Конвенція про тимчасове ввезення (укр/рос)
Рада Митного Співробітництва; Конвенція, Модель, Міжнародний документ [...] від 26.06.1990
Документ 995_472, чинний, поточна редакція — Редакція від 15.05.2014, підстава 976_015
 

Сторінки:  [ 1 ]  2  3  4  5  6
наступна сторінка »  

                            Конвенція 
про тимчасове ввезення
(укр/рос)
( Про приєднання України до Конвенції див. Закон
N 1661-IV ( 1661-15 ) від 24.03.2004 )
{ Поправки до Конвенції див. в Документі
( 976_015 ) від 15.05.2014 }
Дата підписання: 26.06.1990 Дата приєднання України: 24.03.2004 Дата набуття чинності: 22.09.2004
Офіційний переклад
Преамбула
ДОГОВІРНІ СТОРОНИ цієї Конвенції, укладеної під егідою Ради
митного співробітництва, ВІДЗНАЧАЮЧИ, що існуюча ситуація, яка характеризується
збільшенням кількості та поширенням Міжнародних митних конвенцій
про тимчасове ввезення, є не задовільною, ВВАЖАЮЧИ, що ця ситуація може погіршитись у майбутньому, коли
нові види тимчасового ввезення стануть предметом міжнародного
регулювання, ВРАХОВУЮЧИ побажання, висловлені представниками торгівлі та
іншими заінтересованими сторонами, які хотіли б полегшити
виконання формальностей, пов'язаних з тимчасовим ввезенням, ВВАЖАЮЧИ, що спрощення та гармонізація митних процедур і,
зокрема, прийняття єдиного міжнародно-правового документа, який
об'єднав би в одне ціле всі існуючі Конвенції про тимчасове
ввезення, можуть полегшити доступ до міжнародних норм, що
регулюють тимчасове ввезення, і ефективно сприяти розвитку
міжнародної торгівлі та інших форм міжнародних обмінів, БУДУЧИ ПЕРЕКОНАНИМИ, що міжнародно-правовий документ, який
пропонує уніфіковані положення щодо тимчасового ввезення, може
принести істотні вигоди міжнародним обмінам і забезпечити високий
ступінь спрощення та гармонізації митних режимів, що є однією з
основних цілей Ради Митного Співробітництва, ВИРІШИВШИ полегшити тимчасове ввезення шляхом спрощення та
гармонізації процедур, переслідуючи цілі економічного,
гуманітарного, культурного, соціального або туристичного
характеру, ВВАЖАЮЧИ, що прийняття стандартизованих зразків документів
для тимчасового ввезення як міжнародних митних документів щодо
міжнародної гарантії сприятиме полегшенню процедури тимчасового
ввезення у випадках, коли вимагаються митний документ і гарантія, ДОМОВИЛИСЯ про таке:
Глава I
Загальні положення
Визначення
Стаття 1
Для цілей цієї Конвенції термін: a) "тимчасове ввезення" означає: митний режим, який дозволяє приймати на митну територію певні
товари (у тому числі транспортні засоби), умовно звільнені від
ввізного мита і податків, без застосування заборон чи обмежень
економічного характеру на ввезення; такі товари (у тому числі
транспортні засоби) мають ввозитися з визначеною метою і
призначатися для подальшого вивезення у встановлений термін, та не
піддаватися змінам, за винятком нормального зниження їхньої
вартості (амортизації) внаслідок їхнього використання; b) "ввізне мито і податки" означає: ввізне мито та всі інші збори, податки, нарахування та інші
платежі, які стягуються під час ввезення товарів (у тому числі
транспортних засобів), за винятком платежів та зборів, розмір яких
не перевищує приблизної вартості наданих послуг; c) "гарантія" означає: те, що задовольняє Митницю як доказ забезпечення виконання
зобов'язань перед Митницею. Гарантія є "загальною", якщо вона
забезпечує виконання обов'язків, що випливають з багатьох
операцій; d) "документи на тимчасове ввезення" означає: міжнародний митний документ, який приймається як митна
декларація і дозволяє ідентифікувати товари (у тому числі
транспортні засоби), та містить міжнародну дійсну гарантію для
покриття ввізного мита та податків; e) "Митний або Економічний союз" означає: Союз, який заснований та складається з членів, відповідно до
порядку, визначеного у пункті 1 статті 24 цієї Конвенції,
наділений компетенцією приймати власні правила, які є
обов'язковими для його членів стосовно питань, які регулюються
цією Конвенцією, та приймати рішення, згідно зі своїми внутрішніми
процедурами, щодо підписання, ратифікації або приєднання до цієї
Конвенції; f) "особа" означає: як фізичну, так і юридичну особу, якщо інше не передбачене
контекстом; g) "Рада" означає: організацію, засновану Конвенцією про створення Ради митного
співробітництва, Брюссель, 15 грудня 1950 року ( 995_184 ); h) "ратифікація" означає: ратифікацію, прийняття або затвердження.
Глава II
Сфера дії Конвенції
Стаття 2
1. Відповідно до положень цієї Конвенції, кожна із Договірних
Сторін зобов'язується надавати згоду на тимчасове ввезення товарів
(у тому числі транспортних засобів), зазначених у Додатках до цієї
Конвенції. 2. Не впливаючи на положення Додатка E, режим тимчасового
ввезення надається з загальним умовним звільненням від ввізного
мита і податків та без застосування ввізних обмежень чи заборон
економічного характеру.
