Кримінально-процесуальний Кодекс України (від статті 237 до статті 485)
Верховна Рада УРСР; Кодекс України, Закон, Кодекс від 28.12.1960
Документ 1003-05, втратив чинність, поточна редакція — Втрата чинності від 19.11.2012, підстава 4651-17
 

Сторінки:  1  2  [ 3 ]  4  5  6  7  8
« попередня сторінканаступна сторінка »  

     (  Частину  другу  статті  335  виключено  на підставі Закону 
N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )
( Частину третю статті 335 виключено на підставі Закону
N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )
У випадках, передбачених статтею 54 Кримінального кодексу
України, у резолютивній частині обвинувального вироку викладається
рішення про звернення з поданням до відповідних державних органів
про позбавлення засудженого військового, спеціального звання,
рангу, чину або кваліфікаційного класу. У випадках, передбачених статтею 96 Кримінального кодексу
України, у резолютивній частині вироку зазначається рішення суду
застосувати до підсудного примусове лікування. Міра покарання повинна бути визначена таким чином, щоб при
виконанні вироку не виникло ніяких сумнівів щодо виду і розміру
покарання, призначеного судом. Коли підсудному було пред'явлено декілька обвинувачень і
деякі з них не були доведені, то у резолютивній частині вироку
повинно бути зазначено, по яких з них підсудний виправданий, а по
яких — засуджений. Якщо підсудний визнається винним, але звільняється від
відбування покарання, суд зазначає про це в резолютивній частині
вироку. Коли призначається покарання нижче від найнижчої межі,
передбаченої законом за даний злочин, у резолютивній частині
вироку робиться посилання на статтю 69 Кримінального кодексу
України і зазначається обрана судом міра покарання. У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням
відповідно до статей 75-79 і 104 Кримінального кодексу України, у
резолютивній частині вироку зазначаються тривалість іспитового
строку, обов'язки, покладені на засудженого, а також трудовий
колектив або особа, на які, за їх згодою або на їх прохання, суд
покладає обов'язок по нагляду за засудженим і проведенню з ним
виховної роботи.
( Частину одинадцяту статті 335 виключено на підставі Закону
N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )
( Частину дванадцяту статті 335 виключено на підставі Закону
N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )
В резолютивній частині виправдувального вироку зазначається
прізвище, ім'я та по батькові виправданого; вказується, що
підсудний в пред'явленому обвинуваченні визнаний невинним і по
суду виправданим; вказується про скасування запобіжного заходу,
про скасування заходів до забезпечення цивільного позову і
можливої конфіскації майна, про речові докази, судові витрати і
про порядок та строк оскарження вироку. ( Стаття 335 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від
10.09.62, N 117-VIII ( 117-08 ) від 30.08.71, N 6834-X ( 6834-10 )
від 16.04.84, Законами N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001,
N 3165-IV ( 3165-15 ) від 01.12.2005 )

( Статтю 336 виключено на підставі Указу ПВР N 117-VIII
( 117-08 ) від 30.08.71 )

Стаття 337. Визначення міри покарання за сукупністю
злочинів
При постановленні вироку за сукупністю злочинів суд призначає
покарання, керуючись статтями 70 і 71 Кримінального кодексу
України. ( Стаття 337 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2670-III
( 2670-14 ) від 12.07.2001 )
Стаття 338. Обчислення строку відбуття покарання
Початок строку відбуття покарання у вигляді позбавлення волі
або виправних робіт, коли підсудний до винесення вироку не
перебував під вартою, обчислюється з моменту приведення вироку у
виконання. Коли підсудний до винесення вироку тримався під вартою в цій
справі, в строк відбуття покарання зараховується строк перебування
під вартою. У тих випадках, коли обвинувачений, знаходячись під вартою,
перебував у медичній установі, час перебування в ній зараховується
в строк відбуття покарання. Якщо підсудний до винесення вироку знаходився під вартою, то
в разі призначення покарання у вигляді виправних робіт час
перебування під вартою зараховується в строк відбуття виправних
робіт з розрахунку один день ув'язнення за три дні виправних
робіт. Якщо підсудний був засуджений до виправних робіт, а при
повторному розгляді тієї ж справи — до позбавлення волі, відбутий
строк виправних робіт зараховується в строк позбавлення волі з
розрахунку три дні виправних робіт за один день позбавлення волі.
