Про природно-заповідний фонд України
Закон України від 16.06.19922456-XII
Документ 2456-XII, чинний, поточна редакція — Редакція від 19.04.2018, підстава - 2362-VIII


{  Частина перша статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом 
N 1287-XIV ( 1287-14 ) від 14.12.99 }
На території зони регульованої рекреації, стаціонарної
рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність,
яка призводить або може призвести до погіршення стану
навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної
цінності території національного природного парку.
Зонування території національного природного парку,
рекреаційна та інша діяльність на його території провадяться
відповідно до Положення про національний природний парк та Проекту
організації території національного природного парку, охорони,
відтворення та рекреаційного використання його природних
комплексів і об'єктів, що затверджується центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну
політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. { Частина третя статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1287-XIV ( 1287-14 ) від 14.12.99, N 2362-VIII ( 2362-19 ) від
22.03.2018 }
Забороняється проведення рубок головного користування та всіх
видів поступових та суцільних рубок, вирубування дуплястих дерев,
а також добування піску та гравію в річках та інших водоймах у
заповідній зоні національних природних парків. { Статтю 21 доповнено частиною четвертою згідно із Законом
N 323-VIII ( 323-19 ) від 09.04.2015 }
Стаття 22. Рекреаційна діяльність на території національних
природних парків
Рекреаційна діяльність на території національних природних
парків організовується спеціальними підрозділами адміністрації
парків, а також іншими підприємствами, установами та організаціями
на підставі угод з адміністрацією парку.
ГЛАВА 4. РЕГІОНАЛЬНІ ЛАНДШАФТНІ ПАРКИ
Стаття 23. Статус і завдання регіональних ландшафтних
парків
Регіональні ландшафтні парки є природоохоронними
рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що
створюються з метою збереження в природному стані типових або
унікальних природних комплексів та об'єктів, а також забезпечення
умов для організованого відпочинку населення.
Регіональні ландшафтні парки організовуються з вилученням або
без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних
об'єктів у їх власників або користувачів. { Частина друга статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010 }
В разі необхідності вилучення земельних ділянок, водних та
інших природних об'єктів для потреб регіональних ландшафтних
парків провадиться в порядку, встановленому законодавством
України.
На регіональні ландшафтні парки покладається виконання таких
завдань:
збереження цінних природних та історико-культурних комплексів
та об'єктів;
створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших
видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням
режиму охорони заповідних природних комплексів і об'єктів;
сприяння екологічній освітньо-виховній роботі.
Стаття 24. Структура території та вимоги щодо охорони
природних комплексів та об'єктів регіональних
ландшафтних парків
На території регіональних ландшафтних парків з урахуванням
природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної,
історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та
об'єктів, їх особливостей проводиться зонування з урахуванням
вимог, встановлених для територій національних природних парків.
{ Частина перша статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010 }
Проект організації території регіонального ландшафтного
парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його
природних комплексів та об'єктів і порядок його реалізації
затверджуються державним органом, який прийняв рішення про
організацію парку.
ГЛАВА 5. ЗАКАЗНИКИ
Стаття 25. Статус і завдання заказників
Заказниками оголошуються природні території (акваторії) з
метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих
компонентів.
Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних
ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або
користувачів.
Стаття 26. Основні вимоги щодо режиму заказників
На територіях заказників забороняються суцільні, прохідні,
лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також
полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням,
передбаченим положенням про заказник. { Частина перша статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010; в редакції Закону
N 2063-VIII ( 2063-19 ) від 23.05.2017 }
Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить
цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних
вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.
Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших
природних об'єктів, оголошених заказником, беруть на себе
зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
ГЛАВА 6. ПАМ'ЯТКИ ПРИРОДИ
Стаття 27. Статус та завдання пам'яток природи
Пам'ятками природи оголошуються окремі унікальні природні
утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне,
пізнавальне і культурне значення, з метою збереження їх у
природному стані. { Частина перша статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010 }
Оголошення пам'яток природи провадиться без вилучення
земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх
власників або користувачів.
Стаття 28. Основні вимоги щодо режиму пам'яток природи
На території пам’яток природи забороняються суцільні,
поступові, лісовідновні та прохідні рубки, видалення
захаращеності, полювання та будь-яка інша діяльність, що загрожує
збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх
стану.
