Про затвердження Технічного регламенту обладнання та захисних систем, призначених для використання в потенційно вибухонебезпечних середовищах
Постанова Кабінету Міністрів України; Технічний регламент, Критерії, Вимоги, Форма типового документа, Декларація, Перелік від 28.12.20161055
Документ 1055-2016-п, чинний, поточна редакція — Редакція від 15.03.2018, підстава - 143-2018-п


Обладнання категорії 2

До зазначеної категорії належить обладнання, яке спроектоване для того, щоб бути здатним функціонувати відповідно до встановлених виробником експлуатаційних параметрів і забезпечувати високий рівень захисту.

Обладнання цієї категорії призначене для використання в зонах, в яких є ймовірність епізодичного виникнення вибухонебезпечних середовищ, створюваних газами, парами чи туманами або пилоповітряними сумішами.

Засоби захисту обладнання цієї категорії повинні забезпечити необхідний рівень захисту навіть у разі пошкоджень або несправностей обладнання, які часто трапляються та зазвичай можуть бути передбачені.

Обладнання цієї категорії повинне відповідати також додатковим вимогам, зазначеним у пунктах 3.8-3.14 додатка 2 до Технічного регламенту.

Обладнання категорії 3

До зазначеної категорії належить обладнання, яке спроектоване для того, щоб бути здатним функціонувати відповідно до встановлених виробником експлуатаційних параметрів та забезпечувати нормальний рівень захисту.

Обладнання цієї категорії призначене для використання в зонах, в яких виникнення вибухонебезпечних середовищ, створюваних газами, парами чи туманами або пилоповітряною сумішшю, малоймовірно або трапляється вкрай рідко і лише протягом нетривалого періоду часу та повинне забезпечувати необхідний рівень захисту під час нормального режиму роботи.

Обладнання цієї категорії повинне відповідати також додатковим вимогам, зазначеним у пунктах 3.15-3.19 додатка 2 до Технічного регламенту.



Додаток 2
до Технічного регламенту

СУТТЄВІ ВИМОГИ
стосовно захисту здоров’я та безпеки до проектування і виготовлення обладнання та захисних систем, призначених для використання в потенційно вибухонебезпечних середовищах

Швидкі зміни в сфері технологічних досягнень повинні відразу враховуватися і за можливості негайно реалізовуватися.

Суттєві вимоги стосовно захисту здоров’я та безпеки до проектування і виготовлення обладнання та захисних систем, призначених для використання в потенційно вибухонебезпечних середовищах (далі - суттєві вимоги), зокрема до захисних, контролюючих та регулюючих пристроїв, призначених для використання поза межами потенційно вибухонебезпечних середовищ, які необхідні або сприяють вибухобезпечному функціонуванню обладнання та захисних систем, зазначені в пункті 2 Технічного регламенту обладнання та захисних систем, призначених для використання в потенційно вибухонебезпечних середовищах (далі - Технічний регламент), застосовуються лише у разі необхідності для безпечного і надійного функціонування та експлуатації таких пристроїв з урахуванням ризиків виникнення вибуху.

1. Загальні вимоги до обладнання та захисних систем, призначених в потенційно вибухонебезпечних середовищах

Принципи комплексної вибухобезпечності

1.1. Обладнання та захисні системи, призначені для використання в потенційно вибухонебезпечних середовищах (далі - обладнання та захисні системи), повинні проектуватися із застосуванням принципів комплексної вибухобезпечності, згідно з якими виробник повинен вживати заходів:

до запобігання утворенню вибухонебезпечних середовищ, які можуть бути спричинені самим обладнанням або захисними системами;

до запобігання займанню вибухонебезпечних середовищ з урахуванням характеру кожного електричного і неелектричного джерела займання;

до негайного зупинення та/або обмеження зони поширення полум’я та тиску вибуху до прийнятного безпечного рівня у разі, коли все ж таки виникає вибух, що може безпосередньо чи опосередковано загрожувати особам або залежно від обставин домашнім тваринам чи майну.

1.2. Обладнання та захисні системи повинні проектуватися і виготовлятися після належного аналізу можливих експлуатаційних відмов з метою запобігання, наскільки це можливо, небезпечним подіям.

Будь-яке неправильне застосування, яке може бути об’єктивно передбачене, повинно бути враховано.

Особливі умови перевірки та обслуговування

1.3. Обладнання та захисні системи, що підлягають особливим умовам перевірки та обслуговування, повинні проектуватися і виготовлятися з урахуванням таких умов.

Умови навколишнього природного середовища

1.4. Обладнання та захисні системи повинні проектуватися і виготовлятися таким чином, щоб були в змозі витримувати фактичні або очікувані умови навколишнього природного середовища.

Маркування

1.5. На все обладнання та захисні системи повинне наноситися розбірливе та стійке до стирання маркування, яке містить такі дані:

найменування, зареєстроване комерційне найменування чи зареєстровану торговельну марку (знак для товарів і послуг) та контактну поштову адресу виробника;

знак відповідності технічним регламентам;

позначення серії або типу;

номер партії або серійний номер (якщо такі є);

рік виготовлення;

спеціальний знак вибухозахисту , позначення групи та категорії обладнання.

На обладнання групи II, зазначене в додатку 1 до Технічного регламенту, додатково наноситься буква “G” (щодо вибухонебезпечних середовищ, створюваних газами, парами або туманами) та/або буква “D” (щодо вибухонебезпечних середовищ, створюваних пилом).

