Про біженців
Закон України від 21.06.20012557-III
Документ 2557-III, втратив чинність, поточна редакція — Втрата чинності від 04.08.2011, підстава 3671-VI

                                                          
З А К О Н У К Р А Ї Н И
{ Закон втратив чинність на підставі Закону
N 3671-VI ( 3671-17 ) від 08.07.2011, ВВР, 2012, N 16, ст.146 }
Про біженців
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 47, ст. 250 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 662-IV ( 662-15 ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 27, ст.209
N 2601-IV ( 2601-15 ) від 31.05.2005, ВВР, 2005, N 25, ст.336
N 3453-VI ( 3453-17 ) від 02.06.2011, ВВР, 2011, N 50, ст.548
N 3460-VI ( 3460-17 ) від 02.06.2011, ВВР, 2011, N 51, ст.577 }

Цей Закон визначає правовий статус біженця в Україні, порядок
надання, втрати та позбавлення статусу біженця, встановлює
державні гарантії захисту біженців.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:
біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок
цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за
ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства
(підданства), належності до певної соціальної групи або політичних
переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської
належності та не може користуватися захистом цієї країни або не
бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або,
не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни
свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає
повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань;
країна громадянської належності - країна, громадянином
(підданим) якої особа є. За умови, коли особа має понад одне
громадянство, вона не вважається такою, що не має захисту країни
своєї громадянської належності, якщо без будь-якої поважної
причини, що випливає з обґрунтованих побоювань, вона не
скористалася захистом однієї з країн, громадянином (підданим) якої
вона є;
країна постійного проживання особи без громадянства - країна,
в якій особа без громадянства постійно проживала до прибуття в
Україну;
країна походження біженця - країна громадянської належності
для іноземця або країна постійного проживання для особи без
громадянства, стосовно яких у таких осіб існують обґрунтовані
побоювання стати жертвами переслідувань за ознаками, визначеними в
абзаці другому статті 1 цього Закону;
третя безпечна країна - країна, в якій особа перебувала до
прибуття в Україну, за винятком випадків транзитного проїзду через
територію такої країни, і могла звернутися з клопотанням про
визнання біженцем чи отримання притулку, оскільки така країна:
дотримується міжнародних стандартів з прав людини у сфері
притулку, які встановлені міжнародно-правовими актами
універсального та регіонального характеру, включаючи норми про
заборону тортур, нелюдського чи такого, що принижує гідність,
поводження чи покарання;
дотримується міжнародних принципів стосовно захисту біженців,
які передбачені Конвенцією про статус біженців 1951 року
( 995_011 ) та Протоколу про статус біженців 1967 року (995_363 ),
враховуючи принцип невислання;
має національне законодавство у сфері притулку та біженців, і
її відповідні державні органи визначають статус біженця та надають
притулок;
забезпечить особі ефективний захист проти вислання і
можливість звертатися за притулком та користуватися ним;
погоджується прийняти особу і забезпечити їй доступ до
процедури визначення статусу біженця чи надання притулку;
члени сім'ї біженця - чоловік (дружина), діти, яким не
виповнилося вісімнадцять років, непрацездатні батьки та інші
особи, які перебувають під опікою чи піклуванням біженця;
законні представники неповнолітньої особи, яка не досягла
вісімнадцяти років, - батьки, усиновителі, дід чи баба, повнолітні
брат чи сестра, опікуни чи піклувальники, призначені такими до
прибуття в Україну, інші повнолітні особи, які до прибуття в
Україну добровільно чи в силу звичаю країни походження біженця
взяли на себе відповідальність за виховання дітей;
законні представники дитини, розлученої з сім'єю, - орган
опіки і піклування, батьки-вихователі, опікуни чи піклувальники,
призначені відповідно до законодавства України, представник
дитячого будинку чи школи-інтернату, іншого дитячого закладу, де
дитина перебуває на вихованні;
дитина, розлучена з сім'єю, - особа віком до вісімнадцяти
років, яка прибуває чи прибула на територію України без супроводу
батьків чи одного з них, діда чи баби, повнолітніх брата чи
сестри, або опікуна чи піклувальника, призначених відповідно до
законодавства країни походження біженців, або інших повнолітніх
осіб, які до прибуття в Україну добровільно чи в силу звичаю
країни походження біженця взяли на себе відповідальність за
виховання дитини;
законні представники недієздатної особи - опікуни;
посвідчення біженця - паспортний документ, який посвідчує
особу його власника та підтверджує факт надання йому в Україні
статусу біженця і є дійсним для реалізації прав та виконання
обов'язків, передбачених цим Законом та іншими законами України;
пункт тимчасового розміщення біженців - місце тимчасового
розміщення осіб, які подали заяву про надання статусу біженця,
стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для
вирішення питання щодо надання статусу біженця та яким надано в
Україні статус біженця;
ідентифікація особи - заходи, пов'язані з встановленням
органами виконавчої влади особи заявника, який звернувся із заявою
про надання йому статусу біженця в Україні і не має документів, що
посвідчують його особу, або такі документи підроблені або
фальшиві;
довідка про подання особою заяви про надання їй статусу
біженця - документ, що засвідчує законність перебування особи на
території України на період чинності довідки і є дійсним для
реалізації прав та виконання обов'язків, передбачених цим Законом
та іншими законами України;
довідка про особу, стосовно якої прийнято рішення про
оформлення документів для вирішення питання щодо надання їй
статусу біженця - документ, що засвідчує законність перебування
особи на території України на період чинності довідки і є дійсним
для реалізації прав і виконання обов'язків, передбачених цим
Законом та іншими законами України;
довідка про прийняття скарги до розгляду - документ, який
засвідчує законність перебування особи на території України на
період розгляду скарг про відмову у прийнятті заяви про надання
статусу біженця або про відмову в оформленні документів для
вирішення питання щодо надання статусу біженця в Україні і є
дійсним для реалізації прав і виконання обов'язків, передбачених
цим Законом та іншими законами України;
довідка про звернення до суду - документ, який засвідчує
законність перебування особи на території України на період
оскарження в судовому порядку рішень про відмову у прийнятті заяви
про надання статусу біженця, про відмову в оформленні документів
для вирішення питання щодо надання статусу біженця, про відмову в
наданні статусу біженця, про втрату статусу біженця, про
позбавлення статусу біженця і є дійсним для реалізації прав і
виконання обов'язків, передбачених цим Законом та іншими законами
України.
Стаття 2. Законодавство про біженців
Питання, пов'язані з біженцями, регулюються Конституцією
України ( 254к/96-ВР ), цим Законом, іншими нормативно-правовими
актами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість
яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого
надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті,
що містяться у цьому Законі, застосовуються правила міжнародного
договору.
