Бюджетний кодекс України
Верховна Рада України; Кодекс України, Кодекс, Закон від 21.06.20012542-III
Документ 2542-14, втратив чинність, поточна редакція — Втрата чинності від 01.01.2011, підстава 2456-17
 

Сторінки:  [ 1 ]  2  3  4  5
наступна сторінка »  

                                                          
БЮДЖЕТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
{ Кодекс втратив чинність на підставі Кодексу
N 2456-VI ( 2456-17 ) від 08.07.2010, 2010, N 50-51, ст.572 }
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 37-38, ст. 189 )

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 599-IV ( 599-15 ) від 06.03.2003, ВВР, 2003, N 24, ст.161
N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003, ВВР, 2004, N 5, ст.34
N 1158-IV ( 1158-15 ) від 15.10.2003, ВВР, 2004, N 8, ст.67
N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 17-18, ст.250
N 1349-IV ( 1349-15 ) від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 15, ст.218
N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004, ВВР, 2004, N 23, ст.323
N 1801-IV ( 1801-15 ) від 17.06.2004, ВВР, 2004, N 43-44, ст.493
N 2229-IV ( 2229-15 ) від 14.12.2004, ВВР, 2005, N 4, ст.103
N 2264-IV ( 2264-15 ) від 16.12.2004, ВВР, 2005, N 5, ст.122
N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004, ВВР, 2005, N 7-8, ст.162
N 2350-IV ( 2350-15 ) від 13.01.2005, ВВР, 2005, N 10, ст.189
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19,
ст.267
N 3108-IV ( 3108-15 ) від 17.11.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.18
N 3200-IV ( 3200-15 ) від 15.12.2005, ВВР, 2006, N 14, ст.116
N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11,
ст.96
N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006, ВВР, 2007, N 7-8, ст.66
N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78
- зміни діють по 31 грудня 2008 року }
{ Додатково див. Рішення Конституційного Суду
N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 309-VI ( 309-17 ) від 03.06.2008, ВВР, 2008, N 27-28, ст.253
N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008, ВВР, 2009, N 10-11, ст.137
N 639-VI ( 639-17 ) від 31.10.2008, ВВР, 2009, N 14, ст.181 -
зміни діють не пізніше ніж до 1 січня 2011 року }
{ Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні
Конституційного Суду
N 1-рп/2009 ( v001p710-09 ) від 13.01.2009 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 800-VI ( 800-17 ) від 25.12.2008, ВВР, 2009, N 19, ст.257
N 1075-VI ( 1075-17 ) від 05.03.2009, ВВР, 2009, N 30, ст.420
N 1275-VI ( 1275-17 ) від 16.04.2009, ВВР, 2009, N 38, ст.534
N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010, ВВР, 2010, N 41-42, N 43,
N 44-45, ст.529
N 2478-VI ( 2478-17 ) від 09.07.2010, ВВР, 2010, N 49, ст.570 }

Цим Кодексом визначаються засади бюджетної системи України,
її структура, принципи, правові засади функціонування, основи
бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за
порушення бюджетного законодавства.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Глава 1
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Відносини, що регулюються Бюджетним кодексом
України
1. Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що
виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання
бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за
виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Стаття 2. Визначення основних термінів
1. У цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні:
1) бюджет - план формування та використання фінансових
ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються
органами державної влади, органами влади Автономної Республіки
Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного
періоду;
2) бюджети місцевого самоврядування - бюджети територіальних
громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань;
3) бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупування
доходів, видатків (в тому числі кредитування за вирахуванням
погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної
сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та
іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних
стандартів;
4) бюджетна програма - систематизований перелік заходів,
спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких
пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до
покладених на нього функцій;
5) бюджетна система України - сукупність державного бюджету
та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних
відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і
врегульована нормами права;
6) бюджетна установа - орган, установа чи організація,
визначена Конституцією України ( 254к/96-ВР ), а також установа чи
організація, створена у встановленому порядку органами державної
влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами
місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок
відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні
установи є неприбутковими;
7) бюджетне асигнування - повноваження, надане розпоряднику
бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття
бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою
в процесі виконання бюджету;
8) бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до
бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору,
придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій
протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити
платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому;
9) бюджетне призначення - повноваження, надане головному
розпоряднику бюджетних коштів цим Кодексом, законом про Державний
бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні
та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування;
10) бюджетний запит - документ, підготовлений розпорядником
бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідними
обгрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його
діяльності на наступний бюджетний період;
11) бюджетний процес - регламентована нормами права
діяльність, пов'язана із складанням, розглядом, затвердженням
бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом
звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему
України;
12) бюджетний розпис - документ, в якому встановлюється
розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань
головним розпорядникам бюджетних коштів по певних періодах року
відповідно до бюджетної класифікації;
13) видатки бюджету - кошти, що спрямовуються на здійснення
програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком
коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру
сплачених до бюджету сум;
14) витрати бюджету - видатки бюджету та кошти на погашення
основної суми боргу;
15) головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи
в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу
отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень;
16) державний борг (борг Автономної Республіки Крим чи борг
місцевого самоврядування) - загальна сума заборгованості держави
(Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), яка
складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань
держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування),
включаючи боргові зобов'язання держави (Автономної Республіки Крим
чи міських рад), що вступають в дію в результаті виданих гарантій
за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі
законодавства або договору;
17) дефіцит бюджету - перевищення видатків бюджету над його
доходами;
18) дотація вирівнювання - міжбюджетний трансферт на
вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує;
19) доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші
надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено
законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти);
20) закон про Державний бюджет України - закон, який
затверджує повноваження органам державної влади здійснювати
виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду;
20-1) залишок бюджетних коштів - обсяг коштів на рахунках
відповідного бюджету та розпорядників коштів цього бюджету на
кінець дня; ( Статтю 2 доповнено пунктом 20-1 згідно із Законом
N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 )
21) запозичення - операції, пов'язані з отриманням бюджетом
коштів на умовах повернення, платності та строковості, в
результаті яких виникають зобов'язання держави, Автономної
Республіки Крим чи місцевого самоврядування перед кредиторами;
22) кредитування за вирахуванням погашення - операції,
пов'язані з наданням коштів з бюджету на умовах повернення,
платності та строковості, в результаті яких з'являються
зобов'язання перед бюджетом, та операції, пов'язані з поверненням
цих коштів до бюджету;
23) кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування - податки
і збори (обов'язкові платежі), що закріплені цим Кодексом на
постійній основі за бюджетами місцевого самоврядування та
враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів;
24) коефіцієнт вирівнювання - коефіцієнт, що застосовується
при розрахунку обсягу дотації вирівнювання та коштів, що
передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, з
метою зміцнення доходної бази бюджетів місцевого самоврядування;
25) міжбюджетні трансферти - кошти, які безоплатно і
безповоротно передаються з одного бюджету до іншого;
26) місцеві бюджети - бюджет Автономної Республіки Крим,
обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети
місцевого самоврядування;
27) місцевий фінансовий орган - установа, що відповідно до
законодавства України здійснює функції по складанню, виконанню
місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядниками
бюджетних коштів, а також інші функції, пов'язані з управлінням
коштами місцевого бюджету. Для цілей цього Кодексу Міністерство
фінансів Автономної Республіки Крим віднесено до місцевих
фінансових органів;
28) надходження до бюджету - доходи бюджету та кошти,
залучені в результаті взяття боргових зобов'язань органами
державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або
органами місцевого самоврядування;
29) фінансовий норматив бюджетної забезпеченості -
гарантований державою в межах наявних бюджетних ресурсів рівень
фінансового забезпечення повноважень Ради міністрів Автономної
Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та виконавчих
органів місцевого самоврядування, що використовується для
визначення обсягу міжбюджетних трансфертів;