Стаття 339. Підписання вироку і окрема думка
Вирок підписують усі судді чи один суддя, коли справа
розглядалась ним одноособово. Суддя, який залишився в меншості,
має право викласти письмово свою окрему думку, яка приєднується
до справи, але оголошенню не підлягає. Коли кримінальна справа, в якій є окрема думка, не
розглядалася судом касаційної інстанції, то після того, як вирок
суду набрав законної сили, окрема думка разом з справою
направляється голові вищестоящого суду для вирішення питання про
необхідність перегляду справи в порядку нагляду. ( Стаття 339 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84, Законом N 2464-XII ( 2464-12 ) від
17.06.92 )
Стаття 340. Окрема ухвала суду першої інстанції
Суд, що розглядає справу по першій інстанції, при наявності
підстав, передбачених статтею 23-2 цього Кодексу, виносить окрему
ухвалу, а суддя — окрему постанову. ( Стаття 340 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 117-VIII
( 117-08 ) від 30.08.71, N 6834-X ( 6834-10 ) від 16.04.84,
Законом N 2464-XII ( 2464-12 ) від 17.06.92 )

Стаття 341. Проголошення вироку
Після підписання вироку судді повертаються до залу засідання,
де головуючий або один з суддів проголошує вирок. Всі присутні в залі судового засідання, в тому числі і склад
суду, заслухують вирок стоячи. Головуючий роз'яснює підсудному, його законному
представникові, а також потерпілому, цивільному позивачеві,
цивільному відповідачеві та їх представникам зміст вироку, строки
і порядок його оскарження та право подати клопотання про
помилування. Якщо підсудний не володіє мовою, якою постановлено вирок, то
після його проголошення перекладач зачитує вирок підсудному його
рідною мовою або іншою мовою, якою він володіє. ( Стаття 341 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84, Законом N 1483-III ( 1483-14 ) від
22.02.2000 )
Стаття 342. Звільнення підсудного з-під варти за вироком
суду
При виправданні підсудного чи звільненні його від відбуття
покарання або при засудженні його до покарання, не зв'язаного з
позбавленням волі, суд, якщо підсудний перебуває під вартою,
негайно звільняє його з-під варти в залі судового засідання.

( Частину другу статті 342 виключено на підставі Закону
N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )

( Стаття 342 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4995-XI
( 4995-11 ) від 01.12.87, Законом N 2670-III ( 2670-14 ) від
12.07.2001 )
Стаття 343. Застосування запобіжного заходу до набрання
вироком законної сили
Постановляючи вирок, за яким до підсудного застосовується та
чи інша міра покарання, суд повинен обміркувати питання про
запобіжний захід до набрання вироком законної сили і має право
обрати запобіжний захід або ж скасувати, змінити чи підтвердити
раніш обраний. Взяття під варту як запобіжний захід допускається лише при
наявності підстав, зазначених у відповідних статтях глави 13 цього
Кодексу.
Стаття 344. Вручення копії вироку засудженому і виправданому
Копія вироку вручається засудженому або виправданому в
триденний строк після проголошення вироку. Якщо вирок складений мовою, якої не знає засуджений чи
виправданий, йому повинен бути вручений письмовий переклад вироку
на його рідній мові або на мові, якою він володіє.
Стаття 345. Надання родичам дозволу на побачення з
засудженим
До набрання вироком законної сили головуючий або голова
відповідного суду зобов'язані дати дозвіл близьким родичам
засудженого за їх проханням на побачення з засудженим, який
перебуває під вартою.
Стаття 346. Заходи піклування про неповнолітніх дітей і
збереження майна засудженого
При наявності у засудженого до позбавлення волі неповнолітніх
дітей, які залишилися без нагляду, суд зобов'язаний одночасно з
постановленням вироку порушити окремою ухвалою, а суддя —
постановою питання перед службою в справах неповнолітніх або
відповідним органом опіки та піклування про необхідність
влаштування цих неповнолітніх або встановлення над ними опіки чи
піклування. Якщо у засудженого до позбавлення волі залишились без нагляду
майно і житло, суд зобов'язаний вжити через відповідні органи
заходів для їх збереження. Про вжиті заходи повідомляється засуджений. ( Стаття 346 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 117-VIII
( 117-08 ) від 30.08.71, Законами N 2464-XII ( 2464-12 ) від
17.06.92, N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )

Розділ четвертий
ПРОВАДЖЕННЯ ПО ПЕРЕВІРЦІ ВИРОКІВ,
ПОСТАНОВ І УХВАЛ СУДУ
Г л а в а 29
ПОДАЧА АПЕЛЯЦІЙ
Стаття 347. Судові рішення, на які може бути подана апеляція
Апеляція може бути подана:
1) на вироки, які не набрали законної сили, ухвалені
місцевими судами;
2) на постанови про застосування чи незастосування примусових
заходів виховного і медичного характеру, ухвалені місцевими
судами.
Апеляція також може бути подана:
1) на ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом, про
закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування;
2) на окремі ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом;
3) на інші постанови місцевих судів у випадках, передбачених
цим Кодексом.
Стаття 348. Особи, які мають право подати апеляцію
Апеляцію мають право подати:
1) засуджений, його законний представник і захисник - у
частині, що стосується інтересів засудженого;
2) виправданий, його законний представник і захисник - у
частині мотивів і підстав виправдання;
3) законний представник, захисник неповнолітнього та сам
неповнолітній, щодо якого застосовано примусовий захід виховного
характеру, - у частині, що стосується інтересів неповнолітнього;
4) законний представник та захисник особи, щодо якої
вирішувалося питання про застосування примусового заходу медичного
характеру;
5) обвинувачений, щодо якого справу закрито, його законний
представник і захисник - у частині мотивів і підстав закриття
справи;
6) обвинувачений, щодо якого справу направлено на додаткове
розслідування, його законний представник і захисник - у частині
мотивів і підстав направлення справи на додаткове розслідування;
7) цивільний відповідач або його представник - в частині, що
стосується вирішення позову;
8) прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої
інстанції, а також прокурор, який затвердив обвинувальний
висновок, - у межах обвинувачення, що підтримував прокурор, який
брав участь у розгляді справи судом першої інстанції;
9) потерпілий і його представник - у частині, що стосується
інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді
першої інстанції;
10) цивільний позивач або його представник - у частині, що
стосується вирішення позову;
11) особа, щодо якої винесено окрему ухвалу (постанову) суду;
12) інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом. ( Стаття 348 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2670-III
( 2670-14 ) від 12.07.2001 )
Стаття 349. Порядок і строки апеляційного оскарження
Апеляція, за винятком випадків, передбачених частиною п'ятою
цієї статті, подається через суд, який постановив вирок, ухвалу чи
постанову. До апеляції прокурора і захисника додається стільки її
копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам судового розгляду,
інтересів яких стосується апеляція.
