Про затвердження Загальних правил поведінки державного службовця
Головдержслужба України; Наказ, Правила від 23.10.200058
Документ z0783-00, втратив чинність, поточна редакція — Втрата чинності від 03.12.2010, підстава z1089-10
 

                                                          
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
Н А К А З
N 58 від 23.10.2000 Зареєстровано в Міністерстві
м.Київ юстиції України
7 листопада 2000 р.
за N 783/5004
{ Наказ втратив чинність на підставі Наказу Головного
управління державної служби
N 214 ( z1089-10 ) від 04.08.2010 }
Про затвердження Загальних правил
поведінки державного службовця

Відповідно до Указу Президента України від 26 липня 2000 р.
N 925/2000 ( 925/2000 ), доручень Президента України від 8 червня
2000 р. N 1-14/647 і Прем'єр-міністра України від 12 червня 2000
р. N 10145/2 та на виконання пункту 2 рішення Координаційної ради
з питань державної служби при Президентові України від 18 вересня
2000 р. N 2/2000-3, з метою створення умов для підвищення
авторитету державної служби та інформування громадян про
поведінку, яку вони мають очікувати від державних службовців,
Н А К А З У Ю:
1. Затвердити Загальні правила поведінки державних службовців
(додаються). 2. Правовому відділу Головдержслужби (Сміян О.А.) підготувати
в установленому порядку матеріали для державної реєстрації
Загальних правил поведінки державного службовця у Міністерстві
юстиції України. 3. Управлінню справами (Кузьменко М.М.), управлінню
центральних державних органів (Гапон І.І.) і управлінню
територіальних державних органів (Цимовський Б.І.) після державної
реєстрації в Міністерстві юстиції України забезпечити розсилку
Загальних правил центральним органам виконавчої влади, Раді
міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та
Севастопольській міським державним адміністраціям, обласним,
Київській та Севастопольській міським радам та іншим органам, в
яких працюють державні службовці. 4. Науково-аналітичному управлінню (Сороко В.М.) після
реєстрації в Міністерстві юстиції України наказу Головдержслужби
про затвердження Загальних правил поведінки державних службовців
забезпечити опублікування його у "Віснику державної служби
України" та розміщення на Web-сторінці Головдержслужби. 5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого
заступника Начальника Головдержслужби Павленчика П.Т.
Начальник Головдержслужби Г.Леліков
Затверджено
Наказ Головдержслужби України
23 жовтня 2000 року N 58
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
7 листопада 2000 р.
за N 783/5004
Загальні правила поведінки державного службовця
Ці правила є узагальненням стандартів поведінки та
доброчесності державних службовців. Вони грунтуються на
Конституції України ( 254к/96-ВР ) та визначених законами України
принципах державної служби, спрямовані на створення умов для
підвищення авторитету державної служби та зміцнення репутації
державних службовців, а також інформування громадян про поведінку,
яку вони мають очікувати від державних службовців. При прийнятті на державну службу державний службовець
знайомиться з цими правилами, про що робиться письмове засвідчення
в його особовій справі.
Межі застосування
1. Загальні правила поведінки встановлюють основні вимоги до
етики працівників органів державної влади, що займають посади,
віднесені до відповідних категорій посад державних службовців
відповідно до Закону України "Про державну службу" ( 3723-12 ). 2. Для державних службовців, які працюють в апараті органів
прокуратури, судів, дипломатичної, митної, податкової служб,
Національного банку України, служби безпеки, внутрішніх справ,
управління Збройних Сил та інших військових формувань,
відповідними органами можуть затверджуватись правила поведінки з
урахуванням особливостей роботи в цих органах.
