Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції (укр/рос)
ООН; Конвенція, Міжнародний документ від 31.10.2003
Документ 995_c16, чинний, поточна редакція — Ратифікація від 18.10.2006, підстава 251-16
 

Сторінки:  1  2  [ 3 ]  4  5  6  7
« попередня сторінканаступна сторінка »  

     2. З    метою   розслідування   злочинів,   визначених   цією 
Конвенцією, Держави-учасниці докладають зусиль до укладання, у
разі необхідності, відповідних двосторонніх чи багатосторонніх
договорів або досягнення домовленостей щодо використання
спеціальних методів розслідування в міжнародному співробітництві.
Такі договори або домовленості укладаються й виконуються з повним
дотриманням принципу суверенної рівності держав і реалізуються у
суворій відповідності до умов цих договорів або домовленостей.
3. За відсутності договору чи домовленості, зазначених у
частині 2 цієї статті, рішення про використання таких спеціальних
методів міжнародного розслідування приймаються в кожному окремому
випадку й можуть, за необхідності, враховувати фінансові
домовленості й договори щодо здійснення юрисдикції
заінтересованими Державами-учасницями.
4. Рішення про використання контролю над міжнародними
поставками можуть, за згодою заінтересованих Держав-учасниць,
включати такі методи, як перехоплення вантажів або засобів і
зберігання їх недоторканими або їхнє вилучення чи заміну, цілком
або частково.
Глава V
Заходи щодо повернення активів
Стаття 51
Загальне положення
Повернення активів відповідно до цієї глави є основоположним
принципом цієї Конвенції, і Держави-учасниці мають з цією метою
якнайширше співпрацювати одна з одною й надавати одна одній
допомогу.
Стаття 52
Запобігання переказам доходів, здобутих злочинним
шляхом, та їх виявлення
1. Без шкоди для положень статті 14 цієї Конвенції кожна
Держава-учасниця вживає таких заходів, які можуть бути
необхідними, відповідно до її внутрішнього права, щоб вимагати
від фінансових установ, на які поширюється її юрисдикція,
перевіряти особу клієнтів, вживати обґрунтованих заходів для
встановлення особи власників-бенефіціарів коштів, депонованих у
великому розмірі, і вживати більш жорстких заходів контролю
щодо рахунків, які намагаються відкрити або які відкриті особами,
які мають або мали значні державні повноваження, членами їхніх
сімей і тісно пов'язаними з ними партнерами або від імені
будь-яких перерахованих вище осіб. Такі більш жорсткі заходи
контролю обґрунтовано покликані виявляти підозрілі операції з
метою надання інформації про них компетентним органам, і вони не
повинні тлумачитись як такі, що перешкоджають або забороняють
фінансовим установам вести справи з будь-яким законним клієнтом.
2. З метою сприяння здійсненню заходів, передбачених у
частині 1 цієї статті, кожна Держава-учасниця відповідно до свого
внутрішнього права і, керуючись відповідними ініціативами
регіональних, міжрегіональних та міжнародних організацій з
протидії відмиванню коштів:
a) надає рекомендації щодо тих категорій фізичних або
юридичних осіб, щодо рахунків яких від фінансових установ, на які
поширюється її юрисдикція, очікуватиметься застосування більш
жорстких заходів контролю, щодо видів рахунків й операцій, яким
необхідно приділяти особливу увагу, та щодо відповідних заходів
щодо відкриття й обслуговування рахунків, а також ведення
звітності по рахунках, яких необхідно вжити щодо таких рахунків;
та
b) у відповідних випадках повідомляє фінансовим установам, на
які поширюється її юрисдикція, на запит іншої Держави-учасниці або
з власної ініціативи, про конкретних фізичних або юридичних осіб,
щодо рахунків яких від таких установ очікуватиметься застосування
більш жорстких заходів контролю, на додаток до тих осіб, яких
фінансові установи можуть іншим чином встановити.
3. У контексті пункту "a" частини 2 цієї статті кожна
Держава-учасниця вживає заходів для забезпечення збереження
фінансовими установами протягом відповідного строку, відповідної
звітності щодо рахунків і операцій, до яких причетні особи,
зазначені в частині 1 цієї статті, до якої повинна включатися, як
мінімум, інформація, що стосується особи клієнта, а також,
наскільки це можливо, власника-бенефіціара.
4. З метою запобігання переказам доходів, здобутих злочинним
шляхом, визначеним таким відповідно до цієї Конвенції, та їх
викриття кожна Держава-учасниця вживає відповідних і ефективних
заходів для запобігання, за допомогою своїх регулятивних і
наглядових органів, створенню банків, які не існують фізично і які
не входять до складу будь-якої регульованої державою фінансової
групи. Крім того, Держави-учасниці можуть розглядати можливість
встановлення для своїх фінансових установ вимоги відмовлятися
вступати в кореспондентські банківські відносини з такими
установами або продовжувати такі відносини, а також утримуватись
від встановлення відносин з іноземними фінансовими установами, що
дозволяють використання рахунків банками, які не існують фізично
або які не входять до складу будь-якої регульованої державою
фінансової групи.
5. Кожна Держава-учасниця розглядає можливість створення,
відповідно до свого внутрішнього права, ефективних систем, які
передбачають розкриття фінансової інформації щодо відповідних
державних посадових осіб, і встановлює відповідні санкції за
недотримання цих вимог. Кожна Держава-учасниця також розглядає
можливість вжиття таких заходів, які можуть бути необхідними, щоб
дозволити своїм компетентним органам здійснювати обмін такою
інформацією з компетентними органами інших Держав-учасниць, якщо
це необхідно для розслідування, заявлення прав та вжиття заходів
щодо повернення доходів здобутих злочинним шляхом, визначених цією
Конвенцією.
