Про державну службу
Верховна Рада України; Закон від 16.12.19933723-XII
Документ 3723-12, чинний, поточна редакція — Редакція від 26.10.2014, підстава 1697-18
( Увага Остання подія — Втрата чинності відбудеться 01.01.2015, підстава 4050-17 )
 

Сторінки:  [ 1 ]  2
наступна сторінка »  

                                                          

З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про державну службу
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 52, ст.490 )
{ Вводиться в дію Постановою ВР
N 3724-XII ( 3724-12 ) від 16.12.93, ВВР, 1993, N 52, ст.491 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 282/95-ВР від 11.07.95, ВВР, 1995, N 29, ст. 216
N 358/95-ВР від 05.10.95, ВВР, 1995, N 34, ст. 268
N 96/96-ВР від 22.03.96, ВВР, 1996, N 16, ст. 71 }
{ Про поширення дії Закону додатково див. Закон
N 280/97-ВР від 21.05.97, ВВР, 1997, N 24, ст.170 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 647-XIV ( 647-14 ) від 13.05.99, ВВР, 1999, N 24, ст.208
N 2493-III ( 2493-14 ) від 07.06.2001, ВВР, 2001, N 33, ст.175 }
{ Про поширення дії Закону додатково див. Закон
N 2493-III ( 2493-14 ) від 07.06.2001, ВВР, 2001, N 33, ст.175 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 432-IV ( 432-15 ) від 16.01.2003, ВВР, 2003, N 14, ст.97
N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247 }
{ Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні
Конституційного Суду
N 21-рп/2003 ( v021p710-03 ) від 25.12.2003 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2105-IV ( 2105-15 ) від 21.10.2004, ВВР, 2005, N 2, ст.32
N 2374-IV ( 2374-15 ) від 20.01.2005, ВВР, 2005, N 10, ст.193
N 2593-IV ( 2593-15 ) від 31.05.2005, ВВР, 2005, N 26, ст.346
N 3108-IV ( 3108-15 ) від 17.11.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.18
N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11,
ст.96
N 432-V ( 432-16 ) від 12.12.2006, ВВР, 2007, N 9, ст.69
N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006, ВВР, 2007, N 7-8, ст.66 }
{ Додатково див. Рішення Конституційного Суду
N 4-рп/2007 ( v004p710-07 ) від 18.06.2007
N 6-рп/2007 ( v0a6p710-07 ) від 09.07.2007 }
{ Щодо визнання конституційними окремих положень див.
Рішення Конституційного Суду
N 8-рп/2007 ( v008p710-07 ) від 16.10.2007 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78
- зміни діють по 31 грудня 2008 року }
{ Додатково див. Рішення Конституційного Суду
N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2592-VI ( 2592-17 ) від 07.10.2010, ВВР, 2011, N 10, ст.63
N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010, ВВР, 2011, N 23, ст.160
N 3207-VI ( 3207-17 ) від 07.04.2011, ВВР, 2011, N 41, ст.414
N 3610-VI ( 3610-17 ) від 07.07.2011, ВВР, 2012, N 7, ст.53
N 3668-VI ( 3668-17 ) від 08.07.2011, ВВР, 2012, N 12-13, ст.82
N 4161-VI ( 4161-17 ) від 09.12.2011, ВВР, 2012, N 29, ст.334
N 4528-VI ( 4528-17 ) від 15.03.2012, ВВР, 2012, N 49, ст.563
N 4661-VI ( 4661-17 ) від 24.04.2012, ВВР, 2013, N 7, ст.64
N 4711-VI ( 4711-17 ) від 17.05.2012, ВВР, 2013, N 14, ст.89
N 224-VII ( 224-18 ) від 14.05.2013, ВВР, 2014, N 11, ст.132
N 404-VII ( 404-18 ) від 04.07.2013, ВВР, 2014, N 20-21, ст.710 }
{ Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні
Конституційного Суду
N 11-рп/2013 ( v011p710-13 ) від 26.11.2013 }
{ Щодо втрати чинності Закону N 2592-VI ( 2592-17 ) від 07.10.2010
додатково див. Закон N 763-VII ( 763-18 ) від 23.02.2014, ВВР,
2014, N 12, ст.189 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1166-VII ( 1166-18 ) від 27.03.2014, ВВР, 2014, N 20-21, ст.745
N 1697-VII ( 1697-18 ) від 14.10.2014 }

{ Дію Закону поширено на посадових осіб місцевого
самоврядування згідно із Законом N 280/97-ВР від 21.05.97;
поширення втратило чинність у зв'язку з втратою чинності
пункту 5 розділу V Закону N 280/97-ВР від 21.05.97 на
підставі Закону N 2493-III ( 2493-14 ) від 07.06.2001 }
{ Дія Закону поширюється на органи і посадових осіб місцевого
самоврядування в частині, що не суперечить Закону України
"Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ),
Закону "Про службу в органах місцевого самоврядування" та
іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого
самоврядування згідно із Законом N 2493-III ( 2493-14 ) від
07.06.2001 }

Цей Закон регулює суспільні відносини, які охоплюють
діяльність держави щодо створення правових, організаційних,
економічних та соціальних умов реалізації громадянами України
права на державну службу. Він визначає загальні засади діяльності, а також статус
державних службовців, які працюють в державних органах та їх
апараті.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Державна служба і державні службовці
Державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб,
які займають посади в державних органах та їх апараті щодо
практичного виконання завдань і функцій держави та одержують
заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові
повноваження.
