Документ 2343-XII, попередня редакція — Редакція від 04.11.2012, підстава - 5405-VI
( Увага! Це не поточна редакція документу. Перейти до поточної? )

     4) у четверту чергу  задовольняються  вимоги  кредиторів,  не 
забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли
із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в
процедурі санації боржника;
5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення
внесків членів трудового колективу до статутного капіталу
підприємства;
6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
2. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру
надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після
повного задоволення вимог попередньої черги.
3. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна
банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги
задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному
кредиторові однієї черги.
4. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в
установленому порядку вимоги ліквідаційна комісія не враховує суму
грошових вимог цього кредитора.
5. Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого
для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.
6. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються
погашеними.
7. У разі якщо господарським судом винесено ухвалу про
ліквідацію юридичної особи - банкрута, майно, що залишилося після
задоволення вимог кредиторів, передається власникові або
уповноваженому ним органу, а майно державних підприємств -
відповідному органу приватизації для наступного продажу. Кошти,
одержані від продажу цього майна, спрямовуються до Державного
бюджету України.
Стаття 32. Звіт ліквідатора
1. Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор
подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до
якого додаються:
показники виявленої ліквідаційної маси (дані її
інвентаризації);
відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з
посиланням на укладені договори купівлі-продажу;
копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі
майна;
реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог
кредиторів;
документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.
Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та
думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить
ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного
балансу.
Ліквідатор повідомляє державний орган з питань банкрутства
про завершення ліквідаційної процедури.
2. Якщо за результатами ліквідаційного балансу після
задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський
суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.
Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну
реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної
статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного
реєстру підприємств та організацій України, а також власнику
(органу, уповноваженому управляти майном), органам державної
податкової служби за місцезнаходженням банкрута.
3. Якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі
вимоги кредиторів, він вважається таким, що не має боргів, і може
продовжувати свою підприємницьку діяльність. У такому разі
ліквідатор протягом п'яти днів з дня прийняття господарським судом
відповідного рішення повідомляє про це орган або посадову особу
органу, до компетенції якого належить призначення керівника
(органів управління) боржника, у разі необхідності забезпечує
проведення зборів чи засідання відповідного органу та продовжує
виконувати повноваження керівника (органів управління) боржника до
призначення у встановленому порядку керівника (органів управління)
боржника. Господарський суд може винести ухвалу про ліквідацію
юридичної особи, що звільнилася від боргів, лише у разі, якщо в
неї залишилося майнових активів менше, ніж вимагається для її
функціонування згідно із законодавством. { Частина третя статті 32 в редакції Закону N 2133-VI ( 2133-17 )
від 15.04.2010 }
4. У разі якщо господарський суд дійшов висновку, що
ліквідатор не виявив або не реалізував усі наявні майнові активи
ліквідаційної маси, необхідні для повного задоволення кредиторів,
він виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора. Новий
ліквідатор очолює ліквідаційну комісію і діє згідно з вимогами
цього Закону.
5. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають
включенню до ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати
господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує
відсутність у банкрута майна.
Стаття 33. Звільнення працівників боржника. Пільги і
компенсації звільненим працівникам
1. Звільнення працівників боржника може провадитися після
порушення провадження у справі про банкрутство та призначення
господарським судом розпорядника майна відповідно до вимог Кодексу
законів про працю України ( 322-08 ) з урахуванням особливостей,
передбачених цим Законом.
2. Вихідна допомога звільненим працівникам боржника
виплачується арбітражним керуючим у встановленому порядку, з
урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
3. Питання про працевлаштування звільнених працівників
вирішується відповідно до Закону України "Про зайнятість
населення" ( 803-12 ). На звільнених працівників боржника
поширюються гарантії, встановлені статтею 26 зазначеного Закону.
Стаття 34. Зберігання документів
1. Ліквідатор забезпечує належне оформлення, упорядкування та
зберігання всіх, в тому числі фінансово-господарських, документів
банкрута протягом ліквідаційної процедури.
2. Після винесення судом ухвали про ліквідацію юридичної
особи - банкрута ліквідатор зобов'язаний забезпечити збереженість
архівних документів банкрута і, за погодженням із спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері
архівної справи і діловодства або уповноваженою ним архівною
установою, визначити місце подальшого їх зберігання. { Стаття 34 в редакції Закону N 594-IV ( 594-15 ) від 06.03.2003 }
Розділ IV
МИРОВА УГОДА
Стаття 35. Мирова угода та строк її укладення
1. Під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється
домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та
(або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів
боржника, яка оформляється угодою сторін. Не підлягає прощенню
(списанню) за умовами мирової угоди заборгованість із сплати
єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів
Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
{ Частина перша статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3108-IV ( 3108-15 ) від 17.11.2005, N 2464-VI ( 2464-17 ) від
08.07.2010 }
2. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії
провадження у справі про банкрутство.
3. Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів
приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів -
членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі
кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника,
висловили письмову згоду на укладення мирової угоди.
4. Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені
боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим
санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів
управління та керівника боржника і підписують її.
5. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету
кредиторів.
Стаття 36. Умови укладення мирової угоди
1. Мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог,
забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг, визначених
статтею 31 цього Закону.
{ Зупинення дії по Закону N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007
(ст.67) виключено на підставі Закону N 309-VI ( 309-17 ) від
03.06.2008 } { Дію частини другої статті 36 зупинено на 2008 рік
згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - пункт про
зупинення дії визнано неконституційним згідно з Рішенням
Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }
{ Дію частини другої статті 36 зупинено на 2007 рік згідно із
Законом N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006 }
2. У разі, коли умови мирової угоди, укладеної згідно з
правилами статті 35 цього Закону, передбачають розстрочку чи
відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган
стягнення зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог з
податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової
угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності
підприємства. При цьому податковий борг, який виник у строк, що
передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про
порушення справи про банкрутство до господарського суду,
визнається безнадійним та списується, а податкові зобов'язання чи
податковий борг, які виникли у строк протягом трьох останніх перед
днем подання заяви про порушення справи про банкрутство до
господарського суду календарних років, розстрочується
(відстрочується) або списується на умовах мирової угоди. Зазначену
мирову угоду підписує керівник відповідного податкового органу за
місцезнаходженням боржника. { Частина друга статті 36 в редакції Закону N 2181-III ( 2181-14 )
від 21.12.2000 - набирає чинності з 1 квітня 2001 року - дію
зупинено згідно із Законом N 398-V ( 398-16 ) від 30.11.2006 }
3. Для конкурсних кредиторів, які не брали участі в
голосуванні або проголосували проти укладення мирової угоди, не
можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кредиторів, які
висловили згоду на укладення мирової угоди, вимоги яких віднесені
до однієї черги. { Частина третя статті 36 в редакції Закону
N 672-IV ( 672-15 ) від 03.04.2003 - набуває чинності 31.05.2003
року }
Стаття 37. Укладення мирової угоди та набрання нею чинності
1. Мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає
затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі
господарського суду про припинення провадження у справі про
банкрутство.
2. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження
господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута),
кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та
наступних черг.
3. Одностороння відмова від мирової угоди не допускається.
4. Мирова угода має містити положення про:
розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника;
відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх
частини.
Крім цього, мирова угода може містити умови про:
виконання зобов'язань боржника третіми особами;
обмін вимог кредиторів на активи боржника або його
корпоративні права; { Абзац шостий частини четвертої статті 37 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 672-IV ( 672-15 ) від
03.04.2003 - набуває чинності 31.05.2003 року }
задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не
суперечать закону.
Стаття 38. Розгляд мирової угоди в господарському суді
1. Арбітражний керуючий протягом п'яти днів з дня укладення
мирової угоди повинен подати до господарського суду заяву про
затвердження мирової угоди.
До заяви про затвердження мирової угоди додаються:
текст мирової угоди;
протокол засідання комітету кредиторів, на якому було
прийнято рішення про укладення мирової угоди;
список кредиторів із зазначенням поштової адреси, номера
(коду), що ідентифікує платника податків, та суми заборгованості;
зобов'язання боржника щодо відшкодування усіх витрат,
відшкодування яких передбачено у першу чергу згідно зі статтею 31
цього Закону, крім вимог кредиторів, забезпечених заставою;
письмові заперечення кредиторів, які не брали участі в
голосуванні про укладення мирової угоди чи проголосували проти
укладення мирової угоди, за їх наявності.
2. Про дату розгляду мирової угоди господарський суд
повідомляє сторони мирової угоди.
Господарський суд зобов'язаний заслухати кожного присутнього
на засіданні кредитора, у якого виникли заперечення щодо укладення
мирової угоди, навіть якщо на засіданні комітету кредиторів він
голосував за укладення мирової угоди.
3. Господарський суд має право відмовити в затвердженні
мирової угоди у разі:
порушення порядку укладення мирової угоди, встановленого цим
Законом;
якщо умови мирової угоди суперечать законодавству.
4. Про відмову у затвердженні мирової угоди господарський суд
виносить ухвалу, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.
У разі винесення господарським судом ухвали про відмову в
затвердженні мирової угоди мирова угода вважається неукладеною.
5. З дня затвердження мирової угоди боржник приступає до
погашення вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди.