6. Кожна Держава-учасниця розглядає можливість вжиття таких
заходів, які можуть бути необхідними відповідно до її внутрішнього
права, щоб встановити для відповідних державних посадових осіб,
які отримують вигоду або мають право підпису, або інше
повноваження щодо будь-якого фінансового рахунка в будь-якій
іноземній країні, вимогу повідомляти про це відповідним органам і
вести належний облік щодо рахунків. Такі заходи також передбачають
застосування відповідних санкцій за невиконання цих вимог.
Стаття 53
Заходи щодо безпосереднього повернення майна
Кожна Держава-учасниця, відповідно до свого внутрішнього
права:
a) вживає таких заходів, які можуть бути необхідними, щоб
дозволити іншій Державі-учасниці подавати до своїх судів цивільні
позови про встановлення правової підстави або права власності на
майно, придбане в результаті вчинення будь-якого зі злочинів,
визначених цією Конвенцією;
b) вживає таких заходів, які можуть бути необхідними, щоб
дозволити своїм судам засуджувати тих осіб, які вчинили злочини,
визначені цією Конвенцією, до виплати компенсації або
відшкодування збитків іншій Державі-учасниці, якій було завдано
шкоди в результаті таких злочинів; та
c) вживає таких заходів, які можуть бути необхідними, щоб
дозволити своїм судам або компетентним органам, під час винесення
рішень про конфіскацію, визнавати вимоги іншої Держави-учасниці як
законного власника майна, придбаного в результаті вчинення
будь-якого зі злочинів, визначених цією Конвенцією.
Стаття 54
Механізми вилучення майна шляхом міжнародного
співробітництва у питаннях конфіскації
1. Кожна Держава-учасниця з метою надання взаємної правової
допомоги відповідно до статті 55 цієї Конвенції щодо майна,
придбаного в результаті вчинення будь-якого зі злочинів,
визначених цією Конвенцією, або використаного під час вчинення
злочинів, відповідно до свого внутрішнього права:
a) вживає таких заходів, які можуть бути необхідними, щоб
дозволити своїм компетентним органам виконувати постанови про
конфіскацію, винесені судами іншої Держави-учасниці;
b) вживає таких заходів, які можуть бути необхідними, щоб
дозволити своїм компетентним органам, у межах їхньої юрисдикції,
виносити постанови про конфіскацію майна іноземного походження
шляхом винесення судового рішення у справах за злочинами про
відмивання грошових коштів або такими іншими злочинами, які можуть
підпадати під її юрисдикцію, або шляхом використання інших
процедур, дозволених її внутрішнім правом; та
c) розглядає питання про вжиття таких заходів, які можуть
бути необхідними, щоб створити можливість для конфіскації такого
майна без винесення вироку в рамках кримінального провадження у
справах, якщо злочинець не може бути підданий переслідуванню з
причини смерті, переховування або відсутності чи в інших
відповідних випадках.
2. Кожна Держава-учасниця з метою надання взаємної правової
допомоги на запит, зроблений на підставі частини 2 статті 55 цієї
Конвенції, відповідно до свого внутрішнього права:
a) вживає таких заходів, які можуть бути необхідними, щоб
дозволити своїм компетентним органам заморожувати або накладати
арешт на майно відповідно до постанови про заморожування або
арешт, винесеної судом або компетентним органом запитуючої
Держави-учасниці, в якій викладаються обґрунтовані підстави, які
дозволяють запитуваній Державі-учасниці вважати, що є достатні
мотиви для вжиття таких заходів і що по відношенню до цього майна
буде в результаті винесено постанову про конфіскацію для цілей
пункту "a" частини 1 цієї статті;
b) уживає таких заходів, які можуть бути необхідними, щоб
дозволити своїм компетентним органам заморожувати або накладати
арешт на майно на підставі запиту, в якому викладаються
обґрунтовані підстави, які дозволяють запитуваній Державі-учасниці
вважати, що є достатні мотиви для вжиття таких заходів і що по
відношенню до цього майна буде в результаті винесено постанову про
конфіскацію для цілей частини 1 "a" цієї статті; та
c) розглядає питання про вжиття додаткових заходів, щоб
дозволити своїм компетентним органам зберігати майно з метою
конфіскації, наприклад, на підставі іноземної постанови про арешт
або пред'явлення кримінального обвинувачення у зв'язку з
придбанням такого майна.
Стаття 55
Міжнародне співробітництво з метою конфіскації
1. Держава-учасниця, яка одержала від іншої Держави-учасниці,
під юрисдикцію якої підпадає будь-який злочин, визначений цією
Конвенцією, прохання про конфіскацію, зазначене у частині 1 статті
31 цієї Конвенції, доходів, здобутих злочинним шляхом, майна,
знаряддя або інших засобів вчинення злочинів, що знаходяться на її
території, у максимальному обсязі, можливому в рамках її
внутрішньої правової системи:
a) надсилає цей запит своїм компетентним органам з метою
винесення постанови про конфіскацію та, у випадку винесення такої
постанови, виконує її; або
b) надсилає своїм компетентним органам постанову про
конфіскацію, винесену судом на території запитуючої
Держави-учасниці, відповідно до частини 1 статті 31 та пункту "a"
частини 1 статті 54 цієї Конвенції, з метою її виконання в обсязі,
зазначеному в запиті, і в тій мірі, в якій вона стосується
доходів, здобутих злочинним шляхом, майна, обладнання або інших
засобів вчинення злочинів, зазначених у частині 1 статті 31, які
знаходяться на території запитуваної Держави-учасниці.