Стаття 2. Посада і посадова особа
Посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна
структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку
покладено встановлене нормативними актами коло службових
повноважень. Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються
керівники та заступники керівників державних органів та їх
апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими
нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих
та консультативно-дорадчих функцій.
Стаття 3. Основні принципи державної служби
Державна служба грунтується на таких основних принципах: служіння народу України; демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; пріоритету прав людини і громадянина; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності,
відданості справі; персональної відповідальності за виконання службових
обов'язків і дисципліни; дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і
регіонального самоврядування; дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань
громадян.
Стаття 4. Право на державну службу
Право на державну службу мають громадяни України незалежно
від походження, соціального і майнового стану, расової і
національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних
переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і
професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку
конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом
Міністрів України ( 169-2002-п ).
Стаття 5. Етика поведінки державного службовця
Державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників,
дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам
державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного
службовця. ( Частину другу статті 5 виключено на підставі Закону
N 358/95-ВР від 05.10.95 )
Розділ II
ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ
Стаття 6. Основні напрями державної політики у
сфері державної служби
Державна політика у сфері державної служби визначається
Верховною Радою України. Основними напрямами державної політики у сфері державної
служби є визначення основних цілей, завдань та принципів
функціонування інституту державної служби, забезпечення ефективної
роботи всіх державних органів відповідно до їх компетенції. Проведення єдиної державної політики та функціональне
управління державною службою здійснюється спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади з питань реалізації державної
політики у сфері державної служби. { Частина третя статті 6 в редакції Закону N 2592-VI ( 2592-17 )
від 07.10.2010 }
Питання функціонування державної служби в інших державних
органах, правове становище яких регулюється спеціальними законами
України, вирішуються цими органами.
Стаття 7. Орган управління державною службою
Органом управління державною службою в державних органах та
їх апараті є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої
влади з питань реалізації державної політики у сфері державної
служби. { Частина перша статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2592-VI ( 2592-17 ) від 07.10.2010 }
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з
питань реалізації державної політики у сфері державної служби:
{ Абзац перший частини другої статті 7 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 2592-VI ( 2592-17 ) від 07.10.2010 } прогнозує і планує потребу державних органів та їх апарату в
кадрах; забезпечує разом з іншими державними органами реалізацію
загальних напрямів політики у сфері державної служби в державних
органах та їх апараті; розробляє і вносить на розгляд Кабінету Міністрів України
проекти нормативних актів з питань державної служби в державних
органах та їх апараті; розробляє, координує і контролює здійснення заходів щодо
підвищення ефективності державної служби в державних органах та їх
апараті; здійснює методичне керівництво проведенням конкурсного
відбору державних службовців в державних органах та їх апараті; організує навчання і професійну підготовку державних
службовців державних органів та їх апарату; контролює дотримання визначених цим Законом умов реалізації
громадянами права на державну службу; організує, координує та забезпечує умови для розвитку
наукових досліджень з питань державної служби.