6. Затвердження господарським судом мирової угоди є підставою
для припинення провадження у справі про банкрутство.
7. Протягом п'яти днів з дня затвердження господарським
судом мирової угоди керуючий санацією або ліквідатор повідомляє
про це орган або посадову особу органу, до компетенції якого
належить призначення керівника (органів управління) боржника, у
разі необхідності забезпечує проведення зборів чи засідання
відповідного органу та продовжує виконувати повноваження керівника
(органів управління) боржника до призначення в установленому
порядку керівника (органів управління) боржника. { Частина сьома статті 38 в редакції Закону N 2133-VI ( 2133-17 )
від 15.04.2010 }
8. Винесення господарським судом ухвали про відмову у
затвердженні мирової угоди не перешкоджає укладенню нової мирової
угоди з іншими умовами.
Стаття 39. Недійсність мирової угоди або її розірвання та
наслідки невиконання мирової угоди
1. За заявою будь-кого із конкурсних кредиторів мирова угода
може бути визнана господарським судом недійсною, якщо існують
підстави для визнання угоди недійсною, передбачені цивільним
законодавством України. { Частина перша статті 39 в редакції
Закону N 672-IV ( 672-15 ) від 03.04.2003 - набуває чинності
31.05.2003 року }
2. Визнання мирової угоди недійсною є підставою для
поновлення провадження у справі про банкрутство, про що
господарським судом виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у
встановленому порядку.
3. Вимоги конкурсних кредиторів, по яких зроблено розрахунки
згідно з умовами мирової угоди, вважаються погашеними. { Частина
третя статті 39 в редакції Закону N 672-IV ( 672-15 ) від
03.04.2003 - набуває чинності 31.05.2003 року }
4. Повідомлення про поновлення провадження у справі про
банкрутство боржника публікується в офіційних друкованих органах.
5. Мирова угода може бути розірвана за рішенням
господарського суду у разі:
невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як
третини вимог кредиторів;
{ Абзац третій частини п'ятої статті 39 виключено на підставі
Закону N 672-IV ( 672-15 ) від 03.04.2003 - набуває чинності
31.05.2003 року }
6. Розірвання мирової угоди господарським судом щодо окремого
кредитора не тягне її розірвання щодо інших кредиторів.
7. У разі визнання мирової угоди недійсною або її розірвання
вимоги кредиторів, щодо яких були надані відстрочка та (або)
розстрочка платежів або прощення (списання) боргів, відновлюються
в повному розмірі у незадоволеній частині.
8. У разі невиконання мирової угоди кредитори можуть
пред'явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією
мировою угодою. У разі порушення провадження у справі про
банкрутство цього ж боржника обсяг вимог кредиторів, щодо яких
було укладено мирову угоду, визначається в межах, передбачених
зазначеною мировою угодою.
Розділ V
ПРИПИНЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО
Стаття 40. Припинення провадження у справі про банкрутство
1. Господарський суд припиняє провадження у справі про
банкрутство, якщо:
1) боржник не включений до Єдиного державного реєстру
підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів
підприємницької діяльності;
2) подано заяву про визнання банкрутом ліквідованої або
реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення)
юридичної особи;
3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство
того ж боржника;
4) затверджено звіт керуючого санацією боржника в порядку,
передбаченому цим Законом;
5) затверджено мирову угоду;
6) затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому
статтею 32 цього Закону;
7) боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами;
8) кредитори не висунули вимог до боржника після порушення
провадження у справі про банкрутство за заявою боржника.
2. Про припинення провадження у справі про банкрутство
виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому
порядку.
Провадження у справах про банкрутство може бути припинено у
випадках, передбачених пунктами 1, 2 та 5 частини першої цієї
статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство,
тобто як до, так і після визнання боржника банкрутом; у випадках,
передбачених пунктами 3, 4, 7 і 8, - лише до визнання боржника
банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 6, - лише після
визнання боржника банкрутом.
Розділ VI
ОСОБЛИВОСТІ БАНКРУТСТВА ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ СУБ'ЄКТІВ
ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 41. Загальні положення
Відносини, пов'язані з банкрутством містоутворюючих, особливо
небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків, інших
категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим
Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Стаття 42. Особливості банкрутства містоутворюючих
підприємств
1. Для цілей цього Закону містоутворюючими підприємствами
визнаються юридичні особи, кількість працівників яких з
урахуванням членів їх сімей складає не менше половини чисельності
населення адміністративно-територіальної одиниці, у якій
розташована така юридична особа.
Положення цієї статті застосовуються також до підприємств,
кількість працівників яких перевищує п'ять тисяч осіб.