Крім того, в разі необхідності на обладнання та захисні системи повинна також бути нанесена вся інформація, що є суттєвою для їх безпечного застосування.

Інструкції

1.6. Кожна одиниця обладнання та захисна система повинні супроводжуватися інструкціями, які містять такі відомості:

1) дані, наведені у пункті 1.5 цього додатка, крім серійного номера чи номера партії, а також будь-яку відповідну додаткову інформацію для полегшення технічного обслуговування (наприклад, місцезнаходження організації, що займається обслуговуванням і ремонтом);

2) інструкції щодо безпечного:

введення в експлуатацію;

використання;

складання та розкладання;

технічного обслуговування (планового обслуговування та аварійного ремонту);

монтування;

налагодження;

3) позначення небезпечних зон перед пристроями для скидання тиску (у разі необхідності);

4) інструкції з підготовки персоналу (у разі необхідності);

5) дані, що дозволяють однозначно прийняти правильне рішення щодо того, чи може одиниця обладнання певної категорії або захисна система безпечно експлуатуватися на передбачуваному місці розташування та в очікуваних умовах експлуатації;

6) електричні параметри та параметри тиску, максимальні температури поверхонь та значення інших граничних величин;

7) особливі умови використання, зокрема дані про можливе неправильне використання, яке, як свідчить досвід, може відбутися (у разі необхідності);

8) суттєві характеристики інструментів, які можуть застосовуватися до обладнання або захисної системи (у разі необхідності).

В інструкціях повинні міститися креслення і схеми, необхідні для введення в експлуатацію, обслуговування, інспектування, перевірки правильності функціонування та, де це доцільно, - ремонту обладнання або захисної системи, а також всі необхідні вказівки, зокрема щодо безпечності.

Документація, в якій описується обладнання або захисна система, не повинна суперечити інструкціям стосовно цілей безпечності.

Вибір матеріалів

1.7. Матеріали, що використовуються для виготовлення обладнання та захисних систем, не повинні призводити до вибуху в умовах передбачуваних експлуатаційних навантажень.

1.8. У межах умов експлуатації, встановлених виробником, повинна бути унеможливлена реакція між використаними матеріалами та компонентами потенційно вибухонебезпечного середовища, що може порушити вибухозахист.

1.9. Матеріали повинні вибиратися таким чином, щоб можливі зміни їх характеристик та їх сумісності з іншими матеріалами не призводили до ушкодження захищеності. Зокрема, повинна належним чином враховуватися корозійна стійкість матеріалів та зносостійкість, електрична провідність, механічна міцність, стійкість до старіння і впливу коливань температури.

Проектування і виготовлення

1.10. Обладнання та захисні системи повинні проектуватися і виготовлятися з урахуванням технологічних знань вибухозахисту таким чином, щоб вони могли безпечно функціонувати протягом передбачуваного строку служби.

1.11. Компоненти, призначені для вмонтування або використання як запасні частини обладнання та захисних систем, повинні проектуватися і виготовлятися таким чином, щоб за умови виконання монтажу згідно з інструкціями виробника вони безпечно виконували свої функції щодо забезпечення вибухозахисту.

Закриті конструкції і запобігання витокам

1.12. Обладнання, яке може виділяти горючі гази або пил, повинне за можливості мати закриту конструкцію.

Якщо обладнання має отвори або негерметичні з’єднання, вони повинні (наскільки це можливо) проектуватися таким чином, щоб виділення газів або пилу не призводило до виникнення вибухонебезпечного середовища за межами обладнання.

Отвори в обладнанні, призначені для впускання або випускання горючих матеріалів, повинні (наскільки це можливо) проектуватися і обладнуватися таким чином, щоб обмежувати витік горючих матеріалів під час наповнення або спорожнення.

Відкладення пилу

1.13. Обладнання та захисні системи, призначені для використання в зонах, де можливе відкладення пилу, повинні проектуватися таким чином, щоб шар пилу на їх поверхні не запалювався.

Відкладення пилу повинно обмежуватися (за можливості). Обладнання та захисні системи повинні бути такими, щоб їх легко можна було очистити від пилу.

Температура поверхонь частин обладнання повинна бути значно нижчою за температуру тління шару пилу.

Необхідно враховувати товщину відкладеного шару пилу та за доцільності вживати заходів для обмеження температури з метою запобігання накопиченню тепла.

Додаткові засоби захисту

1.14. Обладнання та захисні системи, які можуть піддаватися певним видам зовнішнього впливу, повинні у разі необхідності оснащатися додатковими засобами захисту.

Обладнання повинне витримувати певні види зовнішнього впливу без негативного впливу на вибухозахист.

Безпечне відкривання

1.15. Якщо обладнання та захисні системи розміщені в оболонці чи закритому контейнері, які самі є частиною засобу вибухозахисту, така оболонка чи контейнер повинні відкриватися тільки за допомогою спеціального інструменту або із застосуванням відповідних заходів безпеки.

Захист від інших небезпек

1.16. Обладнання та захисні системи повинні проектуватися і виготовлятися таким чином, щоб:

унеможливити небезпеку одержання фізичної травми, яка може виникнути в результаті прямого або непрямого контакту;

забезпечити відсутність нагрівання або випромінювання доступних частин обладнання, що можуть спричинити небезпеку;

виключити імовірну небезпеку неелектричного характеру;

убезпечити від імовірної небезпеки, спричиненої перевантаженням обладнання.