{ Статтю 8 виключено на підставі Закону N 2592-VI ( 2592-17 )
від 07.10.2010 }

Розділ III
ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ ДЕРЖАВНИХ
ОРГАНІВ ТА ЇХ АПАРАТУ
Стаття 9. Особливості правового регулювання
статусу державних службовців державних
органів та їх апарату
Правовий статус Президента України, Голови Верховної Ради
України та його заступників, голів постійних комісій Верховної
Ради України та їх заступників, народних депутатів України,
Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України,
Голови та членів Конституційного Суду України, Голови та суддів
Верховного Суду України, Голови та суддів вищого спеціалізованого
суду України, Генерального прокурора України та його заступників
регулюється Конституцією ( 254к/96-ВР ) та спеціальними законами
України. { Частина перша статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003 }
Регулювання правового становища державних службовців, що
працюють в органах прокуратури, апаратах судів, дипломатичної
служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та
інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не
передбачено законами України. { Частина друга статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1697-VII ( 1697-18 ) від 14.10.2014 }
Стаття 10. Основні обов'язки державних службовців
Основними обов'язками державних службовців є:
додержання Конституції України та інших актів законодавства
України;
забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних
органів відповідно до їх компетенції;
недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина;
безпосереднє виконання покладених на них службових
обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів
чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників;
збереження державної таємниці, інформації про громадян, що
стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а
також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає
розголошенню;
постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення
професійної кваліфікації;
сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і
творчість в роботі.
Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень.
У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству,
державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі
доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі
наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу.
Стаття 11. Основні права державних службовців
Державні службовці мають право:
користуватися правами і свободами, які гарантуються
громадянам України Конституцією і законами України;
брати участь у розгляді питань і прийнятті в межах своїх
повноважень рішень;
одержувати від державних органів, підприємств, установ і
організацій, органів місцевого та регіонального самоврядування
необхідну інформацію з питань, що належать до їх компетенції;
на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе
ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян;
вимагати затвердження керівником чітко визначеного обсягу
службових повноважень за посадою службовця;
на оплату праці залежно від посади, яку він займає, рангу,
який йому присвоюється, якості, досвіду та стажу роботи;
безперешкодно ознайомлюватись з матеріалами, що стосуються
проходження ним державної служби, в необхідних випадках давати
особисті пояснення;
на просування по службі з урахуванням кваліфікації та
здібностей, сумлінного виконання своїх службових обов'язків,
участь у конкурсах на заміщення посад більш високої категорії;
вимагати службового розслідування з метою зняття
безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри;
на здорові, безпечні та належні для високопродуктивної роботи
умови праці;
на соціальний і правовий захист відповідно до його статусу;
захищати свої законні права та інтереси у вищестоящих
державних органах та у судовому порядку.
Конкретні обов'язки та права державних службовців
визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і
відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що
затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах
закону та їх компетенції.
Стаття 12. Обмеження, пов'язані з прийняттям
на державну службу
Не можуть бути обраними або призначеними на посаду в
державному органі та його апараті особи, які: визнані у встановленому порядку недієздатними; мають не зняту або не погашену судимість за вчинення злочину
або на яких протягом останнього року накладалося адміністративне
стягнення за вчинення корупційного правопорушення; { Абзац третій
статті 12 в редакції Закону N 4711-VI ( 4711-17 ) від 17.05.2012 } у разі прийняття на службу будуть безпосередньо
підпорядковані близьким їм особам; { Абзац четвертий статті 12 в
редакції Закону N 4711-VI ( 4711-17 ) від 17.05.2012 } в інших випадках, встановлених законами України.
Примітка. Терміни "безпосереднє підпорядкування" і "близька
особа" вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про
засади запобігання і протидії корупції" ( 3206-17 ). { Статтю 12 доповнено приміткою згідно із Законом N 4711-VI
( 4711-17 ) від 17.05.2012 }
Стаття 13. Фінансовий контроль
Особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця,
подає за місцем майбутньої служби декларацію про майно, доходи,
витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік.
Державний службовець зобов’язаний подавати щороку до 1 квітня
за місцем служби декларацію про майно, доходи, витрати і
зобов’язання фінансового характеру за минулий рік.