2. При розгляді справи про банкрутство містоутворюючого
підприємства учасником провадження у справі про банкрутство
визнається орган місцевого самоврядування відповідної
териториторіальної громади адміністративно-територіальної одиниці.
Учасниками провадження у справі про банкрутство
містоутворюючого підприємства господарським судом можуть бути
визнані також центральні органи виконавчої влади.
Докази, що підтверджують належність боржника до
містоутворюючих підприємств, господарському суду надає боржник.
3. Якщо комітетом кредиторів не прийнято рішення про санацію
боржника, господарський суд може винести ухвалу про санацію
боржника за клопотанням органу місцевого самоврядування або
відповідного центрального органу виконавчої влади, які є
учасниками провадження у справі про банкрутство, за умови
укладення ними з кредиторами договору поруки за зобов'язаннями
боржника.
Договір поруки за зобов'язаннями боржника укладається та
підписується уповноваженими особами органів місцевого
самоврядування або центральних органів виконавчої влади.
4. Орган місцевого самоврядування або центральний орган
виконавчої влади, які поручилися за зобов'язаннями боржника, мають
право запропонувати господарському суду кандидатуру керуючого
санацією, інвестора.
У разі невиконання зобов'язання боржником поручителі несуть
солідарну відповідальність за зобов'язаннями боржника перед його
кредиторами.
5. Процедура санації містоутворюючого підприємства за
клопотанням органу місцевого самоврядування може бути продовжена
господарським судом на один рік.
Підставою для продовження процедури санації містоутворюючого
підприємства на строк, передбачений абзацом першим цієї частини, є
план фінансового оздоровлення містоутворюючого підприємства. План
фінансового оздоровлення містоутворюючого підприємства може
передбачати внесення інвестицій, працевлаштування його
працівників, створення нових робочих місць та інші способи
відновлення платоспроможності боржника містоутворюючого
підприємства.
6. За клопотанням органу місцевого самоврядування або
центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження
у справі про банкрутство, за умови укладення ними договору поруки
за зобов'язаннями боржника, строк процедури санації
містоутворюючого підприємства може бути продовжений господарським
судом до десяти років. Боржник і його поручитель у цьому разі
зобов'язані розрахуватися з кредиторами протягом трьох років, якщо
інше не передбачено цим Законом.
Невиконання вимог цієї частини є підставою для визнання
боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
7. Кабінет Міністрів України або органи місцевого
самоврядування в особі їх уповноважених органів мають право в
будь-який час до закінчення процедури санації містоутворюючого
підприємства розрахуватися з усіма кредиторами в порядку,
передбаченому цим Законом.
Задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку
черговості згідно зі статтею 31 цього Закону.
У разі задоволення вимог кредиторів за грошовими
зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати єдиного внеску на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування, повернення
невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової
втрати працездатності, сплати, податків і зборів (обов'язкових
платежів) в порядку, передбаченому цим Законом, провадження у
справі про банкрутство припиняється. { Абзац третій частини сьомої
статті 42 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3108-IV
( 3108-15 ) від 17.11.2005, N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }
8. З метою задоволення вимог кредиторів у процедурі санації
може бути здійснено продаж майна боржника як цілісного майнового
комплексу або частини його майна згідно із законодавством.
За наявності клопотання органу місцевого самоврядування або
центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження
у справі про банкрутство, продаж майна боржника як цілісного
майнового комплексу провадиться шляхом проведення конкурсу.
9. Обов'язковими умовами конкурсу є:
збереження робочих місць для не менш як 70 відсотків
працівників, зайнятих на підприємстві на момент його продажу;
зобов'язання покупця щодо забезпечення перепідготовки чи
працевлаштування працівників підприємства відповідно до
законодавства в разі зміни профілю діяльності підприємства.
Інші умови конкурсу можуть установлюватися виключно за згодою
комітету кредиторів у порядку, передбаченому статтею 19 цього
Закону.
10. Якщо зазначене в абзаці другому частини восьмої цієї
статті клопотання не було подано або майно боржника як цілісний
майновий комплекс не було продано на конкурсі, майно боржника
підлягає продажу на аукціоні.
11. При продажу майна боржника, визнаного банкрутом,
ліквідатор повинен виставити на продаж на перших торгах майно як
цілісний майновий комплекс. Якщо майно боржника, визнаного
банкрутом, не було продано як цілісний майновий комплекс, продаж
майна здійснюється в порядку, передбаченому статтею 20 цього
Закону.
