Про виконавче провадження
Верховна Рада України; Закон, Перелік від 21.04.1999606-XIV
Документ 606-14, втратив чинність, поточна редакція — Втрата чинності від 05.01.2017, підстава 1404-19
 

Сторінки:  1  2  [ 3 ]  4  5
« попередня сторінканаступна сторінка »  

     1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 
2) послуг експертів, суб’єктів оціночної діяльності -
суб’єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому
законом порядку до провадження виконавчих дій;
3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;
4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку
дитини;
5) розміщення оголошення в засобах масової інформації;
6) виготовлення та пересилання документів виконавчого
провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих
проваджень;
7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної
організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.
5. Постанова про стягнення з боржника витрат, пов’язаних з
організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії
розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами
цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа
стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі
необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цього
Закону. Зазначена постанова надсилається боржнику не пізніше
наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена
ним у порядку, встановленому цим Законом. { Стаття 41 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4318-VІ
( 4318-17 ) від 12.01.2012; в редакції Закону N 191-VIII
( 191-19 ) від 12.02.2015 }
Стаття 42. Авансування витрат на організацію та проведення
виконавчих дій
1. З метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач
може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний
рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для
здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не
передбачено цим Законом.
2. Після завершення виконавчого провадження авансовий внесок
повністю повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим
Законом.
Стаття 43. Розподіл стягнутих з боржника грошових сум
1. Розподіл стягнутих державним виконавцем з боржника за
виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаної від
реалізації майна боржника) здійснюється у такому порядку:
1) у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та
інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій;
2) у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої
служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не
покриті авансовим внеском сторін та інших осіб;
3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та
стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично
стягнутої суми;
4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені державним
виконавцем відповідно до вимог цього Закону.
2. Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині
першій цієї статті, здійснюється по мірі їх стягнення.
3. Сума, що залишилася після сплати штрафів, повертається
боржнику.
Стаття 44. Черговість задоволення вимог стягувачів у разі
недостатності стягнутої суми для задоволення
всіх вимог стягувачів
1. У разі якщо сума, стягнута з боржника, недостатня для
задоволення всіх вимог за виконавчими документами, вона
розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку
черговості, встановленому цією статтею:
1) у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги
щодо стягнення з вартості заставленого майна;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення
аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок
кримінального або адміністративного правопорушення, каліцтва або
іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою
годувальника; { Пункт 2 частини першої статті 44 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 245-VII ( 245-18 ) від 16.05.2013 }
3) у третю чергу задовольняються вимоги працівників,
пов'язані з трудовими правовідносинами та зобов'язання за єдиним
внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; { Пункт 3 частини першої статті 44 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
4) у четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів за
загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вимоги
щодо збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та
страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування;
5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо податків та
інших платежів до бюджету, вимоги органів страхування з
обов'язкового страхування (крім вимог щодо збору на обов'язкове
державне пенсійне страхування);
6) у шосту чергу задовольняються всі інші вимоги.
2. Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються
після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої
черги. У разі якщо стягнута сума недостатня для задоволення в
повному обсязі усіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються
пропорційно до належної кожному стягувачу суми. Вимоги стягувачів
щодо виплати заборгованості із заробітної плати задовольняються в
порядку надходження виконавчих документів. Стягнута з боржника
сума розподіляється між стягувачами згідно з виконавчими
документами, за якими відкрито виконавчі провадження на день
зарахування стягнутої суми на відповідний рахунок органу державної
виконавчої служби.
Стаття 45. Порядок виплати стягнутих грошових сум
1. Грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним
виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої
служби.
2. За письмовою заявою стягувача - фізичної особи чи його
представника (за наявності відповідних повноважень) стягнуті
грошові суми можуть бути перераховані державним виконавцем на
зазначений ним рахунок у банку або в іншій фінансовій установі чи
надіслані на адресу стягувача поштовим переказом, що здійснюється
за його рахунок, крім переказу аліментних сум.
3. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми
перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на
визначені стягувачем належні йому рахунки.