Декларація про майно, доходи, витрати і зобов’язання
фінансового характеру подається за минулий рік за формою і в
порядку, що встановлені Законом України "Про засади запобігання і
протидії корупції" ( 3206-17 ), { Стаття 13 в редакції Законів N 2756-VI ( 2756-17 ) від
02.12.2010, N 4661-VI ( 4661-17 ) від 24.04.2012, N 4711-VI
( 4711-17 ) від 17.05.2012 }
Стаття 14. Особливості дисциплінарної відповідальності
державних службовців
Дисциплінарні стягнення застосовуються до державного
службовця за невиконання чи неналежне виконання службових
обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень,
пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок,
який порочить його як державного службовця або дискредитує
державний орган, в якому він працює.
До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених
чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися
такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у
призначенні на вищу посаду.

Розділ IV
ПРОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ В ДЕРЖАВНИХ
ОРГАНАХ ТА ЇХ АПАРАТІ
Стаття 15. Прийняття на державну службу
Прийняття на державну службу на посади третьої - сьомої
категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, здійснюється на
конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами
України.
Порядок проведення конкурсу для вступу на державну службу
регулюється Положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів
України.
Дані про вакансії посад державних службовців підлягають
публікації та поширенню через засоби масової інформації не пізніш
як за один місяць до проведення конкурсу.
Забороняється вимагати від кандидатів на державну службу
відомості та документи, подання яких не передбачено законодавством
України.
Президент України, Голова Верховної Ради України, члени Уряду
України, глави місцевих державних адміністрацій мають право
самостійно добирати та приймати осіб на посади своїх помічників,
керівників прес-служб, радників і секретарів згідно з штатним
розписом і категорією, що відповідає посаді (патронатна служба).
Порядок перебування на державній службі таких осіб установлюється
відповідними органами ( 851-99-п ).
Стосовно осіб, які претендують на зайняття посади державного
службовця, за їх письмовою згодою проводиться спеціальна перевірка
в порядку, встановленому Законом України "Про засади запобігання і
протидії корупції". У разі прийняття на державну службу на
конкурсній основі спеціальна перевірка проводиться після
проведення конкурсу стосовно осіб, які рекомендовані для
призначення на посаду. { Статтю 15 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 4711-VI
( 4711-17 ) від 17.05.2012 }
Стаття 16. Обмеження, пов'язані з проходженням
державної служби
На державних службовців поширюються обмеження, передбачені
Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції"
( 3206-17 ). { Частина перша статті 16 в редакції Законів N 358/95-ВР від
05.10.95, N 3207-VI ( 3207-17 ) від 07.04.2011 }
Державні службовці не можуть брати участь у страйках та
вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню
державного органу.
Інші обмеження, пов'язані з проходженням державної служби
окремими категоріями державних службовців, встановлюються виключно
законом. { Частина третя статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4711-VI ( 4711-17 ) від 17.05.2012 }
Стаття 16-1. Врегулювання конфлікту інтересів
У разі виникнення конфлікту інтересів під час виконання
службових повноважень державний службовець зобов’язаний негайно
доповісти про це своєму безпосередньому керівникові. Безпосередній
керівник державного службовця зобов’язаний вжити всіх необхідних
заходів, спрямованих на запобігання конфлікту інтересів, шляхом
доручення виконання відповідного службового завдання іншому
державному службовцю, особистого виконання службового завдання чи
в інший спосіб, передбачений законодавством.
Примітка. Термін "конфлікт інтересів" вживається у значенні,
наведеному в Законі України "Про засади запобігання і протидії
корупції" ( 3206-17 ). { Закон доповнено статтею 16-1 згідно із Законом N 4711-VI
( 4711-17 ) від 17.05.2012 }
Стаття 17. Присяга державних службовців
Громадяни України, які вперше зараховуються на державну
службу, приймають Присягу такого змісту: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто
присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо
дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у
життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні
інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного
службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки". Державний службовець підписує текст Присяги, який
зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться
запис у трудовій книжці.
Стаття 18. Випробування при прийнятті на державну службу
При прийнятті на державну службу може встановлюватися
випробування терміном до шести місяців.
Стаття 19. Стажування державних службовців
З метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного
рівня і ділових якостей особи, яка претендує на посаду державного
службовця, може проводитися стажування у відповідному державному
органі терміном до двох місяців із збереженням заробітної плати за
основним місцем роботи.