Стаття 3. Заборона вислання або примусового повернення
біженця до країни, з якої він прибув та де його
життю або свободі загрожує небезпека
Біженець не може бути висланий або примусово повернутий до
країн, де його життю або свободі загрожує небезпека через його
расу, віросповідання (релігію), національність, громадянство
(підданство), належність до певної соціальної групи або політичні
переконання.
Біженець не може бути висланий або примусово повернутий до
країн, де він може зазнати катувань та інших жорстоких, нелюдських
або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання,
або з якої він може бути висланий або примусово повернутий до
країн, де його життю або свободі загрожує небезпека через його
расу, релігію, національність, громадянство (підданство),
належність до певної соціальної групи або політичні переконання.
Дія цієї статті не поширюється на біженця, засудженого в
Україні за вчинення тяжкого злочину.
Стаття 4. Сприяння збереженню єдності сімей біженців
Україна сприяє збереженню єдності сімей біженців.
Члени сім'ї особи, якій надано в Україні статус біженця,
мають право з метою возз'єднання сім'ї в'їхати в Україну і набути
статусу біженця, за відсутності умов, передбачених абзацами
другим - четвертим статті 10 цього Закону.
Біженці мають право з метою возз'єднання сім'ї вільно
залишити територію України.
Розділ II
ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ
ВЛАДИ, ЯКІ ВИРІШУЮТЬ ПИТАННЯ ПРО НАДАННЯ,
ВТРАТУ І ПОЗБАВЛЕННЯ СТАТУСУ БІЖЕНЦЯ
Стаття 5. Повноваження Кабінету Міністрів України
Кабінет Міністрів України:
визначає у проекті Державного бюджету України обсяги
фінансування заходів, які здійснюються на виконання цього Закону;
затверджує положення про посвідчення біженця ( 1527-2002-п ),
про проїзний документ біженця для виїзду за кордон ( 1526-2002-п )
та інші необхідні документи;
затверджує порядок працевлаштування, навчання, надання
медичної допомоги особам, щодо яких прийнято рішення про
оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу
біженця, порядок виплати особам, яким надано статус біженців,
грошової допомоги, пенсії, інших видів соціального забезпечення;
встановлює порядок видачі в'їзних віз членам сім'ї осіб, яким
надано в Україні статус біженців.
Стаття 6. Повноваження спеціально уповноваженого
центрального органу виконавчої влади
у справах міграції
До компетенції спеціально уповноваженого центрального органу
виконавчої влади у справах міграції належить:
прийняття рішень про надання, втрату і позбавлення статусу
біженця;
координація взаємодії інших органів виконавчої влади з
питань, що стосуються біженців;
розроблення і затвердження зразків довідок про подання особою
заяви про надання статусу біженця, про особу, стосовно якої
прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання
щодо надання їй статусу біженця, про прийняття скарги до розгляду,
про звернення до суду та переліку документів і їх зразків,
необхідних для вирішення питання про надання, втрату і позбавлення
статусу біженця;
розгляд скарг на рішення органів міграційної служби в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі
про відмову у прийнятті заяви про надання статусу біженця та про
відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання
статусу біженця та скасування цих рішень, якщо вони були прийняті
з порушенням законодавства про біженців;
видача довідок про прийняття скарги до розгляду та про
звернення до суду;
ведення централізованого обліку та створення централізованої
інформаційної системи про осіб, які подали заяви про надання
статусу біженців;
збір та аналіз інформації щодо наявності у країнах походження
біженців умов, зазначених у абзаці другому статті 1 цього Закону;
створення та утримання пунктів тимчасового розміщення
біженців;
підготовка до розгляду Кабінетом Міністрів України пропозицій
про визначення обсягів фінансування заходів, які здійснюються на
виконання цього Закону;
контроль за виконанням цього Закону.
Стаття 7. Повноваження органів міграційної служби
в Автономній Республіці Крим, областях,
містах Києві та Севастополі
Органи міграційної служби в Автономній Республіці Крим,
областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються спеціально
уповноваженому центральному органу виконавчої влади у справах
міграції.
До компетенції органів належить:
прийняття заяв від іноземців та осіб без громадянства про
надання їм статусу біженця у порядку, передбаченому цим Законом;
роз'яснення порядку звернення про надання безоплатної
правової допомоги; { Частину другу статті 7 доповнено новим
абзацом згідно із Законом N 3460-VI ( 3460-17 ) від 02.06.2011 }
сприяння у влаштуванні у відповідні дитячі заклади чи сім'ї
дітей, розлучених з сім'єю;
сприяння дітям, розлученим з сім'єю, у розшуку батьків або
інших законних представників неповнолітньої особи;
прийняття рішень про оформлення документів для вирішення
питання щодо надання, втрати або позбавлення статусу біженця;
розгляд заяв про надання статусу біженця та підготовка
письмового висновку щодо надання або відмови у наданні статусу
біженця;
видача довідок про подання особою заяви про надання їй
статусу біженця; про особу, стосовно якої прийнято рішення про
оформлення документів для вирішення питання щодо надання їй
статусу біженця; про звернення до суду;
видача посвідчень та проїзних документів для виїзду за кордон
особам, яким надано статус біженця;
перереєстрація осіб, яким надано статус біженця;
визначення місць для тимчасового проживання осіб, які подали
заяви про надання статусу біженця, стосовно яких прийнято рішення
про оформлення документів для вирішення питання щодо надання їм
статусу біженця, та направлення їх у пункти тимчасового розміщення
біженців;
прийняття рішення про надання грошової допомоги особам, яким
надано статус біженця;
сприяння у працевлаштуванні особам, стосовно яких прийнято
рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо
надання статусу біженця та яким надано такий статус;
сприяння в отриманні особами, стосовно яких прийнято рішення
про оформлення документів для вирішення питання щодо надання їм
статусу біженця та яким надано статус біженця, соціально-побутових
і медичних послуг;
ведення обліку та особових справ осіб, які звернулися із
заявами про надання їм статусу біженця, стосовно яких прийнято
рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо
надання статусу біженця та яким надано статус біженця;
вирішення інших питань, віднесених законодавством до їхньої
компетенції.
Стаття 8. Повноваження інших органів виконавчої влади
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у
справах охорони державного кордону організовує прийняття заяв про
надання статусу біженця від осіб, затриманих за незаконне
перетинання державного кордону або спробу такого перетинання з
наміром набути статус біженця, та передає такі заяви до органів
міграційної служби, а у разі звернення до нього осіб, які на
законних підставах прибули в Україну з наміром набути статус
біженця, роз'яснює їм порядок подання заяви про надання статусу
біженців та інформує про місцезнаходження органів міграційної
служби.