4. Грошові суми, стягнуті державним виконавцем до Державного
бюджету України або місцевих бюджетів, перераховуються в порядку,
встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування державної фінансової політики. { Частина четверта статті 45 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 583-VII ( 583-18 ) від 19.09.2013 }
5. Не допускається виплата стягувачу стягнутих сум готівкою
або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (крім
виплати грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем,
згідно із статтею 54 цього Закону). Забороняється використовувати
стягнуті з боржників грошові суми, що підлягають виплаті
стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати
на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за
виконавчими документами, під час примусового виконання яких ці
суми стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником
у іншому виконавчому провадженні).
6. У разі якщо державному виконавцю відомий рахунок
стягувача, на який необхідно перерахувати стягнуті з боржника
кошти, або якщо відповідно до частини другої цієї статті кошти
підлягають перерахуванню на адресу стягувача поштовим переказом,
то сума виконавчого збору, пропорційна стягнутій сумі,
перераховується після перерахування стягувачу належної йому суми.
В іншому разі сума виконавчого збору, пропорційна стягнутій сумі,
перераховується після надходження стягувачу повідомлення про
наявність на відповідному рахунку органу державної виконавчої
служби суми коштів, що підлягає виплаті стягувачу.
7. У разі якщо стягнуті з боржника грошові суми не
витребувані стягувачем протягом одного року з дня їх зарахування
на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, ці суми
зараховуються до Державного бюджету України в порядку,
встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування державної фінансової політики. { Частина сьома статті 45 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 583-VII ( 583-18 ) від 19.09.2013 }
Стаття 46. Винагорода державному виконавцю
1. За сумлінне виконання державним виконавцем своїх
обов’язків під час проведення виконавчих дій він має право на
винагороду, яка виплачується за рахунок виконавчого збору.
2. Порядок виплати, розмір винагороди та критерії оцінки
роботи державного виконавця встановлюються Кабінетом Міністрів
України. { Стаття 46 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4318-VІ
( 4318-17 ) від 12.01.2012; в редакції Закону N 191-VIII
( 191-19 ) від 12.02.2015 }
Стаття 47. Повернення виконавчого документа стягувачу
1. Виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче
провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено
частково, повертається стягувачу у разі, якщо:
1) є письмова заява стягувача;
2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто
стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього
Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися
безрезультатними;
3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не
реалізоване під час виконання рішення;
4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не
здійснив авансування витрат на організацію та проведення
виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом,
незважаючи на попередження державного виконавця про повернення
йому виконавчого документа;
5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо
встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника -
юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної
особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі
документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої
каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою
годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини,
за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші
виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої
участі боржника);
6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно,
яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або
майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення
заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем
відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна
виявилися безрезультатними;
7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню
підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів,
відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням
здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі
документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких
здійснювався органами Національної поліції, не виявлені протягом
року з дня оголошення розшуку; { Пункт 7 частини першої статті 47 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 901-VIII ( 901-19 ) від 23.12.2015 }
8) коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна,
недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за
виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на
заставлене майно;
9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення
стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше
майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо
проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає
можливість виконання відповідного рішення.
2. Про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї
статті, державний виконавець складає акт.
3. У разі повернення виконавчого документа з підстав,
передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються
невикористані суми внесеного ним авансового внеску разом із звітом
державного виконавця про його використання.
4. Про повернення стягувачу виконавчого документа та
авансового внеску державний виконавець виносить постанову з
обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується
начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.
Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може
бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим
Законом.
5. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав,
передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно
пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків,
встановлених статтею 22 цього Закону.
Стаття 48. Повернення виконавчого документа до суду або
іншого органу (посадовій особі), який його видав
1. Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до
виконання, повертається до суду, який його видав, у разі
відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на
рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої
апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що
підлягають негайному виконанню).
2. Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до
виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених
частиною першою статті 47 цього Закону, повертається до органу,
який пред'явив виконавчий документ до виконання.
3. Про повернення виконавчого документа державний виконавець
виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому
він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний
строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний
строк у порядку, встановленому цим Законом.