Стаття 20. Робочий час
Тривалість робочого часу державних службовців визначається
відповідно до законодавства про працю України з урахуванням
особливостей, передбачених цим Законом. Для виконання невідкладної і непередбаченої роботи державні
службовці зобов'язані за розпорядженням керівника органу, в якому
вони працюють, з'являтися на службу у вихідні, святкові та
неробочі дні, робота за які компенсується відповідно до чинного
трудового законодавства. За рішенням керівника органу державні службовці можуть бути
відкликані із щорічної або додаткової відпустки. Частина
невикористаної відпустки, яка залишилася, надається державному
службовцю у будь-який інший час відповідного року чи приєднується
до відпустки у наступному році.
Стаття 21. Службові відрядження
Державним службовцям відшкодовуються витрати на службові
відрядження та виплачуються інші компенсації відповідно до
законодавства про працю України. Під час відрядження державні службовці користуються правом
бронювання місць у готелях і на всі види транспорту, а також
першочергового придбання проїзних документів. Державним службовцям за місцем відрядження надається місце
для роботи, можливість користуватися зв'язком, транспортом,
розмножувальною технікою, іншими послугами технічного характеру.
Стаття 22. Відсторонення від виконання
повноважень за посадою
Невиконання службових обов'язків, що призвело до людських
жертв або заподіяло значної матеріальної чи моральної шкоди
громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи
об'єднанню громадян, є підставою для відсторонення державного
службовця від виконання повноважень за посадою із збереженням
заробітної плати. Рішення про відсторонення державного службовця
від виконання повноважень за посадою приймається керівником
державного органу, в якому працює цей службовець. Тривалість відсторонення від виконання повноважень за посадою
не повинна перевищувати часу службового розслідування. Службове
розслідування проводиться у строк до двох місяців у порядку
( 950-2000-п ), визначеному Кабінетом Міністрів України. Якщо правомірність рішення про відсторонення державного
службовця від виконання повноважень за посадою не підтверджується
результатами службового розслідування, це рішення скасовується. Відсторонення державного службовця від виконання повноважень
за посадою у разі вчинення ним корупційного правопорушення
здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про засади
запобігання і протидії корупції" ( 3206-17 ). { Статтю 22 доповнено частиною четвертою згідно із Законом
N 3207-VI ( 3207-17 ) від 07.04.2011 }
Стаття 23. Граничний вік перебування на державній службі
Граничний вік перебування на державній службі становить
65 років. { Частина перша статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 647-XIV ( 647-14 ) від 13.05.99, N 2493-III ( 2493-14 ) від
07.06.2001, N 2592-VI ( 2592-17 ) від 07.10.2010; в редакції
Законів N 3668-VI ( 3668-17 ) від 08.07.2011, N 4161-VI
( 4161-17 ) від 09.12.2011 }
У виняткових випадках після досягнення граничного віку
перебування на державній службі державні службовці можуть бути
залишені на державній службі лише на посадах радників або
консультантів за рішенням керівника відповідного державного
органу. { Частина друга статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3668-VI ( 3668-17 ) від 08.07.2011 }
Державним службовцям, які займають посади першої категорії,
за рішенням відповідного державного органу чи посадової особи, які
здійснили призначення їх на посади, може бути продовжено
перебування на державній службі після досягнення ними
шістдесятип'ятирічного віку за їх згодою у зв'язку з потребами
служби, якщо інше не передбачено законом. { Статтю 23 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 4528-VI
( 4528-17 ) від 15.03.2012 }
{ Офіційне тлумачення положень статті 23 див. в Рішенні
Конституційного Суду N 21-рп/2003 ( v021p710-03 ) від 25.12.2003 }
Розділ V
СЛУЖБОВА КАР'ЄРА
Стаття 24. Проходження служби
Прийняття на державну службу, просування по ній службовців,
стимулювання їх праці, вирішення інших питань, пов'язаних із
службою, проводиться відповідно до категорій посад службовців, а
також згідно з рангами, які їм присвоюються.
Стаття 25. Класифікація посад
Основними критеріями класифікації посад державних службовців
є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу,
обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце
посади в структурі державного органу.