Структура Додатків
Стаття 3
Кожен Додаток до цієї Конвенції, як правило, складається з: а) визначень основних митних термінів, які вживаються у цьому
Додатку; b) спеціальних положень, які застосовуються до товарів (у
тому числі транспортних засобів), що є предметом Додатка.
Глава III
Спеціальні положення
Документ і гарантія
Стаття 4
1. Якщо в Додатку не передбачено інше, кожна із Договірних
Сторін має право обумовлювати тимчасове ввезення товарів (у тому
числі транспортних засобів) наданням митного документа та
гарантії. 2. Якщо (відповідно до пункту 1 вище) вимагається гарантія,
то особам, які регулярно користуються процедурою тимчасового
ввезення, може бути дозволено надавати загальну гарантію. 3. Якщо в Додатку не передбачено інше, сума гарантій не
повинна перевищувати суму ввізного мита й податків, від сплати
яких умовно звільняються товари (у тому числі транспортні засоби). 4. Для товарів (у тому числі транспортних засобів), на які
під час ввезення поширюються заборони чи обмеження відповідно до
національного законодавства, може вимагатися додаткова гарантія,
відповідно до положень, встановлених національним законодавством.
Документи на тимчасове ввезення
Стаття 5
Не впливаючи на положення Додатка E стосовно операцій з
тимчасового ввезення, кожна з Договірних Сторін приймає замість
національних митних документів та як належну гарантію сум,
зазначених у статті 8 Додатка A, документи на тимчасове ввезення,
дійсні на її території, що видані та використовуються відповідно
до положень, визначених у вищезгаданому Додатку для товарів (у
тому числі транспортних засобів), які ввозяться тимчасово
відповідно до інших Додатків до цієї Конвенції, прийнятих такою
Договірною Стороною.
Ідентифікація
Стаття 6
Кожна з Договірних Сторін може обумовити дозвіл на тимчасове
ввезення товарів (у тому числі транспортних засобів) наявністю
можливості їхньої ідентифікації після припинення дії режиму
тимчасового ввезення.
Термін вивезення тимчасово ввезених товарів
Стаття 7
1. Товари (у тому числі транспортні засоби), на тимчасове
ввезення яких був наданий дозвіл, повинні бути вивезені у
визначений термін, визнаний достатнім для досягнення мети
тимчасового ввезення. Цей термін обумовлюється окремо у кожному
Додатку. 2. Митні органи можуть надати термін довший, ніж передбачено
у кожному Додатку, або продовжити встановлений спочатку термін. 3. Якщо товари (у тому числі транспортні засоби), на
тимчасове ввезення яких був наданий дозвіл, не можуть бути
вивезені внаслідок накладення на них арешту, за винятком арешту
внаслідок позовів приватних осіб, зобов'язання щодо вивезення
призупиняється на період тривалості арешту.
Передача тимчасового ввезення
Стаття 8
Кожна з Договірних Сторін може на запит дозволити передачу
права на тимчасове ввезення будь-якій іншій особі, якщо остання: a) відповідає умовам, визначеним у цій Конвенції, та b) бере на себе обов'язки першого користувача правом на
тимчасове ввезення.
Припинення дії режиму тимчасового ввезення
Стаття 9
Звичайне припинення режиму тимчасового ввезення здійснюється
шляхом вивезення товарів (у тому числі транспортних засобів), на
які поширюється режим тимчасового ввезення.
Стаття 10
Товари (у тому числі транспортні засоби), на які поширюється
режим тимчасового ввезення, можуть бути вивезені однією чи
декількома партіями.
Стаття 11
Товари (у тому числі транспортні засоби), на які поширюється
режим тимчасового ввезення, можуть бути вивезені через митну
установу, іншу, ніж та, через яку їх було ввезено.
Інші можливі випадки припинення дії режиму
тимчасового ввезення
Стаття 12
Режим тимчасового ввезення може припинятися, за згодою
компетентних органів, шляхом розміщення товарів (у тому числі
транспортних засобів) у порто-франко (вільних портах) або
безмитних зонах, на митних складах або в митному режимі
транспортування, з метою подальшого їх вивезення або будь-якого
іншого дозволеного використання.
Стаття 13
Режим тимчасового ввезення може бути припинений оформленням
товарів для внутрішнього використання, якщо обставини це
виправдовують і якщо це дозволяє національне законодавство, за
умови відповідності умовам і формальностям, які застосовуються у
таких випадках.
Стаття 14
1. Припинення режиму тимчасового ввезення може бути
здійснено, якщо товари (у тому числі транспортні засоби) зазнали
серйозних пошкоджень внаслідок аварії чи виникнення форс-мажорних
обставин і є, згідно з висновками митних органів, такими, що: a) підлягають сплаті тих ввізних мит та податків, які
передбачені на дату, коли вони були подані пошкодженими на митницю
з метою припинення режиму тимчасового ввезення; b) безоплатно залишені компетентним органам влади на
території тимчасового ввезення; у такому випадку користувач права
на тимчасове ввезення звільняється від сплати ввізних зборів та
мита; або c) є знищеними під офіційним контролем; причому залишки або
залишені матеріали підлягають, у випадку оформлення для
внутрішнього використання, обкладенню ввізним митом та податками
за рахунок заінтересованих осіб, які передбачені на дату, і
відповідно до стану, коли вони надійшли до митниці після аварії чи
виникнення форс-мажорних обставин. 2. Режим тимчасового ввезення може також бути припинено,
якщо, на запит заінтересованої особи та згідно з рішеннями митних
органів, товари (у тому числі транспортні засоби), одержують одне
з призначень, передбачених у підпункті b або c пункту 1 вище. 3. Тимчасове ввезення може також бути припинене на запит
заінтересованої особи, якщо остання надасть докази, достатні для
митних органів, щодо знищення чи повної втрати товарів (у тому
числі транспортних засобів) внаслідок аварії чи виникнення
форс-мажорних обставин. У такому випадку користувач права на
тимчасове ввезення буде звільнений від сплати ввізного мита й
податків.