Якщо ризики щодо обладнання та захисних систем, зазначені в цьому пункті, розглядаються в інших законодавчих актах (в цілому або частково), положення Технічного регламенту не застосовуються до такого обладнання та захисних систем і зазначених ризиків або застосування припиняється з дати застосування конкретних законодавчих актів.

Перевантаження обладнання

1.17. З метою запобігання небезпечному перевантаженню обладнання необхідно на стадії проектування передбачати використання вбудованих засобів вимірювань, регулюючих і контролюючих пристроїв, таких як автомати захисту від надструмів, обмежувачів температури, диференціальних реле тиску, витратомірів, реле часу, індикаторів перевищення швидкості та/або аналогічних типів контролюючих пристроїв.

Вибухонепроникні оболонки

1.18. Якщо частини обладнання, що можуть спричинити займання вибухонебезпечного середовища, розміщені в оболонці, повинні бути вжиті заходи для забезпечення здатності оболонки витримувати тиск, що утворюється під час вибуху вибухонебезпечної суміші всередині неї, та недопущення передавання вибуху у вибухонебезпечне середовище ззовні оболонки.

Потенційні джерела займання

Небезпека, пов’язана з різними джерелами займання

1.19. Не допускається виникнення можливих джерел займання, таких як іскріння, полум’я, електричні дуги, високі температури поверхні, акустична енергія, оптичне випромінювання, електромагнітні хвилі тощо.

Небезпеки, пов’язані із статичною електрикою

1.20. Відповідні заходи повинні бути вжиті для запобігання утворенню електростатичних зарядів, здатних викликати небезпечні розряди.

Небезпеки, пов’язані з блукаючими струмами і струмами витоку

1.21. Необхідно запобігти виникненню в електропровідних частинах устаткування блукаючих струмів і струмів витоку, які можуть призвести до появи, наприклад, небезпечної корозії, перегріву поверхонь або іскор, здатних спричинити займання.

Небезпеки, пов’язані з перегрівом

1.22. На стадії проектування необхідно запобігати (за можливості) перегріву в результаті тертя або ударів, що виникає, наприклад, між матеріалами і частинами, що контактують один з одним під час обертання, або внаслідок попадання сторонніх предметів.

Небезпеки, пов’язані з операціями щодо компенсації тиску

1.23. Обладнання та захисні системи повинні проектуватися або оснащатися вбудованими вимірювальними, контролюючими і регулюючими пристроями таким чином, щоб компенсації тиску не створювали ударних хвиль або компресій, що можуть стати причиною займання.

Небезпеки, пов’язані із впливом ззовні

1.24. Обладнання та захисні системи повинні проектуватися і виготовлятися таким чином, щоб були здатні виконувати передбачені для них функції повністю безпечно, навіть в нестійких умовах навколишнього природного середовища, та за наявності зовнішньої напруги, вологості, вібрацій, забруднення та інших зовнішніх впливів у межах експлуатаційних умов, що встановлені виробником.

1.25. Частини, що використовуються в обладнанні, повинні відповідати передбаченим механічним і тепловим навантаженням та бути здатні витримувати вплив існуючих або передбачуваних агресивних речовин.

Вимоги до захисних пристроїв

1.26. Захисні пристрої повинні функціонувати незалежно від будь-якого вимірювального та/або контрольних пристроїв, необхідних для роботи.

Відмова захисного пристрою повинна виявлятися за допомогою відповідних технічних засобів та за можливості швидко для забезпечення мінімальної ймовірності виникнення небезпечних подій.

Загалом повинен застосовуватися принцип безпеки до відмов.

Аварійне вимикання повинне запускати в дію відповідні пристрої керування без проміжної команди програмного управління.

1.27. У випадку відмови захисного пристрою обладнання та/або захисні системи повинні залишатися захищеними (де це можливо).

1.28. Засоби аварійної зупинки захисних пристроїв повинні бути (наскільки це можливо) оснащені пристроєм блокування повторного пуску. Відновлення їх нормальної роботи новою командою пуску повинно бути можливе лише після свідомого перезапуску пристрою блокування повторного пуску.

Блоки управління та індикації

1.29. Якщо застосовуються блоки управління та індикації, вони повинні проектуватися згідно з ергономічними принципами з метою досягнення максимально можливого рівня експлуатаційної безпеки стосовно ризику виникнення вибуху.

Вимоги до пристроїв з вимірювальною функцією, призначених для вибухозахисту

1.30. Оскільки пристрої з вимірювальною функцією, призначені для вибухозахисту, належать до обладнання, що використовується у вибухонебезпечних середовищах, вони повинні проектуватися і виготовлятися з урахуванням передбачуваних експлуатаційних вимог та спеціальних умов використання.

1.31. У разі необхідності повинна бути забезпечена можливість перевірки точності показань і справності пристроїв з вимірювальною функцією.

1.32. Під час проектування пристроїв з вимірювальною функцією повинен закладатися коефіцієнт безпеки, який гарантує з урахуванням експлуатаційних умов монтажу та можливих відхилень вимірювальної системи, що поріг спрацювання попереджувальної сигналізації достатньою мірою віддалений від межі вибуховості та/або займання вибухонебезпечних середовищ.

Ризики, пов’язані з програмним забезпеченням

1.33. Під час проектування програмно-керованого обладнання, захисних систем і захисних пристроїв особлива увага повинна приділятися ризикам, пов’язаним з помилками в програмі.

Інтеграція вимог безпеки щодо систем

1.34. Для обладнання та захисних систем, задіяних в автоматизованих процесах, повинна бути передбачена можливість їх ручного відключення у разі відхилення від експлуатаційних умов, якщо це не погіршує безпечність.

