Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених
Постанова Кабінету Міністрів України; Порядок від 15.06.1994419
Документ 419-94-п, поточна редакція — Редакція від 04.07.2013, підстава - v1651805-13

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА

від 15 червня 1994 р. № 419
Київ

Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених

{Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ
№ 1854 від 12.12.2002
№ 940 від 06.07.2006
№ 161 від 05.03.2009
№ 868 від 19.09.2012
№ 1144 від 05.12.2012
№ 46 від 30.01.2013}

{Додатково див. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва
№ 2а-16514/12/2670 від 12.02.2013 - Постанову скасовано на підставі  Постанови
Київського апеляційного адміністративного  суду  № 2а-16514/12/2670  від 04.07.2013}

Відповідно до статті 40 Закону України "Про нотаріат" Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених, що додається.

2. Доручити Міністерству юстиції розробити і затвердити форми книг для реєстрації заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених, а також посвідчувальних написів на них та зразки цих документів.

Виконуючий обов'язки
Прем'єр-міністра України

Міністр
Кабінету Міністрів України



Ю.ЗВЯГІЛЬСЬКИЙ




І.ДОЦЕНКО

Інд.39





ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 15 червня 1994 р. № 419
(у редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 6 липня 2006 р. № 940)

ПОРЯДОК
посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених

Загальні правила посвідчення заповітів і довіреностей

1. Посвідчувати заповіти і довіреності, що прирівнюються до нотаріально посвідчених (далі - заповіти і довіреності), відповідно до статей 245 і 1252 Цивільного кодексу України та статті 40 Закону України "Про нотаріат", мають право такі посадові, службові особи:

уповноважені посадові особи органів місцевого самоврядування - довіреності осіб, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами;

{Пункт 1 доповнено новим абзацом згідно з Постановою КМ № 46 від 30.01.2013}

начальники госпіталів, санаторіїв, інших військово-лікувальних закладів, їх заступники з медичної частини, старші або чергові лікарі - довіреності військовослужбовців або інших осіб, що перебувають на лікуванні в таких закладах;

командири (начальники) військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів - заповіти і довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи посадової особи органу місцевого самоврядування, що вчиняють нотаріальні дії, - заповіти і довіреності працівників, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців;

{Абзац пункту 1 в редакції Постанови КМ № 161 від 05.03.2009}

головні лікарі, їх заступники з медичної частини або чергові лікарі лікарень, госпіталів, інших стаціонарних закладів охорони здоров'я, начальники госпіталів - заповіти осіб, що перебувають на лікуванні в таких закладах;

директори або головні лікарі будинків для осіб похилого віку та інвалідів - заповіти осіб, що проживають у таких будинках;

начальники установ виконання покарань та слідчих ізоляторів - заповіти і довіреності осіб, що тримаються в таких установах;

капітани морських або річкових суден, що плавають під прапором України, - заповіти осіб, що перебувають під час плавання на таких суднах;

начальники пошукових або інших експедицій - заповіти осіб, що перебувають у таких експедиціях.

Начальники слідчих ізоляторів посвідчують заповіти і довіреності осіб, узятих під варту, та засуджених, стосовно яких вирок суду не набрав законної сили, за погодженням з посадовою, службою особою чи органом, у провадженні яких перебуває справа.

{Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 161 від 05.03.2009}

2. Посадові, службові особи, які посвідчують заповіти і довіреності (далі - посадові, службові особи), керуються Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Мін'юсту, а також цим Порядком.

3. Посадові, службові особи при посвідченні заповітів і довіреностей зобов'язані зберігати нотаріальну таємницю та не розголошувати відомості, отримані під час їх посвідчення.

Обов'язок дотримання нотаріальної таємниці поширюється на осіб, яким про посвідчення заповіту та довіреності стало відомо у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків чи іншої роботи, на осіб, залучених для їх посвідчення як свідків, та на інших осіб, яким стали відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці.