На території пралісових пам’яток природи забороняються всі
види рубок, у тому числі санітарні, рубки формування і
оздоровлення лісів та видалення захаращеності (крім догляду за
лінійними об’єктами та вирубування окремих дерев під час гасіння
пожежі), будівництво споруд, прокладання шляхів, лінійних та інших
об’єктів транспорту і зв’язку, випасання худоби, промислова
заготівля недеревинних лісових продуктів, проїзд транспортних
засобів (крім доріг загального користування та транспортних
засобів оперативних і спеціальних служб).
Навколо пралісових пам’яток природи установлюються охоронні
зони завширшки не менше подвійної висоти деревостану пралісу, в
яких забороняються будь-які суцільні, у тому числі санітарні, а
також поступові рубки.
Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших
природних об’єктів, оголошених пам’ятками природи, беруть на себе
зобов’язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
Визначення належності територій до пралісових пам’яток
природи здійснюється за спеціальною методикою ( Z0708-18 ), яка
розробляється і затверджується центральним органом виконавчої
влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони
навколишнього природного середовища. { Стаття 28 в редакції Закону N 2063-VIII ( 2063-19 ) від
23.05.2017 }
ГЛАВА 7. ЗАПОВІДНІ УРОЧИЩА
Стаття 29. Статус і завдання заповідних урочищ
Заповідними урочищами оголошуються лісові, степові, болотні
та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове,
природоохоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у
природному стані.
Оголошення заповідних урочищ провадиться без вилучення
земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх
власників або користувачів.
Стаття 30. Основні вимоги щодо режиму заповідних урочищ
На території заповідних урочищ забороняються всі види рубок,
у тому числі санітарні, рубки формування і оздоровлення лісів,
видалення захаращеності та будь-яка діяльність, що порушує
природні процеси, які відбуваються у природних комплексах,
включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених для
природних заповідників. { Частина перша статті 30 в редакції Закону N 2063-VIII
( 2063-19 ) від 23.05.2017 }
Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших
природних об'єктів, оголошених заповідними урочищами, беруть на
себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та
збереження.
ГЛАВА 8. БОТАНІЧНІ САДИ
Стаття 31. Статус і завдання ботанічних садів
Ботанічні сади створюються з метою збереження, вивчення,
акліматизації, розмноження в спеціально створених умовах та
ефективного господарського використання рідкісних і типових видів
місцевої і світової флори шляхом створення, поповнення та
збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної і
освітньої роботи.
Ботанічні сади загальнодержавного значення є
науково-дослідними природоохоронними установами.
Ботанічним садам місцевого значення у встановленому порядку
може бути надано статус науково-дослідної установи.
Ділянки землі та водного простору з усіма природними
ресурсами вилучаються з господарського використання і надаються
ботанічним садам у порядку, встановленому цим Законом та іншими
актами законодавства України.
Стаття 32. Структура території та основні вимоги щодо
режиму ботанічних садів
На території ботанічних садів забороняється будь-яка
діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на них
завдань і загрожує збереженню колекцій флори.
У межах ботанічних садів для забезпечення необхідного режиму
охорони та ефективного використання можуть бути виділені зони:
експозиційна - її відвідування дозволяється в порядку, що
встановлюється адміністрацією ботанічного саду;
наукова - до складу зони входять колекції, експериментальні
ділянки тощо, на відвідування її мають право лише співробітники
ботанічного саду у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків,
а також спеціалісти інших установ з дозволу адміністрації саду;
заповідна - відвідування її забороняється, крім випадків,
коли воно пов'язано з проведенням наукових спостережень;
адміністративно-господарська.
Зонування території ботанічних садів проводиться відповідно
до Положення про ботанічний сад та Проекту організації території
ботанічного саду, що розробляється спеціалізованими науковими та
проектними установами і затверджується органом, у підпорядкуванні
якого перебуває ботанічний сад, за погодженням з:
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування і реалізує державну політику у сфері охорони
навколишнього природного середовища - щодо ботанічних садів
загальнодержавного значення; { Абзац другий частини третьої статті
32 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2362-VIII ( 2362-19 )
від 22.03.2018 }
обласними, Київською та Севастопольською міськими державними
адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим -
органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань
охорони навколишнього природного середовища - щодо ботанічних
садів місцевого значення. { Абзац третій частини третьої статті 32
із змінами, внесеними згідно із Законами N 3530-VI ( 3530-17 ) від
16.06.2011, N 2362-VIII ( 2362-19 ) від 22.03.2018 }
ГЛАВА 9. ДЕНДРОЛОГІЧНІ ПАРКИ
Стаття 33. Статус і завдання дендрологічних парків
Дендрологічні парки створюються з метою збереження і вивчення
у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і
чагарників та їх композицій для найбільш ефективного наукового,
культурного, рекреаційного та іншого використання.