Стаття 43. Особливості банкрутства особливо небезпечних
підприємств
1. Для цілей цього Закону особливо небезпечними
підприємствами визнаються підприємства вугільної, гірничодобувної,
хімічної, хіміко-металургійної, нафтопереробної, інших галузей,
визначених відповідними рішеннями Кабінету Міністрів України,
припинення діяльності яких потребує проведення спеціальних заходів
щодо запобігання заподіянню шкоди життю та здоров'ю громадян,
майну, спорудам, навколишньому природному середовищу.
Особливо небезпечними підприємствами визнаються також
підприємства, діяльність яких пов'язана з використанням ядерної
енергії. { Частину першу статті 43 доповнено абзацом другим згідно
із Законом N 2675-VI ( 2675-17 ) від 04.11.2010 } { Частина перша статті 43 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2675-VI ( 2675-17 ) від 04.11.2010 }
2. При розгляді справи про банкрутство особливо небезпечного
підприємства учасниками провадження у справі про банкрутство
визнаються відповідний орган місцевого самоврядування, а також
центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого
відноситься сфера діяльності боржника, а також, при необхідності,
державний орган з питань надзвичайних ситуацій та у справах
захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, з
питань охорони навколишнього природного середовища, з питань
геології та використання надр, а щодо підприємств, діяльність яких
пов'язана з використанням ядерної енергії, - орган державного
регулювання ядерної та радіаційної безпеки або його регіональні
інспекції. { Абзац перший частини другої статті 43 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 2675-VI ( 2675-17 ) від 04.11.2010 }
Підприємство, діяльність якого пов'язана з використанням
ядерної енергії та щодо якого порушено справу про банкрутство,
невідкладно повідомляє про це орган державного регулювання ядерної
та радіаційної безпеки або його регіональні інспекції. { Частину
другу статті 43 доповнено новим абзацом згідно із Законом
N 2675-VI ( 2675-17 ) від 04.11.2010 }
Учасниками провадження у справі про банкрутство особливо
небезпечного підприємства господарським судом можуть бути визнані
також інші центральні органи виконавчої влади.
Докази, що підтверджують належність боржника до особливо
небезпечних підприємств, господарському суду надає боржник.
3. Якщо комітетом кредиторів не прийнято рішення про санацію
боржника, господарський суд може винести ухвалу про санацію
боржника за клопотанням органу місцевого самоврядування або
відповідного центрального органу виконавчої влади, які є
учасниками провадження у справі про банкрутство, за умови
укладення ними з кредиторами договору поруки за зобов'язаннями
боржника.
Договір поруки за зобов'язаннями боржника укладається та
підписується уповноваженими особами органів місцевого
самоврядування або центральних органів виконавчої влади.
4. Орган місцевого самоврядування або центральний орган
виконавчої влади, які поручилися за зобов'язаннями боржника, мають
право запропонувати господарському суду кандидатуру керуючого
санацією, інвестора.
У разі невиконання зобов'язання боржником поручителі несуть
солідарну відповідальність за зобов'язаннями боржника перед його
кредиторами.
5. Процедура санації особливо небезпечного підприємства за
клопотанням органу місцевого самоврядування може бути продовжена
господарським судом на один рік.
Підставою для продовження процедури санації особливо
небезпечного підприємства на строк, передбачений абзацом першим
цієї частини, є план фінансового оздоровлення особливо
небезпечного підприємства. План фінансового оздоровлення особливо
небезпечного підприємства може передбачати внесення інвестицій,
працевлаштування його працівників, створення нових робочих місць
та інші способи відновлення платоспроможності боржника - особливо
небезпечного підприємства. План фінансового оздоровлення особливо
небезпечного підприємства також має містити заходи щодо
підтримання безпеки виробничої діяльності, охорони праці та
запобігання заподіянню можливої шкоди життю та здоров'ю людей,
майну, спорудам, навколишньому природному середовищу.
6. За клопотанням органу місцевого самоврядування або
центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження
у справі про банкрутство, за умови укладення ними договору поруки
за зобов'язаннями боржника, строк процедури санації особливо
небезпечного підприємства може бути продовжено господарським судом
до десяти років. Боржник і його поручитель у цьому разі
зобов'язані розрахуватися з кредиторами протягом трьох років, якщо
інше не передбачено цим Законом.
Невиконання вимог цієї частини є підставою для визнання
боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
7. Кабінет Міністрів України або органи місцевого
самоврядування в особі їх уповноважених органів мають право в
будь-який час до закінчення процедури санації особливо
небезпечного підприємства розрахуватися з усіма кредиторами в
порядку, передбаченому цим Законом.
Задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку
черговості згідно зі статтею 31 цього Закону.