Особи, винні в порушенні нотаріальної таємниці, несуть відповідальність у порядку, встановленому законом.

Довідки про посвідчені заповіти і довіреності видаються посадовою, службовою особою виключно фізичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися дії, що прирівнюються до нотаріально посвідчених. У разі смерті особи чи визнання її померлою довідки про посвідчені заповіти і довіреності видаються спадкоємцям померлого.

Довідки про посвідчені заповіти і довіреності надаються посадовою, службовою особою протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів досудового розслідування, оперативних підрозділів у зв’язку з кримінальним провадженням, цивільними, господарськими, адміністративними справами, справами про адміністративні правопорушення, що перебувають у провадженні зазначених органів, з обов’язковим зазначенням номера справи (кримінального провадження) та прикладенням гербової печатки відповідного органу.

{Абзац п'ятий пункту 3 в редакції Постанови КМ № 868 від 19.09.2012}

Довідки про наявність складеного заповіту, за винятком заповідача, видаються тільки після смерті заповідача за умови подання свідоцтва (нотаріально засвідченої копії) про його смерть.

{Пункт 3 в редакції Постанови КМ № 161 від 05.03.2009}

4. Посадові, службові особи:

1) роз'яснюють фізичним особам, від імені яких посвідчуються заповіти і довіреності, їх права і обов'язки, попереджають про наслідки їх посвідчення для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;

{Підпункт 1 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 161 від 05.03.2009}

2) перевіряють відповідність посвідчуваних заповітів і довіреностей вимогам закону;

{Підпункт 2 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 161 від 05.03.2009}

2-1) встановлюють дійсні наміри особи (правильне розуміння нею значення, умов правочину та його правових наслідків), що звернулася за посвідченням заповіту чи довіреності, до їх посвідчення, а також відсутність у неї будь-яких заперечень щодо кожної з умов правочину;

{Пункт 4 доповнено підпунктом 2-1 згідно з Постановою КМ № 161 від 05.03.2009}

3) попереджають про правові наслідки посвідчення заповітів і довіреностей;

4) роз'яснюють порядок скасування та складення нового заповіту, скасування довіреностей;

5) складають у разі потреби проекти заповітів чи довіреностей на усне прохання фізичних осіб;

6) посвідчують заповіти і довіреності на усне прохання фізичних осіб.

5. Посадові, службові особи з'ясовують обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які звернулися за посвідченням заповітів і довіреностей, виходячи з того, що цивільною дієздатністю фізичної особи визнається її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Повну цивільну дієздатність має фізична особа, що досягла 18-річного віку (повноліття).

Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, що досягла 16-річного віку і працює за трудовим договором, фізичній особі, яка займається підприємницькою діяльністю, а також неповнолітній особі, що записана матір'ю або батьком дитини.

У разі реєстрації шлюбу до досягнення повноліття фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.

На підтвердження набуття неповнолітньою особою повної цивільної дієздатності посадовій, службовій особі подаються відповідні документи (трудовий договір, виписка з наказу про призначення на посаду, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження дитини тощо).

У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття, припинення дії трудового договору або припинення фізичною особою провадження підприємницької діяльності набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.

Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом або іншими документами, передбаченими пунктом 6 цього Порядку (крім посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, що звернулася за посвідченням заповіту чи довіреності.

{Пункт 5 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 161 від 05.03.2009}

Посадова, службова особа має право відмовити у посвідченні заповіту чи довіреності у разі набрання законної сили рішенням суду про визнання недієздатною або обмежено дієздатною фізичної особи, що звернулася за таким посвідченням.

6. Посадові, службові особи встановлюють особу, що звернулася за посвідченням заповіту чи довіреності, та перевіряють її цивільну дієздатність.