1.35. У разі приведення в дію системи аварійного відключення накопичена енергія повинна розсіюватися якомога швидко та безпечно або бути локалізована у такій спосіб, щоб надалі не являти небезпеку.

Ця вимога не застосовується до накопиченої електрохімічної енергії.

Небезпеки, пов’язані з порушенням електроживлення

1.36. Якщо обладнання та захисні системи можуть створювати додаткові ризики у разі порушення електроживлення, повинна бути забезпечена можливість підтримання їх у безпечному робочому стані незалежно від решти технологічної установки.

Небезпеки, пов’язані із з’єднаннями

1.37. Обладнання та захисні системи повинні оснащатися відповідними кабельними та трубними вводами.

Якщо обладнання та захисні системи призначені для використання в поєднанні з іншим обладнанням та захисними системами, їх взаємне з’єднання повинно бути безпечним.

Розміщення пристроїв попередження, які є частинами обладнання

1.38. Якщо обладнання або захисні системи оснащені приладами виявлення чи попереджувальної сигналізації з метою здійснення контролю виникнення вибухонебезпечних середовищ, вони повинні бути забезпечені необхідними інструкціями для розміщення такого обладнання у відповідних місцях.

2. Додаткові вимоги до обладнання

Вимоги до обладнання категорії М1 групи I

2.1. Обладнання повинне проектуватися і виготовлятися таким чином, щоб джерела займання не ставали активними навіть у разі рідкісних аварій, що стосуються обладнання.

Обладнання повинне оснащатися такими засобами захисту:

у випадку відмови одного із засобів захисту необхідний рівень захисту забезпечується принаймні другим незалежним засобом захисту;

необхідний рівень захисту забезпечується у випадку двох несправностей, що виникають незалежно одна від одної.

У разі необхідності таке обладнання повинне оснащатися додатковими спеціальними засобами захисту.

Обладнання повинне залишатися функціонуючим у випадку наявності вибухонебезпечного середовища.

2.2. У разі необхідності обладнання повинне проектуватися таким чином, щоб пил не міг проникнути в нього.

2.3. Для недопущення займання пилу, що перебуває в завислому стані, температура поверхонь частин обладнання повинна бути значно нижчою температури займання очікуваних пилоповітряних сумішей.

2.4. Обладнання повинне проектуватися таким чином, щоб відкривання частин обладнання, які можуть бути джерелами займання, було можливо тільки у відключеному стані або за умов іскробезпечності. Якщо відключення обладнання не є можливим, виробник повинен нанести на частину обладнання, що відкривається, попереджувальний напис.

У разі необхідності обладнання повинне оснащатися відповідними додатковими системами блокування.

Вимоги до обладнання категорії М2 групи I

2.5. Обладнання повинне оснащатися засобами захисту, що запобігають виникненню активних джерел займання під час його функціонування в нормальному режимі роботи, а також у випадку більш жорстких умов роботи, які, зокрема, пов’язані з недбалим поводженням та зміною умов навколишнього природного середовища.

Зазначене обладнання призначене для знеструмлення у випадку наявності вибухонебезпечного середовища.

2.6. Обладнання повинне проектуватися таким чином, щоб відкривання частин обладнання, які можуть бути джерелами займання, було можливе тільки у відключеному стані або після деактивації відповідних систем блокування. Якщо відключення обладнання не є можливим, виробник повинен нанести на частину обладнання, що відкривається, попереджувальний напис.

2.7. Обладнання, вибухонебезпека якого пов’язана з пилом, повинне відповідати вимогам, що застосовуються до обладнання категорії М1 групи I.

3. Вимоги до обладнання групи II

Вимоги до обладнання категорії 1 групи II

Вибухонебезпечні середовища, що викликані газами, парами або туманами

3.1. Обладнання повинне проектуватися і виготовлятися таким чином, щоб джерела займання не ставали активними навіть у разі рідкісних аварій, що стосуються обладнання.

Обладнання повинне оснащатися засобами захисту, щоб:

у випадку відмови одного із засобів захисту необхідний рівень захисту забезпечувався принаймні другим незалежним засобом захисту;

необхідний рівень захисту забезпечувався у випадку двох несправностей, що виникають незалежно одна від одної.

3.2. Для обладнання, в якого можливе нагрівання поверхонь, повинні бути вжиті заходи для недопущення перевищення встановлених максимальних температур поверхонь навіть у найбільш несприятливих умовах.

При цьому необхідно враховувати підвищення температури, що обумовлене накопиченням тепла та хімічними реакціями.

3.3. Обладнання повинне проектуватися таким чином, щоб відкривання частин обладнання, які можуть бути джерелами займання, було можливе тільки у відключеному стані або за умов іскробезпечності. Якщо відключення обладнання не є можливим, виробник повинен нанести на частину обладнання, що відкривається, попереджувальний напис.

У разі необхідності обладнання повинне оснащатися відповідними додатковими системами блокування.

Вибухонебезпечні середовища, що створені пилоповітряними сумішами

3.4. Обладнання повинне проектуватися і виготовлятися таким чином, щоб займання пилоповітряної суміші не відбувалося навіть у разі рідкісних аварій, що стосується обладнання.

Обладнання повинне оснащатися засобами захисту таким чином, щоб:

у випадку відмови одного із засобів захисту необхідний рівень захисту забезпечувався принаймні другим незалежним засобом захисту;

необхідний рівень захисту забезпечувався у випадку двох несправностей, що виникають незалежно одна від одної.