2. Після одержання запиту, надісланого іншою
Державою-учасницею, під юрисдикцію якої підпадає будь-який злочин,
визначений цією Конвенцією, запитувана Держава-учасниця вживає
заходів для виявлення, відстеження, заморожування або арешту
доходів, здобутих злочинним шляхом, майна, обладнання або інших
засобів вчинення злочинів, зазначених у частині 1 статті 31 цієї
Конвенції, з метою подальшої конфіскації, постанову про що
виносить або запитуюча Держава-учасниця, або, відповідно до запиту
на підставі частини 1 цієї статті, запитувана Держава-учасниця.
3. Положення статті 46 цієї Конвенції застосовуються з
урахуванням відповідних змін до цієї статті. На додаток до
інформації, зазначеної в частині 15 статті 46, запит, надісланий
на підставі цієї статті, повинен містити:
a) щодо запиту, передбаченого в пункті "a" частини 1 цієї
статті, - опис майна, що підлягає конфіскації, у тому числі,
наскільки це можливо, відомості про місцезнаходження та, якщо це
доречно, оціночну вартість майна та виклад фактів, на які
посилається запитуюча Держава-учасниця і які достатні для того,
щоб запитувана Держава-учасниця могла вжити заходів для винесення
постанови відповідно до свого внутрішнього права;
b) щодо запиту, передбаченого в пункті "b" частини 1 цієї
статті, - видана запитуючою Державою-учасницею, юридично чинна
копія постанови про конфіскацію, на якій ґрунтується запит, з
викладенням фактів та інформація щодо обсягу запитуваного
виконання постанови, заява, в якій зазначаються заходи, вжиті
запитуючою Державою-учасницею для надіслання відповідного
повідомлення добросовісним третім особам і забезпечення дотримання
відповідних правових процедур, а також довідка про те, що
постанова про конфіскацію є остаточною;
c) щодо запиту, передбаченого в частині 2 цієї статті, -
виклад фактів, на які посилається запитуюча Держава-учасниця, та
опис запитуваних заходів, а також за наявності юридично допустима
копія постанови, на якій ґрунтується запит.
4. Рішення та заходи, передбачені в частинах 1 і 2 цієї
статті, приймаються запитуваною Державою-учасницею відповідно до
та з дотриманням положень її внутрішнього права і відповідно до її
процесуальних норм або відповідно до будь-яких двосторонніх чи
багатосторонніх договорів або домовленостей, якими вона може бути
зв'язана у відносинах з запитуючою Державою-учасницею.
5. Кожна Держава-учасниця передає Генеральному секретареві
Організації Об'єднаних Націй тексти своїх законів та правил, які
забезпечують реалізацію положень цієї статті, а також в подальшому
тексти будь-яких змін до таких законів і правил або їхній опис.
6. Якщо Держава-учасниця бажає обумовити вжиття заходів,
зазначених у частинах 1 і 2 цієї статті, наявністю відповідного
договору, така Держава-учасниця розглядає цю Конвенцію як
необхідну і достатню договірно-правову підставу.
7. У співробітництві відповідно до цієї статті може бути
також відмовлено або застережні заходи можуть бути скасовані, якщо
запитувана Держава-учасниця не одержує своєчасно достатніх доказів
або якщо майно має мінімальну вартість.
8. До скасування будь-якого застережного заходу, вжитого
відповідно до цієї статті, запитувана Держава-учасниця, якщо це
можливо, надає запитуючій Державі-учасниці можливість викласти
свої обґрунтування на користь продовження застосування такого
заходу.
9. Положення цієї статті не повинні тлумачитися як такі, що
завдають шкоди правам добросовісних третіх осіб.
Стаття 56
Спеціальне співробітництво
Без шкоди для свого внутрішнього права кожна Держава-учасниця
докладає зусиль для вжиття заходів, які дозволяють їй пересилати,
без шкоди для її власного розслідування, кримінального
переслідування або судового розгляду, інформацію про доходи від
злочинів, визначені такими відповідно до цієї Конвенції, іншій
Державі-учасниці без попереднього запиту, якщо вона вважає, що
розкриття такої інформації може сприяти Державі-учасниці, що
одержує її, у порушенні або проведенні розслідування,
кримінального переслідування або судового розгляду або може
привести до надіслання цією Державою-учасницею запиту на підставі
цієї глави Конвенції.
Стаття 57
Повернення активів та розпорядження ними
1. Держава-учасниця відповідно до положень цієї Конвенції та
свого внутрішнього права розпоряджається майном, конфіскованим нею
на підставі статті 31 або статті 55 цієї Конвенції, у тому числі
щодо повернення такого майна його попереднім законним власникам,
відповідно до частини 3 цієї статті.
2. Кожна Держава-учасниця вживає, відповідно до
основоположних принципів свого внутрішнього права, таких
законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними, щоб
дозволити своїм компетентним органам повертати конфісковане майно,
коли вони діють на прохання, надіслане іншою Державою-учасницею,
відповідно до цієї Конвенції, враховуючи права добросовісних
третіх осіб.