{Абзац перший пункту 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 161 від 05.03.2009}

Встановлення особи здійснюється:

{Абзац другий пункту 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 161 від 05.03.2009}

громадянина України - за паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичним чи службовим паспортом, тимчасовим посвідченням громадянина України, виданим у зв'язку із втратою паспорта, тимчасовим посвідченням громадянина України, виданим у зв'язку з набуттям громадянства України, посвідченням особи на повернення в Україну;

іноземця та особи без громадянства - за національним паспортом або документом, що його замінює, та документом чи реєстрацією паспортного документа, які підтверджують законність перебування особи в Україні (посвідка на постійне або тимчасове проживання, реєстрація паспортного документа чи довідка компетентних органів про звільнення від реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна);

біженця - за посвідченням біженця.

Посвідчення водія, посвідчення особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи особи, не можуть бути використані для встановлення особи, що звернулася за посвідченням заповіту чи довіреності.

{Абзац шостий пункту 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 161 від 05.03.2009}

Фізична особа віком до 16 років встановлюється за свідоцтвом про народження за умови письмового підтвердження батьками (одним із батьків) особи їх дитини та своєї особи.

Начальники установ виконання покарань та слідчих ізоляторів під час посвідчення заповітів і довіреностей встановлюють особу та перевіряють її цивільну дієздатність у порядку, передбаченому для таких установ.

{Абзац восьмий пункту 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 161 від 05.03.2009}

7. Заповіти і довіреності підписуються заповідачем або довірителем у присутності посадової, службової особи.

У разі коли фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати заповіт чи довіреність, за її дорученням в її присутності та в присутності посадової, службової особи такий документ може підписати інша фізична особа. Про причини, з яких особа, від імені якої посвідчується заповіт чи довіреність, не підписала документ, зазначається у посвідчувальному написі.

{Абзац другий пункту 7 в редакції Постанови КМ № 161 від 05.03.2009}

Фізична особа, на користь якої заповідається майно, не може бути присутньою під час підписання заповіту, а також підписувати його за заповідача.

Фізична особа, на ім'я якої видається довіреність, не може підписувати її за особу, що видає довіреність.

Посадова, службова особа не може підписувати заповіти і довіреності за заповідача або за особу, що видає довіреність.

Посадова, службова особа встановлює особу, від імені якої посвідчується заповіт чи довіреність, а також особу, яка бере участь у вчиненні правочину від її імені.

{Абзац шостий пункту 7 в редакції Постанови КМ № 161 від 05.03.2009}

8. Тексти заповітів і довіреностей повинні бути написані зрозуміло і чітко; дати в тексті посвідчуваних заповітів і довіреностей щонайменше один раз позначаються словами.

У заповітах і довіреностях прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, а також місце їх проживання зазначаються повністю.

Не заповнені до кінця рядки та інші вільні місця прокреслюються. Виправлення вносяться у присутності заповідача або довірителя та застерігаються посадовою, службовою особою перед підписами заповідача або довірителя, повторюються в кінці посвідчувального напису та скріплюються підписом посадової, службової особи і печаткою установи, закладу, судновою печаткою, печаткою установи виконання покарань, слідчого ізолятора, печаткою служби експедиції, яка застосовується для посвідчення офіційних документів.

На заповітах і довіреностях заборонено проставляти печатку для рецептів, листків непрацездатності, довідок тощо.

Виправлення вносяться за згодою заповідача або довірителя до всіх примірників заповіту чи довіреності так, щоб усе помилково написане, а потім закреслене можна було прочитати. Якщо в тексті заповіту слова "житловий будинок" виправлено на слова "одна друга частина житлового будинку", то виправлене слід застерегти так: "Закреслені слова "житловий будинок" не читати, написаному "одна друга частина житлового будинку" вірити".

Якщо заповіт чи довіреність викладено неправильно або неграмотно (чи складено з порушенням вимог законодавства), посадова, службова особа пропонує фізичній особі, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії, скласти новий заповіт чи довіреність.

9. Для посвідчення заповіту і довіреності посадовими, службовими особами на відповідних документах вчиняються посвідчувальні написи за формами, затвердженими Мін'юстом.