Служба безпеки України та її органи на місцях при зверненні
органів міграційної служби у межах своєї компетенції вживають
заходів до виявлення серед осіб, які подали заяви про надання їм
статусу біженця, стосовно яких прийнято рішення про оформлення
документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця,
таких, яким статус біженця не надається відповідно до абзаців
другого, третього і четвертого статті 10 цього Закону.
Міністерство внутрішніх справ України та його органи на
місцях при зверненні органів міграційної служби у межах своєї
компетенції вживають заходів до виявлення серед осіб, які подали
заяви про надання їм статусу біженця, стосовно яких прийнято
рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо
надання статусу біженця, таких, яким статус біженця не надається
відповідно до абзаців другого, третього і четвертого статті 10
цього Закону, до ідентифікації осіб, які порушили клопотання про
надання їм статусу біженця. У разі звернення до органу внутрішніх
справ осіб, які з наміром набути статус біженця незаконно
перетнули державний кордон і перебувають на території України, цей
орган приймає заяви про надання статусу біженця і передає їх до
органу міграційної служби, а у випадку звернення до нього осіб,
які перебувають в Україні на законних підставах і мають намір
набути статус біженця, роз'яснює їм порядок подання заяви про
надання статусу біженця та інформує про місцезнаходження органів
міграційної служби.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з
питань громадянства та реєстрації фізичних осіб та його органи в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі
реєструють осіб, які подали заяви про надання їм статусу біженця,
стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для
вирішення питання щодо надання їм статусу біженця, яким надано
такий статус та які оскаржили рішення щодо статусу біженця.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з
питань праці та соціальної політики, його органи на місцях по
можливості надають особам, стосовно яких прийнято рішення про
оформлення документів для вирішення питання щодо надання їм
статусу біженця та яким надано такий статус, допомогу у
працевлаштуванні, забезпечують призначення особам, яким надано
статус біженця, грошової допомоги, пенсії, інших видів соціального
забезпечення.
Міністерство закордонних справ України, дипломатичні
представництва і консульські установи України за кордоном беруть
участь у підготовці документів та вносять в установленому порядку
пропозиції Кабінету Міністрів України щодо укладення міжнародних
договорів з питань, пов'язаних із захистом соціальних, економічних
та інших прав і інтересів біженців, у тому числі з компенсацією
збитків, завданих біженцям, витратами на їх приймання та
облаштування; надають спеціально уповноваженому центральному
органу виконавчої влади у справах міграції інформацію про
становище в країнах походження біженців; у разі потреби вживають
заходів до возз'єднання на території України або поза її межами
сімей осіб, яким надано статус біженця, видають в'їзні візи членам
сім'ї осіб, яким надано статус біженця в Україні; сприяють
добровільному поверненню біженців в країну їх походження чи
переселенню у держави, які погоджуються надати їм притулок.
Міністерство закордонних справ України здійснює загальний нагляд
за виконанням міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України, у сфері захисту біженців.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у
сфері охорони здоров'я, Рада міністрів Автономної Республіки Крим,
обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації
при зверненні органів міграційної служби забезпечують обов'язкове
медичне обстеження, у разі необхідності - лікування осіб, стосовно
яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення
питання щодо надання статусу біженця та яким надано такий статус.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у
галузі освіти, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні,
Київська та Севастопольська міські державні адміністрації сприяють
задоволенню освітніх потреб осіб, стосовно яких прийнято рішення
про оформлення документів для вирішення питання щодо надання
статусу біженця та яким надано такий статус.
Органи опіки та піклування є законними представниками дітей,
розлучених з сім'ями. Вони вживають заходів для тимчасового
влаштування у відповідні дитячі заклади або сім'ї дітей,
розлучених з сім'ями; встановлення опіки чи піклування над такими
дітьми; беруть участь у процедурі надання дитині, розлученій з
сім'єю, статусу біженця; сприяють дітям, розлученим з сім'ями, у
реалізації їхніх прав.
Розділ III
НАДАННЯ, ВТРАТА І
ПОЗБАВЛЕННЯ СТАТУСУ БІЖЕНЦЯ
Стаття 9. Порядок порушення клопотання про надання
статусу біженця

( Частину першу статті 9 виключено на підставі Закону
N 2601-IV ( 2601-15 ) від 31.05.2005 )

Особи, які з наміром набути статус біженця намагалися
незаконно перетнути або незаконно перетнули державний кордон
України, повинні без зволікань звернутися до відповідного органу
міграційної служби через уповноваженого цього органу чи посадову
особу Державної прикордонної служби України або органу внутрішніх
справ із заявами про надання їм статусу біженця, а також надати
посадовим особам Державної прикордонної служби України пояснення
про причини спроби незаконно перетнути або незаконного перетинання
державного кордону України. Якщо у таких осіб відсутні документи,
які посвідчують особу, або такі документи є підробленими чи
фальшивими, вони мають повідомити про цю обставину у заяві про
надання статусу біженця, а також викласти причини зазначених
ситуацій. Зазначені особи повинні бути направлені посадовими
особами Державної прикордонної служби України до органу
міграційної служби. ( Частина друга статті 9 із змінами, внесеними
згідно із Законами N 662-IV ( 662-15 ) від 03.04.2003, N 2601-IV
( 2601-15 ) від 31.05.2005 )
Якщо державний кордон України перетинає чи перетнула дитина,
розлучена з сім'єю, і заявляє про намір набути статусу біженця,
або про це повідомили інші особи, які не є законними
представниками неповнолітньої особи, посадові особи Державної
прикордонної служби України повинні невідкладно повідомити про це
орган міграційної служби та орган опіки і піклування. ( Частина третя статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 662-IV ( 662-15 ) від 03.04.2003 )
Орган міграційної служби разом з органом опіки і піклування
зобов'язаний вжити заходів для тимчасового влаштування такої
дитини у відповідний дитячий заклад або сім'ю.
Особи, які з наміром набути статусу біженця намагалися
незаконно перетнути або незаконно перетнули державний кордон
України і перебувають на території України, звільняються від
відповідальності за зазначені дії у разі, якщо вони без зволікань
звернулися до органів, зазначених у частині другій цієї статті, із
заявою про надання їм статусу біженця. ( Частина п'ята статті 9 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 2601-IV ( 2601-15 ) від
31.05.2005 )
Особи, які не є громадянами України та на законних підставах
тимчасово перебувають на території України і під час такого
перебування в країні їх громадянської належності чи постійного
проживання виникли умови, зазначені у абзаці другому статті 1
цього Закону, внаслідок яких вони не можуть повернутися до країни
свого походження і мають намір набути в Україні статусу біженця,
повинні звернутися до відповідного органу міграційної служби із
заявами про надання їм статусу біженця до закінчення строку дії
дозволу на перебування в Україні.