3.5. У разі необхідності обладнання повинне проектуватися таким чином, щоб пил міг проникати в обладнання або виділятися з нього лише через передбачені для цього спеціальні місця.

Ця вимога поширюється також на кабельні вводи та з’єднувальні деталі.

3.6. Для недопущення займання пилу, що перебуває в завислому стані, температура поверхонь частин обладнання повинна бути значно нижчою температури займання очікуваних пилоповітряних сумішей.

3.7. До частин обладнання, що відкриваються, мають застосовуватися вимоги, визначені в пункті 3.3 цього додатка.

Вимоги до обладнання категорії 2 групи II

Вибухонебезпечні середовища, що створюються газами, парами або туманами

3.8. Обладнання повинне проектуватися і виготовлятися таким чином, щоб запобігати виникненню джерел займання навіть у разі пошкоджень або експлуатаційних несправностей обладнання, які часто трапляються та зазвичай можуть бути передбачені.

3.9. Частини обладнання повинні проектуватися і виготовлятися таким чином, щоб температура їх поверхонь не перевищувала встановленого значення навіть у випадку ризиків, що виникають внаслідок передбачених виробником аварійних ситуацій.

3.10. Обладнання повинне проектується таким чином, щоб відкривання частин обладнання, які можуть бути джерелом займання, було можливе тільки у відключеному стані або після деактивації відповідних систем блокування. Якщо відключення обладнання не є можливим, виробник повинен нанести на частини обладнання, що відкриваються, попереджувальний напис.

Вибухонебезпечні середовища, що створюються пилоповітряними сумішами

3.11. Обладнання повинне проектуватися і виготовлятися таким чином, щоб запобігати займанню пилоповітряних сумішей навіть у разі пошкоджень або експлуатаційних несправностей обладнання, які часто трапляються та зазвичай можуть бути передбачені.

3.12. Температура поверхонь частин обладнання повинна відповідати вимогам, встановленим в пункті 3.6 цього додатка.

3.13. Рівень захищеності обладнання від пилу повинен відповідати вимогам, що встановлені в пункті 3.5 цього додатка.

3.14. Рівень безпечності відкривання частин обладнання повинен відповідати вимогам, встановленим у пункті 3.10 цього додатка.

Вимоги до обладнання категорії 3 групи II

Вибухонебезпечні середовища, що створюються газами, парами або туманами

3.15. Обладнання повинне проектуватися і виготовлятися таким чином, щоб запобігати очікуваним джерелам займання, які можуть виникати у нормальному режимі роботи.

3.16. Температура поверхонь обладнання не повинна перевищувати встановлену максимальну температуру поверхні в передбачених експлуатаційних умовах. Більш висока температура у виняткових обставинах може бути дозволена лише в разі, коли виробником приймаються спеціальні додаткові міри захисту.

Вибухонебезпечні середовища, що створюються пилоповітряними сумішами

3.17. Обладнання повинне проектуватися і виготовлятися таким чином, щоб пилоповітряні суміші не могли запалюватися від передбачуваних джерел займання, які можуть існувати в нормальному режимі роботи.

3.18. До температури поверхонь частин обладнання застосовуються вимоги, встановлені в пункті 3.6 цього додатка.

3.19. Обладнання, зокрема кабельні вводи і з’єднувальні деталі, повинне бути виготовлене таким чином, щоб пил з урахуванням розмірів його частинок не міг утворювати вибухонебезпечні суміші з повітрям або небезпечних накопичень всередині обладнання.

4. Додаткові вимоги до захисних систем

4.1. Розміри захисних систем повинні бути такими, щоб знижувати вплив від вибуху до належного рівня безпеки.

4.2. Захисні системи повинні проектуватися та мати можливість встановлюватися таким чином, щоб запобігати поширенню вибуху через ланцюгові реакції або щоб спалахи і зароджувані вибухи не призводили до детонацій.

4.3. У разі порушення електроживлення захисні системи повинні зберігати свою здатність до функціонування протягом періоду часу, достатнього для уникнення небезпечної події.

4.4. Захисні системи не повинні виходити з ладу внаслідок стороннього втручання.

5. Планування та проектування

Характеристики матеріалів

5.1. Для вибору матеріалів з належними характеристиками на етапі проектування захисних систем повинні враховуватися максимальний тиск і температура, які визначаються передбачуваним тиском вибуху, що відбувається за екстремальних експлуатаційних умов, та очікуваним нагрівом від полум’я.

5.2. Захисні системи, що розроблені для протидії чи стримування вибухів, повинні бути здатними витримувати виникаючу ударну хвилю без порушення цілісності системи.

5.3. Приладдя, що приєднується до захисних систем, повинне бути здатним витримувати очікуваний максимальний тиск вибуху без втрати його працездатності.

5.4. Під час планування і проектування захисних систем повинні враховуватися вплив від створюваного тиску у периферійному обладнанні та приєднаному трубопроводі.

Системи скидання тиску

5.5. Якщо є ймовірність того, що навантаження на захисні системи перевищать міцність їх конструкції, в проекті захисної системи повинно бути передбачено застосування відповідних пристроїв скидання тиску, які не створюватимуть небезпеки для людей, що перебувають поряд.

Системи придушення вибуху

5.6. Системи придушення вибуху повинні плануватися та проектуватися таким чином, щоб вони реагували на зароджуваний вибух, якщо трапляється, на самій можливій ранній стадії та протидіяли йому з найкращою ефективністю з належним урахуванням максимальної швидкості підвищення тиску та максимального тиску вибуху.