Стаття 49. Закінчення виконавчого провадження
1. Виконавче провадження підлягає закінченню у разі:
1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання
рішення суду;
2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у
процесі виконання;
3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника,
визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації
юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання
їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає
правонаступництва;
3-1) прийняття Національним банком України рішення про
відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; { Частину першу статті 49 доповнено новим пунктом 3-1 згідно із
Законом N 78-VIII ( 78-19 ) від 28.12.2014 }
4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової
особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або
визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає
виконанню;
5) письмової відмови стягувача від одержання предметів,
вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх
стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в
натурі;
6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного
виду стягнення;
7) визнання боржника банкрутом; { Пункт 7 частини першої статті 49 в редакції Закону N 5405-VI
( 5405-17 ) від 02.10.2012 }
8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з
виконавчим документом;
9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу
суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий
документ;
10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого
відділу державної виконавчої служби;
11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу
(посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому
частиною третьою статті 75 цього Закону;
12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення
Європейського суду з прав людини;
13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим
виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього
Закону;
14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання
заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію"
( 3319-17 ) заборгованості, встановленої рішенням суду, яке
підлягало виконанню на підставі виконавчого документа. { Частину першу статті 49 доповнено пунктом 14 згідно із Законом
N 3319-VI ( 3319-17 ) від 12.05.2011 - зміна діє до 30 червня 2012
року }
2. У випадках, передбачених пунктами 1-6, 8, 9, 11-13 частини
першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або
іншого органу (посадовій особі), який його видав.
3. Про закінчення виконавчого провадження державний
виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав
її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він
безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк
надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у
порядку, встановленому цим Законом.
4. Постанова про закінчення виконавчого провадження у разі
офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника
банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виноситься державним
виконавцем не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про
такі обставини. При цьому виконавчий документ надсилається до
господарського суду, який прийняв постанову про визнання боржника
банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. { Статтю 49 доповнено частиною четвертою згідно із Законом
N 4212-VI ( 4212-17 ) від 22.12.2011 }
5. Постанова про закінчення виконавчого провадження у разі
прийняття Національним банком України рішення про відкликання
банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника виноситься
державним виконавцем не пізніше наступного дня, коли йому стало
відомо про такі обставини. При цьому виконавчий документ
надсилається до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів
фізичних осіб. { Статтю 49 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 78-VIII
( 78-19 ) від 28.12.2014 }
Стаття 50. Наслідки завершення виконавчого провадження
1. У разі закінчення виконавчого провадження (крім
направлення виконавчого документа за належністю іншому органу
державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення
про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної
процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду,
винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних
заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або
витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій),
повернення виконавчого документа до суду або іншого органу
(посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно
боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем
заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші
дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.
Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім
випадків, передбачених цим Законом. { Частина перша статті 50 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4212-VI ( 4212-17 ) від 22.12.2011 }
2. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем
накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення
виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до
суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав,
державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на
майно боржника.
3. За заявою боржника державний виконавець видає йому
додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї
статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію
майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття
арешту, накладеного на майно.
4. У разі закінчення виконавчого провадження внаслідок
офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника
банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виконавчі документи
можуть бути повторно пред’явлені до виконання у визначені статтею
22 цього Закону строки, якщо у зв’язку із припиненням провадження
у справі про банкрутство вимоги, підтверджені такими документами,
не були задоволені повністю або частково та не вважаються
погашеними (списаними, прощеними) відповідно до Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ). { Статтю 50 доповнено частиною четвертою згідно із Законом
N 4212-VI ( 4212-17 ) від 22.12.2011 }
Стаття 51. Відновлення виконавчого провадження
1. У разі якщо постанова державного виконавця про закінчення
виконавчого провадження або повернення виконавчого документа
стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником
відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець,
або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або
якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування
заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення
виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої
служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох
робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа
чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої
служби.
2. За наявності обставин, передбачених частиною шостою статті
79 цього Закону, виконавче провадження підлягає відновленню у
триденний строк з дня надходження до державного виконавця
відповідної заяви стягувача.
3. Про відновлення виконавчого провадження державний
виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного
дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову
державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі),
який видав виконавчий документ.
4. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд
або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ,
зобов'язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної
постанови пред'явити його до виконання.