30) органи стягнення - податкові, митні та інші державні
органи, яким відповідно до закону надано право стягнення до
бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших
надходжень;
31) платіж - погашення зобов'язання, що виникло в поточному
або попередніх бюджетних періодах;
32) повноваження на майбутні бюджетні зобов'язання -
повноваження на взяття бюджетного зобов'язання здійснювати платежі
в бюджетному періоді, що настає після закінчення поточного
бюджетного періоду;
33) проект бюджету - проект плану формування та використання
фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, що
здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної
Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом
бюджетного періоду, який є невід'ємною частиною проекту закону про
державний бюджет або проекту рішення відповідної ради про місцевий
бюджет;
34) профіцит бюджету - перевищення доходів бюджету над його
видатками;
35) рішення про місцевий бюджет - нормативно-правовий акт
Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради,
виданий в установленому законодавством України порядку, що містить
затверджені повноваження відповідно Раді міністрів Автономної
Республіки Крим, місцевій державній адміністрації або виконавчому
органу місцевого самоврядування здійснювати виконання місцевого
бюджету протягом бюджетного періоду;
36) розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі
їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань,
взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету;
37) субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на
певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв
рішення про надання субвенції;
38) фінансування бюджету - надходження та витрати у зв'язку
із зміною обсягу боргу, а також зміною залишку готівкових коштів
по бюджету, які використовуються для покриття різниці між доходами
і видатками бюджету.
Стаття 3. Бюджетний період
1. Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну
систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня
кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття
Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до
1 січня не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.
2. Відповідно до Конституції України бюджетний період для
Державного бюджету України за особливих обставин може бути іншим,
ніж передбачено частиною першою цієї статті.
3. Особливими обставинами, за яких Державний бюджет України
може бути прийнято на інший, ніж передбачено частиною першою цієї
статті, бюджетний період, є:
1) введення воєнного стану;
2) оголошення надзвичайного стану в Україні або в окремих її
місцевостях;
3) оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної
екологічної ситуації, необхідність усунення природних чи
техногенних катастроф.
4. У разі прийняття Державного бюджету України на інший, ніж
передбачено частиною першою цієї статті, бюджетний період місцеві
бюджети можуть бути прийняті на такий же період.
Стаття 4. Склад бюджетного законодавства
1. Нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні
відносини в Україні, є:
1) Конституція України;
2) цей Кодекс;
3) закон про Державний бюджет України;
4) інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини,
передбачені статтею 1 цього Кодексу;
5) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України,
прийняті на підставі і на виконання цього Кодексу та інших законів
України, передбачених пунктами 3 та 4 частини першої цієї статті;
6) нормативно-правові акти центральних органів виконавчої
влади, прийняті на підставі і на виконання цього Кодексу, інших
законів України та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів
України, передбачених пунктами 3, 4 та 5 частини першої цієї
статті;
7) рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих
державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування,
прийняті відповідно до цього Кодексу, нормативно-правових актів,
передбачених пунктами 3, 4, 5 і 6 частини першої цієї статті.
2. При здійсненні бюджетного процесу в Україні положення
нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій
вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу
та закону про Державний бюджет України.
3. Якщо міжнародним договором України, поданим на
ратифікацію, встановлено інші положення, ніж у відповідних нормах
бюджетного законодавства України, такі положення приймаються
окремими законами про внесення змін до відповідних законів і
розглядаються Верховною Радою України одночасно з ратифікацією
міжнародного договору України, яким такі положення передбачені.
4. Розгляд законопроектів, які впливають на доходну чи
видаткову частину бюджетів, здійснюється за особливою процедурою,
що визначається статтею 27 цього Кодексу.
Глава 2
БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ ТА ЇЇ ПРИНЦИПИ
Стаття 5. Структура бюджетної системи України
1. Бюджетна система України складається з державного бюджету
та місцевих бюджетів.
2. Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети
територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.
3. Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної
Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у
містах та бюджети місцевого самоврядування.