У разі задоволення вимог кредиторів за грошовими
зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати єдиного внеску на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування, повернення
невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової
втрати працездатності, сплати, податків і зборів (обов'язкових
платежів) у порядку, передбаченому цим Законом, провадження у
справі про банкрутство припиняється. { Абзац третій частини сьомої
статті 43 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3108-IV
( 3108-15 ) від 17.11.2005, N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }
8. З метою задоволення вимог кредиторів у процедурі санації
може бути здійснено продаж майна боржника лише як цілісного
майнового комплексу шляхом проведення конкурсу в порядку,
встановленому статтею 19 цього Закону та законодавством з питань
приватизації.
9. Обов'язковими умовами конкурсу є:
збереження умов щодо підтримання безпеки виробничої
діяльності, охорони праці та запобігання заподіянню можливої шкоди
життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому
природному середовищу;
для підприємств, діяльність яких пов'язана з використанням
ядерної енергії, - збереження умов щодо підтримання ядерної та
радіаційної безпеки, а також фізичного захисту ядерних установок,
ядерних матеріалів, об'єктів, призначених для поводження з
радіоактивними відходами, інших джерел іонізуючого випромінювання;
{ Частину дев'яту статті 43 доповнено новим абзацом згідно із
Законом N 2675-VI ( 2675-17 ) від 04.11.2010 }
збереження робочих місць не менш як для сімдесяти відсотків
працівників, зайнятих на підприємстві на момент його продажу;
зобов'язання покупця щодо забезпечення перепідготовки чи
працевлаштування зазначених працівників та запобігання заподіянню
можливої шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам,
навколишньому природному середовищу у разі зміни профілю
діяльності підприємства.
Інші умови конкурсу можуть встановлюватися виключно за згодою
комітету кредиторів у порядку, передбаченому статтею 19 цього
Закону.
У разі невиконання зазначених вимог конкурсу, які включаються
до умов договору купівлі-продажу майна боржника як цілісного
майнового комплексу, договір розривається в установленому порядку.
10. Особливо небезпечні підприємства не підлягають продажу на
аукціоні.
11. Вимоги кредиторів задовольняються у порядку черговості,
визначеному статтею 31 цього Закону, з урахуванням особливостей,
встановлених цією частиною, а саме: в третю чергу також
задовольняються вимоги щодо відшкодування витрат на заходи по
запобіганню заподіяння можливої шкоди життю та здоров'ю громадян,
майну, спорудам, навколишньому природному середовищу, а також
відшкодування витрат на передбачені законодавством заходи з
безпечного завершення діяльності, пов'язаної з використанням
ядерної енергії, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України. { Частина одинадцята статті 43 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2675-VI ( 2675-17 ) від 04.11.2010 }
Стаття 44. Особливості банкрутства сільськогосподарських
підприємств
1. Для цілей цього Закону під сільськогосподарськими
підприємствами розуміються юридичні особи, основним видом
діяльності яких є вирощування (виробництво, виробництво та
переробка) сільськогосподарської продукції, виручка яких від
реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) ними
сільськогосподарської продукції складає не менше п'ятдесяти
відсотків загальної суми виручки.
2. Особливості банкрутства сільськогосподарських підприємств,
передбачені цим Законом, застосовуються також до рибних
господарств, риболовецьких колгоспів, виручка яких від реалізації
вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої)
сільськогосподарської продукції та виловлених водних біологічних
ресурсів складає не менше п'ятдесяти відсотків загальної суми
виручки.
3. У разі продажу об'єктів нерухомості, які використовуються
для цілей сільськогосподарського виробництва та є у власності
сільськогосподарського підприємства, що визнано банкрутом, за
інших рівних умов переважне право на придбання зазначених об'єктів
належить сільськогосподарським підприємствам і фермерським
господарствам, розташованим у даній місцевості. { Частина третя
статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2454-IV
( 2454-15 ) від 03.03.2005 }
4. У разі ліквідації сільськогосподарського підприємства у
зв'язку з визнанням його банкрутом рішення щодо земельних ділянок,
які є у власності такого підприємства, надані йому у постійне чи
тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди, приймається
відповідно до Земельного кодексу України ( 2768-14 ).
5. При введенні процедури розпорядження майном боржника
аналіз фінансового становища сільськогосподарського підприємства
повинен здійснюватися з урахуванням сезонності
сільськогосподарського виробництва та його залежності від
природно-кліматичних умов, а також можливості задоволення вимог
кредиторів за рахунок доходів, які можуть бути одержані
сільськогосподарським підприємством після закінчення відповідного
періоду сільськогосподарських робіт.
6. Рішення про звернення з клопотанням до господарського суду
про санацію сільськогосподарських підприємств приймається
комітетом кредиторів за участю представника органу місцевого
самоврядування відповідної територіальної громади.