Глава 4. ЗАГАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ
НА МАЙНО БОРЖНИКА
Стаття 52. Порядок звернення стягнення на кошти
та інше майно боржника
1. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його
арешті, вилученні та примусовій реалізації.
2. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу
чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші
цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у
банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах
у депозитарних установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на
кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом
використання, відкритих на виконання статей 19-1 та 26-1 Закону
України "Про теплопостачання" ( 2633-15 ), статті 15-1 Закону
України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ), та на спеціальному
рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону
України "Про впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням
ядерної безпеки" ( 1868-15 ). { Частину другу статті 52 доповнено
абзацом другим згідно із Законом N 423-VIII ( 423-19 ) від
14.05.2015 } { Частина друга статті 52 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5178-VI ( 5178-17 ) від 06.07.2012 }
3. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.
4. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на
рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових
установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня з
моменту їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на
рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про
накладення арешту. { Частина четверта статті 52 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 423-VIII ( 423-19 ) від 14.05.2015 }
5. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей,
достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно
звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком
майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення
стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті
види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути
стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника
остаточно визначається державним виконавцем. { Частина п'ята статті 52 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 423-VIII ( 423-19 ) від 14.05.2015 }
6. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і
обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з
урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з
організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на
боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник
володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на
його частку, що визначається судом за поданням державного
виконавця.
7. У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим
провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної
плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну
ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому
разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для
виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.
8. Державний виконавець проводить перевірку майнового стану
боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення
строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка
проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення
рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та
рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання
інформації про доходи боржника. { Статтю 52 доповнено частиною восьмою згідно із Законом
N 423-VIII ( 423-19 ) від 14.05.2015 }
Стаття 53. Особливості звернення стягнення на кошти
боржника в іноземній валюті та виконання рішень
при обчисленні боргу в іноземній валюті
1. У разі якщо кошти боржника в іноземній валюті розміщені на
рахунках, внесках або на зберіганні у банку чи іншій фінансовій
установі, що мають право на продаж іноземної валюти на
внутрішньому валютному ринку, державний виконавець зобов'язує їх
продати протягом семи днів іноземну валюту в сумі, необхідній для
погашення боргу.
2. У разі якщо такі кошти розміщені у банку або іншій
фінансовій установі, які не мають права на продаж іноземної валюти
на внутрішньому валютному ринку, державний виконавець зобов'язує
їх перерахувати протягом семи днів ці кошти до банку або іншої
фінансової установи, які мають таке право, для їх реалізації
відповідно до вимог частини першої цієї статті.
3. У разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний
виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній
валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної
виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У
разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний
виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою
цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та
перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої
служби.
4. Кошти виконавчого збору, стягнуті при виконанні рішення
про стягнення коштів в іноземній валюті, відповідно до цієї статті
реалізуються, а одержані після цього кошти у гривнях зараховуються
до Державного бюджету України.
Стаття 54. Звернення стягнення на заставлене майно
1. Звернення стягнення на заставлене майно в порядку
примусового виконання допускається за виконавчими документами для
задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
2. У разі якщо коштів, що надійшли від реалізації
заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог
стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі
якого звернуто стягнення на заставлене майно, такий документ
повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, встановленому
пунктом 8 частини першої статті 47 цього Закону.
3. Для задоволення вимог стягувачів, які не є
заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може
бути звернуто у разі:
виникнення права застави після винесення судом рішення про
стягнення з боржника коштів;
якщо вартість предмета застави перевищує розмір
заборгованості боржника заставодержателю.
4. Про звернення стягнення на заставлене майно для
задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями,
державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше
наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому
стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та
роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом
про зняття арешту із заставленого майна.
5. Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку,
встановленому цим Законом.
6. За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого
майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього
Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог
заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у
виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного
підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в
повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів
використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку,
встановленому цим Законом.
7. Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо
звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.
8. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки
здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону
України "Про іпотеку" ( 898-15 ).
Стаття 55. Звернення стягнення на майно боржника,
що перебуває в інших осіб
1. Державний виконавець має право звернути стягнення на майно
боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що
належать боржнику від інших осіб.