Стаття 6. Зведений бюджет
1. Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що
використовуються для аналізу і прогнозування економічного і
соціального розвитку держави.
2. Зведений бюджет України включає показники Державного
бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та
зведених бюджетів областей та міст Києва і Севастополя.
3. Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включає
показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її
районів та бюджетів міст республіканського значення.
4. Зведений бюджет області включає показники обласного
бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного
значення цієї області.
5. Зведений бюджет району включає показники районних
бюджетів, бюджетів міст районного значення, селищних та сільських
бюджетів цього району.
6. Зведений бюджет міста з районним поділом включає показники
міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу. У
разі, коли місту або району у місті адміністративно підпорядковані
інші міста, селища чи села, зведений бюджет міста або району в
місті включає показники бюджетів цих міст, селищ та сіл.
Стаття 7. Принципи бюджетної системи України
1. Бюджетна система України грунтується на таких принципах:
1) принцип єдності бюджетної системи України - єдність
бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою,
єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин,
єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів
та ведення бухгалтерського обліку і звітності;
2) принцип збалансованості - повноваження на здійснення
витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на
відповідний бюджетний період;
3) принцип самостійності - Державний бюджет України та
місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету
не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади
Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.
Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого
самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть
відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за
бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів
забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів,
правом відповідних органів державної влади, органів влади
Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на
визначення напрямів використання коштів відповідно до
законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки
Крим та відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного
розглядати та затверджувати відповідні бюджети;
4) принцип повноти - до складу бюджетів підлягають включенню
всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються
відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади,
органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого
самоврядування;
5) принцип обгрунтованості - бюджет формується на
реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку
держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що
здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;
6) принцип ефективності - при складанні та виконанні бюджетів
усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення
запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних
коштів та досягнення максимального результату при використанні
визначеного бюджетом обсягу коштів;
7) принцип субсидіарності - розподіл видів видатків між
державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими
бюджетами повинен грунтуватися на максимально можливому наближенні
надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;
8) принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні
кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними
призначеннями;
9) принцип справедливості і неупередженості - бюджетна
система України будується на засадах справедливого і
неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і
територіальними громадами;
10) принцип публічності та прозорості - Державний бюджет
України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту
про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України,
Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами;
11) принцип відповідальності учасників бюджетного процесу -
кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії
або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.
Стаття 8. Бюджетна класифікація
1. Бюджетна класифікація України застосовується для
здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної
влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого
самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення
необхідного аналізу в розрізі доходів, а також організаційних,
функціональних та економічних категорій видатків, забезпечення
загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних
показників.
2. З метою досягнення цілісності бюджетних категорій доходів
і видатків та для забезпечення взаємозв'язку між функціональними
призначеннями і економічним характером видатків бюджету Міністр
фінансів України затверджує бюджетну класифікацію, а також зміни
до неї та інформує про це в обов'язковому порядку Верховну Раду
України.
3. Бюджетна класифікація має такі складові частини:
1) класифікація доходів бюджету;
2) класифікація видатків (в тому числі кредитування за
вирахуванням погашення) бюджету;
3) класифікація фінансування бюджету;
4) класифікація боргу.
Стаття 9. Класифікація доходів бюджету
1. Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:
1) податкові надходження;
2) неподаткові надходження;
3) доходи від операцій з капіталом;
4) трансферти.
2. Податковими надходженнями визнаються передбачені
податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки,
збори та інші обов'язкові платежі.
3. Неподатковими надходженнями визнаються:
1) доходи від власності та підприємницької діяльності;
2) адміністративні збори та платежі, доходи від
некомерційного та побічного продажу;
3) надходження від штрафів та фінансових санкцій;
4) інші неподаткові надходження.
4. Трансферти - це кошти, одержані від інших органів
державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів
місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій
на безоплатній та безповоротній основі.