( Частину сьому статті 9 виключено на підставі Закону
N 2601-IV ( 2601-15 ) від 31.05.2005 )

Орган міграційної служби може прийняти рішення про відмову у
прийнятті заяви про надання статусу біженця в разі, якщо заявник
видає себе за іншу особу або якщо заявнику раніше було відмовлено
в наданні статусу біженця за відсутності умов, передбачених
абзацом другим статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не
змінилися. Рішення про відмову у прийнятті заяви про надання
статусу біженця може бути прийнято також у разі, якщо особі раніше
було відмовлено у прийнятті заяви про надання статусу біженця або
оформленні документів для вирішення питання щодо надання такого
статусу через зловживання процедурою надання, крім випадків, коли
заявник повідомив достовірні відомості про свою особу. Про
прийняття такого рішення орган міграційної служби повідомляє особу
письмово із зазначенням причин відмови. ( Частина восьма статті 9
в редакції Закону N 2601-IV ( 2601-15 ) від 31.05.2005 )
Вимога до подання заяви про надання статусу біженця без
зволікань, установлена частиною другою, а також вимога щодо строку
подання зазначеної заяви, передбаченого частиною шостою цієї
статті, не поширюються на випадки, коли такі заяви подаються
законними представниками дітей, розлучених із сім'єю. ( Частина
дев'ята статті 9 в редакції Закону N 2601-IV ( 2601-15 ) від
31.05.2005 )
Стаття 10. Умови, за яких статус біженця не надається
Статус біженця не надається особі:
яка вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин
проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві;
яка вчинила тяжкий злочин неполітичного характеру за межами
України до прибуття в Україну з метою набуття статусу біженця,
якщо таке діяння віднесено Кримінальним кодексом України до тяжких
злочинів;
яка винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам
Організації Об'єднаних Націй;
стосовно якої встановлено, що умови, передбачені абзацом
другим статті 1 цього Закону, відсутні;
яка до прибуття в Україну була визнана біженцем або отримала
притулок в іншій країні;
яка до прибуття в Україну з наміром набути статусу біженця
перебувала в третій безпечній країні. Дія цього абзацу не
поширюється на дітей, розлучених з сім'ями, а також на осіб, які
народилися чи постійно проживали на території України, а також
їхніх нащадків (дітей, онуків).
Стаття 11. Оформлення документів для вирішення питання
щодо надання статусу біженця
Оформлення документів для вирішення питання щодо надання
статусу біженця проводиться на підставі особистої заяви іноземця
чи особи без громадянства або її законного представника, поданої
до органу міграційної служби в Автономній Республіці Крим,
областях, містах Києві та Севастополі за місцем тимчасового
перебування заявника.
Заявник, якому виповнилося вісімнадцять років, подає заяву та
заповнює анкету, де викладає основні відомості про себе та
обставини, що змусили його залишити країну походження.
Відомості про дітей, які не досягли вісімнадцятирічного віку,
наводяться в анкеті одного із законних представників
неповнолітньої особи.
Заява про надання статусу біженця дитині, розлученій з
сім'єю, подається одним з її законних представників.
Заява про надання статусу біженця недієздатній особі
подається її опікуном, про що орган міграційної служби робить на
заяві відповідний запис.
Якщо заявник не може особисто скласти заяву через
неписьменність або через фізичні вади, заява, на його прохання,
складається іншою особою, про що орган міграційної служби робить
на заяві відповідний запис.
До заяви про надання статусу біженця додаються документи, які
посвідчують особу заявника, а також документи та матеріали, що
можуть бути доказом наявності умов для набуття ним статусу
біженця.
Якщо у заявника відсутні документи, які посвідчують його
особу, його прізвище, ім'я, по батькові та інші дані про нього
попередньо, до встановлення особи, записуються за його вказівкою,
про що зазначається в реєстраційному листку на особу та робиться
відповідний запис на заяві.
До заяви додаються також по 4 фотокартки заявника та членів
його сім'ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, відомості про
яких внесено до заяви.
Відомості, що подаються заявником, є конфіденційною
інформацією.
Одночасно з оформленням документів для вирішення питання щодо
надання статусу біженців дітям, розлученим з сім'ями, орган
міграційної служби вживає всіх можливих заходів для розшуку
батьків або інших законних представників неповнолітньої особи, яка
не досягла вісімнадцяти років.
Орган міграційної служби:
реєструє заяву та подані документи;
ознайомлює заявника або його законного представника під їхній
власний підпис з порядком прийняття рішення за їхніми заявами,
правами і обов'язками особи, стосовно якої прийнято рішення про
оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу
біженця;
проводить дактилоскопію особи, стосовно якої порушено
клопотання про надання статусу біженця;
заповнює реєстраційний листок на особу, яка звернулася із
заявою про надання їй статусу біженця, та членів її сім'ї, які не
досягли вісімнадцятирічного віку, або на дитину, розлучену з
батьками, щодо якої заяву про надання їй статусу біженця подав її
законний представник;
заповнює інші необхідні документи;
оформлює особову справу;
заносить отримані відомості до централізованої інформаційної
системи;
роз'яснює порядок звернення про надання безоплатної правової
допомоги, за бажанням заявника приймає таке звернення та передає
його відповідно до органів виконавчої влади, органів місцевого
самоврядування, територіального органу юстиції чи Центру з надання
безоплатної вторинної правової допомоги. { Частину дванадцяту
статті 11 доповнено абзацом дев'ятим згідно із Законом N 3460-VI
( 3460-17 ) від 02.06.2011 }
Стаття 12. Попередній розгляд заяв
Орган міграційної служби, який прийняв до розгляду заяву
іноземця чи особи без громадянства про надання їй статусу біженця,
видає заявникові довідку про подання такої заяви, яка є підставою
для реєстрації в органі спеціально уповноваженого центрального
органу виконавчої влади з питань громадянства та реєстрації
фізичних осіб. Протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації
заяви орган міграційної служби проводить співбесіду із заявником,
розглядає відомості, наведені в анкеті, та інші документи, вимагає
додаткові відомості і приймає рішення про оформлення документів
для вирішення питання щодо надання статусу біженця або про відмову
в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.
