визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні. Професійні судді не можуть належати до політичних партій та
профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати
представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади,
виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та
творчої. На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною
комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти
років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права
не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та
володіє державною мовою. Суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які мають
фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. Ці судді
відправляють правосуддя лише у складі колегій суддів. Додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу, віку
та їх професійного рівня встановлюються законом. Захист професійних інтересів суддів здійснюється в порядку,
встановленому законом.
Стаття 128. Перше призначення на посаду професійного судді
строком на п'ять років здійснюється Президентом України. Всі інші
судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються
Верховною Радою України безстроково, в порядку, встановленому
законом. Голова Верховного Суду України обирається на посаду та
звільняється з посади шляхом таємного голосування Пленумом
Верховного Суду України в порядку, встановленому законом.
Стаття 129. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і
підкоряються лише закону. Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів
чи судом присяжних. Основними засадами судочинства є: 1) законність; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і
судом; 3) забезпечення доведеності вини; 4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх
доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 5) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; 6) забезпечення обвинуваченому права на захист; 7) гласність судового процесу та його повне фіксування
технічними засобами; 8) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження
рішення суду, крім випадків, встановлених законом; 9) обов'язковість рішень суду. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства
в судах окремих судових юрисдикцій. За неповагу до суду і судді винні особи притягаються до
юридичної відповідальності.
Стаття 130. Держава забезпечує фінансування та належні умови
для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті
України окремо визначаються видатки на утримання судів. Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів діє
суддівське самоврядування.
Стаття 131. В Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої
належить: 1) внесення подання про призначення суддів на посади або про
звільнення їх з посад; 2) прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами
вимог щодо несумісності; 3) здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів
Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та
розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної
відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також
прокурорів. Вища рада юстиції складається з двадцяти членів. Верховна
Рада України, Президент України, з'їзд суддів України, з'їзд
адвокатів України, з'їзд представників юридичних вищих навчальних
закладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по
три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокуратури -
двох членів Вищої ради юстиції. До складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова
Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний
прокурор України.
Р о з д і л IX
ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ
Стаття 132. Територіальний устрій України ґрунтується на
засадах єдності та цілісності державної території, поєднання
централізації і децентралізації у здійсненні державної влади,
збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з
урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних
і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.
Стаття 133. Систему адміністративно-територіального устрою
України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони,
міста, райони в містах, селища і села. До складу України входять: Автономна Республіка Крим,
Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська,
Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська,
Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська,
Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська,
Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська
області, міста Київ та Севастополь. Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який
визначається законами України.
Р о з д і л X
АВТОНОМНА РЕСПУБЛІКА КРИМ
Стаття 134. Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою
частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією
України, вирішує питання, віднесені до її відання.
Стаття 135. Автономна Республіка Крим має Конституцію
Автономної Республіки Крим, яку приймає Верховна Рада Автономної
Республіки Крим та затверджує Верховна Рада України не менш як
половиною від конституційного складу Верховної Ради України. Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки
Крим та рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим не
можуть суперечити Конституції і законам України та приймаються
відповідно до Конституції України, законів України, актів
Президента України і Кабінету Міністрів України та на їх
виконання.
Стаття 136. Представницьким органом Автономної Республіки
Крим є Верховна Рада Автономної Республіки Крим. Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах своїх
повноважень приймає рішення та постанови, які є обов'язковими до
виконання в Автономній Республіці Крим. Урядом Автономної Республіки Крим є Рада міністрів Автономної
Республіки Крим. Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим
призначається на посаду та звільняється з посади Верховною Радою
Автономної Республіки Крим за погодженням із Президентом України. Повноваження, порядок формування і діяльності Верховної Ради
Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки
Крим визначаються Конституцією України та законами України,
нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки
Крим з питань, віднесених до її компетенції. Правосуддя в Автономній Республіці Крим здійснюється судами,
що належать до єдиної системи судів України.