Стаття 10. Класифікація видатків бюджету
1. Видатки бюджету класифікуються за:
1) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки
(функціональна класифікація видатків);
2) економічною характеристикою операцій, при проведенні яких
здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);
3) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча
класифікація видатків);
4) за бюджетними програмами (програмна класифікація
видатків).
2. Функціональна класифікація видатків має такі рівні
деталізації:
1) розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на
здійснення відповідно загальних функцій держави, Автономної
Республіки Крим чи місцевого самоврядування;
2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями
спрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій
держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.
3. За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються
на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за
вирахуванням погашення, склад яких визначається Міністром фінансів
України.
4. Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік
головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне
казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр
усіх розпорядників бюджетних коштів.
5. Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при
формуванні бюджету за програмно-цільовим методом.
Стаття 11. Класифікація фінансування бюджету
1. Класифікація фінансування бюджету визначає джерела
отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту
бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в
результаті перевищення доходів бюджету над його видатками (до цієї
категорії належать платежі з погашення основної суми боргу).
2. Класифікація фінансування бюджету здійснюється за такими
ознаками:
1) фінансування за типом кредитора - за категоріями
кредиторів або власників боргових зобов'язань;
2) фінансування за типом боргового зобов'язання - за
засобами, що використовуються для фінансування дефіциту або
профіциту.
Стаття 12. Класифікація боргу
1. Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові
зобов'язання держави, Автономної Республіки Крим, місцевого
самоврядування.
2. Борг класифікується за типом кредитора та за типом
боргового зобов'язання.
Стаття 13. Складові частини бюджету
1. Бюджет може складатися із загального та спеціального
фондів.
2. Загальний фонд бюджету включає:
1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для
зарахування до спеціального фонду;
2) всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального
фонду бюджету;
3) фінансування загального фонду бюджету.
3. Спеціальний фонд бюджету включає:
1) бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно
визначених джерел надходжень;
2) гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані
розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету;
3) різницю між доходами і видатками спеціального фонду
бюджету.
4. Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди
визначається законом про Державний бюджет України. Джерела
формування спеціального фонду визначаються виключно законами
України.
5. Підставою для рішення відповідної ради про створення
спеціального фонду у складі місцевого бюджету може бути виключно
закон про Державний бюджет України.
6. Передача коштів між загальним та спеціальним фондами
бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом
внесення змін до закону про Державний бюджет України чи рішення
відповідної ради.
7. Платежі за рахунок спеціального фонду здійснюються в межах
коштів, що надійшли до цього фонду на відповідну мету.
8. Створення позабюджетних фондів органами державної влади,
органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого
самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається.
Глава 3
ЗАПОЗИЧЕННЯ
Стаття 14. Дефіцит та профіцит бюджету
1. Прийняття Державного бюджету України або місцевих бюджетів
на відповідний бюджетний період з дефіцитом дозволяється у разі
наявності обгрунтованих джерел фінансування дефіциту відповідного
бюджету з урахуванням особливостей, визначених статтею 72 цього
Кодексу. ( Частина перша статті 14 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 )
2. Профіцит бюджету затверджується виключно з метою погашення
основної суми боргу та на забезпечення збереження розміру
оборотної касової готівки. ( Частина друга статті 14 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 )
Стаття 14-1. Залишок бюджетних коштів
1. Оборотна касова готівка - частина залишку коштів
загального фонду відповідного бюджету, яка формується на початок
планового бюджетного періоду з метою покриття тимчасових касових
розривів.
2. Збереження розміру оборотної касової готівки на кінець
бюджетного періоду має бути обов'язковим.
3. Оборотна касова готівка встановлюється у розмірі не більше
2 відсотків планових видатків загального фонду бюджету і
затверджується відповідно у законі про Державний бюджет України та
рішенні про місцевий бюджет.