Дендрологічні парки загальнодержавного значення є
науково-дослідними природоохоронними установами.
Дендрологічним паркам місцевого значення у встановленому
порядку може бути надано статус науково-дослідної установи.
Земельні ділянки з усіма природними ресурсами вилучаються з
господарського використання і надаються дендрологічним паркам у
порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства
України.
Стаття 34. Основні вимоги щодо режиму дендрологічних парків
На території дендрологічних парків забороняється діяльність,
що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує
збереженню дендрологічних колекцій.
На території дендрологічних парків може бути проведено
зонування відповідно до вимог, встановлених для ботанічних садів.
Проект організації території дендрологічного парку
розробляється спеціалізованими науковими та проектними установами
і затверджується органом, у підпорядкуванні якого перебуває
дендрологічний парк, за погодженням з:
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування і реалізує державну політику у сфері охорони
навколишнього природного середовища - щодо дендрологічних парків
загальнодержавного значення; { Абзац другий частини третьої статті
34 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2362-VIII ( 2362-19 )
від 22.03.2018 }
обласними, Київською та Севастопольською міськими державними
адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим -
органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань
охорони навколишнього природного середовища - щодо дендрологічних
парків місцевого значення. { Абзац третій частини третьої статті
34 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3530-VI ( 3530-17 )
від 16.06.2011, N 2362-VIII ( 2362-19 ) від 22.03.2018 }
ГЛАВА 10. ЗООЛОГІЧНІ ПАРКИ
Стаття 35. Статус і завдання зоологічних парків
Зоологічні парки створюються з метою організації екологічної
освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних,
екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду,
вивчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення у
неволі.
Зоологічні парки загальнодержавного значення є
природоохоронними культурно-освітніми та науково-дослідними
установами. { Частина друга статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1287-XIV ( 1287-14 ) від 14.12.99 }
Земельні ділянки з усіма природними ресурсами вилучаються з
господарського використання і надаються зоологічним паркам у
порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства
України.
Стаття 36. Структура території та основні вимоги щодо
режиму зоологічних парків
На території зоологічних парків забороняється діяльність,
що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує
збереженню сприятливих умов для життя тварин цих парків.
На території зоологічних парків з метою забезпечення
виконання поставлених перед ними завдань виділяються зони:
експозиційна - призначена для стаціонарного утримання тварин
і використання їх у культурно-пізнавальних цілях;
наукова - у її межах проводиться науково-дослідна робота;
відвідування зони дозволяється в порядку, що встановлюється
адміністрацією парку;
рекреаційна - призначена для організації відпочинку та
обслуговування відвідувачів парку;
господарська - зона, де розміщуються допоміжні господарські
об'єкти.
Проект організації території зоологічного парку розробляється
спеціалізованими науковими та проектними організаціями і
затверджується органом, у підпорядкуванні якого перебуває
зоологічний парк, за погодженням з:
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування і реалізує державну політику у сфері охорони
навколишнього природного середовища - щодо зоологічних парків
загальнодержавного значення; { Абзац другий частини третьої статті
36 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2362-VIII ( 2362-19 )
від 22.03.2018 }
обласними, Київською та Севастопольською міськими державними
адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим -
органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань
охорони навколишнього природного середовища - щодо зоологічних
парків місцевого значення. { Абзац третій частини третьої статті
36 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3530-VI ( 3530-17 )
від 16.06.2011, N 2362-VIII ( 2362-19 ) від 22.03.2018 }
Зоологічні парки можуть організовувати пересувні експозиції
тварин, мати у своєму складі підсобні господарства, які
створюються для забезпечення тварин кормами.
ГЛАВА 11. ПАРКИ-ПАМ'ЯТКИ САДОВО-ПАРКОВОГО МИСТЕЦТВА
Стаття 37. Статус і завдання парків-пам'яток
садово-паркового мистецтва
Парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва оголошуються
найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою
охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових,
природоохоронних та оздоровчих цілях.
Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного
значення є природоохоронними рекреаційними установами.
Оголошення парків-пам'яток садово-паркового мистецтва
провадиться з вилученням у встановленому порядку або без
вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у
їх власників або користувачів.