Глава IV
Різні положення
Зменшення обсягу формальностей
Стаття 15
Кожна з Договірних Сторін зводить до мінімуму митні
формальності, які стосуються пільг, передбачених цією Конвенцією.
Усі правила, які стосуються таких формальностей, публікуються в
найкоротший термін.
Попередній дозвіл
Стаття 16
1. Якщо для тимчасового ввезення необхідний попередній
дозвіл, то останній надається компетентною митною установою у
можливо найкоротший термін. 2. Якщо у виключних випадках вимагається дозвіл немитних
органів, то він надається у можливо найкоротший термін.
Мінімальні пільги
Стаття 17
Положення цієї Конвенції встановлюють мінімальні пільги, що
надаються. Вони не створюють перешкод для застосування більших
пільг, що надаються або будуть надаватись Договірними Сторонами
односторонніми положеннями чи на підставі двосторонніх або
багатосторонніх угод.
Митні або економічні союзи
Стаття 18
1. Для цілей цієї Конвенції, території Договірних Сторін, що
утворюють митний або економічний союз, можуть розглядатись як
єдина територія. 2. Жодне з положень цієї Конвенції не забороняє Договірним
Сторонам, що утворюють митний або економічний союз, передбачити
особливі правила, які застосовуються для тимчасового ввезення на
територію такого союзу, якщо тільки такі правила не обмежують
пільги, передбачені цією Конвенцією.
Заборони та обмеження
Стаття 19
Положення цієї Конвенції не створюють перешкод для
застосування заборон та обмежень, які випливають з національних
законів та нормативних актів і ґрунтуються на міркуваннях
неекономічного характеру, таких, як міркування моралі чи
піклування про громадський порядок, міркування громадської
безпеки, гігієни чи здоров'я населення, або міркування
ветеринарного чи фітосанітарного порядку, пов'язані із захистом
диких видів тварин і рослин, яким загрожує вимирання (знищення),
або міркування захисту авторських прав та промислової власності.
Порушення
Стаття 20
1. Особа, яка будь-яким чином порушила положення цієї
Конвенції, несе відповідальність на території Договірної Сторони,
де було скоєно порушення; санкції за порушення встановлюються
законодавством такої Договірної Сторони. 2. Якщо неможливо визначити територію, на якій трапилося
порушення, воно вважається скоєним на території Договірної
Сторони, де воно було виявлено.
Обмін інформацією
Стаття 21
Договірні Сторони повідомляють одна одній, на запит і
настільки, наскільки це дозволено національним законодавством,
інформацію, необхідну для застосування положень цієї Конвенції.
Глава V
Прикінцеві положення
Керівний комітет
Стаття 22
1. Керівний комітет створюється для розгляду застосування
цієї Конвенції, будь-яких заходів, призначених для забезпечення її
однакового тлумачення та застосування, а також будь-яких
запропонованих змін. Керівний комітет приймає рішення про
включення до цієї Конвенції нових Додатків. 2. Договірні Сторони є членами Керівного комітету. Комітет
може прийняти рішення про те, що компетентна адміністрація
будь-якого члена, держави чи митної території, зазначеної в статті
24 цієї Конвенції, яка не є Договірною Стороною, або представники
міжнародних організацій можуть бути присутніми на засіданнях
Комітету як спостерігачі під час розгляду питань, які їх
цікавлять. 3. Рада надає Комітету послуги секретаріату. 4. Комітет на кожному засіданні обирає свого Голову та його
Заступника. 5. Компетентні органи Договірних Сторін надають Раді
пропозиції щодо внесення змін до цієї Конвенції з відповідним
обґрунтуванням, а також будь-які запити про внесення питань до
порядку денного засідань Комітету. Рада доводить їх до відома
компетентних органів Договірних Сторін і членів, держав чи митних
територій, зазначених у статті 24 цієї Конвенції, які не є
Договірними Сторонами. 6. Рада скликає Комітет на дату, встановлену Комітетом, а
також на запит компетентних адміністрацій принаймні двох
Договірних Сторін. Вона розповсюджує проект порядку денного серед
компетентних адміністрацій Договірних Сторін і членів, держав чи
митних територій, зазначених у статті 24 цієї Конвенції, які не є
Договірними Сторонами, принаймні за шість тижнів до засідання
Комітету. 7. За рішенням Комітету, прийнятим на підставі положень
пункту 2 цієї статті, Рада запрошує компетентні адміністрації
членів, держав чи митних територій, зазначених у статті 24 цієї
Конвенції, які не є Договірними Сторонами, а також заінтересовані
міжнародні організації забезпечити своє представництво
спостерігачами на засіданнях Комітету. 8. Пропозиції виносяться на голосування. Кожна Договірна
Сторона, представлена на засіданні, має один голос. Пропозиції,
які не є пропозиціями щодо внесення змін до цієї Конвенції,
ухвалюються Комітетом більшістю голосів присутніх членів, які
взяли участь у голосуванні. Пропозиції щодо внесення змін до цієї
Конвенції ухвалюються більшістю у дві третини голосів присутніх
членів, які взяли участь у голосуванні. 9. У разі застосування пункту 7 статті 24 цієї Конвенції,
митні чи економічні союзи, які є Договірними Сторонами цієї
Конвенції, під час голосування мають лише ту кількість голосів,
яка дорівнює загальній кількості голосів, що належить їхнім
членам, які є Договірними Сторонами цієї Конвенції. 10. Комітет перед закриттям свого засідання ухвалює звіт. 11. У разі відсутності відповідних положень у цій статті,
застосовується Регламент Ради, якщо Комітет не прийме іншого
рішення.