Санація сільськогосподарського підприємства вводиться на
строк до закінчення відповідного періоду сільськогосподарських
робіт з урахуванням часу, необхідного для реалізації вирощеної
(виробленої, виробленої та переробленої) сільськогосподарської
продукції. Зазначений строк не може перевищувати п'ятнадцяти
місяців.
7. У разі якщо протягом строку санації погіршилося фінансове
становище сільськогосподарського підприємства у зв'язку із
стихійним лихом, з епізоотіями та іншими несприятливими умовами,
строк санації, встановлений частиною шостою цієї статті, може бути
продовжений на один рік.
Стаття 45. Особливості банкрутства страховиків
1. При розгляді справи про банкрутство страховика учасником
провадження у справі про банкрутство визнається державний орган у
справах нагляду за страховою діяльністю.
2. Заява про порушення справи про банкрутство страховика може
бути подана в господарський суд боржником, кредитором або іншим
уповноваженим на це державним органом.
3. Продаж майна страховика-боржника як цілісного майнового
комплексу здійснюється в процедурі санації за правилами,
встановленими статтею 19 цього Закону.
При здійсненні ліквідаційної процедури цілісний майновий
комплекс страховика може бути проданий тільки у разі згоди покупця
взяти на себе зобов'язання страховика-банкрута за договорами
страхування, за якими страховий випадок не настав до дня визнання
страховика банкрутом.
4. Покупцем цілісного майнового комплексу страховика може
бути тільки страховик.
5. У разі продажу цілісного майнового комплексу страховика у
процедурі санації до покупця переходять всі права та обов'язки за
договорами страхування, за якими на дату продажу майна страховика
страховий випадок не настав.
6. У разі визнання господарським судом страховика банкрутом і
відкриття ліквідаційної процедури всі договори страхування,
укладені таким страховиком, за якими страховий випадок не настав
до дати прийняття зазначеного рішення, припиняються, за винятком
випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.
7. Страхувальники за договорами страхування, дії яких
припиняються на підставах, передбачених частиною шостою цієї
статті, мають право вимагати повернення частини виплаченої
страховику страхової премії пропорційно різниці між строком, на
який був укладений договір страхування, і строком, протягом якого
фактично діяв договір страхування, якщо інше не передбачено
законодавством.
8. Страхувальники за договорами страхування, за якими
страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом
постанови про визнання страховика банкрутом та відкриття
ліквідаційної процедури, мають право вимагати страхові виплати. { Частина восьма статті 45 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 675-VI ( 675-17 ) від 17.12.2008 }
9. У разі визнання господарським судом страховика банкрутом
та відкриття ліквідаційної процедури вимоги кредиторів за
договорами страхування першої черги підлягають задоволенню в
такому порядку:
у першу чергу - вимоги за договорами особистого страхування,
передбачені частиною восьмою цієї статті;
у другу чергу - вимоги фізичних осіб за іншими договорами
страхування, передбачені частиною восьмою цієї статті;
у третю чергу - вимоги за договорами особистого страхування,
передбачені частиною сьомою цієї статті;
у четверту чергу - вимоги фізичних осіб за іншими договорами
страхування, передбачені частиною сьомою цієї статті;
у п'яту чергу - вимоги юридичних осіб за іншими договорами
страхування, передбачені частиною восьмою цієї статті;
у шосту чергу - вимоги юридичних осіб за іншими договорами
страхування, передбачені частиною сьомою цієї статті. { Частина дев'ята статті 45 в редакції Закону N 675-VI ( 675-17 )
від 17.12.2008 }
Стаття 46. Особливості банкрутства професійних учасників
ринку цінних паперів
1. При розгляді справ про банкрутство організації або
громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності, що є
професійними учасниками ринку цінних паперів, учасником
провадження у справі про банкрутство визнається державний орган з
питань регулювання ринку цінних паперів.
Для цілей цієї статті під терміном клієнт розуміється
інвестор на ринку цінних паперів, що уклав відповідну угоду з
професійним учасником ринку цінних паперів, який відповідно до
цього Закону визнається боржником або банкрутом.
2. Особливості процедури банкрутства професійних учасників
ринку цінних паперів, не врегульовані цією статтею, а також заходи
щодо захисту прав та інтересів клієнтів можуть бути передбачені
іншими законами.
3. Порядок запобігання банкрутству та проведення досудових
процедур відновлення платоспроможності професійних учасників ринку
цінних паперів встановлюється нормативно-правовими актами України.
4. Розпорядник майна професійного учасника ринку цінних
паперів повинен мати ліцензію арбітражного керуючого, а також
ліцензію, що видається державним органом з питань регулювання
ринку цінних паперів.