Установлюються такі категорії посад державних службовців:
перша категорія - посади перших заступників міністрів,
керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами
Уряду України, їх перших заступників, голів та членів державних
колегіальних органів, Постійного Представника Президента України в
Автономній Республіці Крим, голів обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій, керівників
Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України,
заступників керівників Адміністрації Президента України, Апарату
Верховної Ради України, інші прирівняні до них посади; { Абзац
другий частини другої статті 25 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 3610-VI ( 3610-17 ) від 07.07.2011 }
друга категорія - посади керівників секретаріатів комітетів
Верховної Ради України, структурних підрозділів Адміністрації
Президента України, Апарату Верховної Ради України, Секретаріату
Кабінету Міністрів України, радників та помічників Президента
України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України,
заступників міністрів, заступників інших керівників центральних
органів виконавчої влади, першого заступника Постійного
Представника Президента України в Автономній Республіці Крим,
перших заступників голів обласних, Київської та Севастопольської
міських державних адміністрацій та інші прирівняні до них посади;
третя категорія - посади заступників керівників структурних
підрозділів, завідувачів секторів, головних спеціалістів,
експертів, консультантів Адміністрації Президента України, Апарату
Верховної Ради України і Секретаріату Кабінету Міністрів України,
заступників Постійного Представника Президента України в
Автономній Республіці Крим, заступників голів обласних, Київської
та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також голів
районних, районних у містах Києві та Севастополі державних
адміністрацій, начальників управлінь, самостійних відділів у
складі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади,
державних колегіальних органів, інші прирівняні до них посади;
{ Абзац четвертий частини другої статті 25 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 3610-VI ( 3610-17 ) від 07.07.2011 }
четверта категорія - посади спеціалістів Адміністрації
Президента України, Апарату Верховної Ради України і Секретаріату
Кабінету Міністрів України, заступників начальників управлінь,
самостійних відділів (підвідділів) міністерств та інших
центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних
органів, керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської
та Севастопольської міських державних адміністрацій, інші
прирівняні до них посади; { Абзац п'ятий частини другої статті 25
із змінами, внесеними згідно із Законом N 3610-VI ( 3610-17 ) від
07.07.2011 }
п'ята категорія - посади спеціалістів міністерств, інших
центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних
органів, заступників голів районних, районних у містах Києві та
Севастополі державних адміністрацій, заступників керівників
управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської
міських державних адміністрацій, спеціалістів апарату цих
адміністрацій, інші прирівняні до них посади; { Абзац шостий
частини другої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3610-VI ( 3610-17 ) від 07.07.2011 }
шоста категорія - посади керівників управлінь, відділів,
служб районних, районних у містах Києві та Севастополі державних
адміністрацій, спеціалісти управлінь, відділів, служб обласних,
Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій,
інші прирівняні до них посади;
сьома категорія - посади спеціалістів районних, районних у
містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь
і відділів, інші прирівняні до них посади. { Частина друга статті 25 в редакції Закону N 2592-VI ( 2592-17 )
від 07.10.2010 }
Віднесення існуючих посад державних службовців, не
перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної
категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом
Міністрів України ( 703-2013-п ) за погодженням з відповідним
державним органом.
Стаття 26. Ранги державних службовців
Встановлюються такі ранги державних службовців: службовцям, які займають посади, віднесені до першої
категорії, може бути присвоєно 3, 2 і 1 ранг; службовцям, які займають посади, віднесені до другої
категорії, може бути присвоєно 5, 4 і 3 ранг; службовцям, які займають посади, віднесені до третьої
категорії, може бути присвоєно 7, 6 і 5 ранг; службовцям, які займають посади, віднесені до четвертої
категорії, може бути присвоєно 9, 8 і 7 ранг; службовцям, які займають посади, віднесені до п'ятої
категорії, може бути присвоєно 11, 10 і 9 ранг; службовцям, які займають посади, віднесені до шостої
категорії, може бути присвоєно 13, 12 і 11 ранг; службовцям, які займають посади, віднесені до сьомої
категорії, може бути присвоєно 15, 14 і 13 ранг. Положення про ранги службовців ( 658-96-п ) затверджується
Кабінетом Міністрів України. Ранг службовцю присвоюється відповідно до займаної посади,
рівня професійної кваліфікації та результатів роботи. Ранги, які відповідають посадам першої категорії,
присвоюються Президентом України. Ранги, які відповідають посадам другої категорії,
присвоюються Кабінетом Міністрів України, крім рангів, що
присвоюються державним службовцям, які є працівниками Апарату
Верховної Ради України. Ранги, що відповідають посадам другої
категорії, державним службовцям - працівникам Апарату Верховної
Ради України присвоюються Головою Верховної Ради України.