Якщо апеляція подана у встановлені частиною третьою цієї
статті строки безпосередньо до суду апеляційної інстанції, він
надсилає її до суду першої інстанції для виконання вимог,
передбачених статтями 350 і 351 цього Кодексу.
Апеляція на вирок, ухвалу чи постанову суду першої інстанції,
якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана протягом
п'ятнадцяти діб з моменту їх проголошення, а засудженим, який
перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому
копії вироку.
Протягом строку, встановленого для подання апеляції, справа
ніким не може бути витребувана із суду. Протягом цього строку суд
зобов'язаний надати сторонам за їх клопотанням можливість
ознайомитися з матеріалами справи.
Апеляція на ухвалу чи постанову судді, винесену в порядку,
передбаченому статтями 52-5, 165-2, 165-3, 177, 205, 462, 463
цього Кодексу, подається безпосередньо до апеляційного суду у
строки, встановлені у цих статтях, і розглядається за правилами,
встановленими статтею 382 цього Кодексу.
Апеляція на постанову судді, винесену в порядку,
передбаченому статтями 236-2, 236-6, 236-8, 468, 478 цього
Кодексу, подається у строки, встановлені у цих статтях, і
розглядається за правилами, встановленими статтею 382 цього
Кодексу. { Стаття 349 із змінами, внесеними згідно із Законами N 462-V
( 462-16 ) від 14.12.2006, N 2286-VI ( 2286-17 ) від 21.05.2010,
N 3529-VI ( 3529-17 ) від 16.06.2011 }
Стаття 350. Зміст апеляції
В апеляції зазначаються:
1) назва суду, якому адресується апеляція;
2) особа, яка подає апеляцію;
3) вирок, ухвала чи постанова, на які подається апеляція, і
назва суду, який їх постановив;
4) вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку,
ухвали, постанови та доводи на її обгрунтування;
5) прохання особи, яка подає апеляцію;
6) перелік документів, які додаються до апеляції.
При обгрунтуванні прокурором та захисником необхідності зміни
чи скасування вироку, ухвали, постанови апеляція повинна містити
посилання на відповідні аркуші справи.
Стаття 351. Повідомлення про апеляцію
Про надходження апеляції суд першої інстанції оповіщає
прокурора, інших зазначених у статті 348 цього Кодексу осіб,
інтересів яких стосується апеляція, направленням відповідних
повідомлень та шляхом поміщення оголошення на дошці об'яв суду.
Протягом п'яти діб з часу поміщення оголошення зазначені особи
мають право одержати в суді копію апеляції або ознайомитися з нею
в суді. Одночасно з врученням копії або з ознайомленням з
апеляцією їм роз'яснюється право протягом п'яти діб з цього часу
подати свої заперечення на апеляцію.
Засудженому, що утримується під вартою, повідомлення про
надходження апеляції та її копія вручаються через начальника
відповідної установи. Одночасно йому роз'яснюється право протягом
п'яти діб з часу вручення цих документів подати свої заперечення
на апеляцію.
Заперечення на апеляцію додаються до справи або передаються
безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Стаття 352. Залишення апеляції без руху і розгляду
У разі невиконання особою, яка подала апеляцію, вимог,
передбачених статтею 350 цього Кодексу, головуючий своєю
постановою залишає апеляцію без руху та повідомляє про
необхідність виконання зазначених вимог закону протягом семи діб з
моменту одержання повідомлення. Постанова оскарженню не підлягає.
Якщо у визначений строк ці вимоги не будуть виконані, то
апеляція постановою головуючого визнається такою, що не підлягає
розгляду. Постанову може бути оскаржено до суду апеляційної
інстанції, який має право своєю ухвалою визнати апеляцію такою, що
підлягає розгляду, і дати розпорядження суду першої інстанції щодо
виконання ним вимог статті 351 цього Кодексу.
Стаття 353. Наслідки порушення строку на апеляційне
оскарження та порядок його відновлення
У разі подання апеляції з пропуском встановленого статтею 349
цього Кодексу строку і при відсутності клопотання про його
відновлення апеляція постановою головуючого визнається такою, що
не підлягає розгляду.
У разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних
причин особи, які мають право на подання апеляції, можуть заявити
клопотання перед судом, який постановив вирок чи виніс ухвалу,
постанову, про відновлення пропущеного строку.