На території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва
можуть проводитися наукові дослідження.
Стаття 38. Основні вимоги щодо режиму парків-пам'яток
садово-паркового мистецтва
На території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва
забороняється будь-яка діяльність, що не пов'язана з виконанням
покладених на них завдань і загрожує їх збереженню.
На території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва
забезпечується проведення екскурсій та масовий відпочинок
населення, здійснюється догляд за насадженнями, включаючи
санітарні рубки, рубки реконструкції та догляду з підсадкою дерев
і чагарників ідентичного видового складу, замість загиблих,
вживаються заходи щодо запобігання самосіву, збереження
композицій із дерев, чагарників і квітів, трав'яних газонів.
На території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва може
проводитися зонування відповідно до вимог, встановлених для
ботанічних садів.
Утримання та реконструкція парків-пам'яток садово-паркового
мистецтва провадиться за проектами, що розробляються
спеціалізованими науковими та проектними установами і
затверджуються органами, у підпорядкуванні яких перебувають ці
парки, за погодженням з:
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування і реалізує державну політику у сфері охорони
навколишнього природного середовища - щодо парків-пам'яток
садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення; { Абзац
другий частини четвертої статті 38 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2362-VIII ( 2362-19 ) від 22.03.2018 }
обласними, Київською та Севастопольською міськими державними
адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим -
органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань
охорони навколишнього природного середовища - щодо парків-пам'яток
садово-паркового мистецтва місцевого значення. { Абзац третій
частини четвертої статті 38 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 3530-VI ( 3530-17 ) від 16.06.2011, N 2362-VIII
( 2362-19 ) від 22.03.2018 }
Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших
природних об'єктів, оголошених парками-пам'ятками садово-паркового
мистецтва, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму
їх охорони та збереження.
Розділ IV
ОХОРОННІ ЗОНИ ТЕРИТОРІЙ ТА ОБ'ЄКТІВ
ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ
Стаття 39. Завдання охоронних зон територій та об'єктів
природно-заповідного фонду
Для забезпечення необхідного режиму охорони природних
комплексів та об'єктів природних заповідників, запобігання
негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них
територіях установлюються охоронні зони.
В разі необхідності охоронні зони можуть установлюватися на
територіях, прилеглих до окремих ділянок національних природних
парків, регіональних ландшафтних парків, а також навколо
заказників, пам'яток природи, заповідних урочищ, ботанічних садів,
дендрологічних парків, зоологічних парків та парків-пам'яток
садово-паркового мистецтва.
Розміри охоронних зон визначаються відповідно до їх цільового
призначення на основі спеціальних обстежень ландшафтів та
господарської діяльності на прилеглих територіях.
Стаття 40. Основні вимоги щодо режиму охоронних зон
територій та об'єктів природно-заповідного фонду
Режим охоронних зон територій та об'єктів
природно-заповідного фонду визначається з урахуванням характеру
господарської діяльності на прилеглих територіях, на основі оцінки
її впливу на довкілля. { Частина перша статті 40 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2059-VIII ( 2059-19 ) від 23.05.2017 }
В охоронних зонах не допускається будівництво промислових та
інших об'єктів, мисливство, розвиток господарської діяльності, яка
може призвести до негативного впливу на території та об'єкти
природно-заповідного фонду. Оцінка такого впливу здійснюється в
порядку, встановленому законодавством України. { Частина друга статті 40 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010, N 2059-VIII ( 2059-19 ) від
23.05.2017 }
Положення, що визначають режим кожної з охоронних зон
територій та об'єктів природно-заповідного фонду, затверджуються
державними органами, які приймають рішення про їх виділення.
Охоронні зони територій та об'єктів природно-заповідного
фонду враховуються під час розробки проектно-планувальної та
проектної документації. { Частина четверта статті 40 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1287-XIV ( 1287-14 ) від 14.12.99 }
Розділ V
НАУКОВО-ДОСЛІДНІ РОБОТИ НА ТЕРИТОРІЯХ
ТА ОБ'ЄКТАХ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ
Стаття 41. Мета наукових досліджень на територіях та
об'єктах природно-заповідного фонду
Науково-дослідна робота на територіях природних заповідників,
біосферних заповідників, національних природних парків, ботанічних
садів, дендрологічних парків, зоологічних парків та інших
територіях та об'єктах природно-заповідного фонду проводиться з
метою вивчення природних процесів, забезпечення постійного
спостереження за їх змінами, екологічного прогнозування, розробки
наукових основ охорони, відтворення і використання природних
ресурсів та особливо цінних об'єктів.