3. Відповідно до статей 46 і 55 цієї Конвенції та частин 1 і
2 цієї статті запитувана Держава-учасниця:
a) у випадку розкрадання державних коштів або відмивання
розкрадених державних коштів, як про це йдеться в статтях 17 і 23
цієї Конвенції, якщо конфіскацію було здійснено відповідно до
статті 55 і на підставі остаточного судового рішення, винесеного в
запитуючій Державі-учасниці, причому ця вимога може бути знята
запитуваною Державою-учасницею, - повертає конфісковане майно
запитуючій Державі-учасниці;
b) щодо доходів від будь-якого іншого злочину, визначеного
цією Конвенцією, якщо конфіскацію було здійснено відповідно до
статті 55 цієї Конвенції й на підставі остаточного судового
рішення, винесеного в запитуючій Державі-учасниці, причому ця
вимога може бути знята запитуваною Державою-учасницею, - повертає
конфісковане майно запитуючій Державі-учасниці, якщо запитуюча
Держава-учасниця обґрунтовано доводить запитуваній
Державі-учасниці своє право власності, яке існувало раніше, на
таке конфісковане майно або якщо запитувана Держава-учасниця
визнає шкоду, завдану запитуючій Державі-учасниці, як підставу для
повернення конфіскованого майна;
c) в усіх інших випадках у першочерговому порядку розглядає
питання про повернення конфіскованого майна запитуючій
Державі-учасниці, повернення такого майна його попереднім законним
власникам або виплату компенсації потерпілим від злочину.
4. У відповідних випадках, якщо тільки Держави-учасниці не
приймуть іншого рішення, запитувана Держава-учасниця може
відрахувати обґрунтовані витрати, понесені в ході розслідування,
кримінального переслідування або судового розгляду, які привели до
повернення конфіскованого майна або розпорядження ним відповідно
до цієї статті.
5. У відповідних випадках Держави-учасниці можуть окремо
розглянути можливість укладання в кожному окремому випадку
договорів або взаємоприйнятних домовленостей щодо остаточного
розпорядження конфіскованим майном.
Стаття 58
Підрозділи для збирання оперативної фінансової інформації
Держави-учасниці співробітничають одна з одною з метою
запобігання і боротьби з переказуванням доходів здобутих злочинним
шляхом, визначених цією Конвенцією, а також сприяння використанню
шляхів і способів вилучення таких доходів і з цією метою
розглядають питання про створення підрозділу для збирання
оперативної фінансової інформації, який нестиме відповідальність
за отримання, аналіз та надіслання компетентним органам
повідомлень про підозрілі фінансові операції.
Стаття 59
Двосторонні та багатосторонні договори і домовленості
Держави-учасниці розглядають можливість укладання
двосторонніх чи багатосторонніх договорів або досягнення
домовленостей для підвищення ефективності міжнародного
співробітництва, здійснюваного відповідно до цієї глави Конвенції.
Глава VI
Технічна допомога й обмін інформацією
Стаття 60
Підготовка кадрів і технічна допомога
1. Кожна Держава-учасниця, в межах необхідності, розробляє,
здійснює або удосконалює конкретні програми підготовки персоналу,
який несе відповідальність за запобігання корупції та боротьбу з
нею. Подібні навчальні програми можуть стосуватись, inter alia,
таких сфер:
a) ефективних заходів щодо запобігання, виявлення та
розслідування корупційних діянь, а також покарання за них і
боротьба з ними, у тому числі використання методів збирання
доказів і розслідування;
b) створення потенціалу в галузі розроблення та планування
стратегічної політики протидії корупції;
c) підготовки співробітників компетентних органів з питань
складання прохань про взаємну правову допомогу, які задовольняють
вимоги цієї Конвенції;
d) оцінки та зміцнення установ, керування державною службою
та керування державними фінансами, у тому числі державними
закупівлями та приватним сектором;
e) запобігання переказу доходів, здобутих злочинним шляхом,
визначених цією Конвенцією, а також вилучення таких доходів;
f) виявлення та заморожування операцій з переказування
доходів, здобутих злочинним шляхом, визначених цією Конвенцією;
g) відстеження переміщення доходів здобутих злочинним шляхом,
визначених цією Конвенцією, та методів, що використовуються для
переказу, приховання або утаювання таких доходів;
h) відповідних та ефективних правових й адміністративних
механізмів та методів, які сприяють вилученню доходів, здобутих
злочинним шляхом, визначених цією Конвенцією;
i) методи, що використовуються під час захисту потерпілих і
свідків, які співробітничають з судовими органами; та
j) підготовка працівників в галузі національних і міжнародних
правил та іноземних мов.
2. Держави-учасниці, з урахуванням своїх можливостей,
розглядають питання про надання одна одній найширшої технічної
допомоги, особливо в інтересах країн, що розвиваються, у зв'язку з
їхніми відповідними планами та програмами боротьби з корупцією, у
тому числі матеріальну підтримку та підготовку кадрів у галузях,
зазначених у частині 1 цієї статті, а також підготовку кадрів і
надання допомоги та взаємний обмін відповідним досвідом і
спеціальними знаннями, що сприятиме міжнародному співробітництву
між Державами-учасницями з питань видачі та взаємної правової
допомоги.
3. Держави-учасниці активізують, в міру необхідності,
зусилля, спрямовані на максимальне підвищення ефективності
практичних і навчальних заходів міжнародних і регіональних
організацій та в рамках відповідних двосторонніх і багатосторонніх
договорів або домовленостей.
4. Держави-учасниці розглядають можливість сприяння одна
одній, на запит, у проведенні оцінок, вивчення та дослідження
видів, причин, наслідків та збитків, завданих корупцією у своїх
країнах, з метою розроблення, за участю компетентних органів і
суспільства, стратегій і планів дій щодо боротьби з корупцією.