Питання про відновлення строку вирішується в судовому
засіданні судом, який розглядав справу. Про день і час розгляду
клопотання своєчасно повідомляються сторони, неявка яких в судове
засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
За результатами розгляду клопотання суд виносить ухвалу,
постанову, якою відновляє пропущений строк або відмовляє у його
відновленні і визнає апеляцію такою, що не підлягає розгляду.
Постанова судді чи ухвала суду, винесена відповідно до
частини першої чи частини четвертої цієї статті, може бути
оскаржена до суду апеляційної інстанції, який має право своєю
ухвалою відновити пропущений строк, визнати апеляцію такою, що
підлягає розгляду, і дати розпорядження суду першої інстанції щодо
виконання ним вимог статті 351 цього Кодексу.
Стаття 354. Наслідки подання апеляції
Подання апеляції на вирок, ухвалу чи постанову суду зупиняє
набрання ними законної сили та їх виконання, за винятком
передбачених у цьому Кодексі випадків.
Після виконання вимог, передбачених статтею 351 цього
Кодексу, суд, який постановив вирок чи виніс ухвалу, постанову,
протягом семи діб передає справу разом з поданою апеляцією і
запереченнями на неї до апеляційного суду і визначає дату розгляду
ним справи. Справа призначається до розгляду не пізніше трьох
місяців з дня направлення її до апеляційного суду. Справа повинна
надійти до апеляційного суду не пізніш як за один місяць до
визначеної судом першої інстанції дати розгляду.
Про дату призначення справи до апеляційного розгляду суд
першої інстанції оповіщає заінтересованих осіб направленням
відповідних повідомлень та шляхом поміщення оголошення на дошці
об'яв суду. Засудженому, що утримується під вартою, про
призначення справи до апеляційного розгляду повідомляється через
начальника відповідної установи.
Якщо в апеляції ставиться питання про погіршення становища
засудженого чи виправданого, суд першої інстанції одночасно
викликає до суду апеляційної інстанції цих осіб, їх законних
представників, а також захисників, якщо їх участь у справі
відповідно до вимог статті 45 цього Кодексу є обов'язковою.
Стаття 355. Доповнення, зміна і відкликання апеляції
До початку розгляду справи в апеляційному суді особа, яка
подала апеляцію, має право доповнити, змінити або відкликати її, а
також подати свої заперечення на апеляцію іншого учасника судового
розгляду.
Внесення до апеляції змін, які тягнуть за собою погіршення
становища засудженого або виправданого за межами строків на
апеляційне оскарження не допускається.
Захисник засудженого чи виправданого може відкликати свою
апеляцію тільки за згодою підзахисного і його законного
представника. Захисник, який вступив до справи в апеляційному
провадженні, може змінити чи доповнити апеляцію захисника, який
брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, лише за
згодою засудженого чи виправданого та їх законних представників.
Засуджений або виправданий вправі відкликати свою апеляцію, а
також апеляцію свого захисника, крім випадків, передбачених
частиною першою статті 45 цього Кодексу.
Апеляція представника потерпілого може бути відкликана ним
лише за згодою потерпілого, а також самим потерпілим.
Г л а в а 30
РОЗГЛЯД СПРАВИ ЗА АПЕЛЯЦІЄЮ
Стаття 356. Суди, які розглядають справи в апеляційному
порядку
Апеляції на судові рішення районних, районних у містах,
міських та міськрайонних судів розглядаються Апеляційним судом
Автономної Республіки Крим, апеляційними судами областей, міст
Києва і Севастополя.
Колегія суддів для розгляду конкретної справи визначається у
порядку, встановленому частиною третьою статті 16-2 цього
Кодексу. ( Стаття 356 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2670-III
( 2670-14 ) від 12.07.2001; текст статті 356 в редакції Закону
N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 - зміни щодо запровадження
автоматизованої системи документообігу в судах вводяться в дію
з 1 січня 2011 року, а щодо здійснення повноважень Верховного Суду
України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ вводяться в дію після початку
діяльності Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ - з 1 листопада 2010 року }
Стаття 357. Попередній розгляд справи апеляційним судом
Апеляційний суд у разі необхідності може провести попередній
розгляд справи.
Попередній розгляд справи здійснюється в судовому засіданні
суддею одноособово з обов'язковою участю прокурора. На судове
засідання можуть бути викликані інші учасники судового розгляду,
однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Попередній розгляд справи починається з доповіді судді, який
повідомляє про підстави, з яких справу було внесено на попередній
розгляд. Прокурор, інші учасники судового розгляду висловлюють
свої думки щодо питань, винесених на розгляд. Постанова судді
виноситься в нарадчій кімнаті.
При попередньому розгляді справи апеляційний суд може
прийняти одне з таких рішень:
1) про питання, пов'язані з підготовкою справи до
апеляційного розгляду;
2) про відмову в прийнятті апеляції до свого розгляду;
3) про зупинення провадження в справі;
4) про повернення справи суду першої інстанції.
При попередньому розгляді справи при необхідності ведеться
протокол.