( Частина перша статті 12 в редакції Закону N 2601-IV ( 2601-15 )
від 31.05.2005 )
Під час співбесіди заявникові, який не розуміє українську або
російську мову, орган міграційної служби забезпечує перекладача,
який перекладає на мову, якою заявник може спілкуватися. Заявник
має право залучити перекладача за свій рахунок або за рахунок
інших юридичних чи фізичних осіб. Перекладач повинен суворо
дотримуватися конфіденційності з обов'язковим оформленням органом
міграційної служби розписки про нерозголошення відомостей, що
містяться в особовій справі заявника. Співбесіда з дитиною,
розлученою з батьками, проводиться в присутності її законного
представника, який подав заяву про надання статусу біженця від
імені дитини, психолога або педагогічного працівника. { Частина друга статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3460-VI ( 3460-17 ) від 02.06.2011 }
За бажанням заявника участь у попередньому розгляді заяви
про надання статусу біженця бере адвокат. Порядок призначення
адвоката встановлюється Законом України "Про безоплатну правову
допомогу. { Статтю 12 доповнено новою частиною згідно із Законом N 3460-VI
( 3460-17 ) від 02.06.2011 }
Участь адвоката є обов'язковою під час попереднього розгляду
заяв про надання статусу біженця дитині, розлученій із сім'єю, або
недієздатній особі. { Статтю 12 доповнено новою частиною згідно із Законом N 3460-VI
( 3460-17 ) від 02.06.2011 }
Рішення про оформлення або відмову в оформленні документів
для вирішення питання щодо надання статусу біженця приймається на
підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і
оформлюється наказом керівника органу міграційної служби.
У разі прийняття рішення про оформлення документів для
вирішення питання щодо надання статусу біженця орган міграційної
служби видає заявникові довідку про особу, стосовно якої прийнято
рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо
надання їй статусу біженця, яка є підставою для реєстрації в
органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої
влади з питань громадянства і реєстрації фізичних осіб.
Після отримання довідки про особу, стосовно якої прийнято
рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо
надання їй статусу біженця, особа, яка подала заяву про надання
статусу біженця, повертає органу міграційної служби довідку про
подання особою заяви про надання їй статусу біженця, передає йому
на зберігання свій національний паспорт або інший документ, який
посвідчує особу, а також документи, що можуть бути доказом
наявності умов для набуття нею статусу біженця, і отримує
відповідну розписку.
Рішення про відмову в оформленні документів для вирішення
питань щодо надання статусу біженця приймаються за заявами, які є
очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови,
передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону, а також коли
заяви носять характер зловживання, тобто якщо заявник з метою
набуття статусу біженця видає себе за іншу особу, а так само за
заявами, поданими особами, яким було відмовлено у наданні статусу
біженця у зв'язку з відсутністю умов, передбачених для набуття
статусу біженця абзацом другим статті 1 цього Закону, якщо
зазначені умови не змінилися.
У разі прийняття рішення про відмову в оформленні документів
для вирішення питання щодо надання статусу біженця орган
міграційної служби протягом трьох робочих днів з дня його
прийняття надсилає інформацію про прийняте рішення до відповідного
органу внутрішніх справ та до спеціально уповноваженого
центрального органу виконавчої влади у справах міграції, а також
видає заявникові або його законному представникові письмове
повідомлення з викладенням причин відмови і роз'ясненням порядку
оскарження такого рішення.
Стаття 13. Порядок розгляду заяви після прийняття рішення
про оформлення документів для вирішення питання
щодо надання статусу біженця
Розгляд заяви про надання статусу біженця здійснюється
органами міграційної служби в Автономній Республіці Крим,
областях, містах Києві та Севастополі протягом двох місяців з дня
прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання
щодо надання статусу біженця. У разі потреби строк розгляду може
бути продовжено керівником органу міграційної служби за
вмотивованим поданням працівника, який розглядає заяву, але не
більше ніж до трьох місяців.
Працівником органу міграційної служби проводяться співбесіди
із заявником або його законним представником, які мають на меті
виявити додаткову інформацію, необхідну для оцінки справжності
фактів, повідомлених заявником або його законним представником.
Співбесіда із заявником проводиться за правилами,
встановленими частинами другою - четвертою статті 12 цього Закону.
{ Частина третя статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3460-VI ( 3460-17 ) від 02.06.2011 }
Орган міграційної служби разом з органами внутрішніх справ,
служби безпеки здійснює перевірку наявності обставин, за якими
статус біженця не надається відповідно до абзаців другого,
третього і четвертого статті 10 цього Закону.
У разі відсутності у заявника документів, що посвідчують
особу, або якщо такі документи є підробленими або фальшивими, для
встановлення особи заявника органом міграційної служби разом з
відповідними органами внутрішніх справ і служби безпеки згідно з
законодавством України проводиться ідентифікація особи.
У разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації,
повідомленої заявником, необхідності у встановленні справжності і
дійсності поданих ним документів орган міграційної служби має
право звертатися з відповідними запитами до органів внутрішніх
справ, служби безпеки, інших органів державної влади, органів
місцевого самоврядування та об'єднань громадян, які можуть сприяти
встановленню справжніх фактів стосовно особи, заява якої
розглядається.
Орган міграційної служби направляє особу, яка подала заяву
про надання їй статусу біженця, на медичне обстеження, що
проводиться у порядку, визначеному спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.
Документи, отримані або підготовлені органом міграційної
служби під час розгляду заяви, долучаються до особової справи
заявника.
Після вивчення документів, перевірки фактів, повідомлених
особою, яка подала заяву про надання їй статусу біженця, орган
міграційної служби готує письмовий висновок щодо надання або
відмови у наданні статусу біженця.
Особова справа заявника разом з письмовим висновком органу
міграційної служби, який розглядав заяву, надсилається до
спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у
справах міграції для прийняття остаточного рішення за заявою.
Розгляд заяви про надання статусу біженця за відповідним
клопотанням заявника може бути припинений.
Стаття 14. Прийняття рішення за заявою про надання
статусу біженця
Рішення за заявою про надання статусу біженця приймається
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у
справах міграції протягом місяця з дня отримання особової справи
заявника та письмового висновку органу міграційної служби, який
розглядав заяву. У разі потреби строк прийняття рішення може бути
продовжено керівником спеціально уповноваженого центрального
органу виконавчої влади у справах міграції, але не більше ніж до
трьох місяців.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у
справах міграції може вимагати додаткової інформації від органу
міграційної служби, який здійснював розгляд заяви.
У разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації,
потреби у встановленні справжності і дійсності документів
спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у
справах міграції має право звертатися з відповідними запитами до
Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних
справ України, Служби безпеки України, інших органів державної
влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, які
можуть сприяти встановленню справжніх фактів стосовно особи,
особова справа якої розглядається.
Документи, отримані або підготовлені спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади у справах міграції під час
прийняття рішення за заявою, долучаються до особової справи
заявника.
На основі всебічного вивчення і оцінки всіх документів та
матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для набуття
статусу біженця, спеціально уповноважений центральний орган
виконавчої влади у справах міграції приймає рішення про надання
статусу біженця або про відмову у наданні статусу біженця.
Статус біженця в Україні надається на період дії обставин,
зазначених у абзаці другому статті 1 цього Закону.
Рішення спеціально уповноваженого центрального органу
виконавчої влади у справах міграції протягом трьох робочих днів з
дня його прийняття разом з особовою справою заявника надсилається
до органу міграційної служби, який розглядав заяву.
Орган міграційної служби протягом семи робочих днів з дня
отримання рішення про надання статусу біженця видає кожній особі,
яка досягла шістнадцяти років, посвідчення біженця встановленого
зразка. Дитині, розлученій з сім'єю, якій надано статус біженця,
посвідчення біженця видається до досягнення шістнадцятирічного
віку. Під час видачі посвідчення біженця довідка про особу,
стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для
вирішення питання щодо надання їй статусу біженця, вилучається.
Посвідчення біженця є підставою для реєстрації в органі
спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з
питань громадянства та реєстрації фізичних осіб за місцем
проживання біженця.
Відомості про членів сім'ї біженця, які не досягли
шістнадцятирічного віку, заносяться до посвідчення біженця одного
з батьків, а у разі відсутності батьків - діда чи баби,
повнолітніх брата чи сестри, опікунів чи піклувальників, або іншої
особи, яка до прибуття в Україну добровільно чи в силу звичаю
країни походження біженця взяла на себе відповідальність за
виховання та утримання дітей.
Посвідчення біженця видається строком на один рік. Під час
перереєстрації біженця органом міграційної служби за місцем його
проживання дія посвідчення продовжується.
Особа, якій надано статус біженця в Україні і яка досягла
шістнадцятирічного віку, має право отримати проїзний документ для
виїзду за кордон у порядку, встановленому законодавством України.
Дитина, яка розлучена з сім'єю, і їй надано статус біженця в
Україні, має право за клопотанням її законних представників на
отримання проїзного документа для виїзду за кордон до досягнення
шістнадцятирічного віку.
Якщо спеціально уповноважений центральний орган виконавчої
влади у справах міграції прийняв рішення про відмову у наданні
статусу біженця, орган міграційної служби в Автономній Республіці
Крим, областях, містах Києві та Севастополі протягом семи робочих
днів з дня його отримання надсилає або видає особі, стосовно якої
прийнято це рішення, письмове повідомлення з викладенням причин
відмови і роз'ясненням порядку оскарження такого рішення. Довідка
про особу, стосовно якої прийнято рішення про оформлення
документів для вирішення питання щодо надання їй статусу біженця,
вилучається, про що орган міграційної служби протягом трьох
робочих днів інформує орган внутрішніх справ за місцем проживання
заявника і відповідний орган спеціально уповноваженого
центрального органу виконавчої влади з питань громадянства та
реєстрації фізичних осіб. Національний паспорт та інші документи,
що перебували на зберіганні в органі міграційної служби,
повертаються власникові.
Особа, яка отримала повідомлення про відмову у наданні
статусу біженця і не використала права на його оскарження, повинна
залишити територію України в установлений строк, якщо вона не має
інших законних підстав для перебування в Україні.
Стаття 15. Втрата і позбавлення статусу біженця
Статус біженця втрачається, якщо особа:
1) добровільно знову скористалася захистом країни
громадянської належності (підданства);
2) набула громадянство України або добровільно набула
громадянство, яке мала раніше, або набула громадянство іншої
держави і користується її захистом;
3) добровільно повернулася до країни, яку вона залишила чи за
межами якої перебувала внаслідок обґрунтованих побоювань стати
жертвою переслідувань;
4) будучи особою без громадянства може повернутися в країну
свого попереднього постійного проживання, оскільки обставини, за
яких було надано статус біженця, більше не існують;
5) отримала притулок чи дозвіл на постійне проживання в іншій
країні;
6) не може більше відмовлятися від користування захистом
країни своєї громадянської належності, оскільки обставини, на
підставі яких особі було надано статус біженця, більше не існують.
Положення пункту 4 частини першої цієї статті не поширюються
на біженця, якщо він може навести достатні обґрунтування, які
випливають з попередніх переслідувань, для своєї відмови
повернутися в країну свого попереднього постійного проживання.
Положення пункту 6 частини першої цієї статті не поширюються
на біженця, якщо він може навести достатні обґрунтування, які
випливають з попередніх переслідувань, для своєї відмови
користуватися захистом країни своєї громадянської належності.
Особа позбавляється статусу біженця, якщо вона займається
діяльністю, що становить загрозу національній безпеці,
громадському порядку, здоров'ю населення України.
Підставою для подання органу міграційної служби про втрату
статусу біженця може бути особиста заява особи, якій надано статус
біженця в Україні, або клопотання органу внутрішніх справ, Служби
безпеки України, іншого органу державної влади.
Підставою для подання органу міграційної служби про
позбавлення статусу біженця може бути клопотання органу внутрішніх
справ, Служби безпеки України, іншого органу державної влади.
Органи міграційної служби в Автономній Республіці Крим,
областях, містах Києві та Севастополі за наявності підстав,
зазначених у частинах першій та четвертій цієї статті, вносять до
спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у
справах міграції подання про втрату або позбавлення статусу
біженця за власною ініціативою.
У поданні про втрату або позбавлення статусу біженця мають
бути викладені обставини та долучені документи, що підтверджують
наявність підстав для втрати або позбавлення статусу біженця.
Рішення про втрату або позбавлення статусу біженця
приймається спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої влади у справах міграції за поданням органу міграційної
служби за місцем проживання біженця протягом місяця з дня
отримання подання та його особової справи. У разі потреби строк
прийняття рішення може бути продовжено керівником спеціально
уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах
міграції, але не більше ніж до трьох місяців.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у
справах міграції може вимагати додаткової інформації від органу
міграційної служби, який вніс подання.
У разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації,
викладеної у поданні, потреби у встановленні справжності і
дійсності документів спеціально уповноважений центральний орган
виконавчої влади у справах міграції має право звертатися з
відповідними запитами до Міністерства внутрішніх справ України,
Міністерства закордонних справ України, Служби безпеки України,
інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та
об'єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх
фактів стосовно особи, питання про втрату або позбавлення статусу
біженця якої вирішується.