Вирішення спорів
Стаття 23
1. Будь-який спір між двома чи кількома Договірними Сторонами
щодо тлумачення чи застосування цієї Конвенції вирішується,
наскільки це можливо, шляхом переговорів між ними. 2. Будь-який спір, не вирішений шляхом переговорів,
передається Договірними Сторонами, що беруть участь у спорі, до
Керівного комітету, який вивчає спір і надає рекомендації щодо
його вирішення. 3. Договірні Сторони, що беруть участь у спорі, можуть
заздалегідь домовитись прийняти рекомендації Керівного комітету як
обов'язкові для виконання.
Підписання, ратифікація і приєднання
Стаття 24
1. Будь-який член Ради і будь-який член Організації
Об'єднаних Націй або її спеціалізованих установ може стати
Договірною Стороною цієї Конвенції: a) підписавши її без застереження про ратифікацію; b) передавши на зберігання ратифікаційну грамоту після її
підписання із застереженням про ратифікацію; або c) приєднавшись до неї. 2. Ця Конвенція є відкритою для підписання членами,
зазначеними у пункті 1 цієї статті, під час засідань Ради, на яких
вона ухвалюється, або, після цього, у штаб-квартирі Ради в
Брюсселі, до 30 червня 1991 року. Після цієї дати Конвенція буде
відкритою для приєднання таких членів. 3. Будь-яка держава чи уряд будь-якої окремої митної
території, що пропонується Договірною Стороною, якій офіційно
доручено ведення її дипломатичних відносин, проте яка є автономною
у здійсненні своїх комерційних відносин, яка не є членом
організацій, зазначених у пункті 1 цієї статті, та якій надіслано
відповідне запрошення Депозитарієм на запит Керівного комітету,
може стати Договірною Стороною цієї Конвенції, приєднавшись до неї
після набуття нею чинності. 4. Будь-який член, держава чи митна територія, зазначені у
пунктах 1 або 3 цієї статті, під час підписання без застереження
про ратифікацію, ратифікації чи приєднання до цієї Конвенції
зазначає ті Додатки, які він (вона) приймає, причому обов'язковим
є прийняття Додатка А та принаймні ще одного іншого Додатка.
Пізніше він (вона) може офіційно повідомити Депозитарію, що
приймає ще один чи кілька Додатків. 5. Договірні Сторони, що приймають будь-який новий Додаток,
який Керівний комітет вирішив включити до цієї Конвенції,
повідомляють про це Депозитарію відповідно до пункту 4 цієї
статті. 6. Договірні Сторони повідомляють Депозитарію про умови
застосування або інформацію, яка вимагається на підставі статті 8
і пункту 7 статті 24 цієї Конвенції, пунктів 2 і 3 статті 2
Додатка A і статті 4 Додатка E. Вони також повідомляють про
будь-які зміни у застосуванні цих положень. 7. Будь-який митний чи економічний союз може, відповідно до
положень пунктів 1, 2 і 4 цієї статті, стати Договірною Стороною
цієї Конвенції. Такий митний чи економічний союз повідомляє
Депозитарію про свою компетентність у питаннях, що регулюються
цією Конвенцією. Митний чи економічний союз, що є Договірною
Стороною цієї Конвенції, від свого власного імені у питаннях, які
входять до його компетенції, користується правами і виконує
зобов'язання, які покладаються цією Конвенцією на його членів, що
є Договірними Сторонами цієї Конвенції. У такому разі ці члени не
мають права індивідуально користуватися цими правами, у тому числі
правом голосувати.
Депозитарій
Стаття 25
1. Ця Конвенція, всі підписи, з чи без застережень про
ратифікацію, та всі ратифікаційні грамоти і документи про
приєднання передаються на зберігання Генеральному секретарю Ради. 2. Депозитарій: a) одержує оригінали текстів цієї Конвенції і забезпечує їх
зберігання; b) готує засвідчені копії оригіналів текстів цієї Конвенції і
надсилає їх членам і митним чи економічним союзам, зазначеним у
пунктах 1 і 7 статті 24 цієї Конвенції; c) отримує усі підписи, з чи без застережень про ратифікацію,
ратифікаційні грамоти та документи про приєднання до цієї
Конвенції, одержує і зберігає усі документи, повідомлення та
інформацію стосовно неї; d) перевіряє, чи правильно і належним чином оформлені підписи
чи будь-які документи, повідомлення та інформація щодо цієї
Конвенції, і, у разі необхідності, доводить це до відома
відповідної Договірної Сторони; e) повідомляє Договірним Сторонам цієї Конвенції, іншим
учасникам, членам Ради, які не є Договірними Сторонами цієї
Конвенції, та Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй
про:
- підписання, ратифікації, приєднання та прийняття
Додатків відповідно до статті 24 цієї Конвенції;
- нові Додатки, які Керівний комітет вирішив включити до
цієї Конвенції;
- дату набуття чинності цією Конвенцією і кожним з її
Додатків відповідно до статті 26 цієї Конвенції;
- повідомлення, отримані відповідно до статей 24, 29, 30 і
32 цієї Конвенції;
- денонсації відповідно до статті 31 цієї Конвенції;
- будь-яку зміну, визнану прийнятою відповідно до статті
32 цієї Конвенції, а також дату набуття нею чинності. 3. У разі виникнення будь-якої розбіжності між Договірною
Стороною і Депозитарієм щодо виконання останнім своїх функцій,
Депозитарій або така Договірна Сторона подають питання на розгляд
інших Договірних Сторін і учасників або, якщо це доцільно, Ради.