Посвідчувальний напис:

може бути розміщений як на лицьовому, так і на зворотному боці заповіту чи довіреності;

повинен бути написаний зрозуміло, чітко, без підчисток, виправлення - застережені підписом посадової, службової особи та скріплені печаткою;

вчиняється у день посвідчення заповіту чи довіреності.

Для вчинення посвідчувального напису може застосовуватися штамп з відповідним текстом.

10. Посвідчені заповіти і довіреності реєструються посадовими, службовими особами, крім капітанів морських або річкових суден, що плавають під прапором України, начальників пошукових або інших експедицій, в реєстрі для реєстрації заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених (далі - реєстр), форма якого встановлюється Мін'юстом.

Кожний заповіт чи довіреність реєструються під окремим порядковим номером. Номер, під яким зареєстровано заповіт чи довіреність, зазначається в посвідчувальному написі.

Реєстр повинен бути прошнурований, аркуші пронумеровані.

Реєстрація заповітів і довіреностей провадиться посадовою, службовою особою тільки після підписання нею та скріплення печаткою посвідчувального напису на документі.

Запис у реєстрі робиться чітко, розбірливо, із заповненням усіх граф, передбачених за встановленою формою. Не допускаються підчистки, дописки, інші незастережені виправлення та запис олівцем.

Запис у реєстрі є доказом посвідчення заповіту чи довіреності.

{Пункт 10 в редакції Постанови КМ № 161 від 05.03.2009}

11. Капітан морського або річкового судна, що плаває під прапором України, вносить запис про посвідчення заповіту у судновий журнал. Реєстраційний номер, за яким заповіт внесено до суднового журналу, і номер сторінки суднового журналу проставляються у посвідчувальному написі на обох примірниках заповіту. У судновому журналі робиться відмітка про передачу заповіту начальникові порту України або консулу України в іноземному порту.

Заповіт, посвідчений начальником експедиції, реєструється в обліковому журналі так само, як вихідні документи. Порядковий номер, за яким заповіт зареєстровано в журналі, проставляється у посвідчувальному написі на обох примірниках заповіту.

12. Посадова, службова особа відмовляє у посвідченні заповіту чи довіреності, якщо:

вчинення такої дії суперечить законодавству;

{Абзац другий пункту 12 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 161 від 05.03.2009}

не подано документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;

дія не підлягає вчиненню посадовою, службовою особою;

у неї є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства;

{Пункт 12 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 161 від 05.03.2009}

з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулася недієздатна фізична особа або фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена.

Посадова, службова особа на прохання фізичної особи, якій відмовлено у посвідченні заповіту чи довіреності, повинна викласти причини відмови у письмовій формі і порядок її оскарження.

13. Скарга на неправильне посвідчення заповіту чи довіреності або на відмову посадових, службових осіб у їх посвідченні подаються до суду за місцезнаходженням лікарні, іншого стаціонарного закладу охорони здоров'я, санаторію, будинку для осіб похилого віку та інвалідів, експедиції, госпіталю, військово-лікувального закладу, військової частини, з'єднання, установи, військово-навчального закладу, установи виконання покарань, слідчого ізолятора.

Скарга на неправильне посвідчення заповіту або на відмову в його посвідченні капітаном морського або річкового судна, що плаває під прапором України, подаються до суду за місцем порту приписки судна.

14. Посадові, службові особи не вправі посвідчувати заповіти і довіреності на своє ім'я або від свого імені, на ім'я або від імені свого чоловіка чи своєї дружини, їх та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер).

Особливості посвідчення заповітів

15. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Посадова, службова особа посвідчує заповіти дієздатних фізичних осіб у присутності свідків.

Не допускається вчинення заповіту через представника.

16. Заповіт складається однією фізичною особою (крім заповіту, що складається подружжям).

Заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця і часу його складення, дати та місця народження заповідача і підписується заповідачем власноручно.

Заповідач може написати заповіт власноручно або надрукувати за допомогою технічних засобів.