4. Різниця між залишком коштів загального фонду бюджету та
оборотною касовою готівкою на кінець бюджетного періоду складає
вільний залишок бюджетних коштів, який не підлягає вилученню й
використовується на проведення видатків згідно з рішенням
відповідної ради. ( Закон доповнено статтею 14-1 згідно із Законом N 1086-IV
( 1086-15 ) від 10.07.2003 )
Стаття 15. Джерела фінансування дефіциту бюджету
1. Джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державні
внутрішні та зовнішні запозичення, внутрішні запозичення органів
влади Автономної Республіки Крим, внутрішні та зовнішні
запозичення органів місцевого самоврядування, а також вільний
залишок бюджетних коштів із дотриманням умов, визначених цим
Кодексом. ( Частина перша статті 15 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 )
2. Кабінет Міністрів України може брати позики в межах,
визначених законом про Державний бюджет України. Запозичення не
використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточних
видатків держави, за винятком випадків, коли це необхідно для
збереження загальної економічної рівноваги.
3. Міністр фінансів України з урахуванням вимог частини
другої цієї статті з метою економії коштів та ефективності їх
використання має право вибрати кредитора, вид позики і валюту
запозичення.
4. Витрати на погашення зобов'язань із боргу здійснюються
відповідно до кредитних угод, а також нормативно-правових актів,
за якими виникають державні боргові зобов'язання та боргові
зобов'язання Автономної Республіки Крим чи місцевого
самоврядування, незалежно від обсягу коштів, передбачених на цю
мету в законі про Державний бюджет України або рішенні про
місцевий бюджет.
5. Якщо витрати на обслуговування та погашення державного
боргу перевищать обсяг коштів, передбачений в законі про Державний
бюджет України на таку мету, Міністр фінансів України невідкладно
інформує про це Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів
України невідкладно інформує про очікуване перевищення таких
витрат Верховну Раду України та подає у двотижневий термін
пропозиції про внесення змін до закону про Державний бюджет
України.
6. Емісійні кошти Національного банку України не можуть бути
джерелом фінансування дефіциту Державного бюджету України.
Стаття 16. Право на здійснення запозичень
1. Право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх
запозичень у межах і на умовах, передбачених законом про Державний
бюджет України, належить державі в особі Міністра фінансів України
за дорученням Кабінету Міністрів України.
2. Виключно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та
міські ради мають право здійснювати внутрішні запозичення
(за винятком випадків, передбачених статтею 73 цього Кодексу).
Зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст з
чисельністю населення понад вісімсот тисяч мешканців за офіційними
даними державної статистики на час ухвалення рішення про
здійснення запозичень.
Стаття 17. Гарантії щодо виконання боргових зобов'язань
1. Кабінет Міністрів України в особі Міністра фінансів
України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим в особі
Міністра фінансів Автономної Республіки Крим та міські ради в
особі керівників їх виконавчих органів можуть надавати гарантії
щодо виконання боргових зобов'язань суб'єктам виключно у межах
повноважень, встановлених відповідно законом про Державний бюджет
України чи рішенням про місцевий бюджет.
2. Гарантії надаються лише на умовах платності, строковості,
майнового забезпечення та зустрічних гарантій, отриманих від інших
суб'єктів.
3. Платежі, пов'язані з виконанням гарантійних зобов'язань,
належать до платежів по боргу.
4. У разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань
щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення
кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших
гарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованості
перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і
організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за
рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії,
плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують
механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому
законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових
платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок
майна боржників.
Стаття 18. Граничний обсяг боргу
1. Граничний обсяг внутрішнього та зовнішнього державного
боргу, боргу Автономної Республіки Крим чи місцевого
самоврядування, граничний обсяг надання гарантій встановлюється на
кожний бюджетний період відповідно законом про Державний бюджет
України чи рішенням про місцевий бюджет.
2. Величина основної суми державного боргу не повинна
перевищувати 60 відсотків фактичного річного обсягу валового
внутрішнього продукту України.
3. У разі перевищення граничної величини, визначеної частиною
другою цієї статті, Кабінет Міністрів України зобов'язаний вжити
заходів для приведення цієї величини у відповідність з положеннями
цього Кодексу.