( Частина п'ята статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2374-IV ( 2374-15 ) від 20.01.2005 ) Ранги, які відповідають посадам третьої - сьомої категорій,
присвоюються керівником державного органу, в системі якого працює
державний службовець. При прийнятті на державну службу службовцю присвоюється ранг
у межах відповідної категорії посад. Для присвоєння чергового рангу в межах відповідної категорії
посади державний службовець повинен успішно відпрацювати на
займаній посаді два роки. За виконання особливо відповідальних
завдань державному службовцю може бути присвоєно черговий ранг
достроково в межах відповідної категорії посад. За сумлінну працю державному службовцю при виході на пенсію
може бути присвоєно черговий ранг поза межами відповідної
категорії посад. Державний службовець може бути позбавлений рангу лише за
вироком суду. ( Частина десята статті 26 в редакції Закону
N 282/95-ВР від 11.07.95 ) Якщо державний службовець перейшов на посаду нижчої категорії
або залишив державну службу, на яку потім повернувся, за ним
зберігається присвоєний ранг. Народним депутатам України, які до обрання перебували на
державній службі, час виконання цих обов'язків зараховується до
стажу державної служби. У трудовій книжці державного службовця робиться запис про
присвоєння, зміну і позбавлення відповідного рангу.
Стаття 27. Просування по службі
Просування по службі державного службовця здійснюється шляхом
зайняття більш високої посади на конкурсній основі, крім випадків,
коли інше встановлено законами України та Кабінетом Міністрів
України, або шляхом присвоєння державному службовцю більш високого
рангу. Державний службовець має право брати участь у конкурсі на
заміщення вакантної посади. Переважне право на просування по
службі мають державні службовці, які досягли найкращих
результатів у роботі, виявляють ініціативність, постійно
підвищують свій професійний рівень та зараховані до кадрового
резерву.
Стаття 28. Кадровий резерв державної служби
У державних органах створюється кадровий резерв для зайняття
посад державних службовців, а також для просування по службі. Кадровий резерв формується із: спеціалістів місцевого та регіонального самоврядування,
виробничої, соціально-культурної, наукової та інших сфер, а також
випускників навчальних закладів відповідного профілю; державних службовців, які підвищили кваліфікацію або пройшли
стажування та рекомендовані для просування на більш високі посади. Порядок формування і організація роботи з кадровим резервом
регулюються Положенням про кадровий резерв державної служби
( 199-2001-п ), яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 29. Навчання і підвищення кваліфікації
державних службовців
Державним службовцям створюються умови для навчання і
підвищення кваліфікації у відповідних навчальних закладах (на
факультетах) ( 1681-2004-п, 402-2005-п ) та шляхом самоосвіти.
Державні службовці підвищують свою кваліфікацію постійно, у
тому числі через навчання у відповідних навчальних закладах, як
правило, не рідше одного разу на п'ять років. Результати навчання
і підвищення кваліфікації є однією з підстав для просування по
службі.
При Президенті України діє Національна академія державного
управління - державний вищий навчальний заклад з підготовки,
перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців. { Статтю 29 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 2592-VI
( 2592-17 ) від 07.10.2010 }

Розділ VI
ПРИПИНЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ
Стаття 30. Підстави припинення державної служби
Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про
працю України, державна служба припиняється у разі: 1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття
4 цього Закону); 2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби
вимог, передбачених статтями 16 і 16-1 цього Закону; { Пункт 2 частини першої статті 30 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 4711-VI ( 4711-17 ) від 17.05.2012 }
3) досягнення державним службовцем граничного віку
проходження державної служби (стаття 23 цього Закону); { Офіційне тлумачення положень пункту 3 частини першої статті 30
див. в Рішенні Конституційного Суду N 21-рп/2003 ( v021p710-03 )
від 25.12.2003 }
4) відставки державних службовців, які займають посади першої
або другої категорії (стаття 31 цього Закону); 5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають
перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12
цього Закону); 6) відмови державного службовця від прийняття або порушення
Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону; 7) притягнення державного службовця до кримінальної або
адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення,
пов’язані з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про
засади запобігання і протидії корупції" ( 3206-17 ). { Пункт 7 частини першої статті 30 в редакції Закону N 4711-VI
( 4711-17 ) від 17.05.2012 }
Припинення державної служби відповідно до пункту 7 частини
першої цієї статті здійснюється у триденний строк з дня отримання
органом, в якому працює державний службовець, копії відповідного
судового рішення, яке набрало законної сили. { Статтю 30 доповнено новою частиною згідно із Законом N 4711-VI
( 4711-17 ) від 17.05.2012 }
Зміна керівників або складу державних органів не може бути
підставою для припинення державним службовцем державної служби на
займаній посаді з ініціативи новопризначених керівників, крім
державних службовців патронатної служби.