Зазначені особи зобов'язані подати на запит державного
виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику
майно, що перебуває в них, та майно чи кошти, які вони мають
передати боржнику.
2. Після надходження від зазначених осіб відомостей про
наявність майна боржника державний виконавець описує таке майно,
вилучає його і реалізує у встановленому цим Законом порядку. У
разі якщо особа, у якої перебуває майно боржника, перешкоджає
державному виконавцю в його вилученні, таке майно вилучається
державним виконавцем у примусовому порядку.
3. Готівкові кошти та майно, що належать боржнику від інших
осіб, вилучаються державним виконавцем у таких осіб у присутності
понятих на підставі ухвали суду.
4. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб
кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових
установах, стягнення звертається державним виконавцем на підставі
ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.
5. За ухилення від виконання розпоряджень державного
виконавця особою, в якої перебуває майно боржника, на неї може
бути накладено стягнення відповідно до цього Закону.
Стаття 56. Майно, на яке не може бути звернуто стягнення
1. Не допускається звернення стягнення на майно, зазначене в
переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернуто
стягнення за виконавчими документами, згідно з додатком до цього
Закону.
Стаття 57. Арешт і вилучення майна боржника
1. Арешт майна боржника застосовується для забезпечення
реального виконання рішення.
2. Арешт на майно боржника може накладатися державним
виконавцем шляхом:
винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей
боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у
банках або інших фінансових установах;
винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі
боржника або надходять до неї;
винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення
заборони на його відчуження;
проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на
його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше
наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного
виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час
відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного
робочого дня із дня виявлення майна. { Частину другу статті 57
доповнено абзацом шостим згідно із Законом N 423-VIII ( 423-19 )
від 14.05.2015 }
Проведення опису майна боржника здійснюється не пізніше ніж
протягом місяця з моменту отримання інформації про
місцезнаходження майна. { Частину другу статті 57 доповнено
абзацом сьомим згідно із Законом N 423-VIII ( 423-19 ) від
14.05.2015 }
3. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті,
може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням
виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та
проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем
штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії
постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено
заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає
органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони
на його відчуження.
4. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи
майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня
після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим
установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та
органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна.
Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника
може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому
цим Законом. { Частина четверта статті 57 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5405-VI ( 5405-17 ) від 02.10.2012 }
5. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього
арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна
боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника
державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися
ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном,
здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на
зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та
арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним
виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням
властивостей майна, його значення для власника чи володільця,
необхідності використання та інших обставин.
6. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або
користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою
передбачену законом відповідальність зберігача майна.
7. Вилучення арештованого майна з передачею його для
реалізації здійснюється у строк, встановлений державним
виконавцем, але не раніше ніж через п'ять днів після накладення
арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і
передаються для продажу негайно після накладення арешту.
8. Виявлені під час опису цінні папери, ювелірні та інші
побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової
групи, дорогоцінного каміння і перлів, а також лом і окремі
частини таких виробів, на які накладено арешт, підлягають
обов'язковому вилученню і не пізніше наступного робочого дня
передаються на зберігання установам Національного банку України,
які зобов'язані прийняти їх на безоплатній основі. Арешт на цінні
папери накладається в порядку, встановленому законодавством про
депозитарну систему України. { Частина восьма статті 57 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5178-VI ( 5178-17 ) від 06.07.2012 }
9. Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи
та накладення арешту на нього державний виконавець також
використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними
бухгалтерського обліку. Під час прийняття державним виконавцем
постанови про арешт майна боржника арешт поширюється на усі
поточні рахунки боржника, у тому числі ті, що будуть відкриті
боржником після винесення державним виконавцем постанови про арешт
майна. { Статтю 57 доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом
N 5405-VI ( 5405-17 ) від 02.10.2012 }
Стаття 58. Визначення вартості, оцінка майна боржника
1. Визначення вартості майна боржника проводиться державним
виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення
вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки
нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та
річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної
діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою
діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна,
майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"
( 2658-14 ).
2. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів)
складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі
арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною
державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта
оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення
оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної
діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює
вартість майна, визначену державним виконавцем.