Стаття 137. Автономна Республіка Крим здійснює нормативне
регулювання з питань: 1) сільського господарства і лісів; 2) меліорації і кар'єрів; 3) громадських робіт, ремесел та промислів; благодійництва; 4) містобудування і житлового господарства; 5) туризму, готельної справи, ярмарків; 6) музеїв, бібліотек, театрів, інших закладів культури,
історико-культурних заповідників; 7) транспорту загального користування, автошляхів,
водопроводів; 8) мисливства, рибальства; 9) санітарної і лікарняної служб. З мотивів невідповідності нормативно-правових актів Верховної
Ради Автономної Республіки Крим Конституції України та законам
України Президент України може зупинити дію цих
нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки
Крим з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо
їх конституційності.
Стаття 138. До відання Автономної Республіки Крим належить: 1) призначення виборів депутатів Верховної Ради Автономної
Республіки Крим, затвердження складу виборчої комісії Автономної
Республіки Крим; 2) організація та проведення місцевих референдумів; 3) управління майном, що належить Автономній Республіці Крим; 4) розроблення, затвердження та виконання бюджету Автономної
Республіки Крим на основі єдиної податкової і бюджетної політики
України; 5) розроблення, затвердження та реалізація програм Автономної
Республіки Крим з питань соціально-економічного та культурного
розвитку, раціонального природокористування, охорони довкілля -
відповідно до загальнодержавних програм; 6) визнання статусу місцевостей як курортів; встановлення зон
санітарної охорони курортів; 7) участь у забезпеченні прав і свобод громадян, національної
злагоди, сприяння охороні правопорядку та громадської безпеки; 8) забезпечення функціонування і розвитку державної та
національних мов і культур в Автономній Республіці Крим; охорона і
використання пам'яток історії; 9) участь у розробленні та реалізації державних програм
повернення депортованих народів; 10) ініціювання введення надзвичайного стану та встановлення
зон надзвичайної екологічної ситуації в Автономній Республіці Крим
або в окремих її місцевостях. Законами України Автономній Республіці Крим можуть бути
делеговані також інші повноваження.
Стаття 139. В Автономній Республіці Крим діє Представництво
Президента України, статус якого визначається законом України.
Р о з д і л XI
МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ
Стаття 140. Місцеве самоврядування є правом територіальної
громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську
громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно
вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і
законів України. Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах
Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в
порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через
органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та
їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні
інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та
обласні ради. Питання організації управління районами в містах належить до
компетенції міських рад. Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за
ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та
інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною
власної компетенції, фінансів, майна.
Стаття 141. До складу сільської, селищної, міської ради
входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста на
основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом
таємного голосування строком на чотири роки. Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого
виборчого права шляхом таємного голосування обирають строком на
чотири роки відповідно сільського, селищного та міського голову,
який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях. Статус голів, депутатів і виконавчих органів ради та їхні
повноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації
визначаються законом. Голова районної та голова обласної ради обираються
відповідною радою і очолюють виконавчий апарат ради.
Стаття 142. Матеріальною і фінансовою основою місцевого
самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих
бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності
територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також
об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні
районних і обласних рад. Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на
договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти
бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного
фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і
установ, створювати для цього відповідні органи і служби. Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого
самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.
Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок
рішень органів державної влади, компенсуються державою.
Стаття 143. Територіальні громади села, селища, міста
безпосередньо або через утворені ними органи місцевого
самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності;
затверджують програми соціально-економічного та культурного
розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети
відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють
їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до
закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та
реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та
ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а
також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання
місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми
соціально-економічного та культурного розвитку відповідних
областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують
районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного
бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними
громадами або для виконання спільних проектів та з коштів,
залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації
спільних соціально-економічних і культурних програм, та
контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені
законом до їхньої компетенції. Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом
окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує
здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів
Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого
бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних
податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні
об'єкти державної власності. Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними
повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним
органам виконавчої влади.
Стаття 144. Органи місцевого самоврядування в межах
повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є
обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх
невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у
встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Стаття 145. Права місцевого самоврядування захищаються в
судовому порядку.
Стаття 146. Інші питання організації місцевого
самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів
місцевого самоврядування визначаються законом.
Р о з д і л XII
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
Стаття 147. Конституційний Суд України є єдиним органом
конституційної юрисдикції в Україні.



вгору