Системи обмеження вибуху

5.7. Системи обмеження вибуху, призначені для якнайшвидшого вимкнення певного обладнання в разі зародження вибуху за допомогою відповідних пристроїв, повинні плануватися та проектуватися таким чином, щоб залишатися стійкими до передачі внутрішнього полум’я та зберігати механічну міцність в умовах експлуатації.

5.8. Захисні системи повинні бути придатні до інтегрування в електричне коло з прийнятним порогом спрацювання попереджувальної сигналізації таким чином, щоб у разі необхідності припинялися подача і випуск продукції, а також вимикалися ті частини устатковання, які вже не можуть функціонувати безпечно.



Додаток 3
до Технічного регламенту

МОДУЛЬ B (експертиза типу)

1. Експертиза типу є частиною процедури оцінки відповідності, в якій призначений орган з оцінки відповідності (далі - призначений орган) досліджує технічний проект продукції та перевіряє і засвідчує, що технічний проект продукції відповідає вимогам Технічного регламенту обладнання та захисних систем, призначених для використання в потенційно вибухонебезпечних середовищах (далі - Технічний регламент), які застосовуються до неї.

2. Експертиза типу виконується з проведенням обстеження зразка завершеної продукції (експертиза типового зразка), що є репрезентативним для передбачуваного виробництва.

3. Виробник подає заявку на експертизу типу лише одному призначеному органу за своїм вибором, в якій зазначається найменування та адреса виробника, а в разі подання заявки уповноваженим представником - також його найменування і адреса та інформація про те, що така заявка не подана до жодного іншого призначеного органу, до якої додаються:

1) технічна документація, яка дає можливість оцінити відповідність продукції застосовним вимогам Технічного регламенту і включає належний аналіз та оцінку ризику (ризиків). У технічній документації зазначаються застосовні вимоги та охоплені, наскільки це стосується такої оцінки, питання проектування, виробництва та функціонування продукції. Технічна документація має містити зокрема такі елементи:

загальний опис продукції;

ескізний проект, виробничі креслення та схеми компонентів, складальних вузлів, електричних кіл тощо;

описи та пояснення, необхідні для розуміння зазначених креслень і схем та функціонування продукції;

список застосованих повністю чи частково стандартів з переліку національних стандартів, передбаченого пунктом 38 Технічного регламенту, а у разі, коли зазначені стандарти не були застосовані, - описи рішень, прийнятих з метою забезпечення відповідності суттєвим вимогам Технічного регламенту, а також список інших відповідних технічних специфікацій, що були застосовані. У разі часткового застосування стандартів з переліку національних стандартів у технічній документації повинні бути зазначені ті частини, які були застосовані;

результати виконаних проектних розрахунків, проведених досліджень тощо;

протоколи випробувань;

2) зразки продукції, що є репрезентативними для передбаченого виробництва. Призначений орган може затребувати додаткові зразки продукції, якщо це необхідно для виконання програми випробувань.

4. Призначений орган:

проводить експертизу технічної документації і перевіряє, що зразок (зразки) продукції було виготовлено відповідно до технічної документації, та визначає елементи зразка (зразків) продукції, що були розроблені згідно із застосованими положеннями відповідних стандартів із переліку національних стандартів, передбаченого пунктом 38 Технічного регламенту, а також елементи, що були розроблені відповідно до інших технічних специфікацій;

проводить відповідні дослідження і випробування або доручає їх проведення з метою перевірки того, що у разі обрання виробником для застосування рішення відповідних стандартів з переліку національних стандартів, передбаченого пунктом 38 Технічного регламенту, вони були застосовані правильно;

проводить відповідні дослідження і випробування або доручає їх проведення з метою перевірки того, що у разі незастосування виробником рішень з відповідних стандартів з переліку національних стандартів, передбаченого пунктом 38 Технічного регламенту, прийняті виробником рішення про застосування інших відповідних технічних специфікацій відповідають відповідним суттєвим вимогам Технічного регламенту;

погоджує з виробником місце проведення досліджень і випробувань.

5. Призначений орган складає звіт про оцінку, в якому наводяться дані про дії, виконані згідно з пунктом 4 цього додатка, та їх результати. Призначений орган може оприлюднити (повністю або частково) зміст зазначеного звіту лише за згодою виробника, за винятком випадків, коли призначений орган виконує свої зобов’язання перед органом, що призначає.

Без шкоди для своїх обов’язків стосовно органу, що призначає, призначений орган оприлюднює (повністю або частково) зміст зазначеного звіту лише за згодою виробника.

6. У разі коли типовий зразок продукції відповідає вимогам Технічного регламенту, які застосовуються до певної продукції, призначений орган повинен видати виробнику сертифікат експертизи типу. У цьому сертифікаті повинно зазначатися найменування і місцезнаходження виробника, висновки за результатами експертизи, умови чинності сертифіката (якщо такі є) та дані, необхідні для ідентифікації затвердженого типу. До сертифіката експертизи типу можуть додаватися один чи більше додатків.

У сертифікаті експертизи типу та додатках до нього повинна міститися вся відповідна інформація, яка дає змогу оцінювати відповідність виготовленої продукції дослідженому типовому зразку, що пройшов експертизу, та здійснювати контроль під час експлуатації.

У разі коли типовий зразок продукції не відповідає застосовним вимогам Технічного регламенту, призначений орган відмовляє у видачі сертифіката експертизи типу та повідомляє про це заявнику з наданням докладного обґрунтування своєї відмови.