Набуття чинності
Стаття 26
1. Ця Конвенція набуває чинності через три місяці після того,
як п'ять членів або митних чи економічних союзів, зазначених у
пунктах 1 і 7 статті 24 цієї Конвенції, підпишуть цю Конвенцію без
застережень щодо ратифікації або подадуть на зберігання свої
ратифікаційні грамоти чи документи про приєднання. 2. Для будь-якої Договірної Сторони, яка підписує цю
Конвенцію без застереження про ратифікацію, ратифікує її чи
приєднується до неї після того, як п'ять членів або митних чи
економічних союзів підписали її без ратифікаційних застережень або
передали на зберігання ратифікаційні грамоти чи документи про
приєднання, ця Конвенція набуває чинності через три місяці після
того, як зазначена Договірна Сторона підписала її без застереження
про ратифікацію або передала на зберігання ратифікаційні грамоти
чи документи про приєднання. 3. Будь-який Додаток до цієї Конвенції набуває чинності через
три місяці після того, як п'ять членів або митних чи економічних
союзів прийняли такий Додаток. 4. Для будь-якої Договірної Сторони, яка приймає Додаток
після того, як п'ять членів або митних чи економічних союзів
прийняли його, такий Додаток набуває чинності через три місяці
після того, як ця Договірна Сторона повідомила про його прийняття.
Однак жоден Додаток не набуває чинності стосовно будь-якої
Договірної Сторони раніше, ніж ця Конвенція набуде чинності для
такої Договірної Сторони.
Положення про скасування
Стаття 27
Після набутті чинності Додатком до цієї Конвенції, що містить
положення про скасування, такий Додаток скасовує та замінює
Конвенції або положення Конвенцій, які є предметом положення про
скасування, у відносинах між Договірними Сторонами, які прийняли
цей Додаток і які є Договірними Сторонами таких Конвенцій.
Конвенція і Додатки
Стаття 28
1. Для цілей цієї Конвенції Додатки, чинні стосовно
Договірної Сторони, становлять невід'ємну частину цієї Конвенції;
стосовно такої Договірної Сторони, будь-яке посилання на Конвенцію
включає в себе також і посилання на такі Додатки. 2. Для цілей голосування в рамках Керівного комітету кожен
Додаток розглядається як окрема конвенція.
Застереження
Стаття 29
1. Будь-яка Договірна Сторона, яка приймає Додаток,
вважається такою, що прийняла усі положення, які містяться у
ньому, якщо тільки під час прийняття цього Додатка чи у будь-який
час пізніше вона не повідомила Депозитарію про положення, щодо
яких вона робить застереження, настільки, наскільки можливість
цього передбачена у відповідному Додатку, зазначаючи розбіжності,
які існують між положеннями її національного законодавства та
відповідними положеннями. 2. Принаймні один раз на п'ять років кожна Договірна Сторона
розглядає положення, стосовно яких вона зробила застереження,
порівнює їх із своїм національним законодавством і повідомляє
Депозитарію результати такого розгляду. 3. Будь-яка Договірна Сторона, яка зробила застереження, у
будь-який момент може їх відкликати, повністю або частково, шляхом
повідомлення про це Депозитарію, зазначаючи дату, з якої такі
застереження відкликаються.
Територіальне розширення сфери дії
Стаття 30
1. Будь-яка Договірна Сторона може, під час підписання без
застережень щодо ратифікації або під час передачі на зберігання
ратифікаційної грамоти чи документа про приєднання, чи у будь-який
час після цього, заявити шляхом повідомлення, переданого
Депозитарію, що ця Конвенція поширюється на усі чи на деякі
території, за міжнародні відносини яких вона відповідає. Таке
повідомлення набуває чинності через три місяці після дати його
отримання Депозитарієм. Однак ця Конвенція не може застосовуватися
до територій, зазначених у повідомленні, раніше, ніж вона набуде
чинності стосовно відповідної Договірної Сторони. 2. Будь-яка Договірна Сторона, яка відповідно до пункту 1
цієї статті повідомила, що ця Конвенція поширюється на будь-яку
територію, за міжнародні відносини якої вона відповідає, може
повідомити Депозитарію відповідно до процедури, передбаченої у
статті 31 цієї Конвенції, що на такій території буде припинено
застосування Конвенції.
Денонсація
Стаття 31
1. Ця Конвенція укладається на необмежений термін, однак
будь-яка Договірна Сторона може денонсувати її в будь-який момент
після дати набуття нею чинності відповідно до статті 26 цієї
Конвенції. 2. Про денонсацію повідомляється письмовим документом, що
передається на зберігання Депозитарію. 3. Денонсація набуває чинності через шість місяців після
отримання Депозитарієм документа про денонсацію. 4. Положення пунктів 2 і 3 цієї статті поширюються також і на
Додатки до Конвенції, будь-яка Договірна Сторона може у будь-який
час після дати набуття ними чинності відповідно до статті 26 цієї
Конвенції відкликати своє прийняття одного чи кількох Додатків.
Будь-яка Договірна Сторона, яка відкликає своє прийняття усіх
Додатків, вважається такою, що денонсувала цю Конвенцію. Крім
того, Договірна Сторона, яка відкликає своє прийняття Додатка A,
навіть якщо вона продовжує приймати інші Додатки, вважається
такою, що денонсувала цю Конвенцію.