За державними службовцями, які займали посади першої
категорії не менше трьох років і звільнені у зв'язку із зміною
складу органу, де вони працювали, або закінченням терміну
повноважень цього органу, зберігається середньомісячний заробіток
на період працевлаштування, але не більше одного року.
Стаття 31. Відставка державного службовця
Відставкою є припинення державної служби службовцем, який
займає посаду першої або другої категорії, за його письмовою
заявою.
Підставами для відставки є: принципова незгода з рішенням державного органу чи посадової
особи, а також етичні перешкоди для перебування на державній
службі; примушування державного службовця до виконання рішення
державного органу чи посадової особи, яке суперечить чинному
законодавству, що може заподіяти значної матеріальної або
моральної шкоди державі, підприємствам, установам, організаціям
або об'єднанням громадян, громадянину; стан здоров'я, що перешкоджає виконанню службових повноважень
(за наявності медичного висновку).
Відставка приймається або в ній дається мотивована відмова
державним органом або посадовою особою, які призначили державного
службовця на цю посаду. Рішення про прийняття відставки або
відмову в ній приймається у місячний термін. У разі відмови у
відставці державний службовець повинен продовжувати виконання
службових обов'язків і має право на звільнення в порядку,
передбаченому Кодексом законів про працю України ( 322-08 ).
У разі відставки державного службовця, який не досяг віку, що
дає право на призначення пенсії відповідно до цього Закону, але
має страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у
мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої
статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 1058-15 ) і відпрацював на посадах першої
чи другої категорії не менш як п'ять років, йому виплачується
щомісячно 85 відсотків його посадового окладу з урахуванням
надбавок за ранг та за вислугу років до досягнення віку, що дає
право на призначення пенсії відповідно до цього Закону. У разі
наявності (набуття) права на пенсію державним службовцем, який
вийшов у відставку, він має право вибору між отриманням виплати у
зв'язку з відставкою або пенсії, у тому числі відповідно до цього
Закону, чи щомісячного довічного грошового утримання, що
виплачується замість пенсії. { Частина четверта статті 31 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 3108-IV ( 3108-15 ) від 17.11.2005, N 3668-VI
( 3668-17 ) від 08.07.2011 }
При досягненні державним службовцем, який перебуває у
відставці, віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до
цього Закону, йому призначається пенсія як державному службовцю.
{ Частина п'ята статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3668-VI ( 3668-17 ) від 08.07.2011 }
У разі призначення пенсії або щомісячного довічного грошового
утримання, працевлаштування, засудження за скоєння злочину
виплати, передбачені частиною четвертою цієї статті, припиняються.
{ Частина шоста статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3668-VI ( 3668-17 ) від 08.07.2011 }
Стаття 32. Оскарження рішення про припинення
державної служби
Рішення про припинення державної служби може бути оскаржено
державним службовцем безпосередньо до суду.

Розділ VII
МАТЕРІАЛЬНЕ ТА СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ
Стаття 33. Оплата праці
Оплата праці державних службовців повинна забезпечувати
достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових
обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів
компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та
ініціативну працю.
Заробітна плата державних службовців складається з посадових
окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на
державній службі та інших надбавок.
Посадові оклади державних службовців установлюються залежно
від складності та рівня відповідальності виконуваних службових
обов'язків.
Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного
державному службовцю.
Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям
щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати
за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах:
понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад
15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2
наступна сторінка »