7. Призначений орган повинен постійно відслідковувати будь-які зміни загальновизнаного рівня сучасного розвитку науки і техніки, які можуть вказувати на те, що затверджений тип продукції вже не відповідає застосовним вимогам Технічного регламенту, та повинен визначити, чи такі зміни потребують подальшого вивчення. Якщо це так, призначений орган повинен повідомити про це виробнику.

Виробник повинен інформувати призначений орган, який зберігає технічну документацію стосовно сертифіката експертизи типу, про всі модифікації затвердженого типу, що можуть вплинути на відповідність продукції суттєвим вимогам Технічного регламенту або на умови чинності цього сертифіката. Такі модифікації потребують додаткового затвердження у формі доповнення до первинного сертифіката експертизи типу.

8. Призначений орган повинен інформувати орган, що призначає, про видані або скасовані ним сертифікати експертизи типу та/або будь-які доповнення до них, а також періодично чи на запит органу, що призначає, надавати йому список таких сертифікатів та/або будь-яких доповнень до них, у видачі яких він відмовив або дію яких зупинив чи встановив щодо них інші обмеження.

Призначений орган повинен інформувати інші призначені органи про сертифікати експертизи типу та/або будь-які доповнення до них, у видачі яких він відмовив або дію яких зупинив чи встановив щодо них інші обмеження, а також на їх запит - про видані ним сертифікати та/або доповнення до них.

Орган, що призначає, відповідні органи державного ринкового нагляду та інші призначені органи мають право за запитами одержувати копію сертифікатів експертизи типу та/або доповнень до них, копію технічної документації та результати досліджень, проведених призначеним органом. Призначений орган зберігає копію сертифіката експертизи типу, додатків і доповнень до нього, а також технічний файл, в якому міститься подана виробником документація, до закінчення строку дії такого сертифіката.

9. Виробник повинен зберігати копію сертифіката експертизи типу, додатків і доповнень до нього разом з технічною документацією для надання на запити органів державного ринкового нагляду протягом 10 років після введення останнього зразка продукції в обіг.

10. Уповноважений представник виробника може подати заявку згідно з пунктом 3 цього додатка та виконувати обов’язки, визначені в пунктах 7 та 9 цього додатка, за умови визначення цих обов’язків у дорученні.



Додаток 4
до Технічного регламенту

МОДУЛЬ D
(відповідність типу на основі забезпечення якості виробничого процесу)

1. Відповідність типу на основі забезпечення якості виробничого процесу є частиною процедури оцінки відповідності, за допомогою якої виробник виконує обов’язки, встановлені в пунктах 2 і 5 цього додатка, та гарантує і декларує під свою виключну відповідальність, що певна продукція відповідає типу, описаному в сертифікаті експертизи типу, та відповідає вимогам Технічного регламенту обладнання та захисних систем, призначених для використання в потенційно вибухонебезпечних середовищах (далі - Технічний регламент), які застосовуються до зазначеної продукції.

Виробництво

2. Виробник повинен застосовувати схвалену систему управління якістю для виробництва, контролю та випробувань готової продукції, яка конкретизована в пунктах 3-7 цього додатка та підлягає нагляду, визначеному в пунктах 8-11 цього додатка.

Система управління якістю

3. Виробник подає призначеному органу з оцінки відповідності (далі - призначений орган) за вибором заявку на оцінку системи управління якістю стосовно певної продукції, в якій зазначається найменування та адреса виробника, а в разі подання заявки уповноваженим представником - також його найменування і адреса та інформація про те, що така заявка не подана до жодного іншого призначеного органу, до якої додаються:

1) уся відповідна інформація стосовно категорії продукції, що розглядається;

2) документація стосовно системи управління якістю;

3) технічна документація щодо затвердженого типу продукції та копія сертифіката експертизи типу.

4. Система управління якістю повинна гарантувати відповідність продукції типу, описаному в сертифікаті експертизи типу, та застосовним вимогам Технічного регламенту.

Усі прийняті виробником елементи, вимоги та положення системи управління якістю повинні бути систематично і упорядковано задокументовані у вигляді політик, процедур та інструкцій, викладених у письмовій формі. Документація стосовно системи управління якістю має забезпечувати однозначне тлумачення програм, планів, настанов і записів щодо якості.

Зазначена документація повинна містити, зокрема, належний опис:

організаційної структури, обов’язків та повноважень керівництва стосовно контролю якості продукції;

відповідних методів виробництва, контролю якості та забезпечення якості, процесів і системних заходів, які будуть застосовуватися;

досліджень і випробувань, які будуть проводитися до, під час та після виробництва, а також періодичності їх проведення;

записів щодо якості виробничого процесу та/або продукції (протоколи контролю та результати випробувань, дані калібрувань, звітів про кваліфікацію відповідного персоналу та інше);

засобів моніторингу, за допомогою яких досягається необхідний рівень якості продукції та ефективного функціонування системи управління якістю.

5. Призначений орган повинен оцінити систему управління якістю з метою визначення рівня її відповідності вимогам, зазначеним у пункті 4 цього додатка.

Призначений орган повинен припускати відповідність вимогам, наведеним у пункті 4 цього додатка, тих елементів системи управління якістю, що відповідають відповідним вимогам стандарту з переліку національних стандартів, передбаченого пунктом 38 Технічного регламенту.