5. Для сприяння вилученню доходів, здобутих злочинним шляхом,
визначених цією Конвенцією, Держави-учасниці можуть
співробітничати в наданні одна одній імен експертів, які можуть
надавати допомогу в досягненні цієї мети.
6. Держави-учасниці розглядають можливість використання
субрегіональних, регіональних та міжнародних конференцій і
семінарів для сприяння співробітництву й технічній допомозі та
стимулюванню обговорення проблем, що становлять взаємний інтерес,
у тому числі особливих проблем і потреб країн, що розвиваються, та
країн з перехідною економікою.
7. Держави-учасниці розглядають можливість створення
добровільних механізмів з метою надання фінансового сприяння
країнам, що розвиваються, та країнам з перехідною економікою щодо
застосування цієї Конвенції шляхом здійснення програм і проектів у
галузі технічної допомоги.
8. Кожна Держава-учасниця розглядає можливість здійснення
добровільних внесків на потреби Управління Організації Об'єднаних
Націй з наркотиків і злочинності, з метою сприяння через
Управління реалізації програм і проектів, країнам, що
розвиваються, для здійснення цієї Конвенції.
Стаття 61
Збирання та аналіз інформації про корупцію
та обмін такою інформацією
1. Кожна Держава-учасниця розглядає можливість проведення,
консультуючись з експертами, аналізу тенденцій в галузі корупції
на своїй території, а також умов, в яких здійснюються корупційні
злочини.
2. Держави-учасниці, з метою розроблення, наскільки це
можливо, загальних визначень, стандартів і методологій,
розглядають можливість розширення статистичних даних, аналітичних
знань щодо корупції та інформації, у тому числі про оптимальні
види практики у справі запобігання корупції й боротьби з нею, та
обміну ними через посередництво міжнародних і регіональних
організацій.
3. Кожна Держава-учасниця розглядає можливість здійснення
контролю за своєю політикою і за практичними заходами боротьби з
корупцією, а також проведення оцінки їхньої ефективності й
дієвості.
Стаття 62
Інші заходи: здійснення цієї Конвенції шляхом
економічного розвитку й технічної допомоги
1. Держави-учасниці вживають заходів, які сприяють
оптимальному здійсненню цієї Конвенції, наскільки це можливо,
шляхом міжнародного співробітництва з урахуванням негативних
наслідків корупції для суспільства в цілому, у тому числі для його
сталого розвитку.
2. Держави-учасниці, наскільки це можливо й у координації
одна з одною, а також з міжнародними й регіональними
організаціями, докладають конкретних зусиль для:
a) активізації співробітництва на різних рівнях з країнами,
що розвиваються, з метою посилення здатності цих країн до
запобігання корупції та боротьби з нею;
b) розширення фінансової та матеріальної допомоги з метою
підтримання зусиль країн, що розвиваються, у ефективному
недопущенні корупції й боротьби з нею та надання їм допомоги для
успішного здійснення цієї Конвенції;
c) надання технічної допомоги країнам, що розвиваються, та
країнам з перехідною економікою з метою сприяння задоволенню їхніх
потреб у зв'язку зі здійсненням цієї Конвенції. Для цього
Держави-учасниці докладають зусиль для регулярного і добровільного
внесення коштів на рахунок, конкретно призначений для цієї мети в
механізмі фінансування, створеному Організацією Об'єднаних Націй.
Держави-учасниці можуть також розглянути, відповідно до свого
внутрішнього законодавства та положень цієї Конвенції, можливість
переказування на згаданий вище рахунок певної частки грошових
коштів або відповідної вартості доходів або майна здобутих
злочинним шляхом, конфіскованих на підставі положень цієї
Конвенції;
d) заохочення та переконання інших держав і фінансових
установ, у відповідних випадках, до приєднання до них у зусиллях,
яких докладають на підставі цієї статті, у тому числі шляхом
забезпечення країнам, що розвиваються, проведення більшого обсягу
програм підготовки кадрів і сучасного обладнання, з метою
допомогти їм у досягненні цілей цієї Конвенції.
3. Наскільки це можливо, ці заходи не заперечують існуючі
зобов'язання щодо іноземної допомоги або інші домовленості про
фінансове співробітництво на двосторонньому, регіональному або
міжнародному рівні.
4. Держави-учасниці можуть укладати двосторонні чи
багатосторонні договори про матеріально-технічну допомогу, беручи
до уваги фінансові домовленості, необхідні для забезпечення
ефективності міжнародного співробітництва, передбаченого цією
Конвенцією, а також для запобігання й виявлення корупції та
боротьби з нею.
Глава VII
Механізми здійснення
Стаття 63
Конференція Держав - учасниць Конвенції
1. Цим засновується Конференція Держав - учасниць Конвенції з
метою розширення можливостей Держав-учасниць і співробітництва між
ними для досягнення цілей, встановлених цією Конвенцією, а також
сприяння здійсненню цієї Конвенції та нагляду за її здійсненням.
2. Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй скликає
Конференцію Держав-учасниць не пізніше, ніж через рік після
набуття чинності цією Конвенцією. Згодом відповідно до правил
процедури, що прийняті Конференцією Держав-учасниць, проводяться
чергові наради Конференції.
3. Конференція Держав-учасниць приймає правила-процедури й
правила, які регулюють здійснення видів діяльності, що зазначені у
цій статті, у тому числі правила, що стосуються допуску й участі
спостерігачів та оплати витрат, понесених ними під час здійснення
цих видів діяльності.