Процедура внесення змін
Стаття 32
1. Керівний комітет, що зібрався відповідно до статті 22 цієї
Конвенції, може рекомендувати внести зміни до цієї Конвенції та її
Додатків. 2. Текст будь-якої зміни, рекомендованої таким чином,
повідомляється Депозитарієм Договірним Сторонам цієї Конвенції,
іншим сторонам, що підписали її, та тим членам Ради, які не є
Договірними Сторонами цієї Конвенції. 3. Будь-яка рекомендована зміна, про яку було повідомлено
згідно з попереднім пунктом, набуває чинності для усіх Договірних
Сторін через шість місяців після закінчення періоду у дванадцять
місяців з дати повідомлення про рекомендовану зміну, якщо протягом
цього періоду жодною Договірною Стороною не буде повідомлено
Депозитарію про заперечення проти такої рекомендованої зміни. 4. Якщо про заперечення проти рекомендованої зміни було
повідомлено Депозитарію Договірною Стороною до закінчення періоду
у дванадцять місяців, зазначеного у пункті 3 цієї статті, то зміна
вважається такою, що не була прийнята, і не набуває чинності. 5. Для цілей повідомлення про заперечення, кожен Додаток
розглядається як такий, що становить окрему конвенцію.
Прийняття змін
Стаття 33
1. Будь-яка Договірна Сторона, яка ратифікує цю Конвенцію або
приєднується до неї, вважається такою, що прийняла будь-які зміни
до неї, які набули чинності на дату передачі на зберігання її
ратифікаційних грамот чи документів про приєднання. 2. Будь-яка Договірна Сторона, яка приймає Додаток,
вважається такою, що прийняла зміни до такого Додатка, які набули
чинності на дату, на яку вона повідомила Депозитарію про своє
прийняття, якщо тільки вона не зробила застереження відповідно до
статті 29 цієї Конвенції.
Реєстрація і автентичні тексти
Стаття 34
Відповідно до Статті 102 Статуту Організації Об'єднаних
Націй ( 995_010 ), ця Конвенція буде зареєстрована в Секретаріаті
Організації Об'єднаних Націй на запит, зроблений Депозитарієм.
На посвідчення чого нижчепідписані, належним чином на те
уповноважені представники, підписали цю Конвенцію.
Вчинено у Стамбулі двадцять шостого червня тисяча дев'ятсот
дев'яностого року, в одному примірнику англійською і французькою
мовами, причому обидва тексти є однаково автентичними. Депозитарій
підготовить і поширить автентичні переклади цієї Конвенції
арабською, китайською, російською та іспанською мовами.
Додаток A
Додаток щодо документів на тимчасове ввезення
(книжки ATA, книжки CPD)
Глава I
Визначення
Стаття 1
Для цілей цього Додатка термін: a) "документ на тимчасове ввезення" означає: міжнародний митний документ, що приймається як митна
декларація і дозволяє ідентифікувати товари (у тому числі
транспортні засоби) та містить міжнародну чинну гарантію на
покриття ввізного мита і податків; b) "книжка ATA" означає: документ на тимчасове ввезення, що використовується для
тимчасового ввезення товарів, за винятком транспортних засобів; c) "книжка CPD" означає: документ на тимчасове ввезення, що використовується для
тимчасового ввезення транспортних засобів; d) "ланцюгова система гарантій" означає: систему гарантій, керовану міжнародною організацією, членами
якої є асоціації-гаранти; e) "міжнародна організація" означає: організацію, членами якої є національні асоціації,
уповноважені надавати гарантії та видавати документи на тимчасове
ввезення; f) "асоціація-гарант" означає: асоціацію, яка визнана митними органами Договірної Сторони
для надання гарантій на суми, зазначені у статті 8 цього Додатка,
на території такої Договірної Сторони, і яка є членом ланцюгової
системи гарантій; g) "асоціація, що видає документи" означає: асоціацію, яка визнана митними органами для видачі документів
на тимчасове ввезення і яка прямо чи опосередковано є членом
ланцюгової системи гарантій; h) "асоціація-кореспондент, що видає документи" означає: асоціацію, яка видає документи, заснована в іншій Договірній
Стороні, та є членом тієї самої ланцюгової системи гарантій; i) "митний транзит" означає: митний режим, за яким товари перевозяться під митним
контролем з однієї митної установи до іншої.
Глава II
Сфера дії
Стаття 2
1. Відповідно до статті 5 цієї Конвенції, кожна Договірна
Сторона приймає, замість своїх національних митних документів і як
належну гарантію сум, зазначених у статті 8 цього Додатка,
документи на тимчасове ввезення, що мають юридичну силу на її
території, видані і використовуються за умов, визначених у цьому
Додатку для товарів (у тому числі транспортних засобів), ввезених
тимчасово відповідно до інших Додатків до цієї Конвенції, які були
нею прийняті. 2. Кожна Договірна Сторона може також приймати документи на
тимчасове ввезення, що видані і використовуються за таких самих
умов, для операцій тимчасового ввезення, які здійснюються
відповідно до її національного законодавства. 3. Кожна Договірна Сторона може приймати для митного транзиту
документи на тимчасове ввезення, що видані і використовуються за
таких самих умов. 4. Товари (у тому числі транспортні засоби), які повинні
стати предметом обробки чи ремонту, не ввозяться на підставі
документів на тимчасове ввезення.
Стаття 3
1. Документи на тимчасове ввезення повинні відповідати
зразкам, наведеним у Додатках до цього Додатка: Додаток I для
книжок ATA, Додаток II для книжок CPD. 2. Додатки до цього Додатка вважаються невід'ємною частиною
цього Додатка.