Група з проведення аудиту, крім членів з досвідом стосовно систем управління якістю, повинна мати у своєму складі принаймні одного члена з досвідом оцінювання відповідної продукції та технології її виробництва, а також знаннями застосовних вимог Технічного регламенту. Проведення аудиту повинно включати відвідування підприємств виробника з метою їх оцінки. Група з проведення аудиту повинна оцінити технічну документацію, зазначену в абзаці сьомому пункту 4 цього додатка, з метою перевірки здатності виробника визначати відповідні вимоги Технічного регламенту та проводити дослідження, необхідні для забезпечення відповідності продукції таким вимогам.

Призначений орган повинен повідомити виробнику про своє рішення. Зазначене повідомлення повинно містити висновки аудиту та обґрунтоване рішення за результатами оцінки.

6. Виробник повинен виконувати зобов’язання, що виникають в результаті схвалення системи управління якістю, та підтримувати її в адекватному та ефективному стані.

7. Виробник зобов’язаний повідомляти призначеному органу, який схвалив систему управління якістю, про будь-які заплановані зміни у системі управління якістю.

Призначений орган повинен оцінити будь-які запропоновані зміни та прийняти рішення щодо того, чи буде змінена система управління якістю надалі відповідати вимогам, зазначеним у пункті 4 цього додатка, чи необхідно провести повторну оцінку.

Призначений орган повинен повідомити виробнику про своє рішення. Зазначене повідомлення повинно містити висновки дослідження та обґрунтоване рішення за результатами оцінки.

Нагляд під відповідальністю призначеного органу

8. Призначений орган здійснює нагляд з метою пересвідчитися в належному виконанні виробником обов’язків, що виникають в результаті схвалення системи управління якістю.

9. Для цілей оцінки виробник зобов’язаний надавати призначеному органу доступ до місць виробництва, контролю, випробувань і зберігання продукції, а також усю необхідну інформацію, зокрема:

документацію щодо системи управління якістю;

записи щодо якості (протоколи контролю та результати випробувань, дані калібрувань, звіти стосовно кваліфікації відповідного персоналу тощо).

10. Призначений орган повинен проводити періодичні аудити, щоб пересвідчитися в тому, що виробник підтримує в належному стані та застосовує систему управління якістю, та надавати виробнику звіт про аудит.

11. Крім періодичних аудитів, призначений орган може здійснювати відвідування виробника без попередження. Під час таких відвідувань призначений орган може у разі потреби проводити випробування продукції або доручати їх проведення з метою перевірки правильності функціонування системи управління якістю. Призначений орган повинен надавати виробнику звіт про відвідування, а у разі проведення випробувань - протокол випробувань.

Маркування знаком відповідності технічним регламентам, декларація про відповідність та заява про відповідність

12. Виробник наносить знак відповідності технічним регламентам та під відповідальність призначеного органу, зазначеного в пункті 3 цього додатка, його ідентифікаційний номер на кожну одиницю продукції (крім компонентів), що відповідає типу, описаному в сертифікаті експертизи типу, та застосовним вимогам Технічного регламенту, які поширюються на цю продукцію.

13. Виробник складає письмову декларацію про відповідність для кожної моделі продукції (крім компонентів) та зберігає її для надання на запити органів державного ринкового нагляду протягом 10 років після введення в обіг останнього зразка продукції цієї моделі. У декларації про відповідність повинна бути ідентифікована модель продукції, для якої її було складено. Кожен виріб (крім компонентів) повинен супроводжуватися копією декларації про відповідність.

14. Виробник складає в письмовій формі заяву про відповідність для кожної моделі компонента та зберігає її для надання на запити органів державного ринкового нагляду протягом 10 років після введення в обіг останнього зразка компонента цієї моделі. У заяві про відповідність повинна бути ідентифікована модель компонента, для якої її було складено. Кожен компонент повинен супроводжуватися копією заяви про відповідність.

15. Виробник повинен протягом 10 років після введення останнього зразка продукції в обіг зберігати для надання органам ринкового нагляду:

документацію, зазначену в пункті 3 цього додатка;

інформацію щодо схвалених змін, зазначених у пункті 7 цього додатка;

рішення та звіти призначеного органу, зазначені в пунктах 7, 10 та 11 цього додатка.

16. Призначений орган повинен інформувати орган, що призначає, про системи управління якістю, які були схвалені або схвалення яких були скасовані, а також періодично чи на запит органу, що призначає, надавати йому список систем управління якістю, у схваленні яких відмовлено або дію яких зупинено чи іншим чином обмежено.

Призначений орган повинен інформувати інші призначені органи про системи управління якістю, у схваленні яких відмовлено або дію яких зупинено чи які скасовано або встановлено щодо них інші обмеження, а також на їх запит - про системи управління якістю, які були схвалені.

Уповноважений представник

17. Уповноважений представник виробника може подати заявку згідно з пунктом 3 цього додатка та виконувати обов’язки, визначені в пунктах 7 та 12-15 цього додатка, за умови визначення цих обов’язків у дорученні.



Додаток 5
до Технічного регламенту

МОДУЛЬ F
(відповідність типу на основі перевірки продукції)

1. Відповідність типу на основі перевірки продукції є частиною процедури оцінки відповідності, за допомогою якої виробник виконує обов’язки, встановлені в пунктах 2 і 6-8 цього додатка, та гарантує і декларує під свою виключну відповідальність, що певна продукція, до якої було застосовано вимоги пункту 3 цього додатка, відповідає типу, описаному в сертифікаті експертизи типу, і вимогам Технічного регламенту обладнання та захисних систем, призначених для використання в потенційно вибухонебезпечних середовищах (далі - Технічний регламент), які застосовуються до зазначеної продукції.



вгору