4. Конференція Держав-учасниць погоджує види діяльності,
процедури та методи роботи для досягнення цілей, викладених у
частині 1 цієї статті, у тому числі:
a) сприяння діяльності Держав-учасниць відповідно до статей
60 і 62 та глав II - V цієї Конвенції, у тому числі шляхом
заохочення добровільних внесків;
b) сприяння обміну між Державами-учасницями інформацією про
форми корупції й тенденції в цій галузі, а також про успішні
методи запобігання корупції, боротьби з нею та повернення доходів,
здобутих злочинним шляхом, через опублікування відповідної
інформації, визначеної в цій статті;
c) співробітництво з відповідними міжнародними й
регіональними організаціями та механізмами, а також неурядовими
організаціями;
d) належне використання відповідної інформації, підготовленої
іншими міжнародними й регіональними механізмами з метою
запобігання корупції та боротьби з нею, для уникнення зайвого
дублювання роботи;
e) періодичний розгляд питання про виконання цієї Конвенції
її Державами-учасницями;
f) внесення рекомендацій, які стосуються вдосконалення цієї
Конвенції та її здійснення;
g) врахування потреб Держав-учасниць у технічній допомозі у
зв'язку з виконанням цієї Конвенції та внесення рекомендацій щодо
будь-яких дій, які вона може вважати необхідними у зв'язку з цим.
5. Для цілей частини 4 цієї статті Конференція
Держав-учасниць одержує необхідні відомості про заходи, вжиті
Державами-учасницями в ході виконання цієї Конвенції, про
труднощі, на які вони при цьому натрапили, на підставі наданої
ними інформації й через посередництво додаткових механізмів
нагляду, які можуть створюватися Конференцією Держав-учасниць.
6. Кожна Держава-учасниця надає Конференції Держав-учасниць
інформацію про свої програми, плани та практику, а також про
законодавчі й адміністративні заходи, спрямовані на виконання цієї
Конвенції, як це необхідно Конференції Держав-учасниць.
Конференція Держав-учасниць вивчає питання про найефективніші
шляхи одержання такої інформації та прийняття на її підставі
відповідних рішень, у тому числі, інформацію, одержану від
Держав-учасниць і від компетентних міжнародних організацій. Можуть
бути розглянуті також матеріали, одержані від відповідних
неурядових організацій, належним чином акредитованих відповідно до
процедур, які визначатимуться рішенням Конференції
Держав-учасниць.
7. На підставі частин 4-6 цієї статті Конференція
Держав-учасниць, якщо вона вважатиме за необхідне, засновує
будь-який відповідний механізм або орган з метою сприяння
ефективному здійсненню Конвенції.
Стаття 64
Секретаріат
1. Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй
забезпечує необхідне секретарське обслуговування Конференції
Держав - учасниць Конвенції.
2. Секретаріат:
a) надає Конференції Держав-учасниць допомогу в діяльності,
про яку йдеться в статті 63 цієї Конвенції, а також забезпечує
необхідним обслуговуванням сесії Конференції Держав-учасниць;
b) на запит, надає Державам-учасницям допомогу в наданні
інформації Конференції Держав-учасниць, як це передбачено в
частинах 5 і 6 статті 63 цієї Конвенції; та
c) забезпечує необхідну координацію з секретаріатами інших
відповідних міжнародних і регіональних організацій.
Глава VIII
Заключні положення
Стаття 65
Здійснення Конвенції
1. Кожна Держава-учасниця вживає, відповідно до
основоположних принципів свого внутрішнього права, необхідних
заходів, законодавчих й адміністративних, для забезпечення
виконання своїх зобов'язань за цією Конвенцією.
2. Кожна Держава-учасниця може вживати суворіших заходів для
запобігання корупції та боротьби з нею, ніж ті, що передбачені
цією Конвенцією.
Стаття 66
Врегулювання спорів
1. Держави-учасниці докладають зусиль для врегулювання спорів
щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції шляхом
переговорів.
2. Будь-який спір між двома чи більше Державами-учасницями
щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції, який не може бути
врегульований шляхом переговорів протягом обґрунтованого строку,
передається на запит однієї з цих Держав-учасниць на арбітражний
розгляд. Якщо протягом шести місяців з моменту запиту про арбітраж
ці Держави-учасниці не зможуть домовитися про його організацію,
будь-яка з цих Держав-учасниць може передати спір до Міжнародного
Суду, звернувшись із заявою відповідно до Статуту Суду
( 995_010 ).
3. Кожна Держава-учасниця може під час підписання,
ратифікації, прийняття або затвердження цієї Конвенції або під час
приєднання до неї заявити про те, що вона не вважає себе зв'язаною
положеннями частини 2 цієї статті. Інші Держави-учасниці не
зв'язані положеннями частини 2 цієї статті щодо будь-якої
Держави-учасниці, яка зробила таке застереження.
4. Держава-учасниця, яка зробила застереження відповідно до
частини 3 цієї статті, може будь-коли зняти це застереження шляхом
надіслання повідомлення Генеральному секретареві Організації
Об'єднаних Націй.
Стаття 67
Підписання, ратифікація, прийняття,
затвердження та приєднання
1. Ця Конвенція відкрита для підписання всіма державами з 9
до 11 грудня 2003 року в Мериді, Мексика, а потім у Центральних
установах Організації Об'єднаних Націй у Нью-Йорку до 9 грудня
2005 року.
2. Ця Конвенція також відкрита для підписання регіональними
організаціям економічної інтеграції за умови, що принаймні одна з
держав-учасниць такої організації підписала цю Конвенцію
відповідно до частини 1 цієї статті.