Глава 4
БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС ТА ЙОГО УЧАСНИКИ
Стаття 19. Стадії бюджетного процесу
1. Стадіями бюджетного процесу визнаються:
1) складання проектів бюджетів;
2) розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України,
рішень про місцеві бюджети;
3) виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності
внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про
місцеві бюджети;
4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і
прийняття рішення щодо нього.
2. На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються фінансовий
контроль і аудит та оцінка ефективності використання бюджетних
коштів.
Стаття 20. Учасники бюджетного процесу та їх повноваження
1. Учасниками бюджетного процесу є органи та посадові особи,
які наділені бюджетними повноваженнями.
2. Бюджетними повноваженнями визнаються права і обов'язки
учасників бюджетних правовідносин.
Стаття 21. Розпорядники бюджетних коштів
1. Для здійснення програм та заходів, які проводяться за
рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються
розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав
розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних
розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів
нижчого рівня.
2. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні
особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі
бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних
коштів.
3. Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у
будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позички
юридичним та фізичним особам, крім випадків, передбачених законом
про Державний бюджет України.
Стаття 22. Головні розпорядники бюджетних коштів та їх
основні функції
1. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути
виключно:
1) за бюджетними призначеннями, передбаченими законом про
Державний бюджет України, - органи, уповноважені відповідно
Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів
України забезпечувати їх діяльність, в особі їх керівників, а
також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади,
Конституційний Суд України, суди загальної юрисдикції, Державна
судова адміністрація України; установи та організації, які
визначені Конституцією України ( 254к/96-ВР ) або входять до
складу Кабінету Міністрів України, а також спеціально уповноважені
законом органи на здійснення розвідувальної діяльності,
Національна академія наук України, Українська академія аграрних
наук, Академія медичних наук України, Академія педагогічних наук
України, Академія правових наук України, Академія мистецтв
України, в особі їх керівників; ( Пункт 1 частини першої статті 22
із змінами, внесеними згідно із Законами N 599-IV ( 599-15 ) від
06.03.2003, N 3200-IV ( 3200-15 ) від 15.12.2005, N 2453-VI
( 2453-17 ) від 07.07.2010 - зміни щодо визначення головних
розпорядників коштів Державного бюджету Україниі вводяться в дію з
1 січня 2011 року }
2) за бюджетними призначеннями, передбаченими бюджетом
Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи
(бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради
Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки
Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної
Республіки Крим в особі їх керівників;
3) за бюджетними призначеннями, передбаченими іншими
місцевими бюджетами, - керівники місцевих державних адміністрацій,
виконавчих органів рад та їх секретаріатів, керівники головних
управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних
підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів
рад.
2. Головні розпорядники коштів Державного бюджету України
визначаються відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті та
затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом
встановлення їм бюджетних призначень.
3. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються
рішенням про місцевий бюджет із дотриманням умов, визначених
пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті.
4. Головний розпорядник бюджетних коштів:
1) розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та
функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з
необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок
бюджетних коштів;
2) розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та
бюджетні запити і подає їх Міністерству фінансів України чи
місцевому фінансовому органу;
3) отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у
законі про Державний бюджет України чи рішенні про місцевий
бюджет, доводить у встановленому порядку до розпорядників
бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів)
відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними
асигнуваннями;
4) затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів
нижчого рівня, якщо інше не передбачене законодавством;
5) здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень,
отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та
одержувачами бюджетних коштів, і витрачанням ними бюджетних
коштів;
6) одержує звіти про використання коштів від розпорядників
бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів і
аналізує ефективність використання ними бюджетних коштів.
Стаття 23. Бюджетні призначення
1. Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна
здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
2. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний
бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку,
визначеному цим Кодексом.