Стаття 358. Вирішення питань, пов'язаних з підготовкою
справи до апеляційного розгляду
При попередньому розгляді справи апеляційний суд може
розглянути такі питання, пов'язані з підготовкою справи до
апеляційного розгляду:
1) про необхідність проведення судового слідства та його
обсяг;
2) про витребування у необхідних випадках додаткових доказів;
3) про список осіб, які підлягають виклику в судове
засідання;
4) про доручення суду першої інстанції;
5) про зміну, скасування або обрання запобіжного заходу;
6) про виклик у необхідних випадках перекладача;
7) про розгляд справи у відкритому чи закритому судовому
засіданні;
8) про день і місце розгляду справи;
9) всі інші питання, які стосуються підготовчих дій до
розгляду справи.
Засуджений чи виправданий, їх законні представники підлягають
обов'язковому виклику в апеляційний суд, якщо в апеляції ставиться
питання про погіршення їх становища або суд визнає необхідним
провести судове слідство. У цих випадках викликаються і їх
захисники, якщо їх участь у справі відповідно до вимог статті 45
цього Кодексу є обов'язковою. Засуджений, що утримується під
вартою, підлягає обов'язковому виклику в апеляційний суд також у
випадках, коли про це надійшло його клопотання.
Суд може визнати необхідним проведення судового слідства в
повному обсязі чи частково, коли є підстави вважати, що судове
слідство судом першої інстанції було проведено неповно чи
однобічно.
Апеляційний суд з метою усунення неповноти чи однобічності
судового слідства в суді першої інстанції вправі дати цьому суду
доручення про виконання окремих процесуальних дій. На виконання
цього доручення суд першої інстанції проводить відповідну дію з
додержанням вимог, передбачених главою 26 цього Кодексу. Протокол
судового засідання передається до апеляційного суду, який дав
доручення, і приєднується до справи.
Стаття 359. Інші рішення апеляційного суду, які можуть
бути прийняті при попередньому розгляді справи
Апеляційний суд відмовляє в прийнятті апеляції до свого
розгляду, якщо апеляція подана особою, яка не має на це права.
Справа повертається суду першої інстанції у випадках, якщо:
1) протокол судового засідання не підписаний головуючим чи
секретарем судового засідання - для виконання вимог, передбачених
частиною другою статті 87 цього Кодексу;
2) суд першої інстанції не розглянув зауваження на протокол
судового засідання чи не надав передбачену статтею 349 цього
Кодексу можливість ознайомлення з матеріалами справи - для
виконання вимог, передбачених статтями 88 і 349 цього Кодексу;
3) засудженому, виправданому не було вручено копію вироку -
для виконання вимог, передбачених статтею 344 цього Кодексу;
4) суд першої інстанції прийняв апеляцію, яка не відповідає
вимогам частини першої статті 350, статей 351 чи 352 цього
Кодексу, - для виконання вимог, передбачених статтями 353 чи 354
цього Кодексу;
5) судом першої інстанції не виконано вимог, передбачених
статтею 353 цього Кодексу, - для виконання цих вимог.
У разі захворювання підсудного, участь якого при апеляційному
розгляді справи визнано обов'язковою, апеляційний суд зупиняє
апеляційний розгляд справи.
У разі відмови апелянта від своїх апеляційних вимог і
відсутності апеляцій інших учасників процесу, апеляційний суд
виносить ухвалу про закриття апеляційного розгляду справи.

Стаття 360. Строки розгляду справи в апеляційному суді
Апеляційний суд повинен розглянути справу у день, визначений
судом першої інстанції.
Не пізніш як за три дні апеляційний суд оповіщає
заінтересованих осіб шляхом поміщення оголошення на дошці об'яв
суду про час і місце розгляду справи.
Засудженому, який утримується під вартою, про день розгляду
справи повідомляється через начальника відповідної установи.
У випадках, коли при попередньому або апеляційному розгляді
справи апеляційний суд визнав необхідним провести судове слідство,
витребувати додаткові докази, викликати в судове засідання певних
осіб, зробити доручення суду першої інстанції, а також у разі
особливої складності справи, він може перенести розгляд справи не
більш, як на тридцять діб.
Стаття 361. Виклик до суду апеляційної інстанції
Виклик осіб до суду апеляційної інстанції здійснюється в
порядку, передбаченому статтею 254 цього Кодексу.
Стаття 362. Розгляд справи в суді апеляційної інстанції
Виконавши підготовчі дії, зазначені в статтях 283-287, 293
цього Кодексу, головуючий роз'яснює учасникам судового розгляду їх
права, а також право давати пояснення з приводу поданих апеляцій
та виступати в судових дебатах, а особам, які подали апеляції, -
право підтримувати апеляції або відмовитись від них. Клопотання
учасників судового розгляду повинні стосуватися частини вироку,
яка оскаржена в апеляційному порядку, і вирішуються судом за
правилами статті 296 цього Кодексу.
Після цього головуючий чи один із суддів доповідає суть
вироку чи постанови, повідомляє ким і в якому обсязі вони були
оскаржені, викладає основні доводи апеляцій і заперечень інших
учасників процесу, якщо вони були подані. Головуючий з'ясовує, чи
підтримують свої апеляції особи, які їх подали.
Неявка учасників процесу на засідання суду апеляційної
інстанції не є перешкодою для розгляду справи, якщо інше не
передбачено цим Кодексом або рішенням апеляційного суду.