Подання щодо втрати та позбавлення статусу біженця,
документи, отримані або підготовлені під час розгляду подання,
додаються до особової справи біженця.
На основі всебічного вивчення і оцінки документів та
матеріалів спеціально уповноважений центральний орган виконавчої
влади у справах міграції приймає рішення про втрату або
позбавлення статусу біженця або про відсутність підстав для втрати
або позбавлення статусу біженця.
Рішення спеціально уповноваженого центрального органу
виконавчої влади у справах міграції протягом трьох робочих днів з
дня його прийняття разом з особовою справою біженця надсилається
до органу міграційної служби за місцем проживання особи.
Орган міграційної служби за місцем проживання особи, стосовно
якої прийнято рішення про втрату або позбавлення статусу біженця,
протягом семи робочих днів з дня його отримання надсилає або видає
їй письмове повідомлення з викладенням причин такого рішення і
роз'ясненням порядку його оскарження. Національний паспорт та інші
документи, що перебували на зберіганні в органі міграційної
служби, повертаються власникові. Посвідчення біженця та проїзний
документ біженця для виїзду за кордон вилучаються або визнаються
недійсними, про що орган міграційної служби протягом трьох робочих
днів інформує орган внутрішніх справ за місцем проживання особи і
відповідний орган спеціально уповноваженого центрального органу
виконавчої влади з питань громадянства та реєстрації фізичних
осіб.
Особа, яка не використала права на оскарження рішення про
втрату або позбавлення її статусу біженця, повинна залишити
територію України в установлений строк, якщо вона не має інших
законних підстав для перебування в Україні.
Стаття 16. Оскарження рішень щодо статусу біженця
Рішення органу міграційної служби в Автономній Республіці
Крим, областях, містах Києві та Севастополі про відмову в
прийнятті заяви про надання статусу біженця, про відмову в
оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу
біженця протягом семи робочих днів з дня отримання повідомлення
про відмову можуть бути оскаржені до спеціально уповноваженого
центрального органу виконавчої влади у справах міграції, а так
само до суду, в установленому законом порядку.
Рішення спеціально уповноваженого центрального органу
виконавчої влади у справах міграції про відхилення скарги про
відмову у прийнятті заяви про надання статусу біженця, про
відхилення скарги про відмову в оформленні документів для
вирішення питання щодо надання статусу біженця, про відмову у
наданні, втрату або позбавлення статусу біженця можуть бути
оскаржені протягом місяця з дня, коли особа дізналася про такі
рішення, у встановленому законом порядку до суду. { Частина друга статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3453-VI ( 3453-17 ) від 02.06.2011 }
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у
справах міграції після реєстрації скарги про відмову в прийнятті
заяви про надання статусу біженця або скарги про відмову в
оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу
біженця видає особі, стосовно якої подано одну із зазначених
скарг, через відповідний орган міграційної служби довідку про
прийняття скарги до розгляду.
Якщо особа або її законний представник оскаржує рішення
органу міграційної служби про відмову в прийнятті заяви про
надання статусу біженця чи про відмову в оформленні документів для
вирішення питання щодо надання статусу біженця, відповідний орган
міграційної служби видає особі, стосовно якої оскаржується
рішення, довідку про звернення до суду. У разі оскарження особою
чи її законним представником рішень спеціально уповноваженого
центрального органу виконавчої влади про відхилення скарги про
відмову в прийнятті заяви про надання статусу біженця або скарги
про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо
надання статусу біженця, або про відмову в наданні статусу
біженця, або про втрату чи про позбавлення статусу біженця в
судовому порядку спеціально уповноважений центральний орган
виконавчої влади у справах міграції через відповідний орган
міграційної служби видає особі, стосовно якої оскаржується одне із
зазначених рішень, довідку про звернення до суду.
Зазначені довідки є підставою для реєстрації в установленому
порядку в органі спеціально уповноваженого центрального органу
виконавчої влади з питань громадянства та реєстрації фізичних осіб
за місцем проживання заявника на час розгляду скарги.
Рішення за скаргою приймається спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади у справах міграції протягом
місяця з дня отримання особової справи. У разі потреби строк
прийняття рішення може бути продовжено керівником спеціально
уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах
міграції, але не більше ніж до трьох місяців.
Особа, скарга якої розглядається, або законний представник
такої особи має право бути запрошеним для участі у розгляді їх
скарги.
За бажанням особи участь у розгляді скарги бере адвокат.
Участь адвоката у розгляді скарги щодо дитини, розлученої із
сім'єю, або недієздатної особи є обов'язковою. { Статтю 16 доповнено новою частиною згідно із Законом N 3460-VI
( 3460-17 ) від 02.06.2011 }
Якщо спеціально уповноважений центральний орган виконавчої
влади у справах міграції або суд прийняв позитивне рішення за
скаргою заявника, орган міграційної служби протягом семи робочих
днів з дня його отримання приймає рішення про оформлення
документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця,
вилучає довідку про прийняття скарги до розгляду або про звернення
до суду і видає заявникові довідку про особу, стосовно якої
прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання
щодо надання їй статусу біженця.
Якщо особа, яка отримала повідомлення про відхилення скарги
про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо
надання статусу біженця і не використала права на його оскарження
до суду, вона повинна залишити територію України в установлений
строк, якщо вона не має інших законних підстав для перебування в
Україні.
У разі прийняття судом рішення про задоволення скарги особи
про відмову в наданні, втрату або позбавлення статусу біженця
спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у
справах міграції протягом семи робочих днів з дня його отримання
приймає відповідне рішення і повідомляє про це орган міграційної
служби за місцем проживання заявника.
Стаття 17. Відповідальність посадових і службових осіб
за порушення законодавства про біженців
Посадові і службові особи, які порушують цей Закон, несуть
відповідальність у порядку, передбаченому законами України.