Глава III
Гарантія і видача документів на тимчасове ввезення
Стаття 4
1. Кожна Договірна Сторона, за умов і гарантій, які вона
визначає, може уповноважувати асоціації-гаранти виступати
поручителями і видавати документи на тимчасове ввезення, прямо або
за посередництвом асоціацій, що видають документи. 2. Асоціація-гарант може бути уповноваженою Договірною
Стороною, лише якщо її гарантія поширюється на ті види
відповідальності, які виникають у такій Договірній Стороні у
зв'язку з операціями, що здійснюються на підставі документів на
тимчасове ввезення, виданих відповідними асоціаціями, що видають
документи.

Стаття 5
1. Асоціації, що видають документи, не можуть видавати
документи на тимчасове ввезення, термін чинності яких перевищує
один рік від дати їхньої видачі. 2. Будь-які дані, внесені до документів на тимчасове ввезення
асоціацією, що видає документи, можуть змінюватися тільки з
дозволу асоціації, що видає документи, або асоціації-гаранта. Не
дозволяється вносити зміни до цих документів після їхнього прийому
митними органами території тимчасового ввезення, за винятком
випадків, коли такі органи надають на це дозвіл. 3. Після видачі книжки ATA жоден предмет не може додаватися
до переліку товарів, що міститься на зворотному боці обкладинки
книжки або на додаткових аркушах, долучених до неї (загальний
список).
Стаття 6
На документах на тимчасове ввезення зазначаються: - назва асоціації, яка видає документ; - назва міжнародної ланцюгової системи гарантій; - країни або митні території, в яких документи на тимчасове
ввезення є дійсними; та - назви асоціацій-гарантів відповідних країн або митних
територій.
Стаття 7
Термін, встановлений для вивезення товарів (у тому числі
транспортні засоби), ввезених на підставі документів на тимчасове
ввезення, у жодному разі не може перевищувати термін чинності
таких документів.
Глава IV
Гарантія
Стаття 8
1. Кожна асоціація-гарант зобов'язується сплатити митним
органам Договірної Сторони, на території якої вона заснована, суму
ввізного мита, податків та будь-які інші суми, за винятком
зазначених у пункті 4 статті 4 цієї Конвенції, які вимагаються у
випадку недотримання умов, визначених для тимчасового ввезення або
митного транзиту товарів (у тому числі транспортних засобів),
доставлених на таку територію на підставі документів на тимчасове
ввезення, виданих відповідною асоціацією, що видає документи. Вона
зобов'язана сплатити ці суми окремо та солідарно із особами,
зобов'язаними сплачувати вищезазначені суми. 2. Книжка ATA Відповідальність організації-гаранта не перевищує суму
ввізного мита і податків більше, ніж на десять відсотків. Книжка CPD Від організації-гаранта не вимагається сплачувати суму, що
перевищує суму ввізного мита і податків, разом з відсотками, якщо
такі нараховуються. 3. У разі якщо митні органи території тимчасового ввезення
без застережень зняли зобов'язання з документів на тимчасове
ввезення певних товарів (у тому числі транспортних засобів), вони
не можуть більше вимагати від асоціації-гаранта сплати сум,
зазначених у пункті 1 цієї статті, стосовно таких товарів (у тому
числі транспортних засобів). Незважаючи на це, претензія може бути
подана асоціації-гаранту, якщо після цього було встановлено, що
звільнення від зобов'язань було досягнуто неналежним чином чи
шляхом шахрайства, або якщо мало місце порушення умов тимчасового
ввезення чи митного транзиту. 4. Книжка ATA За жодних обставин митні органи не можуть вимагати від
асоціації-гаранта виплатити суми, зазначені у пункті 1 цієї
статті, якщо претензія не була подана до такої асоціації-гаранта
протягом одного року від дати втрати чинності книжкою ATA у
зв'язку із закінченням терміну її дії. Книжка CPD За жодних обставин митні органи не можуть вимагати від
асоціації-гаранта виплатити суми, зазначені у пункті 1 цієї
статті, якщо повідомлення про відмову від звільнення від
зобов'язань за книжкою CPD не було подане до цієї асоціації
протягом одного року з дати втрати чинності книжкою. Більш того,
митні органи повинні надати асоціації-гаранту відомості про
нарахування ввізного мита і податків протягом одного року після
повідомлення про відмову від звільнення від зобов'язань.
Відповідальність асоціації-гаранта за такі суми припиняється, якщо
такі відомості не подаються протягом одного року.