Загальні положення
3. Державна служба України грунтується на принципах служіння
Українському народу та Українській державі; демократизму,
гуманізму і соціальної справедливості; верховенства права, що
забезпечує пріоритет прав і свобод людини і громадянина;
професіоналізму, ініціативності, чесності, відданості справі;
персональної відповідальності за виконання посадових повноважень і
дотримання службової дисципліни; політичної неупередженості;
відкритості, гласності та контрольованості. 4. Суспільне призначення державної служби полягає в
забезпеченні ефективного здійснення завдань і функцій Української
держави шляхом сумлінного виконання державними службовцями
покладених на них службових повноважень. 5. Поведінка державних службовців має відповідати очікуванням
громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до
державної служби, сприяти реалізації прав і свобод людини і
громадянина, визначених Конституцією ( 254к/96-ВР ) і законами
України. 6. Державний службовець має дбати про позитивний імідж та
авторитет органів державної влади і державної служби в цілому,
дорожити своїм ім'ям та статусом. 7. Державні службовці, з урахуванням конституційних прав,
можуть брати участь у політичній чи іншій громадській діяльності
лише поза межами їх службових обов'язків і в позаробочий час, щоб
не підривати віру громадськості в неупереджене виконання ними
своїх функцій. Власні політичні погляди вони не можуть
використовувати при виконанні своїх посадових обов'язків. 8. Державний службовець, як і інші громадяни, має право на
приватне життя і повинен поважати приватне життя інших державних
службовців, зберігати з цих питань конфіденційність інформації,
якщо інше не встановлено законами України.
Загальні обов'язки державних службовців
9. Державний службовець при виконанні службових обов'язків
повинен діяти на підставі, в обсязі та у спосіб, які передбачені
Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України, а також
укладеними і в установленому порядку ратифікованими міжнародними
договорами України, на засадах чесності, справедливості,
відповідальності, відкритості й прозорості. Акти місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування, прийняті у межах їх повноважень, що не суперечать
закону, є на відповідній території також обов'язковими до
виконання державними службовцями будь-якого органу державної
влади. 10. Державний службовець повинен сумлінно виконувати свої
службові обов'язки, проявляти ініціативу і творчі здібності,
постійно вдосконалювати організацію своєї роботи. 11. Державний службовець має виконувати свої посадові
обов'язки чесно, неупереджено, не надавати будь-яких переваг та не
виявляти прихильність до окремих фізичних і юридичних осіб,
політичних партій, рішуче виступати проти антидержавних проявів і
сил, які загрожують порядку в суспільстві або безпеці громадян. 12. Державний службовець повинен шанобливо ставитися до
громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої
культури спілкування, не допускати дій і вчинків, які можуть
зашкодити інтересам державної служби. 13. Державний службовець має з належною повагою ставитись до
прав, обов'язків та законних інтересів громадян, їх об'єднань, а
також юридичних осіб, не повинен проявляти свавілля або байдужість
до їхніх правомірних дій та вимог, допускати прояви бюрократизму,
відомчості та місництва, нестриманість у висловлюваннях або іншим
чином поводитися таким чином, що дискредитує орган державної
влади або ганьбить репутацію державного службовця. 14. Державний службовець має виявляти толерантність і повагу
до різних релігійних організацій, шанування та дотримання народних
звичаїв і національних традицій, установленого протоколу у
відносинах з представниками міжнародних організацій, іноземних
установ та іноземців. 15. При виконанні своїх повноважень державний службовець має
забезпечувати, щоб матеріальні та фінансові ресурси, які йому
доручені, використовувались раціонально, ефективно та економно. 16. Державний службовець повинен постійно поліпшувати стан
відповідності своїх умінь, знань і навичок функціям та завданням
займаної посади, підвищувати свій професійний, інтелектуальний та
культурний рівень за освітньо-професійними програмами та шляхом
самоосвіти. 17. Державний службовець зобов'язаний своєчасно і точно
виконувати рішення органів державної влади чи посадових осіб,
розпорядження і вказівки своїх керівників. 18. Державний службовець повинен діяти в межах своїх
повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному
законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в
письмовій формі повідомити про це керівнику, який дав доручення, а
в разі наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою
особу. 19. Державні службовці не можуть брати участь у страйках та
вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню
органів державної влади. 20. Державному службовцю забороняється розголошувати довірену
йому державну таємницю, іншу інформацію з обмеженим доступом,
установлену Законами України "Про інформацію" ( 2657-12 ) та "Про
державну таємницю" ( 3855-12 ), у тому числі й після залишення ним
державної служби, а також використовувати таку інформацію для
власного інтересу або інтересу інших осіб шляхом порад чи
рекомендацій. У той же час державний службовець не повинен
приховувати від громадян факти та обставини, що становлять загрозу
для життя, здоров'я і безпеки людей, крім випадків заборони
розголошення відомостей, що становлять державну таємницю,
вичерпний перелік яких визначений законом, а також завдавати шкоди
державній інформаційній політиці, суб'єктам інформаційних відносин
шляхом ухилення чи утримання від ужиття заходів щодо охорони
державної таємниці та іншої інформації з обмеженим доступом.