Розділ IV
ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ БІЖЕНЦІВ
Стаття 18. Права та обов'язки особи, стосовно якої прийнято
рішення про оформлення документів для вирішення
питання щодо надання статусу біженця
Особа, стосовно якої прийнято рішення про оформлення
документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, має
право на:
тимчасове працевлаштування, навчання, медичну допомогу у
порядку, встановленому законодавством України;
проживання у родичів, у готелі, піднайом житлового приміщення
або користування житлом, наданим у пункті тимчасового розміщення
біженців;
безоплатну правову допомогу в порядку, встановленому Законом
України "Про безоплатну правову допомогу" ( 3460-17 ). { Абзац
четвертий частини першої статті 18 в редакції Закону N 3460-VI
( 3460-17 ) від 02.06.2011 }
Особа, стосовно якої прийнято рішення про оформлення
документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця,
зобов'язана:
подати до відповідного органу міграційної служби відомості,
необхідні для вирішення питання щодо надання статусу біженця;
у разі одержання направлення органу міграційної служби
відбути до визначеного місця тимчасового проживання і протягом
трьох робочих днів зареєструватися у відповідному органі
спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з
питань громадянства та реєстрації фізичних осіб;
проходити медичне обстеження на вимогу органів міграційної
служби;
з'являтися до відповідного органу міграційної служби у
визначений ним строк;
повідомляти органу міграційної служби, до якого було подано
заяву, про свої виїзди за межі території
адміністративно-територіальної одиниці України, на яку поширюються
повноваження цього органу.
Стаття 19. Правовий статус осіб, яким надано статус
біженця в Україні
Особи, яким надано статус біженця в Україні, є іноземцями чи
особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних
підставах. Такі особи користуються тими ж правами і свободами, а
також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за
винятками, встановленими Конституцією та законами України, а також
міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України.
Стаття 20. Права особи, якій надано статус біженця
Особа, якій надано статус біженця, має рівні з громадянами
України права на:
пересування, вільний вибір місця проживання, вільне залишення
території України, за винятком обмежень, які встановлюються
законом;
працю;
підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом;
охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування;
відпочинок;
освіту;
свободу світогляду і віросповідання;
направлення індивідуальних чи колективних письмових звернень
або особисте звернення до органів державної влади, органів
місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів;
володіння, користування і розпорядження своєю власністю,
результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності;
оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів
державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і
службових осіб;
звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної
Ради України з прав людини;
безоплатну правову допомогу в порядку, встановленому Законом
України "Про безоплатну правову допомогу" ( 3460-17 ). { Абзац
тринадцятий частини першої статті 20 в редакції Закону N 3460-VI
( 3460-17 ) від 02.06.2011 }
Особа, якій надано статус біженця в Україні, має рівні з
громадянами України права у шлюбних та сімейних відносинах.
Особа, якій надано статус біженця в Україні, має право на
одержання грошової допомоги, пенсії та інших видів соціального
забезпечення в порядку, встановленому законодавством України, та
користування житлом, наданим у місці проживання.
Особа, якій надано статус біженця в Україні, користується
іншими правами і свободами, які передбачені Конституцією та
законами України.
Стаття 21. Обов'язки особи, якій надано статус
біженця в Україні
Особа, якій надано статус біженця в Україні, зобов'язана:
повідомляти протягом десяти робочих днів органу міграційної
служби за місцем проживання про зміни прізвища, складу сім'ї,
сімейного стану, місця проживання, набуття громадянства України
або іншої держави, надання притулку або дозволу на постійне
проживання в іншій державі;
у разі зміни місця проживання і переїзду до
адміністративно-територіальної одиниці України, на яку поширюється
компетенція іншого органу міграційної служби, знятися з обліку і
стати на облік у відповідному органі міграційної служби за новим
місцем проживання. Взяття на облік у органі міграційної служби за
новим місцем проживання є підставою для реєстрації у відповідному
органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої
влади з питань громадянства та реєстрації фізичних осіб;
проходити щорічну перереєстрацію у строки, встановлені
органом міграційної служби за місцем проживання.
Стаття 22. Права та обов'язки особи, якій відмовлено
в оформленні документів для вирішення
питання щодо надання статусу біженця,
у наданні статусу біженця та яка втратила
або позбавлена статусу біженця
Особа, якій відмовлено в оформленні документів для вирішення
питання щодо надання статусу біженця за відсутності умов,
зазначених у абзаці другому статті 1 цього Закону, у разі
виникнення зазначених умов може повторно звернутися із заявою про
надання статусу біженця.
Особа, стосовно якої прийнято рішення про відмову в
оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу
біженця, про відмову у наданні, втрату або позбавлення статусу
біженця і яка оскаржує відповідне рішення до спеціально
уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах
міграції або до суду, до прийняття рішення за скаргою має права та
обов'язки, передбачені статтею 18 цього Закону.
Особа, яка отримала повідомлення суду про підтвердження
рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання
щодо надання статусу біженця чи у наданні статусу біженця, або
втрату чи позбавлення статусу біженця, повинна залишити територію
України в установлений строк, якщо вона не має інших законних
підстав для перебування в Україні.
Розділ V
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
Стаття 23. Міжнародне співробітництво з метою захисту
прав біженців
Україна співпрацює з іншими державами, Управлінням Верховного
Комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців, іншими
міжнародними організаціями з метою усунення причин виникнення
проблеми біженців, поліпшення їх матеріального становища і
вдосконалення правового статусу, а також повернення біженців у
країну їх громадянської належності (підданства) або попереднього
постійного проживання.
Міжнародне співробітництво у розв'язанні проблем біженців
здійснюється на основі міжнародних договорів України, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Розділ VI
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. З набранням чинності цим Законом визнати такими, що
втратили чинність:
1) Закон України "Про біженців" ( 3818-12 ) (Відомості
Верховної Ради України, 1994 р., N 16, ст. 90);
2) Постанову Верховної Ради України від 24 грудня 1993 року
"Про порядок введення в дію Закону України "Про біженців"
( 3819-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 16,
ст. 91).
3. Особи, яким було надано статус біженця в Україні до
набрання чинності цим Законом, вважаються такими, яким надано
статус біженця на період дії обставин, зазначених у абзаці другому
статті 1 цього Закону. Таким особам до закінчення тримісячного
строку з моменту надання їм статусу біженця строк дії посвідчень
біженця продовжується на один рік, якщо обставини, зазначені в
абзаці другому статті 1 цього Закону, продовжують існувати.
Зазначені особи користуються всіма правами і виконують всі
обов'язки, які передбачені цим Законом, а також користуються
іншими правами і свободами, які передбачені Конституцією та
законами України.
4. Заяви про надання статусу біженця, що були подані до
набрання чинності цим Законом, розглядаються у встановленому ним
порядку.
5. До приведення законодавства України у відповідність із цим
Законом нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не
суперечить цьому Закону.
6. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня
набрання чинності цим Законом:
підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України
пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у
відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення центральними органами виконавчої влади
їх нормативно-правових актів, які регулюють питання, пов'язані з
біженцями, у відповідність з цим Законом.

Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 21 червня 2001 року
N 2557-III



вгору