Якщо суд апеляційної інстанції не проводив судового слідства,
після виконання дій, зазначених у частині другій цієї статті,
головуючий ознайомлює учасників судового розгляду з додатковими
матеріалами, якщо вони були подані, матеріалами, що надійшли з
суду першої інстанції на виконання доручень, вислуховує їх
пояснення з приводу поданих апеляцій в порядку, передбаченому
статтею 318 цього Кодексу, і переходить до судових дебатів.
Судове слідство в апеляційному суді провадиться за правилами
глави 26 цього Кодексу лише щодо тієї частини вироку, законність і
обгрунтованість якої оспорюється в апеляції.
Судові дебати в суді апеляційної інстанції проводяться у
відповідності з вимогами статті 318 цього Кодексу і полягають у
промовах учасників судового розгляду стосовно тієї частини вироку,
яка оскаржена. Першими виступають особи, які подали апеляції.
Прокурор, якщо він підтримує апеляцію, подану ним чи іншим
прокурором, виступає першим, а в інших випадках - останнім.
Перед видаленням суду до нарадчої кімнати для постановлення
рішення щодо законності і обгрунтованості вироку суду першої
інстанції підсудному, якщо він брав участь в апеляційному розгляді
справи, надається останнє слово.
Нарада суддів апеляційного суду провадиться з додержанням
вимог, передбачених статтями 322 і 325 цього Кодексу.
Протокол судового засідання та фіксація технічними засобами
перебігу судового процесу в апеляційному суді ведуться у випадку
проведення ним судового слідства.
Стаття 363. Відновлення судового слідства
Якщо під час судових дебатів, виголошення останнього слова
засудженим або виправданим чи при постановленні рішення
апеляційним судом виникне необхідність дослідження нових обставин
справи або доказів, що їх підтверджують чи спростовують, і якщо ці
обставини і докази стосуються оскарженої частини вироку суду
першої інстанції, апеляційний суд ухвалою відновлює судове
слідство з додержанням вимог, передбачених статтею 326 цього
Кодексу.
Стаття 364. Закриття апеляційного провадження
У разі відмови особи, яка подала апеляцію, від своїх вимог і
при відсутності апеляцій інших учасників судового розгляду,
апеляційний суд виносить ухвалу про закриття апеляційного
провадження.
Стаття 365. Обсяг перевірки справи апеляційним судом
Вирок, ухвала чи постанова суду першої інстанції
перевіряється апеляційним судом в межах апеляції. Висновки суду
першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не
оспорювалися і стосовно яких відповідно до вимог частини першої
статті 299 і статті 301-1 цього Кодексу докази не досліджувалися,
не перевіряються.
Якщо розгляд апеляції дає підстави для прийняття рішення на
користь осіб, щодо яких апеляції не надійшли, апеляційний суд
зобов'язаний прийняти таке рішення.
Стаття 366. Результати розгляду справи в апеляційному суді
У результаті розгляду апеляцій на рішення, зазначені у
частині першій статті 347 цього Кодексу, апеляційний суд:
1) виносить ухвалу про залишення вироку чи постанови без
зміни, а апеляції - без задоволення; скасування вироку чи
постанови і повернення справи прокуророві на додаткове
розслідування або на новий судовий розгляд в суд першої інстанції;
скасування вироку чи постанови і закриття справи; зміну вироку чи
постанови;
2) постановляє свій вирок, скасовуючи повністю чи частково
вирок суду першої інстанції;
3) постановляє свою постанову, скасовуючи повністю чи
частково постанову суду першої інстанції.
У результаті розгляду апеляцій на рішення, зазначені у
частині другій статті 347 цього Кодексу, апеляційний суд:
1) виносить ухвалу про залишення ухвали чи постанови без
зміни, а апеляції - без задоволення; скасування ухвали чи
постанови і повернення її на новий судовий розгляд в суд першої
інстанції, а у випадку скасування ухвали чи постанови про закриття
справи і повернення її на додаткове розслідування; скасування
окремої ухвали чи постанови; зміну ухвали чи постанови;
2) постановляє свою ухвалу, скасовуючи повністю чи частково
ухвалу чи постанову суду першої інстанції.
Стаття 367. Підстави для скасування або зміни вироку
чи постанови
Підставами для скасування або зміни судових рішень,
зазначених у частині першій статті 347 цього Кодексу, при розгляді
справи в апеляційному суді є:
1) однобічність або неповнота дізнання, досудового чи
судового слідства;
2) невідповідність висновків суду, викладених у вироку
(постанові), фактичним обставинам справи;
3) істотне порушення кримінально-процесуального закону;
4) неправильне застосування кримінального закону;
5) невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та
особі засудженого.
Апеляційний суд не вправі скасувати виправдувальний вирок
лише з мотивів істотного порушення прав підсудного. Апеляційний
суд не вправі скасувати постанову про незастосування примусових
заходів виховного або медичного характеру лише з мотивів істотного
порушення прав особи, стосовно якої ставилося питання про
застосування цих засобів.
Стаття 368. Однобічність або неповнота дізнання,
досудового чи судового слідства
Однобічним або неповним визнається дізнання, досудове чи
судове слідство в суді першої інстанції, коли залишилися
недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне
значення для правильного вирішення справи.