Посадова, службова особа може на прохання заповідача записати заповіт з його слів власноручно або надрукувати за допомогою технічних засобів. У такому разі заповіт вголос зачитується заповідачем, який робить запис перед своїм підписом.

Якщо заповідач внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням у його присутності та у присутності запрошених ним двох свідків заповіт може підписати інша фізична особа згідно з пунктом 7 цього Порядку.

{Абзац п'ятий пункту 16 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 161 від 05.03.2009}

17. Текст заповіту складається так, щоб розпорядження заповідача не викликало непорозумінь чи сумнівів під час оформлення спадщини.

18. Присутність не менш як двох свідків є обов'язковою умовою при посвідченні заповітів.

Свідком може бути фізична особа, що має повну цивільну дієздатність.

Свідком не може бути:

інша посадова, службова особа;

{Абзац четвертий пункту 18 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 161 від 05.03.2009}

спадкоємець за заповітом;

член сім'ї та близький родич спадкоємця за заповітом;

фізична особа, що не може прочитати або підписати заповіт внаслідок фізичної вади або хвороби.

{Абзац сьомий пункту 18 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 161 від 05.03.2009}

У заповіті зазначаються прізвище, ім'я та по батькові свідка, дата його народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого встановлено особу свідка.

Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Свідок несе відповідальність за шкоду, заподіяну ним внаслідок розголошення відомостей, що стали йому відомі у зв'язку з його участю у вчиненні нотаріальної дії, в установленому законодавством порядку.

19. Для посвідчення заповіту від заповідача не вимагається подання документів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.

20. Майно може бути заповідане тільки у власність. Заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить житловий будинок, квартира або інше нерухоме чи рухоме майно, обов'язок надати іншій особі право користування таким майном або певною його частиною.

Заповідач може обумовити виникнення права на спадщину в особи, що призначена у заповіті, наявністю певної умови як пов'язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо).

Умова, визначена у заповіті, повинна існувати на час відкриття спадщини і є нікчемною, якщо суперечить закону або моральним засадам суспільства.

До заповіту може бути включено розпорядження немайнового характеру (наприклад, порядок розпорядження особистими паперами, виконання певних дій, спрямованих на досягнення суспільно корисної мети тощо).

21. Посадова, службова особа під час посвідчення заповіту зобов'язана роз'яснити заповідачу зміст статті 1241 Цивільного кодексу України про право на обов'язкову частку у спадщині та зміст статті 1307 Цивільного кодексу України щодо нікчемності заповіту на майно, яке є предметом спадкового договору.

Посадова, службова особа під час посвідчення заповіту роз'яснює заповідачу його право:

скасувати чи внести зміни до заповіту;

заповісти усе своє майно або його частку, в тому числі предмети домашньої обстановки та вжитку;

заповісти вклад, який зберігається у банку (фінансовій установі);

заповісти майно одній або кільком особам - як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, юридичним особам, а також державі;

позбавити у заповіті права на спадкування одного, кількох або всіх спадкоємців за законом;

{Абзац сьомий пункту 21 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 161 від 05.03.2009}

зазначити у разі складення заповіту на користь кількох спадкоємців, в яких частинах кожному з них заповідається майно.

22. У разі посвідчення заповіту на вклад, який зберігається у банку (фінансовій установі), у тексті заповіту зазначається номер рахунка, повне найменування і місцезнаходження банку (фінансової установи), в якій зберігається вклад.

{Пункт 22 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 161 від 05.03.2009}

23. Заповіт складається і посвідчується у двох примірниках.

Один примірник заповіту видається заповідачу. Другий примірник у той самий день передається до державного нотаріального архіву за постійним місцем проживання заповідача.

{Абзац другий пункту 23 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 161 від 05.03.2009}

Капітан морського або річкового судна, що плаває під прапором України, зобов'язаний передати один примірник посвідченого ним заповіту начальнику порту України або консулу України в іноземному порту для передачі його до державного нотаріального архіву за постійним місцем проживання заповідача.