3. Ця Конвенція підлягає ратифікації, прийняттю або
затвердженню. Ратифікаційні грамоти або документи про прийняття
або затвердження здаються на зберігання Генеральному секретареві
Організації Об'єднаних Націй. Регіональна організація економічної
інтеграції може здати на зберігання свою ратифікаційну грамоту або
документ про прийняття або затвердження, якщо принаймні одна з її
держав-членів вчинила так само. Цією ратифікаційною грамотою або
документом про прийняття або затвердження така організація
повідомляє про сферу своєї компетенції щодо питань, врегульованих
цією Конвенцією. Така організація також повідомляє депозитарію про
будь-яку відповідну зміну сфери своєї компетенції.
4. Ця Конвенція відкрита для приєднання будь-якої держави чи
будь-якої регіональної організації економічної інтеграції,
принаймні одна з держав-членів якої є Учасницею цієї Конвенції.
Документи про приєднання здаються на зберігання Генеральному
секретареві Організації Об'єднаних Націй. Під час приєднання
регіональна організація економічної інтеграції повідомляє про
сферу своєї компетенції щодо питань, врегульованих цією
Конвенцією. Така організація також повідомляє депозитарію про
будь-яку відповідну зміну сфери своєї компетенції.
Стаття 68
Набуття чинності
1. Ця Конвенція набирає чинності на дев'яностий день після
дати здачі на зберігання тридцятої ратифікаційної грамоти або
документа про прийняття, затвердження або приєднання. Для цілей
цієї частини Конвенції будь-яка така грамота або документ, здані
на зберігання регіональною організацією економічної інтеграції, не
розглядаються як додаткові до грамот або документів, що здані на
зберігання державами - членами такої організації.
2. Для кожної держави або регіональної організації
економічної інтеграції, які ратифікують, приймають або
затверджують цю Конвенцію або приєднуються до неї після здачі на
зберігання тридцятої ратифікаційної грамоти або документа про такі
дії, ця Конвенція набирає чинності на тридцятий день після дати
здачі на зберігання такою державою або організацією відповідної
грамоти або документа або в дату набрання чинності цієї Конвенції
відповідно до частини 1 цієї статті в залежності від того, що
настає пізніше.
Стаття 69
Зміни
1. Після закінчення строку п'яти років після набрання
чинності цією Конвенцією Держава-учасниця може запропонувати зміну
й надіслати її Генеральному секретареві Організації Об'єднаних
Націй, який потім пересилає запропоновану зміну Державам-учасницям
і Конференції Держав-учасниць Конвенції з метою розгляду цієї
пропозиції та прийняття рішення щодо нього. Конференція
Держав-учасниць докладає всіх зусиль для досягнення консенсусу
щодо кожної зміни. Якщо всі зусилля щодо досягнення консенсусу
були вичерпані, і згоди не було досягнуто, то, як крайній засіб,
для прийняття зміни необхідна більшість у дві третини голосів
Держав-учасниць, які присутні й беруть участь у голосуванні на
засіданні Конференції Держав-учасниць.
2. З питань, що входять до їхньої компетенції, регіональні
організації економічної інтеграції здійснюють своє право голосу
відповідно до цієї статті, маючи число голосів, рівне числу їхніх
держав-членів, які є Учасницями цієї Конвенції. Такі організації
не здійснюють свого права голосу, якщо їхні держави-члени
здійснюють своє право голосу, і навпаки.
3. Зміна, прийнята відповідно до частини 1 цієї статті,
підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню
Державами-учасницями.
4. Зміна, прийнята відповідно до частини 1 цієї статті,
набуває чинності щодо Держави-учасниці через дев'яносто днів після
дати здачі нею на зберігання Генеральному секретареві Організації
Об'єднаних Націй ратифікаційної грамоти або документа про
прийняття чи затвердження такої зміни.
5. Коли зміна набуває чинності, вона стає обов'язковою для
всіх Держав-учасниць, які висловили згоду на її обов'язковість.
Інші Держави-учасниці продовжують бути зв'язаними положеннями цієї
Конвенції та будь-якими змінами, які вони раніше ратифікували,
прийняли або затвердили.
Стаття 70
Денонсація
1. Держава-учасниця може денонсувати цю Конвенцію шляхом
надіслання письмового повідомлення Генеральному секретареві
Організації Об'єднаних Націй. Така денонсація набирає чинності
після закінчення одного року після дати одержання повідомлення
Генеральним секретарем.
2. Регіональна організація економічної інтеграції перестає
бути учасницею цієї Конвенції, коли всі її держави-члени
денонсували цю Конвенцію.
Стаття 71
Депозитарій та мови
1. Депозитарієм цієї Конвенції призначається Генеральний
секретар Організації Об'єднаних Націй.
2. Оригінал цієї Конвенції, англійський, арабський,
іспанський, китайський, російський та французький тексти якої є
рівно автентичними, здається на зберігання Генеральному
секретареві Організації Об'єднаних Націй.
НА ПОСВІДЧЕННЯ ЧОГО нижчепідписані, належним чином
уповноважені на те представники, підписали цю Конвенцію.