Дізнання, досудове чи судове слідство в усякому разі
визнається однобічним і неповним:
1) коли не були допитані певні особи, не були витребувані і
досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи
спростування обставин, які мають істотне значення для правильного
вирішення справи;
2) коли не були досліджені обставини, зазначені в ухвалі
суду, який повернув справу на додаткове розслідування або на новий
судовий розгляд, за винятком випадків, коли дослідити їх було
неможливо;
3) коли необхідність дослідження тієї чи іншої обставини
випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в
апеляційному суді;
4) коли не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про
особу засудженого чи виправданого.

Стаття 369. Невідповідність висновків суду першої інстанції
фактичним обставинам справи
Вирок чи постанова вважаються такими, що не відповідають
фактичним обставинам справи:
1) коли висновки суду не підтверджуються доказами,
дослідженими в судовому засіданні;
2) коли суд не взяв до уваги докази, які могли істотно
вплинути на його висновки;
3) коли при наявності суперечливих доказів, які мають істотне
значення для висновків суду, у вироку (постанові) не зазначено,
чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші;
4) коли висновки суду, викладені у вироку (постанові),
містять істотні суперечності.
Вирок чи постанова із зазначених підстав підлягають
скасуванню чи зміні лише тоді, коли невідповідність висновків суду
фактичним обставинам справи могла вплинути на вирішення питання
про винуватість засудженого або невинуватість виправданого, на
правильність застосування кримінального закону, на визначення міри
покарання або застосування примусових заходів виховного чи
медичного характеру.
Стаття 370. Істотні порушення вимог
кримінально-процесуального закону
Істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є
такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли
перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити
законний, обгрунтований і справедливий вирок чи постанову.
Вирок (постанову) в усякому разі належить скасувати, якщо:
1) за наявності підстав для закриття справи її не було
закрито;
2) вирок винесено незаконним складом суду;
3) порушено право обвинуваченого на захист;
4) порушено право обвинуваченого користуватися рідною мовою
чи мовою, якою він володіє, і допомогою перекладача;
5) розслідування справи провадила особа, яка підлягала
відводу;
6) справу розглянуто у відсутності підсудного, за винятком
випадку, передбаченого частиною другою статті 262 цього Кодексу;
7) порушено правила підсудності;
8) порушено таємницю наради суддів;
9) вирок (постанову) не підписано будь-ким із суддів;
10) у справі відсутній протокол судового засідання або
перебіг судового процесу у передбачених цим Кодексом випадках не
фіксувався технічними засобами;
11) порушено вимоги статей цього Кодексу про обов'язковість
пред'явлення обвинувачення і матеріалів розслідування для
ознайомлення;
12) обвинувальний висновок не затверджений прокурором чи він
не був вручений обвинуваченому;
13) порушено вимоги статей цього Кодексу, які встановлюють
незмінність складу суду, надання підсудному права виступити в
дебатах і з останнім словом.
Стаття 371. Неправильне застосування кримінального закону
Неправильним застосуванням кримінального закону, що тягне за
собою скасування або зміну вироку (постанови), є:
1) незастосування судом кримінального закону, який підлягає
застосуванню;
2) застосування кримінального закону, який не підлягає
застосуванню;
3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному
змісту.
Стаття 372. Невідповідність призначеного судом покарання
ступені тяжкості злочину та особі засудженого
Невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого
визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі,
встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу, але за
своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок
м'якості, так і суворості. ( Стаття 372 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2670-III
( 2670-14 ) від 12.07.2001 )
Стаття 373. Зміна вироку (постанови) апеляційним судом
Апеляційний суд змінює вирок у випадках:
1) пом'якшення призначеного покарання, коли визнає, що
покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та
особі засудженого;
2) зміни кваліфікації злочину і застосування кримінального
закону про менш тяжкий злочин;
3) зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення
цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і
кваліфікацію злочину;
4) в інших випадках, коли зміна вироку не погіршує становища
засудженого.
Апеляційний суд змінює постанову про застосування примусових
заходів виховного чи медичного характеру у випадках:
1) зміни кваліфікації суспільно небезпечного діяння і
застосування статті Кримінального кодексу, яка передбачає
відповідальність за менш тяжке діяння;
2) пом'якшення виду примусового заходу виховного чи медичного
характеру.
Стаття 374. Скасування вироку (постанови) з поверненням
справи прокурору, на додаткове розслідування
чи новий судовий розгляд
Апеляційний суд скасовує вирок (постанову) і повертає справу
на додаткове розслідування у випадках:
1) коли під час дізнання чи досудового слідства були допущені
такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які
виключали можливість постановлення вироку чи постанови;
2) якщо є підстави для застосування кримінального закону про
більш тяжкий злочин, обвинувачення у вчиненні якого засудженому не
пред'являлось, якщо з цих підстав була подана апеляція прокурора
чи потерпілого або його представника;
3) якщо є підстави для застосування кримінального закону,
який передбачає більш тяжке на відміну від встановленого досудовим
слідством суспільно небезпечне діяння, у справах про застосування
примусових заходів медичного або виховного характеру;
4) якщо при апеляційному розгляді справи встановлено таку
однобічність або неповноту дізнання чи досудового слідства, які не
можуть бути усунені в судовому засіданні.