{Абзац третій пункту 23 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 161 від 05.03.2009}

Якщо заповідач не мав постійного місця проживання в Україні або місце його проживання невідоме, заповіт передається до Київського державного нотаріального архіву.

{Абзац четвертий пункту 23 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 161 від 05.03.2009}

24. Відомості про посвідчені заповіти підлягають внесенню до Спадкового реєстру в установленому Мін'юстом порядку.

Особливості посвідчення довіреностей

25. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

26. Посадові, службові особи посвідчують довіреність, складену однією особою на ім'я одного або кількох представників або осіб, яких представляють, з чітко визначеними юридичними діями, що належить вчинити.

Довіреність на вчинення правочину, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто довірителем (наприклад, довіреність на вчинення заповіту або на подання повіреним до державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини), посадовою, службовою особою не посвідчується.

Довіреність на укладення договору дарування, у якій не встановлено імені обдаровуваного, є нікчемною.

У тексті довіреності зазначаються місце і дата її складення (підписання), прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання представника і особи, яку представляють, а в разі потреби - посади, які вони займають. У довіреності на ім'я адвоката зазначаються місце і дата її складення (підписання), прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання особи, яку представляють, у разі потреби - посада, яку вона займає, а також прізвище, ім'я, по батькові адвоката, номер і дата видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, організаційна форма здійснення адвокатської діяльності.

{Абзац четвертий пункту 26 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1144 від 05.12.2012}

27. Батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. Опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною.

Фізична особа віком від 14 до 18 років (неповнолітня особа) відповідно до статті 32 Цивільного кодексу України має право:

самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;

самостійно укладати договір банківського вкладу (банківського рахунка) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (коштами на рахунку).

На вчинення неповнолітньою особою довіреності щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників і дозвіл органу опіки та піклування.

Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників і органу опіки та піклування.

У разі неможливості отримання згоди одного з батьків на підписання неповнолітньою особою довіреності (якщо відомості про батька дитини при реєстрації народження записані за вказівкою матері, що підтверджується відповідною довідкою чи копією актового запису про народження, у разі смерті одного з батьків, що підтверджується свідоцтвом чи копією актового запису про смерть, у разі визнання одного з батьків безвісно відсутнім чи померлим, у разі ухвалення рішення суду про позбавлення батьківських прав) довіреність підписується за згодою того з батьків, з ким дитина проживає. Про обставини, що свідчать про неможливість отримання згоди одного з батьків, зазначається в тексті довіреності.

Довіреності фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть бути посвідчені за згодою піклувальника.

Посадова, службова особа не приймає для посвідчення довіреність, що укладається представником батьків (усиновлювачів) малолітньої дитини або одного з них.

28. У довіреності зазначається строк, на який вона видана. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

Строк дії довіреності зазначається словами.

Довіреність, у якій не зазначена дата її посвідчення, є нікчемною.

29. У разі посвідчення довіреності на ведення справи в суді посадова, службова особа роз'яснює довірителю, що представник вправі вчиняти від його імені всі процесуальні дії. Обмеження повноважень представника щодо вчинення певних процесуальних дій обумовлюються в довіреності.

30. Посадова, службова особа під час посвідчення довіреності повинна роз'яснити особі, яка звернулася за її посвідченням, що представник зобов'язаний вчиняти правочин особисто згідно з наданими йому повноваженнями. Представник може передати свої повноваження частково або в повному обсязі іншій особі у випадках, встановлених договором або законом між особою, яку представляють, і представником, чи у разі, коли представник був вимушений до такої передачі з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.

31. Довіреність посвідчується в одному примірнику.

Посвідчена довіреність вручається особі, від імені якої вона посвідчена, або на прохання такої особи і за її рахунок надсилається за зазначеною нею адресою особі, на ім'я якої видана така довіреність.

{Порядок в редакції Постанови КМ № 940 від 06.07.2006}



вгору