Конвенция
Организации Объединенных Наций
против коррупции
31 октября 2003 года

Преамбула
Государства - участники настоящей Конвенции, будучи обеспокоены серьезностью порождаемых коррупцией
проблем и угроз для стабильности и безопасности общества, что
подрывает демократические институты и ценности, этические ценности
и справедливость и наносит ущерб устойчивому развитию и
правопорядку, будучи обеспокоены также связями между коррупцией и другими
формами преступности, в частности организованной преступностью и
экономической преступностью, включая отмывание денежных средств, будучи обеспокоены далее случаями коррупции, связанными с
большими объемами активов, которые могут составлять значительную
долю ресурсов государств, и ставящими под угрозу политическую
стабильность и устойчивое развитие этих государств, будучи убеждены в том, что коррупция уже не представляет
собой локальную проблему, а превратилась в транснациональное
явление, которое затрагивает общество и экономику всех стран, что
обусловливает исключительно важное значение международного
сотрудничества в области предупреждения коррупции и борьбы с ней, будучи убеждены также в том, что всеобъемлющий и
многодисциплинарный подход необходим для эффективного
предупреждения коррупции и борьбы с ней, будучи убеждены далее в том, что наличие технической помощи
может играть важную роль в расширении возможностей государств, в
том числе путем усиления потенциала и создания институтов, в
области эффективного предупреждения коррупции и борьбы с ней, будучи убеждены в том, что незаконное приобретение личного
состояния может нанести серьезный ущерб демократическим
институтам, национальной экономике и правопорядку, будучи преисполнены решимости более эффективно предупреждать,
выявлять и пресекать международные переводы незаконно
приобретенных активов и укреплять международное сотрудничество в
принятии мер по возвращению активов, подтверждая основополагающие принципы надлежащего
правоприменения в ходе уголовного производства и гражданского или
административного производства для установления имущественных
прав, учитывая, что предупреждение и искоренение коррупции - это
обязанность всех государств и что для обеспечения эффективности
своих усилий в данной области они должны сотрудничать друг с
другом при поддержке и участии отдельных лиц и групп за пределами
публичного сектора, таких как гражданское общество,
неправительственные организации и организации, функционирующие на
базе общин, учитывая также принципы надлежащего управления публичными
делами и публичным имуществом, справедливости, ответственности и
равенства перед законом и необходимость обеспечения честности и
неподкупности, а также содействия формированию культуры,
отвергающей коррупцию, высоко оценивая работу Комиссии по предупреждению
преступности и уголовному правосудию и Управления Организации
Объединенных Наций по наркотикам и преступности в области
предупреждения коррупции и борьбы с ней, ссылаясь на работу, проводимую другими международными и
региональными организациями в этой области, включая деятельность
Африканского союза, Европейского союза, Лиги арабских государств,
Организации американских государств, Организации экономического
сотрудничества и развития, Совета Европы и Совета по таможенному
сотрудничеству (также известному как Всемирная таможенная
организация), принимая к сведению с признательностью многосторонние
документы по предупреждению коррупции и борьбе с ней, включая, в
частности, Межамериканскую конвенцию о борьбе с коррупцией,
принятую Организацией американских государств 29 марта 1996 года
( 998_089 ), Конвенцию о борьбе с коррупцией, затрагивающей
должностных лиц Европейских сообществ или должностных лиц
государств - членов Европейского союза, принятую Советом
Европейского союза 26 мая 1997 года, Конвенцию о борьбе с подкупом
иностранных должностных лиц в международных коммерческих сделках,
принятую Организацией экономического сотрудничества и развития 21
ноября 1997 года ( 998_154 ), Конвенцию об уголовной
ответственности за коррупцию, принятую Комитетом министров Совета
Европы 27 января 1999 года ( 994_101 ), Конвенцию о
гражданско-правовой ответственности за коррупцию, принятую
Комитетом министров Совета Европы 4 ноября 1999 года ( 994_102 ),
и Конвенцию Африканского союза о предупреждении коррупции и борьбе
с ней, принятую главами государств и правительств Африканского
союза 12 июля 2003 года, приветствуя вступление в силу 29 сентября 2003 года Конвенции
Организации Объединенных Наций против транснациональной
организованной преступности ( 995_789 ), согласились о нижеследующем:
Глава I
Общие положения
Статья 1
Цели
Цели настоящей Конвенции заключаются в следующем: a) содействие принятию и укрепление мер, направленных на
более эффективное и действенное предупреждение коррупции и борьбу
с ней; b) поощрение, облегчение и поддержка международного
сотрудничества и технической помощи в предупреждении коррупции и
борьбе с ней, в том числе принятии мер по возвращению активов; c) поощрение честности и неподкупности, ответственности, а
также надлежащего управления публичными делами и публичным
имуществом.
Статья 2
Термины
Для целей настоящей Конвенции: a) "публичное должностное лицо" означает: i) любое
назначаемое или избираемое лицо, занимающее какую-либо должность в
законодательном, исполнительном, административном или судебном
органе Государства-участника на постоянной или временной основе,
за плату или без оплаты труда, независимо от уровня должности
этого лица; ii) любое другое лицо, выполняющее какую-либо
публичную функцию, в том числе для публичного ведомства или
публичного предприятия, или предоставляющее какую-либо публичную
услугу, как это определяется во внутреннем законодательстве
Государства-участника и как это применяется в соответствующей
области правового регулирования этого Государства-участника; iii)
любое другое лицо, определяемое в качестве "публичного
должностного лица" во внутреннем законодательстве
Государства-участника. Тем не менее для целей принятия некоторых
конкретных мер, предусмотренных главой II настоящей Конвенции,
"публичное должностное лицо" может означать любое лицо,
выполняющее какую-либо публичную функцию или предоставляющее
какую-либо публичную услугу, как это определяется во внутреннем
законодательстве Государства-участника и как это применяется в
соответствующей области правового регулирования этого
Государства-участника;

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  1  2  [ 3 ]  4  5  6  7
« попередня сторінканаступна сторінка »