Стаття 42. Основні засади забезпечення організації наукових
досліджень на територіях та об'єктах
природно-заповідного фонду
Основні напрями наукових досліджень на територіях природних
заповідників, біосферних заповідників, національних природних
парків, ботанічних садів, дендрологічних парків та зоологічних
парків визначаються з урахуванням програм і планів
науково-дослідних робіт, які затверджуються Національною академією
наук України та центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони
навколишнього природного середовища. { Частина перша статті 42 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2362-VIII ( 2362-19 ) від 22.03.2018 }
Для ведення наукових досліджень у складі адміністрації
природних заповідників, біосферних заповідників, національних
природних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних парків
та зоологічних парків загальнодержавного значення створюються
відповідні наукові підрозділи, структура, штати, кошторис витрат
яких затверджуються органами, у підпорядкуванні яких перебувають
зазначені об'єкти природно-заповідного фонду.
В разі необхідності наукові підрозділи можуть створюватися
також у складі адміністрації регіональних ландшафтних парків,
ботанічних садів, дендрологічних парків та зоологічних парків
місцевого значення, а також парків-пам'яток садово-паркового
мистецтва.
Наукові дослідження на території природних заповідників,
біосферних заповідників, національних природних парків,
регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних
парків, зоологічних парків, парків-пам'яток садово-паркового
мистецтва можуть здійснюватись іншими науково-дослідними
установами та організаціями на основі єдиних програм і планів
науково-дослідних робіт чи спеціальних угод між цими установами та
організаціями і адміністраціями державних заповідників й інших
територій та об'єктів природно-заповідного фонду. В разі
відсутності адміністрацій ботанічних садів, дендрологічних парків,
зоологічних парків місцевого значення та парків-пам'яток
садово-паркового мистецтва такі угоди укладаються заінтересованими
науковими установами та організаціями з органами, в
підпорядкуванні яких перебувають зазначені об'єкти
природно-заповідного фонду.
На території заказників, пам'яток природи, заповідних урочищ
та інших територіях і об'єктах природно-заповідного фонду, де не
створені спеціальні наукові підрозділи, дослідження
організовуються природними заповідниками, біосферними
заповідниками, національними природними парками, ботанічними
садами та дендрологічними парками загальнодержавного значення,
розташованими у цих регіонах.
Координацію наукових досліджень на територіях та об'єктах
природно-заповідного фонду України здійснює Національна академія
наук України разом з центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони
навколишнього природного середовища. { Частина шоста статті 42 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2362-VIII ( 2362-19 ) від 22.03.2018 }
Для вирішення наукових і науково-технічних проблем у
природних заповідниках, біосферних заповідниках, національних
природних парках, ботанічних садах створюються наукові або
науково-технічні ради, до складу яких включаються провідні
науковці та фахівці. Склад таких рад, їх завдання та порядок
діяльності визначаються органами, у підпорядкуванні яких
перебувають об'єкти природно-заповідного фонду зазначених
категорій.
Відповідні наукові та науково-технічні ради можуть
створюватися також при дендрологічних і зоологічних парках.
Навчально-виховна робота учбових закладів на територіях та
об'єктах природно-заповідного фонду проводиться на основі угод,
укладених з їх адміністраціями чи підприємствами, установами та
організаціями, у підпорядкуванні яких перебувають вказані
території та об'єкти.
Стаття 43. Літопис природи територій та об'єктів
природно-заповідного фонду України
Основною формою узагальнення результатів наукових досліджень
та спостережень за станом і змінами природних комплексів,
виконаних у природних заповідниках, біосферних заповідниках,
національних природних парках, є їх літописи природи, матеріали
яких використовуються для оцінки стану навколишнього природного
середовища, розроблення заходів щодо охорони та ефективного
використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.