Конфлікт інтересів та недопущення проявів корупції
21. Державний службовець повинен на вимогу заявляти про
наявність чи відсутність у нього конфлікту інтересів. Конфлікт інтересів випливає із ситуації, коли державний
службовець має приватний інтерес, тобто переваги для нього або
його родини, близьких родичів, друзів чи осіб та організацій, з
якими він має або мав спільні ділові чи політичні інтереси, що
впливає або може впливати на неупереджене та об'єктивне виконання
службових обов'язків. Будь-який з таких конфліктів має бути вирішений до прийняття
на державну службу чи призначення на нову посаду. 22. Державний службовець повинен суворо дотримуватись
обмежень і заборон, передбачених антикорупційним законодавством та
Законами України "Про державну службу" ( 3723-12 ) та "Про
боротьбу з корупцією" ( 356/95-ВР ), уникати дій, які можуть бути
сприйняті як підстава підозрювати його в корупції. Своєю
поведінкою він має продемонструвати, що не терпить будь-яких
проявів корупції, відмітає пропозиції про незаконні послуги, чітко
розмежовує службу і приватне життя, при найменших ознаках
корумпованої поведінки інформує свого керівника або державний
орган вищого рівня. 23. Державний службовець відповідно до Законів України "Про
державну службу" ( 3723-12 ) та "Про боротьбу з корупцією"
( 356/95-ВР ) не має права: сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним і
юридичним особам у провадженні ними підприємницької діяльності, а
також в отриманні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг
з метою одержання за це для себе, своїх родичів або інших осіб
матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг; займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через
посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб у
справах державного органу, в якому він працює, а також виконувати
роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої
діяльності, а також медичної практики); входити самостійно, через представника або підставних осіб до
складу правління чи інших виконавчих органів підприємств,
кредитно-фінансових установ, господарських товариств, організацій,
спілок, об'єднань, що провадять підприємницьку діяльність; відмовляти фізичним і юридичним особам в інформації, надання
якої передбачено правовими актами, навмисне затримувати її,
надавати недостовірну чи неповну інформацію; відмовляти у видачі або затримувати підготовку та видачу
фізичним або юридичним особам передбачених законодавством довідок,
посвідчень, інших документів; вимагати чи приймати від фізичних і юридичних осіб подарунки,
послуги чи будь-які інші переваги, які є чи можуть виглядати як
винагорода за рішення чи дії, які належать до його службових
обов'язків; сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним і
юридичним особам у проведенні ними зовнішньоекономічної,
кредитно-банківської та іншої діяльності з метою одержання за це
для себе, своїх родичів або інших осіб матеріальних благ, послуг,
пільг чи інших переваг; неправомірно втручатися, використовуючи своє службове
становище, у діяльність інших органів чи посадових осіб з метою
перешкодити виконанню ними своїх повноважень; бути повіреним третіх осіб у справах органу державної влади,
в якому він працює, або органів державної влади, підприємств,
установ і організацій, діяльність яких контролює; надавати незаконні переваги фізичним або юридичним особам під
час підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи рішень. 24. Державний службовець зобов'язаний декларувати свої доходи
та доходи своєї сім'ї в порядку та у строки, визначені
законодавством України; ретельно виконувати свої громадянські
обов'язки, у тому числі фінансові зобов'язання в порядку і
розмірах, установлених законом. 25. Державний службовець зобов'язаний утримуватися від
виконання іншої дозволеної законом роботи, якщо вона заважає йому
належним чином виконувати свої повноваження або якій він повинен
приділяти увагу протягом свого робочого часу.
Відповідальність за недотримання Загальних
правил поведінки державних службовців
26. Порушення цих правил державними службовцями є підставою
для застосування до них дисциплінарних стягнень, передбачених
Кодексом законів про працю України ( 322-08 ), а також Законами
України "Про державну службу" ( 3723-12 ) та "Про боротьбу з
корупцією" ( 356/95-ВР ). 27. Державні службовці, які здійснюють керівництво іншими
державними службовцями або контролюють їх роботу, зобов'язані
вживати заходів щодо дотримання ними Загальних правил поведінки
відповідно до законодавства та в межах повноважень. Повинні самі
або пропонувати керівнику вищого рівня застосовувати відповідні
дисциплінарні заходи за їх порушення.
Начальник правового
відділу Головдержслужби О.Сміян

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...