5. Обмеження на здійснення угод професійним учасником ринку
цінних паперів, щодо якого порушено справу про банкрутство, не
поширюються на угоди з цінними паперами його клієнтів, що
здійснюються за дорученнями клієнтів і підтверджені ними після
порушення провадження у справі про банкрутство.
6. Розпорядник майна зобов'язаний у десятиденний строк з дня
його призначення направити клієнтам, які передали
боржнику - професійному учаснику ринку цінних паперів в управління
належні їм цінні папери, повідомлення про порушення провадження у
справі про банкрутство та призначення розпорядника майна. В
повідомленні зазначаються реквізити ліцензії розпорядника майна,
вид і реквізити ліцензії, виданої розпоряднику майна державним
органом з питань регулювання ринку цінних паперів, а також
пропонується дати розпорядження щодо дій, які необхідно вчинити з
цінними паперами, що належать інвестору на ринку цінних паперів,
які знаходяться в управлінні професійного учасника ринку цінних
паперів, що є боржником.
7. Цінні папери та інше майно клієнтів, які передані в
управління професійному учаснику ринку цінних паперів і не
перебувають у його власності, не включаються до складу
ліквідаційної маси.
8. З дня введення господарським судом процедури санації
боржника чи визнання професійного учасника ринку цінних паперів
банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури цінні папери
клієнтів підлягають поверненню клієнту, якщо інше не передбачено
угодою керуючого санацією або ліквідатора з клієнтом.
9. Якщо вимоги клієнтів щодо повернення належних їм цінних
паперів на пред'явника одного виду (одного емітента, однієї
категорії, одного типу, однієї серії) перевищують кількість
зазначених цінних паперів, які знаходяться у розпорядженні
професійного учасника ринку цінних паперів, повернення зазначених
цінних паперів клієнтам здійснюється пропорційно вимогам клієнтів.
Вимоги клієнтів у незадоволеній їх частині визнаються
грошовими зобов'язаннями і задовольняються в порядку,
передбаченому статтею 31 цього Закону.
10. При проведенні санації професійного учасника ринку цінних
паперів керуючий санацією має право передати цінні папери,
передані такому професійному учаснику ринку цінних паперів
клієнтами, іншому суб'єкту підприємницької діяльності, який має
відповідну ліцензію професійного учасника ринку цінних паперів.
Стаття 46-1. Особливості банкрутства емітента чи управителя
іпотечних сертифікатів, управителя фонду
фінансування будівництва чи управителя фонду
операцій з нерухомістю
1. У разі порушення провадження у справі про банкрутство
стосовно емітента чи управителя іпотечних сертифікатів іпотечні
активи не включаються до складу ліквідаційної маси такого емітента
або управителя. Розпорядження цими активами здійснюється
відповідно до Закону України "Про іпотечне кредитування, операції
з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати"
( 979-15 ).
2. У разі порушення провадження у справі про банкрутство
стосовно управителя фонду фінансування будівництва чи управителя
фонду операцій з нерухомістю кошти та майно, що перебуває в
управлінні управителя, не включаються до складу ліквідаційної маси
такого управителя. Розпорядження цими коштами та майном
здійснюється відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні
механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з
нерухомістю" ( 978-15 ). { Закон доповнено статтею 46-1 згідно із Законом N 3201-IV
( 3201-15 ) від 15.12.2005 }
Стаття 46-2. Особливості банкрутства підприємств
оборонно-промислового комплексу
1. Для цілей цього Закону підприємствами
оборонно-промислового комплексу визнаються державні підприємства,
включені до складу Державного концерну "Укроборонпром".
2. При розгляді справи про банкрутство підприємств учасником
провадження у справі про банкрутство підприємства
оборонно-промислового комплексу додатково визнається Державний
концерн "Укроборонпром".
3. Якщо комітетом кредиторів не прийнято рішення про санацію
боржника, господарський суд може винести ухвалу про санацію
боржника за клопотанням Державного концерну "Укроборонпром", за
умови укладення ним з кредиторами договору поруки за
зобов'язаннями боржника.
Договір поруки за зобов'язаннями боржника укладається та
підписується уповноваженою особою Державного концерну
"Укроборонпром".
4. Державний концерн "Укроборонпром" має право запропонувати
господарському суду кандидатуру керуючого санацією, інвестора.
5. Державний концерн "Укроборонпром" має право в будь-який
час до закінчення процедури санації підприємства
оборонно-промислового комплексу розрахуватися з усіма кредиторами
в порядку, передбаченому цим Законом. { Закон доповнено статтею 46-2 згідно із Законом N 5213-VI
( 5213-17 ) від 06.09.2012 }
Стаття 47. Загальні положення про банкрутство суб'єкта
підприємницької діяльності - громадянина



вгору