Порядок підготовки та програма Літопису природи
затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування і реалізує державну політику у сфері охорони
навколишнього природного середовища, разом із Національною
академією наук України. { Частина друга статті 43 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2362-VIII ( 2362-19 ) від 22.03.2018 }
{ Стаття 43 в редакції Закону N 1287-XIV ( 1287-14 ) від
14.12.99 }
Розділ VI
ЕКОНОМІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ І
ФУНКЦІОНУВАННЯ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ
Стаття 44. Економічні засоби забезпечення організації
і функціонування природно-заповідного фонду
Ефективна організація і функціонування природно-заповідного
фонду забезпечуються на основі використання таких економічних
засобів:
економічного обгрунтування організації та розвитку
природно-заповідного фонду;
економічної оцінки територій та об'єктів природно-заповідного
фонду, ведення їх кадастру;
диференційованого визначення джерел і нормативів фінансування
організації та функціонування природно-заповідного фонду;
надання відповідним підприємствам, установам та організаціям,
що забезпечують функціонування природно-заповідного фонду,
податкових та інших пільг;
компенсації у встановленому порядку збитків, завданих
порушенням законодавства про природно-заповідний фонд.
Стаття 45. Економічне обгрунтування та оцінка територій та
об'єктів природно-заповідного фонду
Економічне обгрунтування розвитку природно-заповідного
фонду, а також економічна оцінка природних комплексів та об'єктів,
що входять до його складу, здійснюються відповідно до кадастру
територій та об'єктів природно-заповідного фонду на основі
спеціальних методик, які затверджуються центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну
політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. { Стаття 45 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2362-VIII
( 2362-19 ) від 22.03.2018 }
Стаття 46. Фінансування заходів, пов'язаних
із функціонуванням територій та об'єктів
природно-заповідного фонду
{ Назва статті 46 в редакції Закону N 1826-VI ( 1826-17 ) від
21.01.2010 }
Фінансування заходів щодо природних заповідників, біосферних
заповідників, національних природних парків, а також ботанічних
садів, дендрологічних парків та зоологічних парків
загальнодержавного значення здійснюється за рахунок державного
бюджету України. Для цієї мети можуть також залучатися кошти
бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів,
позабюджетних і благодійних фондів, кошти підприємств, установ,
організацій та громадян.
Фінансування заходів щодо регіональних ландшафтних парків, а
також ботанічних садів, дендрологічних парків та зоологічних
парків місцевого значення здійснюється за рахунок
бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Для цієї
мети можуть також залучатися кошти позабюджетних і благодійних
фондів, кошти підприємств, установ, організацій та громадян.
Витрати, пов'язані із забезпеченням режиму охорони
заказників, пам'яток природи, заповідних урочищ та
парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, здійснюються за
рахунок підприємств, установ, організацій, інших землевласників
та землекористувачів, на території яких вони знаходяться.
У разі необхідності проведення спеціальних заходів,
спрямованих на запобігання знищенню чи пошкодженню природних
комплексів територій та об'єктів природно-заповідного фонду
зазначених категорій, можуть виділятися кошти:
державного бюджету - для територій та об'єктів
природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;
місцевих бюджетів - для територій та об'єктів
природно-заповідного фонду місцевого значення. { Абзац третій
частини четвертої статті 46 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010 }
Викуп земельних ділянок, що перебувають у приватній та
комунальній власності, для суспільних потреб під території та
об'єкти природно-заповідного фонду здійснюється в порядку,
визначеному законом, за рахунок:
Державного бюджету України - для територій та об'єктів
природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;
місцевих бюджетів - для територій та об'єктів
природно-заповідного фонду місцевого значення. { Статтю 46 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 1826-VI
( 1826-17 ) від 21.01.2010 }
Стаття 47. Власні кошти об'єктів природно-заповідного фонду
Кошти (в тому числі в іноземній валюті), одержані природними
заповідниками, біосферними заповідниками, національними природними
парками, регіональними ландшафтними парками, ботанічними садами,
дендрологічними парками, зоологічними парками, а також
підприємствами, установами та організаціями, у підпорядкуванні
яких перебувають території та об'єкти природно-заповідного фонду
інших категорій, від наукової, природоохоронної,
туристсько-екскурсійної, рекламно-видавничої та іншої діяльності
в межах заповідних територій та об'єктів, що не суперечать їх
цільовому призначенню, є їх власними коштами. Ці кошти не
підлягають вилученню і використовуються для здійснення заходів
щодо охорони відповідних територій та об'єктів
природно-заповідного фонду.