3. Державний виконавець повідомляє про результати визначення
вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з
результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право
подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня
надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з
результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна,
якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості
чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у
виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи
перебування такої сторони, достовірно встановленим державним
виконавцем.
4. У разі заперечення однією із сторін проти результатів
оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом
господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту
про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе
сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з
оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають
право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня
отримання відповідного повідомлення.
5. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається
чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом
оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення
цього строку оцінка майна проводиться повторно.
Стаття 59. Зберігання майна, на яке накладено арешт
1. Майно, на яке накладено арешт, за винятком майна,
зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається
на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач),
призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія
акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо
обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також
зберігачу.
2. Зберігач може користуватися майном, переданим йому на
зберігання, якщо особливості такого майна не призведуть до його
знищення або зменшення цінності внаслідок користування.
3. У разі якщо зберігачем призначено іншу особу, крім
боржника або члена його сім'ї, він одержує за зберігання майна
винагороду, розмір якої визначається угодою між зберігачем та
державним виконавцем.
4. Порядок і умови зберігання зазначеного в частині восьмій
статті 57 цього Закону майна, на яке накладено арешт,
встановлюються Національним банком України за погодженням з
Міністерством фінансів України, іншого майна - Міністерством
юстиції України.
5. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або
користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою
передбачену законом відповідальність зберігача майна.
Стаття 60. Зняття арешту з майна
1. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт,
належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом
про визнання права власності на це майно і про зняття з нього
арешту.
2. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна
арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не
пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та
органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова
про накладення арешту на майно боржника.
Державний виконавець зобов’язаний зняти арешт з рахунку
боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від
банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться
на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом.
{ Частину другу статті 60 доповнено абзацом другим згідно із
Законом N 423-VIII ( 423-19 ) від 14.05.2015 }
3. З майна боржника може бути знято арешт за постановою
начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому
безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено
порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом.
Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про
зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її
винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі)
для зняття арешту.
4. У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта
оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості
чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку
із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо
витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення,
перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт
з майна боржника може бути знято за постановою державного
виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він
безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного
виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше
наступного робочого дня після її винесення сторонам та
відповідному органу (установі) для зняття арешту.
5. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого
провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням
суду.
6. Зазначені у цій статті постанови можуть бути оскаржені
сторонами в десятиденний строк у порядку, встановленому цим
Законом.
Стаття 61. Передача стягувачу предметів, зазначених
у виконавчому документі
1. У разі присудження стягувачу предметів, зазначених у
виконавчому документі, державний виконавець вилучає ці предмети у
боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У
разі знищення предмета, що має бути переданий стягувачу в натурі,
державний виконавець складає акт про неможливість виконання
рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження.
2. У разі письмової відмови стягувача від одержання
предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про
передачу їх стягувачу, державний виконавець повертає зазначені
предмети боржникові під розписку і виносить постанову про
закінчення виконавчого провадження. При цьому внесений стягувачем
авансовий внесок поверненню не підлягає.
Стаття 62. Реалізація майна, на яке звернено стягнення
1. Реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з
обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій
статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на
прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.
2. Рухоме майно, вартість якого не перевищує сто п'ятдесят
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, товари побутового
вжитку, а також інше рухоме майно (у разі якщо стягувач не
заперечує проти цього) реалізуються на комісійних умовах. Нерухоме
майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна
реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах).
3. Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку,
визначеними статтею 58 цього Закону.
4. Порядок реалізації майна, зазначеного в частині восьмій
статті 57 цього Закону, крім цінних паперів, визначається
Міністерством фінансів України за погодженням з Національним
банком України. Порядок реалізації цінних паперів визначається
Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за
погодженням з Міністерством юстиції України, а іншого майна -
Міністерством юстиції України. { Частина четверта статті 62 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1323-VII ( 1323-18 ) від 05.06.2014 }
5. Не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на
комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці
державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня
визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або
закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних
умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У
разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки
воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як
на 50 відсотків початкової вартості майна.

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  1  2  [ 3 ]  4  5
« попередня сторінканаступна сторінка »