Апеляційний суд скасовує вирок (постанову) і повертає справу
на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, якщо при розгляді
справи в суді першої інстанції були допущені такі істотні
порушення кримінально-процесуального закону, які виключали
можливість постановлення вироку чи постанови, зокрема, порушення,
зазначені в пунктах 2, 3, 4, 6-10, 13 частини другої статті 370
цього Кодексу.
Скасовуючи вирок (постанову), апеляційний суд не має права
вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність
обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги
одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того
чи іншого кримінального закону та покарання.
Апеляційний суд вправі скасувати вирок (постанову) і
повернути справу на додаткове розслідування чи новий судовий
розгляд у частині обвинувачення, залишивши в решті судове рішення
без зміни, за умови, що це обвинувачення мало самостійну
кримінально-правову кваліфікацію і може бути розглянуто в окремому
провадженні.
У разі скасування вироку (постанови) внаслідок порушень,
допущених при розгляді справи в суді, справа направляється для
нового розгляду до суду, який постановив вирок, але в іншому
складі суддів.
У разі скасування вироку (постанови) з поверненням справи на
додаткове розслідування, справа надсилається прокурору через суд,
який постановив вирок (постанову).
Вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку,
є обов'язковими для органів дізнання і досудового слідства при
додатковому розслідуванні і суду першої інстанції при повторному
розгляді справи.
Стаття 375. Розгляд справи судом першої інстанції після
скасування вироку (постанови)
Після скасування вироку (постанови) апеляційним судом суд
першої інстанції розглядає справу у відповідності з вимогами глав
25-28 цього Кодексу.
При новому розгляді справи судом першої інстанції
застосування закону про більш тяжкий злочин та посилення покарання
допускається тільки за умови, якщо вирок було скасовано за
апеляцією прокурора або потерпілого чи його представника в зв'язку
з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин або
коли при скасуванні вироку визнано необхідним застосувати більш
суворе покарання, а також, коли при додатковому розслідуванні
справи буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжкий
злочин, або коли збільшився обсяг обвинувачення.
При новому розгляді справи про застосування примусових
заходів виховного або медичного характеру кваліфікація
суспільно небезпечного діяння як більш тяжкого допускається за
умови, якщо з цієї підстави було подано апеляцію прокурором чи
потерпілим або його представником.

Стаття 376. Закриття справи апеляційним судом
Апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені статтями
6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу, скасовує
обвинувальний вирок чи постанову і закриває справу. ( Стаття 376 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2670-III
( 2670-14 ) від 12.07.2001 )
Стаття 377. Зміст ухвали апеляційного суду
Ухвала апеляційного суду складається із вступної,
описово-мотивувальної і резолютивної частин, у яких має бути
зазначено:
1) місце і час постановлення ухвали;
2) назва і склад суду, що постановив ухвалу;
3) особи, які брали участь у розгляді справи в засіданні
апеляційної інстанції;
4) зміст вироку (постанови);
5) особа, яка подала апеляцію;
6) суть апеляції;
7) короткий виклад пояснень осіб, які брали участь у
засіданні;
8) аналіз доказів, досліджених під час повного або часткового
судового слідства, проведеного апеляційним судом, та докладні
мотиви прийнятого рішення;
9) результати розгляду справи.
При залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного
суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано
необгрунтованою.
При скасуванні або зміні вироку (постанови) в ухвалі повинно
бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме
полягають ці порушення або необгрунтованість вироку (постанови).
Повертаючи справу на додаткове розслідування або на новий
судовий розгляд, апеляційний суд повинен зазначити в ухвалі
обставини, які належить з'ясувати. Одночасно суд може вказати, які
слідчі дії для з'ясування цих обставин необхідно виконати.
Стаття 378. Вирок (постанова) апеляційного суду
Апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і
постановляє свій вирок у випадках:
1) необхідності застосування закону про більш тяжкий злочин
чи збільшення обсягу обвинувачення, за умови, що засудженому було
пред'явлено обвинувачення у вчиненні такого злочину чи у вчиненні
злочину в такому обсязі і від цього обвинувачення він захищався в
суді першої інстанції;
2) необхідності застосування більш суворого покарання;
3) скасування необгрунтованого виправдувального вироку суду
першої інстанції;
4) неправильного звільнення засудженого від відбуття
покарання.
Скасування вироку суду першої інстанції і постановлення
вироку апеляційним судом у випадках, передбачених частиною першою
цієї статті, допускається лише за умови, що в апеляції прокурора,
потерпілого чи його представника ставилось питання про скасування
вироку саме з цих підстав.
Вирок апеляційного суду повинен відповідати вимогам,
зазначеним у статтях 332-335 цього Кодексу. Крім того, у вироку
апеляційного суду зазначається зміст вироку суду першої інстанції,
суть апеляції, мотиви прийнятого рішення.
Апеляційний суд скасовує постанову про застосування
примусових заходів виховного чи медичного характеру і постановляє
свою постанову у випадках:

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  1  2  [ 3 ]  4  5  6  7  8
« попередня сторінканаступна сторінка »