За відвідування територій та об’єктів природно-заповідного
фонду їх адміністрації, а також підприємства, установи,
організації і громадяни, у підпорядкуванні яких перебувають ці
території та об’єкти, можуть встановлювати плату та визначати
категорії осіб, які звільняються від неї. Установи
природно-заповідного фонду загальнодержавного значення
встановлюють розмір такої плати за погодженням із центральним
органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує
державну політику у сфері охорони навколишнього природного
середовища, а на території Автономної Республіки Крим - також з
Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, установи
природно-заповідного фонду, створені у зоні відчуження, зоні
безумовного (обов’язкового) відселення, - за погодженням із
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і
реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього
природного середовища, і центральним органом виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та
зоною безумовного (обов’язкового) відселення, установи
природно-заповідного фонду місцевого значення - за рішенням
органів, у віданні яких вони перебувають. { Частина друга статті 47 в редакції Закону N 2362-VIII
( 2362-19 ) від 22.03.2018 }
Стаття 48. Екологічні фонди об'єктів природно-заповідного
фонду
Для фінансування природоохоронних заходів можуть створюватися
цільові екологічні фонди природних заповідників, біосферних
заповідників, національних природних парків, регіональних
ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків та
зоологічних парків.
До цих фондів надходять:
частина штрафів та грошових стягнень за шкоду, заподіяну їм у
результаті порушення законодавства про природно-заповідний фонд, у
розмірі 70 відсотків загальної суми штрафів та грошових стягнень;
кошти, одержані від реалізації конфіскованого або вилученого
відповідно до законодавства майна, яке було знаряддям або
предметом екологічного правопорушення на їх території;
частина платежів підприємств, установ та організацій за
забруднення відповідних територій та об'єктів природно-заповідного
фонду, що визначається на підставі еколого-економічної оцінки їх
впливу на навколишнє природне середовище;
цільові та інші добровільні внески підприємств, установ,
організацій, у тому числі міжнародних і зарубіжних, та громадян.
Кошти вказаних екологічних фондів можуть використовуватися
лише для цільового фінансування заходів, спрямованих на
забезпечення охорони заповідних природних комплексів та об'єктів,
розвиток наукових досліджень, міжнародного співробітництва,
еколого-освітніх робіт. Їх розподіл здійснюється радою фонду, до
складу якої включаються представники адміністрації відповідних
природних заповідників, біосферних заповідників, регіональних
ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків,
зоологічних парків, а також державних органів з охорони
навколишнього природного середовища, громадських екологічних
об'єднань, провідні науковці та фахівці. До складу таких рад
біосферних заповідників можуть включатися представники відповідних
міжнародних організацій, відомі зарубіжні вчені та спеціалісти.
Положення про екологічні фонди природних заповідників,
біосферних заповідників, національних природних парків, ботанічних
садів, дендрологічних парків та зоологічних парків затверджується
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і
реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього
природного середовища. { Частина четверта статті 48 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2362-VIII ( 2362-19 ) від 22.03.2018 }
Стаття 49. Надання податкових та інших пільг
Надання податкових пільг регулюється Податковим кодексом
України ( 2755-17 ). { Частина перша статті 49 в редакції Закону N 2856-VI ( 2856-17 )
від 23.12.2010 }
{ Щодо зупинення дії частини першої статті 49 див. Декрет N 12-92
від 26.12.92 }

{ Частину другу статті 49 виключено на підставі Закону
N 2856-VI ( 2856-17 ) від 23.12.2010 }

{ Частину третю статті 49 виключено на підставі Закону
N 2856-VI ( 2856-17 ) від 23.12.2010 }

Природні заповідники, біосферні заповідники, національні
природні парки, регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади,
дендрологічні парки та зоологічні парки в разі розширення їх
територій за рахунок земель сільськогосподарських,
лісогосподарських та інших угідь, що є державною власністю,
звільняються від відшкодування пов'язаних з цим втрат
сільськогосподарського, лісогосподарського та іншого виробництва.
У разі включення до складу їх територій земель, що перебувають у
колективній чи приватній власності, відшкодування пов'язаних з цим
виробничих витрат здійснюється за рахунок:
державного бюджету - для територій та об'єктів
природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;
бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів - для
територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого
значення.
Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам і
втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
регулюється Земельним кодексом та іншими законодавчими актами
України. { Частина п'ята статті 49 в редакції Закону N 3180-12 від
05.05.93 }

{ Частину шосту статті 49 виключено на підставі Закону
N 2856-VI ( 2856-17 ) від 23.12.2010 }

{ Частину сьому статті 49 виключено на підставі Закону
N 2856-VI ( 2856-17 ) від 23.12.2010 }

Від відшкодування збитків звільняються природні заповідники,
біосферні заповідники, національні природні парки та ботанічні
сади загальнодержавного значення, яким надано землі у постійне
користування з вилученням у землекористувачів - підприємств,
установ та організацій державної форми власності. { Статтю 49 доповнено частиною восьмою згідно із Законом
N 1472-VIII ( 1472-19 ) від 14.07.2016 }
{ Стаття 49 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3180-12 від
05.05.93 }
Стаття 50. Екологічне страхування природно-заповідного
фонду
Для компенсації шкоди, заподіяної на територіях та об'єктах
природно-заповідного фонду внаслідок стихійних природних явищ чи
промислових аварій і катастроф, проводиться обов'язкове державне
чи комерційне екологічне страхування заінтересованих підприємств,
установ та організацій. В порядку, що визначається законодавством
України, можуть бути встановлені й інші види страхування
природно-заповідного фонду.
Розділ VII
ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ Й ОГОЛОШЕННЯ
ТЕРИТОРІЙ ТА ОБ'ЄКТІВ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ
Стаття 51. Підготовка і подання клопотань про
організацію чи оголошення територій та
об'єктів природно-заповідного фонду
Підготовка і подання клопотань про створення чи оголошення
територій та об’єктів природно-заповідного фонду можуть
здійснюватися: обласними, Київською та Севастопольською міськими
державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної
Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного
середовища - щодо територій та об’єктів природно-заповідного фонду
загальнодержавного значення; науковими установами,
природоохоронними громадськими об’єднаннями або іншими
заінтересованими підприємствами, установами, організаціями та
громадянами - щодо територій та об’єктів природно-заповідного
фонду загальнодержавного та місцевого значення. Клопотання
подаються до державних органів, уповноважених проводити їх
попередній розгляд. { Частина перша статті 51 в редакції Закону N 2362-VIII
( 2362-19 ) від 22.03.2018 }
Клопотання має містити обгрунтування необхідності створення
чи оголошення території або об'єкту природно-заповідного фонду
певної категорії, характеристику природоохоронної, наукової,
естетичної та іншої цінності природних комплексів та об'єктів, що
пропонуються для заповідання, відомості про місцезнаходження,
розміри, характер використання, власників та користувачів
природних ресурсів, а також відповідний картографічний матеріал.
До клопотань додаються документи, що підтверджують та
доповнюють обгрунтування необхідності створення чи оголошення
територій або об'єктів природно-заповідного фонду.
Стаття 52. Попередній розгляд клопотань про
створення чи оголошення територій та
об'єктів природно-заповідного фонду
Клопотання про необхідність створення чи оголошення територій
та об'єктів природно-заповідного фонду попередньо розглядається у
місячний строк:
щодо територій та об'єктів загальнодержавного значення -
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і
реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього
природного середовища; { Абзац другий частини першої статті 52 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 2362-VIII ( 2362-19 ) від
22.03.2018 }
щодо територій та об'єктів місцевого значення - обласними,
Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями,
а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої
влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього
природного середовища. { Абзац третій частини першої статті 52 із
змінами, внесеними згідно із Законами N 3530-VI ( 3530-17 ) від
16.06.2011, N 2362-VIII ( 2362-19 ) від 22.03.2018 } { Частина перша статті 52 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1287-XIV ( 1287-14 ) від 14.12.99 }
У разі схвалення клопотань центральним органом виконавчої
влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у
сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними,
Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями,
а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої
влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього
природного середовища проводиться їх погодження з власниками та
первинними користувачами природних ресурсів у межах територій,
рекомендованих для заповідання. { Частина друга статті 52 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3530-VI ( 3530-17 ) від 16.06.2011, N 2362-VIII ( 2362-19 ) від
22.03.2018 }
На підставі результатів погодження клопотань центральний
орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує
державну політику у сфері охорони навколишнього природного
середовища, забезпечує розробку спеціалізованими проектними та
науковими установами проектів створення природних заповідників,
біосферних заповідників, національних природних парків,
заказників, пам'яток природи, парків-пам'яток садово-паркового
мистецтва загальнодержавного значення. { Частина третя статті 52 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2362-VIII ( 2362-19 ) від 22.03.2018 }
Розробка проектів створення регіональних ландшафтних парків,
заповідних урочищ, а також заказників, пам'яток природи та
парків-пам'яток садово-паркового мистецтва місцевого значення
забезпечується обласними, Київською та Севастопольською міськими
державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки
Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з
питань охорони навколишнього природного середовища.



вгору