Глава V
Упорядкування документів на тимчасове ввезення
Стаття 9
1. Книжка ATA a) Асоціаціям-гарантам надається шестимісячний термін з дати,
на яку митні органи подали вимогу про сплату сум, зазначених у
пункті 1 статті 8 цього Додатка, для надання доказів вивезення на
умовах, передбачених цим Додатком, чи будь-якого іншого належного
звільнення книжки ATA від зобов'язань. b) Якщо такі докази не надаються у зазначений термін,
асоціація-гарант негайно вносить ці суми на депозит або сплачує їх
як авансовий платіж. Це внесення на депозит чи платіж стають
остаточними розрахунками через три місяці з дати внесення на
депозит чи платежу. Протягом такого останнього терміну
асоціація-гарант ще може подати докази, передбачені у підпункті a
цього пункту, з метою повернення внесених на депозит чи сплачених
сум. c) Для Договірних Сторін, законодавство яких не передбачає
внесення на депозит чи авансовий платіж ввізного мита і податків,
платежі, здійснені на умовах, передбачених у підпункті b цього
пункту, вважаються остаточними, але їхня сума повертається, якщо
докази, передбачені у підпункті a цього пункту, надаються протягом
трьох місяців після дати сплати. 2. Книжка CPD a) Асоціаціям-гарантам надається термін в один рік з дати
повідомлення про відмову від звільнення від зобов'язань книжок CPD
для надання доказів вивезення на умовах, передбачених цим
Додатком, чи будь-якого іншого належного звільнення книжки CPD від
зобов'язань. Незважаючи на це, цей період набуває чинності лише з
дати закінчення терміну чинності книжки CPD. Якщо митні органи
оспорюють чинність наданого доказу, то вони повинні інформувати
про це асоціацію-гаранта протягом терміну, який не перевищує один
рік. b) Якщо такі докази не надаються у зазначений термін,
асоціація-гарант вносить на депозит або сплачує як авансовий
платіж ввізне мито і податки протягом трьох місяців. Це внесення
на депозит чи платіж стають остаточними розрахунками через один
рік з дати внесення на депозит чи платежу. Протягом такого
останнього терміну асоціація-гарант ще може подати докази,
передбачені в підпункті a цього пункту, з метою повернення
внесених на депозит чи сплачених сум. c) Для Договірних Сторін, законодавство яких не передбачає
внесення на депозит чи авансовий платіж ввізного мита і податків,
платежі, здійснені на умовах, передбачених у підпункті b цього
пункту, вважаються остаточними, але їхня сума повертається, якщо
докази, передбачені у підпункті a цього пункту, надаються протягом
року після дати сплати.
Стаття 10
1. Доказ вивезення товарів (у тому числі транспортних
засобів), ввезених на підставі документів на тимчасове ввезення,
забезпечується поданням корінця відривного талона цього документа,
заповненого митним органом території тимчасового ввезення, на
якому є відбиток печатки митного органу території тимчасового
ввезення. 2. Якщо не засвідчено, що вивезення відбулось відповідно до
пункту 1 цієї статті, митні органи території тимчасового ввезення
можуть прийняти як доказ вивезення, навіть після втрати чинності
документів: a) записи, зроблені митними органами іншої Договірної Сторони
на документах на тимчасове ввезення при ввезенні чи повторному
ввезенні, або довідку таких органів, складену на підставі записів,
зроблених на відривному аркуші документа при ввезенні чи
повторному ввезенні на їхню територію, за умови, що ці записи
стосуються ввезення чи повторного ввезення, стосовно якого можна
довести, що воно відбулося після вивезення, факт якого існує намір
встановити; b) будь-який інший документальний доказ того, що товари
(включаючи транспортні засоби) перебувають за межами такої
території. 3. У кожному випадку, коли митні органи Договірної Сторони
звільняють від обов'язку реекспортувати певні товари (у тому числі
транспортні засоби), ввезені на їхню територію на підставі
документа на тимчасове ввезення, асоціація-гарант звільняється від
своїх зобов'язань, тільки якщо такі органи засвідчили на самому
документі те, що стан цих товарів (у тому числі транспортних
засобів) був належним чином упорядкований.
Стаття 11
У випадках, передбачених у пункті 2 статті 10 цього Додатка,
митні органи мають право стягувати збори за оформлення.
Глава VI
Різні положення
Стаття 12
Підтвердження документів на тимчасове ввезення, що
використовуються за умов, передбачених цим Додатком, не є
підставою для сплати зборів за послуги митниць, якщо ця операція
здійснюється в митних установах у звичайний час їхньої роботи.
Стаття 13
У випадку знищення, втрати чи крадіжки документів на
тимчасове ввезення у той час, як товари (у тому числі транспортні
засоби), яких вони стосуються, перебувають на території однієї з
Договірних Сторін, митні органи такої Договірної Сторони
приймають, на прохання асоціації, що видає документи, і за умов,
які можуть встановити такі органи, документи, що замінюють їх,
термін чинності яких закінчується тією ж датою, що і термін
чинності документів, які вони заміняють.
Стаття 14
1. Якщо очікується, що операція тимчасового ввезення
перевищить термін чинності документів на тимчасове ввезення через
неспроможність власника вивезти товари (у тому числі транспортні
засоби) протягом такого терміну, асоціація, що видала ці
документи, може видати документи, що їх замінюють. Такі документи
подаються для контролю митним органам Договірних Сторін, яких вони
стосуються. При прийманні документів, які замінюють, відповідні
митні органи знімають зобов'язання з документів, які вони
замінюють. 2. Термін чинності книжок CPD може продовжуватись лише один
раз на період, що не перевищує один рік. Нова книжка має
видаватися після цього терміну на заміну попередньої і прийматися
митними органами.
Стаття 15
Якщо застосовується пункт 3 статті 7 цієї Конвенції, митні
органи повідомляють, наскільки це можливо, асоціацію-гаранта про
затримання, здійснене ними або від їхнього імені, товарів (у тому
числі транспортних засобів), на які поширюється дія документа на
тимчасове ввезення, гарантованого такою асоціацією, і попереджують
її про заходи, яких вони збираються вжити.
Стаття 16
У разі шахрайства, порушення чи зловживання, Договірні
Сторони мають право, незважаючи на положення цього Додатка,
притягати до відповідальності осіб, які використовують документи
на тимчасове ввезення, для погашення ввізного мита, податків, та
інших належних сум, а також для накладання санкцій, яким такі
особи підлягають. У таких випадках асоціації надають допомогу
митним органам.

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2  3  4  5  6
наступна сторінка »