3. Якщо в процесі виконання бюджету зміна обставин вимагає
менших асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів, Міністр
фінансів України (керівник місцевого фінансового органу) приймає
рішення про приведення у відповідність бюджетного призначення
Державного бюджету України (місцевого бюджету). Кабінет Міністрів
України (Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева
державна адміністрація, виконавчий орган відповідної ради) у
двотижневий термін подає до Верховної Ради України (Верховної Ради
Автономної Республіки Крим, відповідної ради) у встановленому
порядку пропозиції про приведення у відповідність бюджетних
призначень Державного бюджету України (місцевого бюджету).
4. Витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне
призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за
рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду згідно з
законодавством, якщо законом про Державний бюджет України
(рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.
5. Пропозиції про внесення змін до бюджетних призначень
подаються та розглядаються у порядку, встановленому для подання
пропозицій до проекту бюджету. Видатки відповідно до внесених у
бюджетні призначення змін здійснюються лише після набрання
чинності відповідним законом (рішенням відповідної ради), яким
внесено такі зміни. Інші зміни розмірів і мети та обмеження в часі
бюджетних призначень провадяться лише за наявності в законі про
Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет)
відповідного положення.
6. Якщо після прийняття закону про Державний бюджет України
(рішення про місцевий бюджет) відповідальність за виконання
функцій або надання послуг, на які затверджено бюджетне
призначення, передається відповідно до законодавства від одного
головного розпорядника бюджетних коштів іншому головному
розпоряднику бюджетних коштів, дія бюджетного призначення не
припиняється і застосовується в порядку, встановленому законом про
Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), для
виконання тих самих функцій чи послуг іншим головним розпорядником
бюджетних коштів, якому це доручено. У цьому випадку Міністерство
фінансів України (місцевий фінансовий орган) повідомляє Кабінет
Міністрів України (Раду міністрів Автономної Республіки Крим,
місцеву державну адміністрацію, виконавчий орган відповідної ради)
та Верховну Раду України (Верховну Раду Автономної Республіки
Крим, відповідну раду) про такі зміни в двотижневий термін.
7. Усі бюджетні призначення втрачають чинність після
закінчення бюджетного періоду, за винятком тих випадків, коли
окремим законом передбачені багаторічні бюджетні призначення.
Стаття 24. Резервний фонд бюджету
1. Резервний фонд бюджету формується для здійснення
непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не
могли бути передбачені при складанні проекту бюджету. Порядок
використання коштів з резервного фонду бюджету ( 415-2002-п )
визначається Кабінетом Міністрів України.
2. Рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету
приймаються відповідно Кабінетом Міністрів України, Радою
міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними
адміністраціями та виконавчими органами місцевого самоврядування.
3. Резервний фонд бюджету не може перевищувати одного
відсотка обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету.
4. Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі
органи місцевого самоврядування щомісячно звітують відповідно
перед Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної
Республіки Крим та відповідною радою про витрачання коштів
резервного фонду відповідного бюджету.
5. У Державному бюджеті України резервний фонд передбачається
обов'язково. Рішення щодо необхідності створення резервного фонду
місцевого бюджету приймає відповідна рада.
Стаття 25. Безспірне списання коштів бюджету
1. Державне казначейство України здійснює безспірне списання
коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету
України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте
державним органом, що відповідно до закону має право на його
застосування.
2. У разі списання коштів з реєстраційних рахунків бюджетних
установ, з вини яких виникли відповідні зобов'язання, протягом
місяця з часу проведення такої операції розпорядники бюджетних
коштів повинні впорядкувати свої зобов'язання з урахуванням
безспірного списання коштів і привести їх у відповідність з
бюджетними призначеннями на відповідний бюджетний період. При
цьому безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються
кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, в рахунок
погашення зобов'язань таких бюджетних установ не допускається.
Стаття 26. Аудит та фінансовий контроль
1. Внутрішній фінансовий контроль, який здійснюється на всіх
стадіях бюджетного процесу, повинен забезпечувати:
1) постійну оцінку достатності та відповідності діяльності
бюджетної установи вимогам внутрішнього фінансового контролю;

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2  3  4  5
наступна сторінка »